Постанова

від 04.12.2020 по справі 365/11/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 грудня 2020 року

м. Київ

справа №365/11/18

провадження №61-7833св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Квінт ЛТД ,

третя особа - селянське фермерське господарство Медвідь ,

третя особа - Згурівська районна державна адміністрація Київської області,

третя особа - Малоберезанська сільська рада Згурівського району Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю Квінт ЛТД (далі - ТОВ Квінт ЛТД ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Селянське фермерське господарство Медвідь (далі - СФГ Медвідь ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Згурівська районна державна адміністрація Київської області, Малоберезанська сільська рада Згурівського району Київської області, з позовом, в якому просив: визнати недійсними накази ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розроблення проекту документації із землеустрою від 17 листопада 2016 року, від 17 січня 2017 року та від 20 січня 2017 року, та накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність від 10 жовтня 2017 року, від 13 вересня 2017 року та від 31 серпня 2017 року; визнати недійсними договори оренди землі від 17 жовтня 2017 року, укладені між ТОВ Квінт ЛТД та ОСОБА_3 , ТОВ Квінт ЛТД та ОСОБА_4 , які зареєстровані державним реєстратором відповідно 31 жовтня 2017 року та 23 жовтня 2017 року; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на ці земельні ділянки та на право їх оренди, зобов`язати

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити перешкоди

СФГ Медвідь у користуванні земельною ділянкою, площею 7,7338 га.

Позов мотивовано тим, що рішенням Згурівської районної ради Київської області від 30 вересня 1999 року припинено право ОСОБА_6 на користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 49,5 га, розташованою на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області, та надано цю земельну ділянку у його користування безстроково.

13 листопада 2000 року на підставі цього рішення ОСОБА_6 видано державний акт на право постійного користування землею, площею 49,533 га, який зареєстровано у Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею Згурівської районної ради Київської області. Кадастровий номер цій земельній ділянці не присвоєно.

29 березня 1993 року з метою здійснення сільськогосподарської діяльності та використання зазначеної земельної ділянки було зареєстровано СФГ Медвідь .

У 2003 та 2012 роках члени СФГ Медвідь одержали у власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства із земельної ділянки площею 49,533 га, загальною площею 41,7992 га, яка складається із 11 окремих земельних ділянок. Зокрема ОСОБА_1 має у власності земельну ділянку, площею 3,7998 га, ОСОБА_7 - дві земельні ділянки, площею 3,7999 га та площею 3,8 га, ОСОБА_8 - площею 3,8 га, ОСОБА_9 - площею 3,7999 га, ОСОБА_10 - площею 3,7999 га, ОСОБА_11 - площею 3,7999 га, ОСОБА_12 - площею 3,8 га, ОСОБА_13 - площею 3,7999 га, ОСОБА_14 - площею 3,7999 га, ОСОБА_8 - площею 3,8 га.

Таким чином у ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства на праві користування залишилось 7,7338 га. Проте у 2017 році Головне управління Держгеокадастру у Київській області передало частину зазначеної землі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства у вигляді окремих земельних ділянок, загальною площею 5,4000 га, відповідно до наказів про надання дозволу на розроблення проекту документації із землеустрою від 17 листопада 2016 року, від 17 січня 2017 року та від 20 січня 2017 року, та про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність від 10 жовтня 2017 року, від 13 вересня 2017 року та від 31 серпня 2017 року. ОСОБА_2 було передано земельну ділянку, площею 1,4000 га, ОСОБА_3 - площею 2,0000 га, ОСОБА_4 - площею 2,0000 га. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували своє право власності на ці земельні ділянки та на підставі договорів оренди передали їх ТОВ Квінт ЛТД в оренду на 10 років. Право оренди цих земельних ділянок 31 жовтня 2017 року зареєстрував державний нотаріус Згурівської районної державної нотаріальної контори Київської області. Зазначені три спірні земельні ділянки межують із земельною ділянкою ОСОБА_7 . Усі ці ділянки розташовані в межах однієї кадастрової зони 04 та кадастрового кварталу 04:006.

На момент видачі ГУ Держгеокадасту у Київській області вищезазначених наказів щодо спірних земельних ділянок останні не були виведені зі складу земельної ділянки, площею 49,533 га в частині нерозділеного залишку землі, площею 7,7338 га та не були включені (зараховані) до земель запасу сільської ради.

СФГ Медвідь правомірно користувалося цією землею та сплачувало податки.

Проте ГУ Держгеокадасту у Київській області всупереч вимогам частини п`ятої статті 116 ЗК України та пункту 7 Розділу Х Перехідні положення ЗК України, згідно з яким громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, тобто до 01 січня 2002 року, зберігають право на ці ділянки передали ці земельні ділянки відповідачам.

Позивач вважає, що за ним збереглось право постійного користування на земельну ділянку, площею 7,7338 га, а тому відповідачами порушено його право на користування спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 21 листопада 2018 року у складі судді Денисенко Н. О. позов задоволено.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 20 січня 2017 року, яким ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 31 серпня 2017 року, яким ОСОБА_4 надано у власність земельну ділянку, площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області.

Визнано недійсним договір оренди землі від 17 жовтня 2017 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_4 та орендарем ТОВ Квінт ЛТД , зареєстрований 23 жовтня 2017 року державним реєстратором Згурівської районної державної нотаріальної контори Саркісян О. М. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, на підставі якого орендодавець передав у платне користування орендарю земельну ділянку строком на 10 років, площею 2,0000 га, у тому числі за земельними угіддями: рілля 2,0000 га, на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 17 січня 2017 року, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 13 вересня 2017 року, яким ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку, площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області.

Визнано недійсним договір оренди землі від 17 жовтня 2017 року, укладений між орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ТОВ Квінт ЛТД , зареєстрований 31 жовтня 2017 року державним реєстратором Згурівської районної державної нотаріальної контори Саркісян О. М. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, на підставі якого орендодавець передав у платне користування орендарю земельну ділянку строком на 10 років, площею 2,0000 га, у тому числі за земельними угіддями: рілля 2,0000 га, на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 17 листопада 2016 року, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,4000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 10 жовтня 2017 року, яким ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку, площею 1,4000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області.

Скасовано рішення про державну права власності на ці земельні ділянки та на право їх оренди.

Зобов`язано ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не чинити перешкоди фермерському господарству Медвідь у користуванні земельною ділянкою, площею 49,533 га, що надана йому для ведення селянського (фермерського) господарства на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області в частині земельної ділянки нерозділеного залишку землі площею 7,7338 га.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8 457, 60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право користування позивача земельною ділянкою площею 7,7338 га, після розпаювання земельної ділянки площею 49,5 га не припинилося, на час видання Головним управління Держгеокадастру у Київській області наказів щодо спірних земельних ділянок останні не були виведені зі складу земельної ділянки, площею 49,533 га в частині нерозділеного залишку землі, площею 7,7338 га. Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про відібрання спірної земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Київській області,

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що державний акт на право постійного користування землею, площею 49,533 га, від 13 листопада 2000 року є дійсним. При цьому суд також послався на Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр , згідно з якими земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що державний акт від 13 листопада 2000 року посвідчує право постійного користування земельною ділянкою площею 49,533 га, тоді як 41,7992 га цієї земельної ділянки передано у власність та ця земельна ділянка поділена на 11 окремих земельних ділянок, яким присвоєно окремі кадастрові номери. Відтак із земельної ділянки площею 49,533 га були сформовані інші земельні ділянки, які передані у приватну власність громадян, а відтак, відсутні підстави для застосування Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр та Прикінцевих положень ЗК України.

Будь - яких рішень щодо відведення земельної ділянки площею 7,7338 га у користування чи у власність ОСОБА_1 в установленому порядку не приймалося. Не приймалося таких рішень і щодо надання цієї земельної ділянки СФГ Медвідь .

Позивач є власником земельної ділянки площею 3,7998 га. Землекористувачем земельної ділянки площею 49,533 га до її розпаювання та передачу у власність членам фермерського господарства було СФГ Медвідь . Оскільки позивач не є ні власником земельної ділянки площею 7,7338 га, яка залишилася не розпайованою, ні землекористувачем цієї земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про порушення його прав як власника чи користувача спірної земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняту апеляційним судом постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області не довело правомірність своїх дій щодо надання відповідачам дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердження проектів землеустрою та надання земельних ділянок у власність.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що застосування частини першої статті 116 ЗК України є неможливим без врахування органом, який розпоряджається землею приписів частини п`ятої статті 116 цього Кодексу, оскільки нею передбачена обов`язкова умова: для надання у власність або користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, є обов`язкове припинення права власності чи користування нею.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області, надаючи спірні земельні ділянки у власність відповідачам, протиправно відступило від цієї умови та не взяло до уваги і не врахувало дійсний факт про те, що на час надання спірних ділянок, останні правомірно перебували у постійному користуванні ОСОБА_1 на підставі державного акта на право постійного користування землею, який підтверджує наявність у нього права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 49,533 га, у тому числі і у межах неприватизованих 7,7338 га землі, яка згідно вищезазначеного державного акта входить до її складу.

Згідно частини п`ятої статті 116 ЗК України Головне управління Держгеокадастру у Київській області не мало права надавати у власність відповідачам спірні земельні ділянки до припинення права постійного користування ними у ОСОБА_1 у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень пункту 10 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр від 07 липня 2011 року, в редакції яка діяла на час надання відповідачам спірних земельних ділянок, було встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними. Отже, державний акт на право постійного користування землею, який отримав ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 49,533 га є дійсний та приватизація частини цієї ділянки не призвела до втрати цим актом сили. Відповідно до положень пункту 2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону, земельні ділянки право власності (користування на які виникло до 2004 року вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відповідно до пункту 7 Розділу X Перехідні положення ЗК України, який діяв на час надання спірних земельних ділянок відповідачам, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність та користування, в тому числі на умовах оренди земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, тобто до 01 січня 2002 року, зберігають права на ці ділянки. Отже, у ОСОБА_1 збереглося право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 49,33 га, у тому числі у межах неприватизованих 7,7338 га землі та це право у нього не припинилося на час надання відповідачам у 2017 році спірних земельних ділянок та діє на теперішній час.

Неприватизовані 7,7338 га землі хоча і відносяться до земель державної власності та знаходяться у розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Київській області, однак ця земля чи будь яка її частина не можуть бути надана у власність чи користування іншим особам, у тому числі відповідачам, оскільки право постійного користування нею у позивача не припинено у порядку, встановленому законом.

Суд першої інстанції з`ясував, що на час надання відповідачам спірних земельних ділянок, останні правомірно знаходилися у ОСОБА_1 як фізичної особи у постійному користуванні у складі неприватизованих 7,7338 га землі та це право у нього не було скасовано чи звужено у порядку, встановленому статтями 142, 143, 144, 149 ЗК України. Суд також встановив, що надання спірних земельних ділянок відповідачам призвело до порушення прав та інтересів ОСОБА_1 на землю, а також усі інші фактичні обставини справи від яких залежить її правильне вирішення, надав їм належну правову оцінку, дослідив усі письмові докази та ухвалив у справі законне рішення про задоволення позову відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Апеляційний суд в оскаржуваній постанові дійшов помилкових висновків про те, що після державної реєстрації СФГ Медвідь у 1993 році та приватизації частини земельної ділянки площею 49,533 га членами цього фермерського господарства у 2003 та 2012 роках, ОСОБА_1 втратив право постійного користування неприватизованими 7,7338 га землі, у тому числі із 5,7 га, так як земельна ділянка площею 7,7338 га йому ніколи не надавалася у власність та користування, а тому надання спірних земельних ділянок відповідачам на думку цього суду не призвело до порушення його прав та інтересів на цю землю як фізичної особи. Державний акт на право постійного користування землею після приватизації частини земельної ділянки площею 49,533 га став недійсний, а тому права та інтереси ОСОБА_1 як власника чи користувача спірної земельної ділянки загальною площею 5,4 га не було порушено наданням спірних ділянок відповідачам.

Апеляційний суд в порушення вимог ЦПК України не виконав покладені на нього процесуальні обов`язки щодо забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування усіх обставин справи, зокрема, обставин, що стосуються припинення (неприпинення) у ОСОБА_1 права постійного користування неприватизованими 7,7338 га землі із земельної ділянки площею 49,533 га та обумовлюють необхідність подання ним заяви до Головного управління Держгекадастру у Київській області про надання йому 7,7338 га землі, не дослідив докази, що стосуються фактів щодо наявності у ОСОБА_1 права постійного користування неприватизованими 7,7338 га землі на час надання спірних земельних ділянок відповідачам, на які посилається позивач у відзиві на апеляційні скарги та не перевірив доказами з`ясовані на думку суду обставини щодо припинення у ОСОБА_1 права на неприватизовані 7,7338 га землі у зв`язку з частковою приватизацією земельної ділянки площею 49,533 га та недійсності державного акта на право постійного користування землею на час надання спірних земельних ділянок відповідачам. Вказане порушення норм процесуального права призвело до ухвалення апеляційним судом незаконного рішення, а тому відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України це порушення може бути підставою для скасування або зміни судового рішення та ухвалення нового рішення касаційним судом.

Апеляційний суд до спірних правовідносин застосував статті 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство , на підставі яких дійшов висновку про те, що після державної реєстрації селянського (фермерського) господарства Медвідь , позивач, як фізична особа втратив право постійного користування наданою йому земельною ділянкою площею 49,533 га. Такий висновок є неправильним, оскільки правові норми зазначених статей Закону України Про фермерське господарство не регулюють спірні правовідносини тому що, ними визначено поняття фермерського господарства (ст.1), особи, які мають право на його створення (ст.5), порядок надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства (ст.7), проведення державної реєстрації фермерського господарства (ст.8) та склад земель фермерського господарства (ст.12). Однак, при цьому суд не дійшов висновків про те, що право постійного користування у ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 49,533 га чи її неприватизованою частиною розміром 7,7338 га припиняється автоматично, згідно із законом, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

Незважаючи на те, що у справі немає доказів, які були б досліджені апеляційним судом та підтверджували, що земельна ділянка площею 49,533 га, у тому числі її неприватизований залишок землі розміром 7,7338 га входять до складу земель СФГ Медвіль , суд, не встановивши, що ці ділянки дійсно належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі чи громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності або використовується фермерським господарством на умовах оренди, дійшов помилкових висновків про те, що вони входять до складу земель СФГ Медвідь , а надання спірних земельних ділянок відповідачам не порушує при цьому права та інтереси ОСОБА_1 як фізичної особи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, ГУ Держгеокадастру у Київській області заперечує проти доводів позивача та просить залишити постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

Фактичні обставини, встановлені судами

На підставі рішення Згурівської районної ради Київської області від 30 вересня 1999 року припинено право ОСОБА_6 на користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 49,5 га, розташованою на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області, та надано цю земельну ділянку у користування його синові ОСОБА_1

13 листопада 2000 року на підставі цього рішення ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування землею, площею 49,533 га, який був зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею Згурівської районної ради Київської області за № 3. Кадастровий номер цій земельній ділянці не було присвоєно.

29 березня 1993 року з метою здійснення сільськогосподарської діяльності та використання зазначеної земельної ділянки було зареєстровано СФГ Медвідь .

У 2003 та 2012 роках члени СФГ Медвідь провели розпаювання частини земельної ділянки площею 49,533 га та одержали у власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, загальною площею 41,7992 га, яка складається із 11 окремих земельних ділянок. Зокрема ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку площею 3,7998 га, ОСОБА_7 - дві земельні ділянки, площею 3,7999 га та площею 3,8 га, ОСОБА_8 - площею 3,8 га, ОСОБА_9 - площею 3,7999 га, ОСОБА_10 - площею 3,7999 га, ОСОБА_11 - площею 3,7999 га, ОСОБА_12 - площею 3,8 га, ОСОБА_13 - площею 3,7999 га, ОСОБА_14 - площею 3,7999 га, та ОСОБА_8 - площею 3,8 га.

Земельна ділянка 7,7338 га, яка була у складі земельної ділянки 49,533 га залишилася не розпайованою, оскільки встановлені законом норми передачі у власність земельних ділянок (паю) не дозволяли передати земельні ділянки членам СФГ Медвідь у більших розмірах.

Проте цією земельною ділянкою продовжувало користуватися СФГ Медвідь , сплачуючи земельний податок, а не ОСОБА_1

Наказом Головного управління Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 20 січня 2017 року ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, у тому числі за земельними угіддями: рілля 2,0000 га.

Наказом Головного управління Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 31 серпня 2017 року затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_4 у власність цю земельну ділянку.

03 жовтня 2017 року державний реєстратор Згурівської районної державної нотаріальної контори Саркісян О. М. провела державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на зазначену земельну ділянку, номер запису про право власності 22643064 від 27.09.2017.

17 жовтня 2017 року ОСОБА_4 передав зазначену земельну ділянку за договором оренди землі, ТОВ Квінт ЛТД у платне користування строком на 10 років. Цей договір 26 жовтня 2017 року зареєстрований державним реєстратором Згурівської районної державної нотаріальної контори Саркісян О. М. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 37791696. Номер запису про інше речове право 23039133 від 23 жовтня 2017 року.

Наказом Головного управління Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 17 січня 2017 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га, у тому числі за земельними угіддями: рілля 2,0000 га.

Наказом Головного управління Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 13 вересня 2017 року затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_3 у власність цю земельну ділянку.

03 жовтня 2017 року державний реєстратор Згурівської районної державної нотаріальної контори Саркісян О. М. провела державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку, індексний номер 37389760, номер запису про право власності 22643153 від 27 вересня 2017 року.

17 жовтня 2017 року ОСОБА_3 передав зазначену земельну ділянку за договором оренди землі, ТОВ Квінт ЛТД у платне користування строком на 10 років. Цей договір 04 листопада 2017 року зареєстрований державним реєстратором Згурівської районної державної нотаріальної контори Саркісян О. М. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 37946405. Номер запису про інше речове право 23189304 від 31 жовтня 2017 року.

Наказом Головного управління Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 17 листопада 2016 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,4000 га, у тому числі за земельними угіддями: рілля 1,4000 га.

Наказом Головного управління Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 10 жовтня 2017 року затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_2 у власність цю земельну ділянку.

Відповідно до висновку судового експерта від 03 вересня 2018 року має місце накладення цих трьох земельних ділянок площами 1,4000 га, 2,0000 га та 2,0000 га на земельну ділянку площею 49,533 га. Площа накладення становить 5,4000 га, яка входить до нерозпайованої частини земельної ділянки площею 7,7338 га. У зв`язку із відсутністю каталогу координат земельної ділянки площею 1,4 га, користувач ОСОБА_2 , накладення цієї земельної ділянки на нерозпайовану частину земельної ділянки площею 7,7338 га із земельною ділянкою площею 49,5 га експерт встановив згідно з публічною картою України.

Накладення зазначених трьох спірних ділянок на земельну ділянку площею 49,533 га становить 10,90 %, накладення на земельну ділянку площею 7,7338 га - 69,82 %.

Відповідно до довідки, виданої виконкомом Малоберезанської сільської ради нерозподілений залишок землі площею 7,7338 га, що входить до складу земельної ділянки площею 49,5 га, наданої ОСОБА_1 , до земель запасу сільської ради не включений (не зарахований).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги , під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини першої статті 122 цього Кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктами а , б частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна дійти висновку, що після укладення договору тимчасового користування землею фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває стату cу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Такі ж висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження №14-5цс18).

У справі, яка переглядається установлено, що земельна ділянка площею 49,5 га, розташована на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області рішенням Малобезанської сільської ради від 27 лютого 1993 року була надана у користування батьку позивача ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства.

29 березня 1993 року зареєстровано СФГ Медвідь .

Після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації. Подібні висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19.

У зв`язку із смертю ОСОБА_6 припинено його право користування земельною ділянкою та передано цю ж саму земельну ділянку у користування сину померлого - ОСОБА_1 для подальшого ведення цього ж фермерського господарства.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що незважаючи на те, що державний акт на право постійного користування цією земельною ділянкою видано на ім`я ОСОБА_1 , за положеннями статті 12 Закону України Про фермерське господарство зазначена земельна ділянка входить до складу земель фермерського господарства.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Установивши, що землекористувачем земельної ділянки площею 49,533 га до її розпаювання та передачу у власність членам фермерського господарства було СФГ Медвідь , земельна ділянка 7,7338 га, яка була у складі земельної ділянки 49,533 га залишилася не розпайованою, оскільки встановлені законом норми передачі у власність земельних ділянок (паю) не дозволяли передати земельні ділянки членам СФГ Медвідь у більших розмірах, проте цією земельною ділянкою продовжувало користуватися саме СФГ Медвідь , а не ОСОБА_1 , при цьому, будь - яких рішень щодо відведення вказаної земельної ділянки (площею 7,7338 га) у користування чи у власність ОСОБА_1 або СФГ Медвідь в установленому порядку не приймалося, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для судового захисту прав позивача в обраний ним спосіб, оскільки він не є ні власником земельної ділянки площею 7,7338 га, яка залишилася не розпайованою, ні землекористувачем цієї земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів встановив, що питання про надання земельних ділянок відповідачам вирішене відповідно до статей 121, 122 ЗК України, Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 898-Р Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками та, з урахуванням установлених у цій справі обставин, дійшов обґрунтованого висновку, що вирішення цього питання не порушує права та інтереси позивача, як власника чи землекористувача спірної земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги, що у ОСОБА_1 збереглося право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 49,33 га, у тому числі у межах неприватизованих 7,7338 га землі та це право у нього не припинилося на час надання відповідачам у 2017 році спірних земельних ділянок та діє на даний час, є необґрунтованими, оскільки згідно із установленими у цій справі обставинами, державний акт від 13 листопада 2000 року посвідчує право постійного користування земельною ділянкою площею 49,533 га, з якої передано у власність 41,7992 га та поділено на 11 окремих земельних ділянок, яким присвоєно окремі кадастрові номери. Тобто, із земельної ділянки площею 49,533 га сформовані інші земельні ділянки, які передано у приватну власність громадян, а отже відсутні підстави для застосування Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр та Прикінцевих положень ЗК України, на які посилається позивач. Крім того, незважаючи на те, що державний акт на право постійного користування цією земельною ділянкою видано на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до установлених у цій справі обставин та за положеннями статті 12 Закону України Про фермерське господарство вона входила до складу земель фермерського господарства - СФГ Медвідь та використовувалась саме цим господарством, а не позивачем, як фізичною особою.

Усі доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди позивача з наданою апеляційним судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, в тому контексті, який на думку позивача свідчить про наявність у нього, як фізичної особи, права постійного користування неприватизованими 7,7338 га землі на час надання спірних земельних ділянок відповідачам, яке у встановленому законом порядку не припинено, проте ці обставини були спростовані під час апеляційного розгляду справи.

Вказані доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у справі, яка переглядається, апеляційним судом надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може з тих підстав, що встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська