Рішення

від 24.11.2020 по справі 199/8112/19

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/8112/19

(2/199/393/20)

РІШЕННЯ

Іменем України

24 листопада 2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Богун О.О.,

при секретареві Рудові І.О.,

за участю учасників справи:

представника позивача Лихопьок Д.П.,

представника відповідача Мешкової І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ДЕЗСНАБ , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2019 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що 10 грудня 2018 року о 12 годині 05 хвилин при виїзді з житлової зони буд.№20 по вул. Маршала Малиновського в м. Дніпро з вини ОСОБА_2 сталася ДТП, внаслідок якої пошкоджено належний позивачу автомобіль Tesla Model S д/н НОМЕР_1 . Вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 167840,29 гривень, з яких 100000 гривень позивачу виплатив страховик відповідача, оскільки саме відповідач є власником автомобіля, яким керував в момент ДТП ОСОБА_2 , а останній до того ж є працівником відповідача та в момент ДТП виконував свої трудові обов`язки. Відтак сума відновлювального ремонту, яка не покрилась страховим відшкодуванням склала 67840,29 гривень і має бути відшкодована відповідачем. Під час здійснення такого відновлювального ремонту спеціалістами СТО AmperaMotors виявлено коротке замикання силової батареї, зумовлене руйнуванням елементів внаслідок ДТП, що потягло за собою заміну батареї та її налаштування, вартість чого склала 609550 гривень, та було сплачено позивачем. За таких обставин позивач просила стягнути з відповідача на її користь вартість завданої їй матеріальної шкоди в розмірі 675440,29 гривень. Крім того, позивач послалась на те, що внаслідок ДТП їй завдано також моральної шкоди, розмір якої вона оцінює в 20000 гривень. Завдана моральна шкода, за твердженнями позивача, полягає в пошкодженні її майна, зумовлених цим переживаннях та хвилюваннях, необхідності докладати значних зусиль із пошуку коштів на ремонт автомобіля, організації цього ремонту, змінювати привичний уклад свого життя, необхідністю користуватись громадським транспортом, небажанні відповідача відшкодувати завдану шкоду в позасудовому порядку. З викладених підстав позивач просила суд задовольнити її позов в повному обсязі, поклавши також на відповідача судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги свого довірителя підтримав, наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, вказуючи на його необґрунтованість та безпідставність. В ході розгляду справи представник надала суду відзив на позов, в якому також просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на намагання позивача збагатитись за рахунок відповідача подачею цього позову, неможливість прийняття до уваги судом висновку експерта від 24 січня 2019 року, оскільки він страховику відповідача не надавався, в матеріалах страхової справи наявний звіт про оцінку колісного транспортного засобу від 24 січня 2019 року, відповідно до якого вартість матеріальної шкоди складає 135641,14 гривень. Також відповідач на проведення експертизи не запрошувався, а протокол огляду транспортного засобу для складення висновку здійснено пізніше дати, на яку запрошувався страховик. Крім того, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та пошкодженням силової батареї, а наданий позивачем в якості доказу акт виконаних робіт лише підтверджує проведені ремонті роботи та їх вартість. Послався представник відповідача і на недоведеність завданої позивачу моральної шкоди. (а.с.79-81)

Представником позивача надано суду відповідь на вищевказаний відзив, в якій, відповіді, представник послався на безпідставність тверджень про зловживання позивачем процесуальними правами, відповідність висновку експерта від 24 січня 2019 року всім вимогам закону, а також на те, що цей висновок не охоплює скриті недоліки, обумовлені ДТП, до яких належить і пошкоджена силова батарея авто. Вказав представник позивача і на безпідставність тверджень сторони відповідача про пошкодження батареї авто ще до ДТП з огляду на інформацію в інтернет, оскільки така інформація не є офіційним джерелом. Крім того, представник позивача повторно навів обґрунтування заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди. (а.с.100-102)

Крім того, представником позивача було надано до суду письмові пояснення, відповідно до яких він вказав на те, що наданий відповідачем звіт №13-12-18 про оцінку колісного транспортного засобу від 24 січня 2019 року не може бути прийнятий судом як належний, допустимий та достатній доказ, оскільки його в порушення вимог ст.ст.10, 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні складено не за замовленням власника пошкодженого авто, особи, яка на законній підставі володіє авто чи за дорученням зазначених осіб. Також представник позивача відзначив, що мета визначення дослідження за звітом є встановлення вартості авто, а не розміру матеріальних збитків. Крім того, послався представник позивача і на явне заниження розміру майнової шкоди у звіті №13-12-18 про оцінку колісного транспортного засобу від 24 січня 2019 року. (а.с.120-122)

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила.

За таких обставин суд у відповідності до положень ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за фактичної явки учасників справи.

Вислухавши представників сторін та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

10 грудня 2018 року мала місце ДТП. Так, ОСОБА_2 у вказаний день о 12 годині 05 хвилин, керуючи автомобілем Fiat Nuovo Doblo д/н НОМЕР_2 , виїжджав з житлової зони будинку №20 по вул. Маршала Малиновського в м. Дніпрі, де в порушення вимог п.10.2 Правил дорожнього руху не надав переваги в русі автомобілю Tesla Model S д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого скоїв з ним зіткнення, спричинивши пошкодження зазначеним транспортним засобам. Викладені фактичні обставини ДТП, а також вина ОСОБА_2 в її скоєнні встановлені постановою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2018 року, якою ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Оскільки дана постанова суду набрала законної сили ще 09 січня 2019 року, викладені в ній фактичні обставини спричинення майнової шкоди та вина ОСОБА_2 у її спричиненні відповідно до ст.82 ч.6 ЦПК України є преюдиційно встановленими та не підлягають доказуванню. (а.с.35, 36)

На момент вищевказаної ДТП і до теперішнього часу автомобіль Tesla Model S д/н НОМЕР_1 належить позивачу, а ОСОБА_3 керував ним на законній підставі у відповідності до п.2.2 Правил дорожнього руху, що підтверджується копією відповідного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також копією посвідчення водія (а.с.29, 31).

Крім того, на момент ДТП і до теперішнього часу власником автомобіля Fiat Nuovo Doblo д/н НОМЕР_2 є відповідач, а ОСОБА_2 керував вказаним транспортним засобом в момент ДТП, будучи працівником відповідача та виконуючи свої трудові обов`язки. Викладене підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію зазначеного авто, а також встановлено судом в ході розгляду справи у відповідності до вимог ст.82 ч.1 ЦПК України (а.с.34).

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами на час вищевказаної ДТП була застрахована в ТДВ СК КРЕДО на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АМ/8116864 від 30 жовтня 2018 року). Забезпеченим транспортним засобом є Fiat Nuovo Doblo д/н НОМЕР_2 , страхувальником - ПП ДЕЗСНАБ , ліміт відповідальності страховика за одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, визначено в розмірі 100000 гривень, розмір франшизи - 0 гривень, що підтверджується копією відповідного полісу. (а.с.46)

13 грудня 2018 року позивачем у письмовій формі повідомлено страховика відповідача про подію ДТП, а також надано необхідний пакет документів, що підтверджується копією відповідного повідомлення (а.с.25)

Згідно висновку експерта №2301/19/19 (автотоварознавчої експертизи з визначення вартості майнової шкоди, завданої володільцю КТЗ) від 24 січня 2019 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, пошкодженого в ДТП, становить 289243,47 гривень. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу замінюваних складових частин (розрахованого в порядку, встановленого законодавством) вказаного авто, пошкодженого в ДТП, становить 167840,29 гривень, а без урахування ПДВ - 144265,87 гривень. Розмір майнової шкоди, завданої власнику зазначеного авто, становить 167840,29 гривень. Вартість проведення вказаної експертизи склала 1500 гривень та була сплачена позивачем. (а.с.8-24, 27, 39-45)

06 лютого 2019 року на банківський рахунок позивачем страховиком відповідача здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 100000 гривень, що підтверджується матеріалами справи (а.с.47)

08 лютого 2019 року позивачем направлено відповідачу заяву про відшкодування їй розміру завданої матеріальної шкоди в ДТП з урахуванням на здійснену страховиком виплату страхового відшкодування. Вимоги даної заяви відповідачем не виконано, в позасудовому порядку не відшкодовано позивачу різницю між розміром завданої їй в ДТП майнової шкоди та розміром виплаченого страхового відшкодування. (а.с.48)

11 лютого 2019 року здійснено діагностику автомобіля позивача, за наслідками чого виявлено коротке замикання силової батареї, яке викликало необхідність її заміни, що було здійснено 14 лютого 2019 року. Вартість заміни батареї, включаючи діагностику несправності, склала 609550 гривень та була сплачена позивачем. Викладене підтверджується копіями актів та товарних чеків (а.с.49-52).

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України Про страхування , Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09 липня 2010 року №566 (далі - Розпорядження).

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 629 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір, який є обов`язковим для виконання, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Нормою ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності тощо) володіє транспортним засобом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ст.1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим, відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником майна або відповідальності перед іншими особами.

Відповідно до ст.21 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

За змістом ст.17 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст.981 ЦК України договір обов`язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва - поліса.

Відповідно до ст.9 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст.9 Закону України Про страхування страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Пунктом 1 Розпорядження встановлено, що розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням (після 19 лютого 2016 року) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого.

За змістом ст.ст.12, 22, 28, 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст.9 Закону України Про страхування у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (страхове відшкодування). Різновидом шкоди, завданої майну, є шкода, пов`язана із пошкодженням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Згідно ст.ст.35, 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (подається причетним до ДТП водієм в письмовій формі невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП) подає страховику заяву про страхове відшкодування та долучає до неї визначені законом документи. В свою чергу, страховик, за умови настання страхового випадку, подання йому повного пакету документів та повідомлення про ДТП із дотриманням вимогу закону, протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку. Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Нормою ст.1192 ЦК України визначено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями ст.7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні визначено, що проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст.ст.23, 1167, 1188 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а отже і про можливість задоволення позову, однак частково. Свою правову позицію суд мотивує наступним.

Так, наведене вище судом чинне на час виникнення та існування спірних правовідносин сторін цивільне законодавство визначає порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони - страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі (власнику іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника), однак з урахуванням зносу пошкодженого в ДТП транспортного засобу/замінюваних при відновлювальному ремонті його складових частин. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру завданої майнової шкоди з урахуванням зносу пошкодженого майна. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов`язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та розміром завданої шкоди. При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування), розрахованого з урахуванням зносу, має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст.ст.29, 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ). Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Наведений вище правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, у постановах Верховного Суду 06 березня 2019 року по справі №369/11306/16-ц, від 13 березня 2019 року по справі №227/2552/17, від 13 березня 2019 року по справі №727/1881/16-ц, від 20 березня 2019 року по справі №522/438/18, від 20 березня 2019 року по справі №695/882/15-ц.

Крім того, цивільним законодавством, а саме ст.1172 ЦК України, передбачено ще одну особливість регулювання деліктних правовідносин, яка, з огляду на її загальний характер, підлягає застосуванню і до делікту, який полягає у завданні шкоди майнового та/або немайнового характеру потерпілій особі внаслідок ДТП, зокрема при взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки. Означена особливість полягає в тому, що обов`язок з відшкодування шкоди фактично перекладається із безпосереднього заподіювача шкоди, в тому числі водія транспортного засобу, винного в ДТП, на роботодавця цього заподіювача шкоди, зберігаючи інші загальні (ст.1166 ЦК України) та/або спеціальні (ст.ст.1187, 1188, 1194 ЦК України тощо) елементи складу цивільного правопорушення в залежності від характеру останнього. Отже, застосування норми ст.1172 ЦК України можливе за наявності певних умов: як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина заподіювача шкоди у її спричиненні), так і спеціальних умов (перебування заподіювача шкоди у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою-роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання заподіювачем шкоди своїх трудових (службових) обов`язків). При цьому під виконанням працівником (заподіювачем шкоди) своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. Вищевикладена правова позиція суду щодо підстав цивільної відповідальності за завдану шкоду (деліктна відповідальність) відповідає правовим позиціями, викладеним у постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року по справі №6-108цс13, від 21 вересня 2016 року по справі №6-933цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року по справі №426/16825/16-ц, постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року по справі №914/820/17, від 17 жовтня 2018 року по справі №758/12370/16-ц, від 05 грудня 2018 року по справі №703/2166/16-ц, від 14 січня 2019 року про справі №243/4692/17, від 20 листопада 2019 року по справі №501/2298/16-ц, від 13 травня 2020 року по справі №369/3204/17, від 21 серпня 2020 року по справі № 905/1391/19, від 02 листопада 2020 року по справі №133/1238/17, п.п.4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди №6 від 27 березня 1992 року.

Що стосується безпосередньо правовідносин сторін по даній цивільній справі, то в ході її розгляду дійсно знайшов підтвердження факт ДТП від 10 грудня 2018 року, яка сталася з вини водія автомобіля Fiat Nuovo Doblo д/н НОМЕР_2 ОСОБА_2 , і внаслідок якої останнім завдано власнику автомобіля Tesla Model S д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 майнової шкоди у вигляді пошкодження її авто. Разом з тим, судом також встановлено, що ОСОБА_2 в момент ДТП керував автомобілем, який належить відповідачу, а також виконуючи при цьому свої трудові обов`язки як працівник відповідача, тому саме відповідач згідно ст.1172 ЦК України є особою, відповідальною за спричинену в ДТП майнову шкоду. При цьому, цивільно-правова відповідальність відповідача перед третіми особами на час ДТП була застрахована в ТДВ СК КРЕДО із лімітом відповідальності (страховою сумою) даного страховика в розмірі 100000 гривень за шкоду, спричинену майну. Виконуючи свої обов`язки, страховик здійснив виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу та за вирахуванням франшизи (0 гривень) в максимально можливому розмірі 100000 гривень, відтак виконав свій обов`язок щодо виплати страхового відшкодування в повному обсязі, а оскільки така виплата не покрила весь розмір завданої майнової шкоди, то у позивача виникло право на стягнення з відповідача різниці між фактично завданою майновою шкодою (вартістю проведеного відновлювального ремонту авто/розміром завданої майнової шкоди) та виплаченою сумою страхового відшкодування, тобто в розмірі 67840,29 гривень. З викладених підстав позов в означеній частині позовних вимог є обґрунтованим, доведеним, а отже підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача вартості діагностики її авто, вартості силової батареї та вартості робіт з її заміни та налаштування, суд виходить з того, що пошкодження означеної батареї та необхідність її заміни не були ні виявлені експертом при огляді авто після ДТП від 10 грудня 2018 року, ні описані і передбачені висновком цього експерта №2301/19/19 (автотоварознавчої експертизи з визначення вартості майнової шкоди, завданої володільцю КТЗ) від 24 січня 2019 року. Оскільки згідно вимог ст.ст.76, 78, 102, 103 ЦПК України, ст.ст.5, 7, 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , Закону України Про судову експертизу , Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року №142/5/2092, вартість відновлювального ремонту, розмір завданої майнової шкоди мають доводитись лише певними засобами доказування, якими є висновок відповідної автотоварознавчої експертизи або звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), проводити і складати які мають лише спеціальні суб`єкти (судові експерти та суб`єкти оціночної діяльності), то надані позивачем на підтвердження її позовних вимог в означеній вище частині копії актів виконаних робіт та копії товарних чеків не можуть бути прийняті судом як допустимі докази саме завдання позивачу внаслідок ДТП від 10 грудня 2018 року майнової шкоди внаслідок пошкодження її авто. Зазначені докази можуть доводити лише вартість виконаних робіт та використаних в ході них матеріалів/запчастин, але не їх необхідність та обумовленість подією ДТП, оскільки самі по собі не підтверджують і не можуть підтверджувати причинно-наслідковий зв`язок між подією ДТП та заявленим розміром збитків (майнової шкоди).

Щодо тверджень сторони позивача, що висновок експерта №2301/19/19 (автотоварознавчої експертизи з визначення вартості майнової шкоди, завданої володільцю КТЗ) від 24 січня 2019 року містить посилання на можливу наявність прихованих пошкоджень та дефектів авто, зумовлених ДТП, то такі твердження не усувають обов`язок позивача доводити заявлені факт та вартість відновлювального ремонту, розмір майнової шкоди належними та допустимими доказами, а також не свідчить про те, що таким прихованим пошкодженням, дефектом є саме пошкодження силової батареї.

Покладаючи в основу даного рішення саме наданий позивачем висновок експерта №2301/19/19 (автотоварознавчої експертизи з визначення вартості майнової шкоди, завданої володільцю КТЗ) від 24 січня 2019 року, а не поданий суду стороною відповідача звіт №13-12-18В про оцінку колісного транспортного засобу від 24 січня 2019 року, суд виходив наступного. Так, за змістом ст.ст.10-12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні оцінка майна (визначення збитків, розміру відшкодування) проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності та замовником оцінки. Останнім можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Однак, згідно вказаного звіту, наданого відповідачем, замовником такої оцінки виступило ТОВ АК Укравтоекспертиза , а не власник оцінюваного майна, не довірена ним особа та навіть не страховик відповідача згідно Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . В матеріалах справи відсутні і докази того, що така оцінка проводилась на замовлення довіреної страховиком відповідача особи чи особи, з якою страховиком відповідача укладено відповідний цивільно-правовий договір, обумовлюючий проведення означеної оцінки. Крім того, як слідує зі змісту наданого позивачем висновку експерта та наданого відповідачем звіту, лише судовий експерт попереджався про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України, а тому суд при оцінці доказів з огляду і на відсутність недоліків та порушень у висновку судового експерта надає йому перевагу, оцінюючи саме висновок експерта як більш достовірний доказ у справі.

Не викликає в суду сумнівів і дійсність спричинення позивачу внаслідок ДТП від 10 грудня 2018 року з вини працівника відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях і хвилюваннях, тривалої емоційної напруженості позивача через пошкодження її майна, неможливості його використання певний час та необхідності докладати додаткових зусиль для його відновлення, зокрема в судовому порядку через небажання відповідача здійснити відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в позасудовому порядку, а також внаслідок зміни звичного укладу та розпорядку життя позивача. Разом з тим, суду не надані будь-які докази, що об`єктивно свідчили б про істотність заподіяної позивачу моральної шкоди і настання суттєвих негативних наслідків саме для її психологічного стану, не доведено необхідність позичання коштів на ремонт автомобіля, напружених відносин в сім`ї через цю обставину, жодним чином не обґрунтовано заявлений розмір моральної шкоди. З урахуванням викладеного, суд, керуючись вимогами розумності та справедливості при визначенні розміру відшкодування, вважає позовні вимоги про стягнення моральної шкоди такими, що підлягають лише частковому задоволенню - шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2000 гривень.

З викладених вище підстав суд не погоджується з твердженнями сторони відповідача про відсутність підстав для навіть часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки пошкодження належного особі коштовного майна, відновлення якого зумовлює необхідність докладання зусиль із отримання страхового відшкодування, організації ремонтних робіт, звернення до суду задля отримання різниці між страховим відшкодування та вартістю завданої майнової шкоди, не може залишити цю особу байдужою до цього, не викликавши певного рівня стурбованості та стресу.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову - шляхом стягнення з відповідача на користь позивача в якості відшкодування майнової шкоди різниці між розміром майнової шкоди, завданої під час ДТП, та розміром виплаченого страхового відшкодування, в сумі 67840,29 гривень, а в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 гривень.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, враховуючи результат вирішення справи, суд на підставі ст.ст.133, 139, 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім при зверненні до суду із даним позовом судові витрати у вигляді витрат на проведення експертизи в розмірі 1500 гривень (а.с.45), судового збору за вимогою про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 678,4 гривень (а.с.2), за вимогою про відшкодування моральної шкоди 192,1 гривень (а.с.1), а всього 2370,5 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 22, 23, 629, 979, 980, 981, 999, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст.3, 5, 12, 17, 21, 22, 28, 29, 35, 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ст.9 Закону України Про страхування , ст.ст.5, 7, 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , п.1 Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09 липня 2010 року №566, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 240, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства ДЕЗСНАБ , третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства ДЕЗСНАБ (код ЄДРПОУ 25487948, місцезнаходження - вул. Будьоного, буд.16, кв.181, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69097) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою - АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду в розмірі 67840 (шістдесят сім тисяч вісімсот сорок) грн. 29 (двадцять дев`ять) коп.

Стягнути з Приватного підприємства ДЕЗСНАБ (код ЄДРПОУ 25487948, місцезнаходження - вул. Будьоного, буд.16, кв.181, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69097) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою - АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного підприємства ДЕЗСНАБ (код ЄДРПОУ 25487948, місцезнаходження - вул. Будьоного, буд.16, кв.181, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69097) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою - АДРЕСА_1 ) судові витрати, які складаються з: 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп. - витрати з проведення експертизи; 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп. - витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволеної позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди; 192 (сто дев`яносто дві) грн. 10 (десять) коп. - витрати за сплати судового збору пропорційно розміру задоволеної позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди; а всього: 2370 (дві тисячі триста сімдесят) грн. 50 (п`ятдесят) коп.

В іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суд через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів щ дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04 грудня 2020 року.

Суддя О.О. Богун

24.11.2020