Рішення

від 02.12.2020 по справі 172/224/20

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/224/20

Провадження № 2/172/160/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2020 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г.

за участі секретаря судового засідання Глушко О.М.,

представника позивача - Довгаля С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Васильківське-Агро про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) недійсним, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди землі недійсним, який в ході розгляду справи уточнив.В обґрунтування позовних вимог вказує, що він є власником земельної ділянки площею 6,659 га кадастровий номер 1220784400:01:009:0028.

Приблизно у серпні 2017 року він вів переговори з відповідачем щодо надання йому в оренду вказаної земельної ділянки. Тоді ж він поставив підпис під документом, який вважав договором оренди землі, у його зміст не вникав, оскільки повіністю довірився відповідачу. До цього часу йому оригінал договору не переданий відповідачем. Лише пізніше він дізнався про існування договору датованого 01.01.2018 року, але вже не договору оренди землі, а договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Після того як йому орендну плату відповідач не виплатив, 08 серпня 2019 року він звернувся до ТОВ Васильківське-Агро із заявою про розірвання договору оренду землі, яку представнику товариства було вручено 04.09.2019 року. Однак відповіді він не отримав.

Після чого, він став вимагати у відповідача належний йому примірник оригіналу договору оренди землі, направивши 25.10.2019 року поштою заяву від 15.10.2019 року, однак відповіді також не отримав.

Після цього, 22.11.2019 року він звернувся із заявою на ім`я голови Могилівської об`єднаної територіальної громади Царичанського району Дніпропетровської області про надання засвідченої ксерокопії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Васильківське-Агро . Необхідність такого звернення саме до цього адресата була викликана тим, що за його запитом співробітником Центру надання адміністративних послуг Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області 31.05.2019 року було сформовано Інформаційну довідку № 168755721 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, з якої йому стало відомо, що 17 грудня 2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Кравцем Р.А. було зареєстровано Договір про встановлення права користування земельною ділянкою, власником якої є позивач, для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), серія та номер: Е-ZRN-VSA-2018-00006, виданий 01.01.2018 року, видавник: ТОВ Васильківське-Агро зі строком дії до 17.12.2064 року.

Вказує, що 01 січня 2018 року він не міг перебувати в сел. Васильківка та підписувати спірний договір, оскільки він знаходився разом зі своєю родиною в м. Дніпро на святкуванні Нового року. Крім того, термін "емфітевзис" йому взагалі не знайомий, тому якщо б він і справді підписував би такий договір, то поцікавився б що це таке, оскільки він вважав, що підписує договір оренди землі. Вжиті заходи врегулювання спору не принесли бажаного результату, що й спонукало його звернутися до суду. Крім того, вказує, що державна реєстрація спірного договору була проведена в іншому районі - державним реєстратором Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, до якого він як власник земельної ділянки не має жодного відношення та майже через рік після підписання договору, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.04.2018 року щодо обов `язкової державної реєстрації спірного договору.

Просить суд визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)від 01.01.2018 року укладений між ним - ОСОБА_1 та ТОВ Васильківське-Агро .

Ухвалою судді від 06.03.2020 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві. Вказав, що під час судового розгляду справи встановлено, що позивач замість договору оренди землі підписав договір емфітевзису, який був укладений внаслідок обману, оскільки на момент підписання спірного договору позивач, з урахуванням віку - 73 роки, вважав, що підписує договір оренди землі. Підпис на договорі емфітевзису належить позивачу, але у нього є припущення, що технічним шляхом відповідач міг змінити документ. Крім того, позивач не отримав грошові кошти в сумі 118000,00 грн., які передбачені спірним договором. Також зазначає, що договір емфітевзису повинен бути зареєстрований негайно після укладення, але насправді зареєстрований набагато пізніше, майже через рік.

Представник відповідача ОСОБА_3 надав суду заяву про проведення судового засідання у його відсутність та письмову промову представника відповідача у судових дебатах.

Крім того, представник відповідача надав відзив на уточнену позовну заяву, в якій просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що спірний договір укладений з дотриманням вимог ЦК України, умовами договору визначено об`єкт права користування, строк дії договру, розмір і порядок здійснення плати за користування землею, права та обов`язки сторін тощо. Вказаний договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2018 року, номер запису: 29621920, тому вказаний договір є дійсним та таким, що створює права і обов`язки для сторін цього договору. Позивач в уточненій позовній заяві не заперечує факт, що підпис в оспорюваному договорі належить саме йому, але на думку позивача, відповідач навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Наголошує, що на кожній сторінці договору міститься підпис позивача, що підтверджує його згоду на укладення правочину на умовах, визначених договором. Крім того, вік позивача, як останній зазначає в уточненій позовній заяві, не є обставиною, яка зумовила помилку під час укладення правочину та вплинуло на його волевиявлення. Також зазначає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проведена в межах області за місцезнаходженням нерухомого майна - земельної ділянки кадастровий номер 1220784400:01:009:0028 , тобто в межах Дніпропетровської області, як того вимагає Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Дії державного реєстратора щодо реєстрації спірного договору в судовому порядку не оскаржувались, запис в реєстрі щодо наявності у відповідача такого права не скасовано. Плату за договором позивач отримав під час підписання договору і зазначену обставину позивач не оспорює у своєму позові. Таким чином, у відповідача з дати реєстрації спірного договору - 17.12.20218 року виникло право користування земельною ділянкою.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до такого.

01 січня 2018 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ Васильківське-Агро з другої, укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), серія та номер: Е-ZRN-VSA-2018-00006 , відповідно до якого власник земельної ділянки площею 6,659 га кадастровий номер 1220784400:01:009:0028 призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва надає, а землекористувач приймає право користування земельною ділянкою.

Сторони домовилися про те, що емфітевтичне право за цим договором встановлюється на 46 років (п. 3.1 договору від 01.01.2018 року).

Згідно з п. 4.3 договору від 01.01.2018 року загальний розмір плати за користування за цим договором складає 118491,73 грн., з якої вираховуються податки та збори з доходів власника і яка сплачується землекористувачем одноразово за весь строк дії цього договору протягом 30 банківських днів з моменту державної реєстрації речових прав, що виникають за цим договором.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права видно, що 17 грудня 2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Кравцем Р.А. було зареєстровано Договір про встановлення права користування земельною ділянкою, власником якої є позивач, для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), серія та номер: Е-ZRN-VSA-2018-00006, виданий 01.01.2018 року, видавник: ТОВ Васильківське-Агро зі строком дії до 17.12.2064 року.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування виникають з моменту реєстрації цих прав.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Підстави виникнення, порядок оформлення, припинення та інші питання щодо емфітевзису врегульовано нормами ЗК України та ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 102-1 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 408 ЦК України строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором.

Власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором (ч. 2 ст. 408 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Право емфітевзису ч. 1 ст. 395 ЦК України віднесено до речового права на чуже майно.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 Закону).

Пунктом 10.6 договору від 01.01.2018 року передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами. Право користування об`єктом договору вважається наданим власником землекористувачу з моменту державної реєстрації речових прав, що виникають за цим договором.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Посилання позивача на те, що він, внаслідок свого похилого віку, вважав, що укладає з відповідачем договір оренди земельної ділянки не є підставою вважати, що оспорюваний договір емфітевзису від 01.01.2018 року було укладено внаслідок обману, оскільки судом встановлено та не заперечується сторонами, що на кожній сторінці спірного договору ОСОБА_1 проставив власноручно свій підпис, позивач є дієздатною особою, має вищу освіту. Тому посилання представника, як на підставу визнання договору недійсним, на вік позивача, що спричинило помилку під час укладення спірного договору не може бути визнане судом достатньою підставою для розірвання договору. Договір укладений у письмовій формі, зареєстрований у встановленому чинним законодавством порядку, земельна ділянка передана відповідачу відповідно до умов зазначеного договору та перебувває у його користуванні за цільовим призначенням. Договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Щодо неотримання позивачем ОСОБА_1 грошових коштів за користування земельною ділянкою, зазначених у п. 4.3 договору від 01.01.2018 року, а також щодо посилання позивача, що державна реєстрація спірного договору проведена пізніше дати його укладання, суд зазначає, що позивачем не ставиться питання про розірвання договору чи визнання його недісним з вказаних підстав, а суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог. Представник позивача зазначив про факт неотримання грошових коштів за договоромпісля початку судового засідання та слухання справи по суті не зважаючи на те, що у справі проведено підготовче судове засідання. При цьому суд наголошує, що за правилами загального позовного провадження зміна предмету чи підстави позову можлива лише до початку судового засідання у справі.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на підставі достовірних, належних та допустимих доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено твердження про помилку щодо обставин, які мають істотне значення. Тому вимоги ОСОБА_1 про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) недійсним задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 16, 182, 203, 204, 207, 215, 395, 407, 408, 626-628, 638 ЦК України, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст. 102-1, 125, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю Васильківське-Агро про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) недійсним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07.12.2020 року.

Суддя І.Г. Битяк