Постанова

від 03.12.2020 по справі 205/10709/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6911/20 Справа № 205/10709/19 Суддя у 1-й інстанції - Шавула В. С. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2020 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Експрес» Дніпровської міської ради про поновлення процесуального строку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Експрес» Дніпровської міської ради (далі - КП «Експрес» ДМР) про поновлення процесуального строку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати.

Позовна заява мотивована тим, що 01 жовтня 2014 року вона була прийнята на роботу до КП «Експрес» Дніпровської міської ради на посаду головного інженера, а 01 жовтня 2018 року звільнена на підставі ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням. При звільненні відповідачем не було проведено з нею остаточний розрахунок та заборгованість по заробітній платі на теперішній час не виплачена, у зв`язку із чим, вона вимушена була звернутися до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, позивачка просила суд: поновити їй процесуальний тримісячний строк, передбачений ч.1 ст. 233 КЗпП України на звернення до суду за вирішенням трудового спору, визнавши причину пропуску строку поважною; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2018 року по 11 грудня 2019 року включно в розмірі 77 113,19 грн. та в подальшому в розмірі, що буде накопичуватись з розглядом даної справи по день ухвалення рішення, та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01 січня 2014 року по 01 жовтня 2018 року в розмірі 28 200,33 грн.; вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.02.2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01 жовтня 2014 року працювала в КП «Експрес» ДМР на посаді головного інженера, звільнена 01 жовтня 2018 року на підставі ст. 38 КЗпП України - за власним бажанням (а.с.11).

В провадженні Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області знаходиться зведене виконавче провадження із примусового стягнення із КП «Експрес» ДМР заробітної плати на користь фізичних осіб заборгованості по заробітній платі.

На підставі розпоряджень державного виконавця грошові кошти, що надходили на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження кошти перераховувались на користь стягувачів, у тому числі на користь ОСОБА_1 (а.с.35-75). Із відомостей Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області вбачається, що станом на 18 листопада 2019 року сума нестягнутої на користь ОСОБА_1 заробітної плати становить 48 124,17 грн. (а.с.13).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав пропуску позивачкою встановленого статтею 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду за захистом трудових прав, оскільки строк для пред`явлення до суду позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні для позивачки розпочався з 01 жовтня 2018 року (з моменту звільнення позивачки), а закінчився відповідно 10 січня 2019 року, з позовом же позивачка звернулася 12 грудня 2019 року, тобто більш як через 6 місяців з моменту виплати належних їй сум при звільненні.

Однак, колегія суддів з такими висновками суду погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом із тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, у повній мірі не перевірив доводів та наданих сторонами доказів, та не врахував, що закон пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення із заявою про стягнення середнього заробітку саме з наступного дня після виплати всіх належних позивачеві при звільненні сум.

Апеляційним судом установлено, що повний розрахунок по заробітній платі власником підприємства з позивачкою при звільненні і до теперішнього часу не проведено.

Також, судом апеляційної інстанції було витребувано у КП «Експрес» Дніпровської міської ради письмову інформацію чи приймалось комісією по трудовим спорам рішення з приводу порушення трудових прав ОСОБА_1 (невиплати заробітної плати, порушення строків її виплати), якщо так, надати належним чином завірені докази прийняття такого рішення - копію рішення, з обов`язковим наданням інформації щодо наявності заборгованості по виплаті заробітної плати, за який період, у якому розмірі; яка сума заборгованості виплачена та за який період; залишок заборгованості та за який період.

Листом від 05 жовтня 2020 року голова ліквідаційної комісії КП «Експрес» Дніпровської міської ради Шевченко Є.Г. повідомив суд, що рішення комісії по трудовим спорам рішення з приводу порушення трудових прав ОСОБА_1 щодо невиплати заробітної плати та порушення строків її виплати - відсутнє.

На момент звільнення ОСОБА_1 (01 жовтня 2018 року) заборгованість по невиплаті заробітної плати складала 68 589,99 грн.

Станом на 30 вересня 2020 року сума невиплаченої заборгованості по заробітній платі становить 35 827,74 грн.

Залишок заборгованості станом на 30 вересня 2020 року становить 32 762,25 грн.

Крім того, повідомлено суд, що у зв`язку з арештом 05 жовтня 2011 року розрахункових рахунків КП «Експрес» Дніпровської міської ради по теперішній час Ленінським ВДВС Дніпропетровського МУЮ виплата заробітної плати робітникам підприємства проводиться на підставі посвідчень комісії по трудовим спорам на кожного робітника, по мірі надходження коштів на рахунки і розпоряджень Новокодацького ВДВС м. Дніпра.

Так, згідно до відомостей Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, які знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що станом на 18 листопада 2019 року сума нестягнутої на користь ОСОБА_1 заробітної плати становить 48 124,17 грн. (а.с.13).

Згідно довідки Новокодацького ВДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) № 50407 від 16 червня 2020 року станом на 16 червня 2020 року існує заборгованість по виплаті заробітної плати в розмірі 41 251,50 грн. (а.с.100).

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютогог 1995 року (з подальшими змінами і доповненнями), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки № 116 від 02 жовтня 2018 року середньоденний заробіток позивачки складає 256,19 грн (а.с.14).

Кількість робочих днів за період з 01 жовтня 2018 року по 03 грудня 2020 року складає 545 днів.

Відтак середній заробіток позивачки за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2018 року (день звільнення) по 03 грудня 2020 року (день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) становить 139 623,55 грн. (256,19 грн. * 545 днів).

При цьому, указаний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначений без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, в резолютивній частині рішення окрім визначеної судом суми середнього заробітку, слід вказувати про виплату цієї суми з обов`язковим утриманням з неї податків та інших обов`язкових платежів.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати, колегія суддів враховує наступне.

За час роботи позивачки на підприємстві в період з 01 січня 2014 року по 01 жовтня 2018 року відповідач постійно порушував строки виплати заробітної плати, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати не виплачував. Розмір компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01 січня 2014 року по 01 жовтня 2018 року складає 28 200,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком компенсації та копіями розпоряджень державної виконавчої служби (а.с.15-75).

Статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ураховуючи викладене, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині присудження виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплачених останньою за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1 921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2020 року - скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Експрес» Дніпровської міської ради про поновлення процесуального строку, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Експрес» Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 32616431) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 жовтня 2018 року по день ухвалення рішення в розмірі 139 623,55 грн. без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства «Експрес» Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 32616431) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати за період з 01 січня 2014 року по 01 жовтня 2018 року в розмірі 28 200,33 грн. без утримання з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Комунального підприємства «Експрес» Дніпровської міської ради (ідентифікаційний код 32616431) на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко