Дата документу 01.12.2020 Справа № 937/5286/20
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №937/5286/20 Головуючий у 1 інстанції: Редько О.В.
Провадження № 22-ц/807/3184/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Крилової О.В.,
Кухаря С.В.,
при секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2020 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до Мордвинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_1 про захист права власності, визнання незаконними та скасування рішення Мордвинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Мордвинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_1 про захист права власності, визнання незаконними та скасування рішення Мордвинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
У позові ОСОБА_2 просить визнати незаконним та скасувати рішення Мордвинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області від 04 червня 2020 року за № 08 Про надання земельної ділянки в оренду та затвердження документації із землеустрою громадянину ОСОБА_1 ; Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 12 червня 2020 року, укладений між Мордвинівською сільською радою Мелітопольського району Запорізької області та ОСОБА_1 , на підставі якого в оренду ОСОБА_1 була передана земельна ділянка площею 1, 8995 га, кадастровий номер 2323081500:01:037:0044, розташована по АДРЕСА_1 , та скасувати реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку, вчинену 18.06.2020 року.
Разом із позовною заявою, ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2323081500:01:037:0044 площею 1,8995 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2107685323230, яка на підставі договору оренди землі від 12 червня 2020 року була передана в оренду ОСОБА_1 .
В обґрунтування заяви ОСОБА_2 зазначав, що є власником будівлі кошари А-1 загальною площею 292, 8 кв.м., основною площею 240, 2 кв.м., навіс а3 та убиральня - душ Б , які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Власником сусіднього домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 травня 2015 року. Відповідач володіє будівлею А-1 загальною площею 335,2 кв.м., основною площею 331,0 кв.м.
В липні 2020 року з інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Мордвинівської сільської ради, позивач дізнався про те, що на підставі рішення Мордвинівської сільської ради від 04 червня 2020 року за № 08 ОСОБА_1 в оренду строком на 49 років була передана земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 2323081500:01:037:0044 загальною площею 1,8995 га, яка розташована не тільки під його домоволодінням по АДРЕСА_1 , а й під домоволодінням позивача по АДРЕСА_2 , чим було порушено право власності та право на користування позивача земельною ділянкою, необхідною для обслуговування будівлі кошари. Позивачу фактично залишили тільки вузьку доріжку для входу в його будівлю.
ОСОБА_2 зазначав, що виділення земельної ділянки під його домоволодінням у користування відповідачу ОСОБА_1 жодним чином не погоджувалось з позивачем як власником сусіднього домоволодінням. Рішення сільської ради було реалізовано, а 12 червня 2020 року між ОСОБА_1 та Мордвинівською сільською радою було укладено договір оренди, який 18 червня 2020 року було зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивач вважає, що відповідачі можуть здійснити переоформлення спірної земельної ділянки на користь інших осіб або передати її під приватизацію відповідачу ОСОБА_1 , а тому є потреба в накладенні арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2323081500:01:037:0044 загальною площею 1,8995 га, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2020 року заяву ОСОБА_2 задоволено. В порядку забезпечення цивільного позову ОСОБА_2 до Мордвинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_1 про захист права власності, визнання незаконним та скасування рішення Мордвинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 2323081500:01:037:0044 площею 1,8995 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2107685323230, яка на підставі договору оренди землі від 12.06.2020 року була передана в оренду ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2020 року.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі невжиття заходів забезпечення позову. Так, у разі задоволення вимог позовної заяви, рішення Ради про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 буде скасовано, а виконання рішення в частині скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку буде здійснено шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, заявлений ОСОБА_2 засіб забезпечення позову не відповідає характеру та змісту позовних вимог.
Своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, учасники справи не скористались.
24 листопада 2020 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на адресу апеляційного суду надійшла заява, в якій вона просить розглянути справу за її відсутності (а.с. 86-87). Крім того, зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують обставин, які свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку. Відчуження спірної земельної ділянки на користь третіх осіб може утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення заявленого позову.
Інші учасники справи у судове засідання також не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 83-85), клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.
Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходу, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.
Так, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 на підставі акту прийому-передачі майна від 16 вересня 2017 року належить будівля кошари А-1, загальною площею 292,8 кв.м. , основою - 240,2 кв.м., навіс а3 та убиральня - душ Б , які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 20, 21-34).
ОСОБА_1 на праві власності належить будівля А-1 загальною площею 335,2 кв.м., основною площею 331,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 35-36).
Рішенням Мордвинівської сільської ради від 04 червня 2020 року за № 08 ОСОБА_1 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 2323081500:01:037:0044 загальною площею 1,8995 га землі сільськогосподарського призначення розташованої на території Мордвинівської сільської ради. Передано ОСОБА_1 в оренду строком на 49 років вищезазначену земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 38, 39-40).
Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначав, що земельна ділянка, яка була передана ОСОБА_1 в оренду розташована під домоволодінням по АДРЕСА_1 , по АДРЕСА_2 , тобто позивача й відповідача. Натомість, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження земельної ділянки, шляхом передання її під приватизацію ОСОБА_1 , що у разі задоволення позовних вимог утруднить виконання рішення суду.
Згідно ч.1ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , у якій судом касаційної інстанції розтлумачено схожі правовідносини, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду .
Відповідно до змісту п. 3 Постанови, згідно з п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб.
Згідно змісту п.4 згаданої Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що: між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та роз`яснень схожих за змістом правовідносин, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, вважає, що заява про забезпечення позову задоволена судом першої інстанції обґрунтовано.
Встановлені обставини свідчать про потенційну можливість (зважаючи на наявність даного спору щодо земельної ділянки та в залежності від ходу його розгляду) вчинення і будь-яких інших дій щодо відчуження, зміни власника (володільця) вказаної земельної ділянки, тощо протягом продовження розгляду справи та відповідно може свідчити про потенційні загрози для виконання можливого рішення про задоволення позову.
Відповідно слід вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Накладення арешту на майно за загальним правилом полягає у забороні розпоряджатись цим майном, що слід вважати у даному випадку співмірним заходом забезпечення позову, зокрема, із заявленими вимогами майнового позову про визнання незаконними рішень, договору та витребування земельної ділянки.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і їх необхідною умовою є здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та не повинні призводити до фактичного вирішення справи по суті.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Зважаючи на вказане колегія суддів вважає, що такий захід забезпечення, як накладення арешту на спірну земельну ділянку є необхідним заходом для забезпечення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилань, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення.
Крім цього, обраний захід, жодним чином не перешкоджає реалізації відповідачем прав володіння та користування земельною ділянкою, які він може вільно здійснювати.
Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.82, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.86, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 7.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 2.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу.
Також, колегією суддів з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 вересня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Мордвинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, ОСОБА_1 про захист права власності, визнання незаконними та скасування рішення Мордвинівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Скасовано арешт накладений ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2020 року на земельну ділянку з кадастровим номером 2323081500:01:037:0044 площею 1,8995 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2107685323230, яка на підставі договору оренди землі від 12 червня 2020 року була передана в оренду ОСОБА_1 .
Разом з тим, подальше скасування заходів забезпечення позову самим судом, не свідчить про незаконність такого забезпечення, оскільки задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із співмірності заявлених вимог, а також з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 липня 2020 року по цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 07 грудня 2020 року.
Головуючий:
Судді:
Суд | Запорізький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.12.2020 |
Оприлюднено | 08.12.2020 |
Номер документу | 93359575 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Запорізький апеляційний суд
Поляков О. З.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні