Рішення

від 18.11.2020 по справі 200/4959/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 р. Справа№200/4959/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Воліковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь (далі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Азовської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 700050/2019/000044/2 від 17 травня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2019/00056 від 17 травня 2019 року.

Також позивач просив суд стягнути на його користь суму судового збору та суму витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що при митному оформленні імпортних товарів за митною декларацією № UA 700050/2019/000044/2 від 17 травня 2019 року, позивач визначив митну вартість імпортованого товару - Фероніобію за основним першим методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору) та надав для підтвердження такої вартості необхідні документи. Однак, при здійсненні митних формальностей відповідачем було встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товару, що призвело до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA 700050/2019/000044/2 від 17 травня 2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2019/00056 від 17 травня 2019 року. Позивач вважає таке рішення та картку відмови протиправними, оскільки представлені до митного оформлення документи не містили будь-яких розбіжностей. Крім того, методичні рекомендації, на які посилається відповідач, дозволяють лише порівнювати ціну з біржовими котируваннями або відомостями з спеціальних видань, які містять інформацію про ціни на світовому ринку, а не використовувати таку інформацію як базу для коригування митної вартості. Порівняння цін не з біржовими котируваннями, а з інформацією інтернет-ресурсу сайту Asian Metal є таким, що суперечить вимогам розділу 3 Методичних рекомендацій.

Ухвалою суду від 25 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 01 червня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

12 червня 2020 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що з урахуванням виявлених ризиків, виявлених при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст. 53 МК України, митницею здійснено перевірку документів, які надані декларантом для підтвердження митної вартості спірного товару. На підставі виявлених ризиків неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товару, виникли обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Представник відповідача також зазначив, що за спірною поставкою, на законну вимогу митниці, декларантом не надано всіх необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, що є обов`язком у розумінні ст. 52 Митного кодексу України. Отже, зважаючи на те, що заявлена декларантом митна вартість значно менша ніж на сайті компанії Asian Metal , митним органом застосовано другорядний метод (резервний метод) для визначення митної вартості, який дозволяє порівняння цін на товари різних виробників та продавців товару, навіть з різних країн походження товару.

17 червня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 24 червня 2020 року визнано поважними причини пропуску строку звернення позивачем до суду та поновлено строк звернення, продовжено розгляд справи, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

07 липня 2020 року на електрону адресу суду надійшли додаткові пояснення відповідача щодо надмірно сплаченої позивачем суми судового збору та неповажності зазначених позивачем причин в обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 08 липня 2020 року підготовче засідання відкладено.

Ухвалою суду від 04 серпня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження та тридцять днів та відкладено підготовче засідання.

09 вересня 2020 року, 28 вересня 2020 року та 15 жовтня 2020 року підготовче засідання було відкладено.

Ухвалою суду від 05 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справі до розгляду по суті на 18 листопада 2020 року.

Представники сторін про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, до суду не з`явились.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь (ЄДРПОУ 00191158) зареєстроване як юридична особа, місцезнаходження: м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд.1.

Судом встановлено, що між 01 серпня 2015 року між Metinvest international SA (далі - продавець) та Публічним акціонерним товариством Металургійний комбінат Азовсталь (далі - покупець), укладений контракт № 089LS-02/554 на постачання фероніобію, відповідно до умов якого кількість, ціна та технічні характеристики товару, а також його упаковка, маркування, зазначаються в специфікаціях.

04 липня 2016 року між сторонами вищевказаного контракту укладена додаткова угода № 3, стосовно зміни назви Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь на Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь , та його реквізитів.

Додатковими угодами №4 від 27 грудня 2016 року, №6 від 02 січня 2018 року, та № 8 від 18 грудня 2018 року, укладеними між сторонами до вищевказаного контракту № 089LS-02/554 від 01 серпня 2015 року, був продовжений строк дії контракту до 31 грудня 2017 року, до 31 грудня 2018 року, та до 31 грудня 2019 року.

07 січня 2019 року до вищевказаного контракту № 089LS-02/554 від 01.08.2015 року, між сторонами складена та підписана специфікація № 8 на постачання товару FeNb 65(111), FeNb 65(112) у кількості 480 МТ +/- 10% за ціною 32,71 Евро за 1 кг чистого ніобію у сплаві на умовах CPT-Маріуполь, згідно Incoterms 2010.

Згідно із договором доручення № 089лт/002/2012 від 22.03.2012 року, про надання послуг з митного декларування товарів, укладеним між ПАТ Металургійний комбінат Азовсталь (у подальшому змінено назву на - ПрАТ Металургійний комбінат Азовсталь ), як замовником, та ТОВ Скиф-Шиппинг (у подальшому змінено назву на - ТОВ Метінвест-Шиппінг ), як декларантом, замовник доручив, а декларант прийняв на себе зобов`язання з митного декларування товарів замовника, що переміщуються через митний кордон України.

17 травня 2019 року ТОВ Метінвест-Шиппінг в інтересах ПрАТ Металургійний комбінат Азовсталь подано митну декларацію від 17 травня 2019 року № UA700050/2019/002872, з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару: фероніобію марки FeNb 65 (112).

До вказаної декларації додано: сертифікати аналізу (якості) № 25170 від 05.03.2019 р, № 25170А від 05.03.2019 р., №б/н від 30.04.2019 р.; пакувальний лист №б/н від 29.04.2019 р.; рахунок-фактуру (інвойс) № 115360 від 30.04.2019 р.; автотранспорту накладну №1902593 від 30.04.2019 р.; супровідний документ Т1 №19 NL000855103616В0 від 30.04.2019 р.; декларацію про походження товару №115360 від 30.04.2019 р.; калькуляцію №б/н від 29.01.2019 р.; рахунок із третіми особами від 29.04.2019 р. №90022760 фірми CBMM Europe BV (Нідерланди) фірми Metinvest Internatoinal SA (Швейцарія); контракт № 089 LS-02/554 від 01.08.2015 р.; додаткові угоди № 3 від 04.07.2016 р., № 4 від 27.12.2016 р. та № 8 від 18.12.2018 р.; специфікацію № 8 від 07.01.2019 р.; договори (угода, контракт) із третіми особами пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається № 20160331 від 31.03.2016 року, № СВ/МІ-1 від 01.08.2015 року; специфікацію № 16 від 07.01.2019 р. до договору № 20160331; зміна 1 до Специфікації № 16 від 07.01.2019 року до договору № 20160331; договір про надання послуг митного брокера № 089лт/002/2012 від 22.03.2012 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №1068124; сертифікат ваги б/н від 30.04.2019 року.

За результатом опрацювання податних до митного оформлення документів, посадовою особою митниці направлено електронне повідомлення № 37396 з вимогою надання документів, а саме: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію - визначення витрат у вартісній формі на виробництво одиниці або групі товарів).

Крім того, зазначено, що відповідно до вимог частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявленої митної вартості товару можуть бути подані інші додаткові документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи; а також документи, що містять відомості про вартість страхування, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із повідомленням декларанту № 37402 (17.05.2019 р. 09:35), митним органом зазначено, що на вимогу митного органу, декларантом не надано додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, а також не надано експертний висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 року №190, який надавався при попередніх митних оформленнях за специфікацією № 8 від 07.01.2019 року до зовнішньоекономічного договору від 01.08.2015 року № 089LS-02/554. За результатами опрацювання висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 року №190 та документів наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, заявленого по МД від 24.04.2019 № UA 700050/2019/002311 встановлено розбіжності, а саме у специфікації від 07.01.2019 року № 8 до контракту від 01.08.2015 №089LS-02/554 та комерційному рахунку від 12.04.2019 №114380 зазначено ціну 32,71 EUR/ кг Nb, згідно експертного висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 року № 190, ціна на фероніобій складає 37,77-38,65 EUR/ кг Nb.

Донецькою митницею ДФС виписана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA700050/2019/00056.

17 травня 2019 року Донецькою митницею ДФС прийнято рішення № UА 700050/2019/000044/2 про коригування митною вартості товару з огляду на встановлені розбіжності у заявленій ціні товару. Рішення мотивоване тим, що за результатами опрацювання висновку ДП Укрпромзовнішекспертизи від 25.01.2019 року №190 та документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлені розбіжності, а саме: у специфікації від 07.01.2019 року № 8 до контракту від 01.08.2015 року № 089LS-02/554 та комерційному рахунку від 12.04.2019 року № 114380 зазначено ціну 32,71 EUR/кг Nb на умовах поставки СРТ Маріуполь; згідно експертного висновку ДП Укрпромзовнішекспертизи від 25.01.2019 №190 ціна на фероніобій складає 37,77-38,65 EUR/кг Nb.

З посиланням на ч. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених Наказом ДФСУ від 11.09.2015 року № 689, в якості масиву інформації використано інформацію Asian Metal, згідно із якою, середнє значення вартості за вміст 1 кг ніобію за період 10 днів, що передує даті: 04.01.2019 року - 38,51 EUR /кг Nb, 03.01.2019 - 38,15 EUR /кг Nb, 02.01.2019 - 38,24 EUR /кг Nb, 29.12.2018-38,24 EUR /кг Nb, 28.12.2018-38,67 EUR /кг Nb, 27.12.2018-38,74 EUR /кг Nb, 26.12.2018-38,99 EUR/кг Nb, 25.12.2018 -38,99 EUR /кг Nb, 24.12.2018-38,99 EUR /кг Nb, 21.12.2018- 38,86 EUR/кг Nb, становить - 38,638 EUR.

З посиланням на ст.ст. 61,64 МК України, визначення митної вартості товару, митним органом проведено із застосуванням 2 (другорядного методу) з урахуванням інформації мережі Інтернет масив Asian Metal.

Позивач скористався право випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання у зв`язку з чим подав митну декларацію від 17 травня 2019 року № 700050/2019/002903.

01 серпня 2019 року позивач надав лист №327/2019-ОД та додаткові документи для підтвердження митної вартості: протокол тендерного комітету від 10.12.2018 р. № 127-ФС; прайс-лист від 15.03.2019 р. CBMM`s Price list for the 1st quarter 2019 ; електронне листування з представником CBMM Europe BV про надання знижки; лист ПрАТ МК Азовсталь № 089лс-02/1416 від 01.08.2019 про наявність кредиторської заборгованості; виписку щодо кредиторської заборгованості.

Суд зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Донецька митниця ДФС України (ЄДРПОУ: 39496499, адреса зареєстрованого місцезнаходження юридичної особи: 87510, Донецька обл., місто Маріуполь, пр.-т. Луніна, будинок 1) з 28.11.2019 року перебуває у стані припинення.

На підставі Постанови КМУ № 858 від 02.10.2019 року, шляхом реорганізації Донецької митниці ДФС України, створено юридичну особу - Азовська митниця Держмитслужби (ЄДРПОУ: 43333684, адреса зареєстрованого місцезнаходження юридичної особи: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, буд. 1), який є належним відповідачем у справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України (далі - МК України), митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. При цьому потрібно зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до положень частини першої статті 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно із частиною другою статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якими закріплено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.

Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ( Митна вартість товарів та методи її визначення ) Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Верховний Суд у постанові від 14 травня 2019 року в справі № 820/2474/16 зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що вимоги законодавства зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частина 2 ст. 53 Митного кодексу України містить перелік обов`язкових документів, які повинні надаватися на підтвердження митної вартості товарів. Митна декларація країни відправлення в такий перелік не включена. Крім того, вказаний документ, як, зокрема, і прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, можуть бути у покупця відсутні, з незалежних від нього причин, що додатково свідчить про безпідставність вимагання таких.

Суд також наголошує, що пунктом 4 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми викладення та укладення угод.

Положення (умови) контракту та специфікацій до нього, які подавалися декларантом позивача при розмитненні товару, залишилися поза увагою митного органу, що призвело до неправомірного витребування митним органом додаткових документів.

Відповідно до п.п. 5 та 6 ч. 2. ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості товарів подаються: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, платіжні та/або бухгалтерські документи подаються за наявності.

Крім того, вимагаючи у декларанта позивача інші додаткові документи, митним органом не враховано те, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Митний орган дійшов помилкового висновку про необхідність надання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, адже ненадання таких документів у разі несплати рахунку за товар не може бути підставою для сумнівів саме у правильності визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем надані суду належні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. Надані позивачем до митного оформлення товару документи не містять суперечностей чи ознак підробки, а також містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Митним органом як суб`єктом владних повноважень, не наведено обґрунтованих доводів причин за яких представлені декларантом на час здійснення митного оформлення документи, які базувалися на об`єктивних даних, не могли бути підставою для визначення митної вартості за першим основним методом її визначення, а саме за ціною договору (контракту); не зазначено обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано із застосуванням основного методу; не наведено умов, що унеможливлювали використання обраного декларантом методу визначення митної вартості при наданні декларантом документів, достатніх для підтвердження заявленої митної вартості, за відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих документів.

Частинами 2, 3 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Водночас, сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів на сайті Asian Metal не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Отже, відповідачем не надано суду належних доказів правомірності рішень, які оскаржуються, в розумінні ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Не надано доказів на підтвердження того, що документи, подані для митного оформлення товару, не є достатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, як не надано і доказів неповноти та/або недостовірності заявленої митної вартості, що свідчило б про неможливість застосування обраного позивачем першого методу визначення митної вартості товарів.

Таким чином, спірні рішення суб`єкта владних повноважень не відповідають вимогам Митного кодексу України, а тому підлягають скасуванню.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 24 червня 2020 року судом визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено таких строк, а тому клопотання позивача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем був визначений попередній розрахунок суми судових витрат у розмірі 8301, 55 грн., який складається:

1.Усна консультація клієнта, узгодження правової позиції - 315,30 грн.;

2.Збір доказів (підготовка письмових документів: (листи, запити) - 315,30 грн.;

3.Перевірка та підготовка документів - 315,30 грн.;

4.Підготовка та подання позовної заяви - 945,90 грн.;

5.Складання та подання відповіді на відзив, письмових пояснень - 315,30 грн.;

6.Участь у судових засіданнях суду першої інстанції (судодень) - 1000 грн.;

7.Гонорар за складність справи - 5094,45 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано: договір від 09.03.2018 р. про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ, який укладено між позивачем ПрАТ Металургійний комбінат Азовсталь , як клієнтом з однієї сторони, та адвокатським об`єднанням Всеукраїнська адвокатська допомога , клієнт доручив, а адвокатське об`єднання, взяло на себе зобов`язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта, в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За умовами п.1.1. Договору, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності Клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Зміст, умови та строки виконання покладених Клієнтом на Адвокатське об`єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору (п.1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, для виконання покладених клієнтом на адвокатське об`єднання завдань, клієнт надає адвокатському об`єднанню повноваження, що є дійсними та реалізуються виключно на підставі окремих довіреностей, виданих клієнтом для представництва його інтересів окремими адвокатами, що є учасниками адвокатського об`єднання.

Згідно із п. 3.2 вищевказаного Договору № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 року, Адвокатське об`єднання зобов`язується за результатом надання послуг, але не пізніше 2 числа місяця, наступного за звітнім, надавати клієнту Акт надання послуг (Акт прийому-передачі наданих послуг).

Відповідно до п. 5.1. Договору, загальна вартість послуг по цьому договору не перевищує 200 000,00 гривень.

Вартість послуг за виконання покладених Клієнтом на Адвокатське об`єднання завдань складає 5 000,00 гривень без ПДВ на місяць. Сторони мають право, шляхом укладення додаткових угод до цього договору, узгодити виконання Адвокатським об`єднанням додаткових завдань за додаткову оплату, розмір якої узгоджується сторонами в даній додатковій угоді.

Відповідно до п. в) п. 4.1 зазначеного договору, клієнт зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги Адвокатського об`єднання на умовах цього договору.

Оплата послуг Адвокатського об`єднання здійснюється Клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата Клієнтом наданих Адвокатським об`єднанням послуг здійснюється на підставі Актів надання послуг (Актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків, наданих Адвокатським об`єднанням. Акт надання послуг (Акт прийому-передачі послуг) оформлюється Адвокатським об`єднанням станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за цим договором (п.5.3. договору).

За приписами п.5.4. договору, оплата наданих послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського об`єднання, вказаний у цьому договорі, протягом 5 календарних днів після підписання сторонами Акту надання послуг (Акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання Клієнтом рахунків від Адвокатського об`єднання.

Додатковою угодою від 03 грудня 2018 року №7/1 сторони дійшли згоди про продовження дії вищевказаного договору до 31 грудня 2019 року.

Додатково угодою №34 від 01.10.2019 року сторони внесли зміни до п.5.1. договору в частині визначення загальної вартості послуг, визначивши її у розмірі, що не перевищує 400 00,00 грн. та дійшли згоди про продовження дії вищевказаного договору до 31 грудня 2020 року.

08 вересня 2020 року на електрону адресу суду надійшла заява представника відповідача про зменшення судових виплат на правничу допомогу. Заява обґрунтована тим, що правова позиція представника позивача не змінювалась при розгляді справи № 200/12465/19-а та № 20012464/19-а, що свідчить про відсутність необхідності для професійного адвоката втретє вивчати додаткові джерела права та судову практику, а отже підготовка до даної справи не вимагала великого обсягу роботи. Крім того, сумнівною, на думку відповідача, видається можливість надання представником позивача правничої допомоги по підготовці та направленню 11 аналогічних позовних заяв у період з 06 травня 2020 року по 15 травня 2020 року при часових затратах 66 годин, в той час як норма робочого часу за даний період складає 56 годин. Також представник відповідача зазначив про відсутність необхідності у представника позивача узгоджувати правову позицію з огляду на успішний досвід судового супроводу аналогічних справ № 200/12465/19-а та № 20012464/19-а, та зауважив, що у разі відсутності адвоката у судових засіданнях, послуга представництва у судових засіданнях має бути виключена з переліку витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, оскільки відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом та його клієнтом щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару, судові витрати на професійну правничу допомогу мають бути зменшенні в частині виплати адвокатського гонорару.

28 вересня 2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача, в якій зазначено, що адвокатське об`єднання визначило вартість судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6670,95 грн.

На підтвердження понесених судових витрат, представником позивача було надано Додаткову угоду № 139 від 07 травня 2020 року, до Договору про надання юридичних послуг № 180329/АЗСТ від 29 березня 2018 року.

Вказаною угодою визначений порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатського об`єднання Всеукраїнська адвокатська допомога за надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі ПрАТ МК Азовсталь з Азовською митницею Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UА 700050/2019/000044/2 від 17 травня 2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА 700050/2019/00056 від 17 травня 2019 року.

Пунктом 2 додаткової угоди визначений детальний опис та вартість послуг, що можуть бути надані в межах даної справи.

Пунктом 3.1 додаткової угоди закріплено, що оплата послуг здійснюється протягом 45 календарних днів після підписання сторонами Акту надання послуг (Акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання Клієнтом рахунків від Адвокатського об`єднання.

Відповідно до п. 6.1. додаткової угоди, правова допомога вважається наданою після підписання Акту надання послуг(Акту прийому-передачі наданих послуг), який підписується сторонами та скріплюється печатками.

Також представником позивача надано розрахунок розміру винагороди приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29 березня 2018 року, акт приймання-передачі наданих послуг Договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29 березня 2018 року, рахунок на оплату № 609 від 08.09.2020 р. та платіжне доручення № 4500103728 від 18.09.2020 року про сплату юридичних послуг у розмірі 6 670,95 грн.

13 жовтня 2020 року на адресу суду надійшло заперечення відповідача на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Представник відповідача підтримав правову позицію, викладену у заяві від 08 вересня 2020 року та зауважив, що сума судових витрат у розмірі 6670, 95 грн. є необґрунтованою та не підтвердженою документально.

Згідно із ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно із ч. 5 ст. 143 КАС України, у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 16 КАС України).

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення (пункт 10 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно із ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Суд зазначає, що розмір наданих послуг і виконаних робіт, та обсяг витрат на правничу допомогу/їх вартість, що понесені позивачем за надання юридичних послуг (правової допомоги) у даній справі, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами. Визначений розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній справі, є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову. Наведені відповідачем у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу доводи, у своїй сукупності зводяться до наявності у відповідача певних сумнівів щодо реальності та співмірності наданої допомоги, з підстав, зокрема існування спорів/позовів між сторонами з подібних правовідносин. При цьому жодних доказів на спростування розміру та реальності витрат позивача на правничу допомогу у даній справі, до заяви про зменшення таких витрат, - не додано. Розмір витрат, який на думку відповідача, відповідає ознакам співмірності у даному випадку, відповідачем не зазначений.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що сума витрат пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 6670, 95 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби на користь Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь .

Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення № 4500047993 від 15.05.2020 року та № 4500060837 від 15 червня 2020 року позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 23 122 грн.

Поряд з цим, приймаючи до уваги, що ціна предмету позову складає 509 445,45 грн. (різниця митних платежів між заявленою та скоригованою митними вартостями), відповідно, з відповідача у порядку ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 9743,68 грн. (1,5% х 509 445,45 грн.+ 2 102,00 грн. (одна немайнова вимога про скасування картки відмови).

Суд звертає увагу, що згідно із пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, надмірно сплачена сума судового збору може бути повернута судом за відповідною заявою позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Донецької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UА 700050/2019/000044/2 від 17 травня 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА 700050/2019/00056 від 17 травня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, буд. 1, ЄДРПОУ: 43333684) на користь Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, ЄДРПОУ: 00191158) судовий збір у розмірі 9743,68 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, буд. 1, ЄДРПОУ: 43333684) на користь Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, ЄДРПОУ: 00191158) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6670, 95 грн.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 18 листопада 2020 року.

Повний текст рішення складено 27 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко