Постанова

від 09.03.2021 по справі 200/4959/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року справа №200/4959/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Колегія суддів Першого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сіваченка І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя - Грищенко Є.І.) від 18 листопада 2020 року (повний текст складено 27 листопада 2020 року у м.Слов`янську) по справі №200/4959/20-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 700050/2019/000044/2 від 17 травня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2019/00056 від 17 травня 2019 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UА 700050/2019/000044/2 від 17 травня 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА 700050/2019/00056 від 17 травня 2019 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби судовий збір у розмірі 9743,68 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6670, 95 грн..

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було прийнято спірні рішення. Судом не прийнято до уваги, що при здійсненні митних формальностей за МД від 17 травня 2019 року № UA700050/2019/002872, у посадової особи митниці виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості товару, що зумовило необхідність витребування додаткових документів. Зокрема, при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за непрямими контрактами існує потенційний ризик того, що дійсна вартість товару може бути занижена. Декларантом визначена митна вартість товару на рівні 32,71 Євро/кг, у той час, як середнє значення вартості товару фероніобій марки FeNb 65 за 1 кг, згідно інформації сайту Asian Metal за період 10 днів складає 38,638 Євро/кг. За результатом перевірки встановлено, що продавець Metinvest international SA і покупець ПрАТ Металургійний комбінат Азовсталь є пов`язаними особами, що вплинуло на заявлену декларантом митну вартість. Вважає, що за вказаною поставкою, на законну вимогу митниці, декларантом не надано документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару, що є обов`язком у розумінні ст. 52 Митного кодексу України. Отже, зважаючи на те, що заявлена декларантом митна вартість значно менша ніж на сайті компанії Asian Metal, митним органом застосовано другорядний метод (резервний метод) для визначення митної вартості, який дозволяє порівняння цін на товари різних виробників та продавців товару.

Відповідач також вважає, що стягнуті нас користь позивача витрати на правничу допомогу є безпідставно завищеними та неспівмірні зі складністю справи.

Окрім того, судом першої інстанції безпідставно було визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду.

На адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що між позивачем (Покупець) та Metinvest international SA (Продавець) 01 серпня 2015 року укладений контракт № 089LS-02/554 на постачання фероніобію, відповідно до умов якого кількість, ціна та технічні характеристики товару, а також його упаковка, маркування, зазначаються в специфікаціях.

04 липня 2016 року між сторонами вищевказаного контракту укладена додаткова угода № 3, стосовно зміни назви Публічного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь на Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь , та його реквізитів.

Додатковими угодами №4 від 27 грудня 2016 року, №6 від 02 січня 2018 року, та № 8 від 18 грудня 2018 року, укладеними між сторонами до вищевказаного контракту № 089LS-02/554 від 01 серпня 2015 року, був продовжений строк дії контракту до 31 грудня 2017 року, до 31 грудня 2018 року, та до 31 грудня 2019 року.

07 січня 2019 року до вищевказаного контракту № 089LS-02/554 від 01.08.2015 року, між сторонами складена та підписана специфікація № 8 на постачання товару FeNb 65(111), FeNb 65(112) у кількості 480 МТ +/- 10% за ціною 32,71 Евро за 1 кг чистого ніобію у сплаві на умовах CPT-Маріуполь, згідно Incoterms 2010.

Згідно із договором доручення № 089лт/002/2012 від 22.03.2012 року, про надання послуг з митного декларування товарів, укладеним між позивачем, як замовником, та ТОВ Скиф-Шиппинг (у подальшому змінено назву на ТОВ Метінвест-Шиппінг ), як декларантом, замовник доручив, а декларант прийняв на себе зобов`язання з митного декларування товарів замовника, що переміщуються через митний кордон України.

17 травня 2019 року ТОВ Метінвест-Шиппінг в інтересах позивача подано митну декларацію від 17 травня 2019 року № UA700050/2019/002872, з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару: фероніобію марки FeNb 65 (112).

До вказаної декларації додано: сертифікати аналізу (якості) № 25170 від 05.03.2019 р, № 25170А від 05.03.2019 р., №б/н від 30.04.2019 р.; пакувальний лист №б/н від 29.04.2019 р.; рахунок-фактуру (інвойс) № 115360 від 30.04.2019 р.; автотранспорту накладну №1902593 від 30.04.2019 р.; супровідний документ Т1 №19 NL000855103616В0 від 30.04.2019 р.; декларацію про походження товару №115360 від 30.04.2019 р.; калькуляцію №б/н від 29.01.2019 р.; рахунок із третіми особами від 29.04.2019 р. №90022760 фірми CBMM Europe BV (Нідерланди) фірми Metinvest Internatoinal SA (Швейцарія); контракт № 089 LS-02/554 від 01.08.2015 р.; додаткові угоди № 3 від 04.07.2016 р., № 4 від 27.12.2016 р. та № 8 від 18.12.2018 р.; специфікацію № 8 від 07.01.2019 р.; договори (угода, контракт) із третіми особами пов`язані з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається № 20160331 від 31.03.2016 року, № СВ/МІ-1 від 01.08.2015 року; специфікацію № 16 від 07.01.2019 р. до договору № 20160331; зміна 1 до Специфікації № 16 від 07.01.2019 року до договору № 20160331; договір про надання послуг митного брокера № 089лт/002/2012 від 22.03.2012 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів №1068124; сертифікат ваги б/н від 30.04.2019 року.

За результатом опрацювання податних до митного оформлення документів, посадовою особою митниці направлено електронне повідомлення № 37396 з вимогою надання документів, а саме: 1)виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2)довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію - визначення витрат у вартісній формі на виробництво одиниці або групі товарів).

Крім того, зазначено, що відповідно до вимог частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявленої митної вартості товару можуть бути подані інші додаткові документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи; а також документи, що містять відомості про вартість страхування, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із повідомленням декларанту № 37402 (17.05.2019 р. 09:35), митним органом зазначено, що на вимогу митного органу, декларантом не надано додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, а також не надано експертний висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 року №190, який надавався при попередніх митних оформленнях за специфікацією № 8 від 07.01.2019 року до зовнішньоекономічного договору від 01.08.2015 року № 089LS-02/554. За результатами опрацювання висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 року №190 та документів наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, заявленого по МД від 24.04.2019 № UA 700050/2019/002311 встановлено розбіжності, а саме у специфікації від 07.01.2019 року № 8 до контракту від 01.08.2015 №089LS-02/554 та комерційному рахунку від 12.04.2019 №114380 зазначено ціну 32,71 EUR/ кг Nb, згідно експертного висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 25.01.2019 року № 190, ціна на фероніобій складає 37,77-38,65 EUR/ кг Nb.

Донецькою митницею ДФС виписана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA700050/2019/00056.

17 травня 2019 року Донецькою митницею ДФС прийнято рішення № UА 700050/2019/000044/2 про коригування митною вартості товару з огляду на встановлені розбіжності у заявленій ціні товару. Рішення мотивоване тим, що за результатами опрацювання висновку ДП Укрпромзовнішекспертизи від 25.01.2019 року №190 та документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлені розбіжності, а саме: у специфікації від 07.01.2019 року № 8 до контракту від 01.08.2015 року № 089LS-02/554 та комерційному рахунку від 12.04.2019 року № 114380 зазначено ціну 32,71 EUR/кг Nb на умовах поставки СРТ Маріуполь; згідно експертного висновку ДП Укрпромзовнішекспертизи від 25.01.2019 №190 ціна на фероніобій складає 37,77-38,65 EUR/кг Nb.

З посиланням на ч. 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених Наказом ДФСУ від 11.09.2015 року № 689, в якості масиву інформації використано інформацію Asian Metal, згідно із якою, середнє значення вартості за вміст 1 кг ніобію за період 10 днів, що передує даті: 04.01.2019 року - 38,51 EUR /кг Nb, 03.01.2019р. - 38,15 EUR /кг Nb, 02.01.2019р. - 38,24 EUR /кг Nb, 29.12.2018р.-38,24 EUR /кг Nb, 28.12.2018р.-38,67 EUR /кг Nb, 27.12.2018р.-38,74 EUR /кг Nb, 26.12.2018р.-38,99 EUR/кг Nb, 25.12.2018р. -38,99 EUR /кг Nb, 24.12.2018р.-38,99 EUR /кг Nb, 21.12.2018р.- 38,86 EUR/кг Nb, становить - 38,638 EUR.

З посиланням на ст.ст. 61,64 МК України, визначення митної вартості товару, митним органом проведено із застосуванням 2 (другорядного методу) з урахуванням інформації мережі Інтернет масив Asian Metal.

Позивач скористався право випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання у зв`язку з чим подав митну декларацію від 17 травня 2019 року № 700050/2019/002903.

01 серпня 2019 року позивач надав лист №327/2019-ОД та додаткові документи для підтвердження митної вартості: протокол тендерного комітету від 10.12.2018 р. № 127-ФС; прайс-лист від 15.03.2019 р. CBMM`s Price list for the 1st quarter 2019 ; електронне листування з представником CBMM Europe BV про надання знижки; лист ПрАТ МК Азовсталь № 089лс-02/1416 від 01.08.2019р. про наявність кредиторської заборгованості; виписку щодо кредиторської заборгованості.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України за явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані на підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 4 ст. 53 Митного кодексу України також визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 17 травня 2019 року в рамках зовнішньоекономічного контракту від 01.08.2015 року № 089LS-02/554, декларантом позивача для підтвердження митної вартості товару за основним методом першим (за ціною договору (контракту)) при митному оформленні товару було подано митну декларацію від 17 травня 2019 року №UA700050/2019/002872, в якій визначена сума митної вартості товару кількістю 13000 кг по ціні 32,71 євро/кг.

Митна вартість товару відповідала специфікації від 07.01.2019 року № 8, яка є невід`ємною частиною даного зовнішньоекономічного контракту, згідно з якою вартість за 1 кг чистого ніобію в сплаві становить 32,71 євро..

Згідно п.п. 4 та 7 Специфікації вказана ціна на ніобій не підлягає зміні на повну поставку, ціна вказана на 1-ий квартал 2019 року, далі ціна узгоджується щоквартально та у випадку відсутності зміни ціна залишається чинною на наступні квартали 2019 року, строк поставки по даній специфікації 1-ий 4-ий квартали 2019 року.

В жодному з документів, що подав позивач, не було розбіжностей щодо показника 32,71 євро (вартість за 1 кг чистого ніобію в сплаві).

Зазначена в специфікації ціна повністю відповідала умовам п. 4.1 Контракту, згідно з яким ціна поставленого та купленого товару протягом строку повинна бути ціною, що вказана в специфікаціях, та зафіксована на відповідний квартал.

Невідповідність Специфікації умовам законодавства ні відповідачем ні судом не встановлено.

У відповідності до вимог частини 1 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а)встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, при визначенні позивачем митної вартості товарів за ціною договору (контракту) були відсутні наведені вище обмеження.

Щодо доводів відповідача про існуючий взаємозв`язок між Metinvest International Sa (у якого придбав товар) та CBMM Europe BV колегія суддів зазначає, що декларантом відповідачу були надані підтверджуючи документи, що CBMM Europe BV продає METINVEST INTERNATIONAL SA товар Фероніобій за ціною 30,30 евро/кг, а саме:

-контракт №СВ/МІ-1 від 01.08.2015 року між CBMM Europe BV та METINVEST INTERNATIONAL SA ;

- контракт №20160331 від 31.03.2016 між CBMM Europe BV та METINVEST INTERNATIONAL SA , специфікація №16 до Договору №20160331 від 31.03.2016 року та зміни 1 до специфікації до Договору №20160331 від 31.03.2016 року.

Контракт №20160331 від 31.03.2016 року між CBMM Europe BV та METINVEST INTERNATIONAL SA це діючий контракт, на підставі якого згідно специфікації №16 до договору №20160331 від 31.03.2016 року та зміни 1 до спец.16 до договору №20160331 від 31.03.2016 року була здійснена поставка фероніобію від CBMM Europe BV METINVEST INTERNATIONAL SA за ціною 30,3 євро/кг Nb, який в свою чергу, METINVEST INTERNATIONAL SA поставил ПРАТ МК АЗОВСТАЛЬ за ціною 32,71 Евро/кг. Тобто, за ціною, яка не є нижчою, що виключає наявність впливу щодо митної вартості спірної продукції.

-Калькуляція ціни із зазначенням ціни покупки 30,3 євро/кг Nb, прочі витрати - 2,41 євро/кгNb, ціна постачання на адресу ПРАТ МК АЗОВСТАЛЬ - 32,71 євро/кг Nb;

- Інвойс CBMM Europe BV №90022760 від 29.04.2019 року, де зазначено постачальник - ПРАТ МК АЗОВСТАЛЬ (тобто це підтверджує що це пряма поставка на експорт в Україну).

Тобто, відповідачу на виконання вимог митного законодавства безпосередньо при митному оформленні одночасно з митною декларацією декларантом були надані вищезазначені документи, що підтверджується митною декларацією UA700050.2019.002872 від 17.05.2019 року та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA700050/2019/00056 від 17.05.2019 року, в якої зазначені дані документи, які в повній мірі належним чином підтверджували вартість операції при продажу покупцем (у даному випадку CBMM Europe BV товарів для експорту в Україну METINVEST INTERNATIONAL SA за ціною 30,3 євро/кг Nb.

Вказані обставини саме підтверджують відсутність впливу існуючого взаємозв`язку між продавцем ( METINVEST INTERNATIONAL SA ) та покупцем (ПРАТ МК АЗОВСТАЛЬ ) на заявлену декларантом митну вартість.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що подані позивачем документи для визначення митної вартості містили об`єктивно, документально підтверджені дані, що піддавалися обчисленню, на підставі яких відповідач повинен був визначити митну вартість товару (фероніобію), що заявлена декларантом, по першому методу.

Посилання відповідача на висновок, зроблений в листі ДП Укрпромзовнішекспертизи від 25.01.2019 року № 190, який містить аналіз даних спеціалізованого джерела AsianMetal , та на сайт AsianMetal , колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки, дані цього сайту повинні оцінювати в комплексі з поданими декларантом документами. Крім того, як зазначено в цьому листі ДП Укрпромзовнішекспертизи , рівень цін на фероніобій може змінюватися в залежності від якості товару, умов оплати, розміру партії, кон`юнктурної ситуації на ринку, тощо; висновок носить консультаційний характер.

Щодо пропуску позивачем строку звернення до суду колегія суддів зазначає наступне.

Позивач 16.05.2020 року звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 700050/2019/000044/2 від 17 травня 2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2019/00056 від 17 травня 2019 року.

Позивачем 05.06.2020р. було подано клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними, яке обґрунтовував тим, що митне оформлення імпортованого товару здійснювалося позивачем через свого представника - декларанта товариство з обмеженою відповідальністю Метінвест Шіппінг (далі - ТОВ Метінвест Шіппінг ) відповідно до договору про надання послуг на митне декларування товарів. Декларант, скориставшись правом, передбаченим ч.8 ст.55 Митного кодексу України, листом №327/2019-ОД від 01.08.2019р. надав Донецькій митниці додаткові документи на підтвердження правильності визначення митної вартості товару. У відповідь відповідач листом від 08.08.2019р. повідомив декларанта про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Про наявність остаточного рішення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державної митної справи щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом, на підставі рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UА700050/2019/000044/2 від 17.05.2019р., позивачу стало відомо з відповіді відповідача від 08.08.2019р. №5597/10/05-70-66-01, яку було отримано лише 06 травня 2020 року.

Ухвалою суду першої інстанції від 24 червня 2020 р. поновлено пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем при митному оформленні товару ввезеного позивачем на митну територію України, декларанту ТОВ МЕТІНВЕСТ ШІППІНГ були видане рішення про коригування митної вартості товарів № UА 700050/2019/000044/2 від 17 травня 2019 року.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з тим, відповідно до ч.8 ст.55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Декларант скориставшись зазначеним правом, листом №327/2019-ОД від 01.08.2019р. надав відповідачу додаткові документи на підтвердження правильності визначення митної вартості товару. У відповідь відповідач листом від 08.08.2019р. повідомив декларанта щодо неможливості застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Судом встановлено, що митне оформлення імпортованого товару здійснювалося позивачем через свого представника - компанію ТОВ МЕТІНВЕСТ ШІППІНГ згідно договору про надання послуг на митне декларування товарів, то вищезазначений лист відповідача був отриманий позивачем лише 06.05.2020 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що наведені ним причини строку звернення до суду є поважними, а тому доводи апеляційної скарги не прийняті до уваги.

Європейський Суд з прав людини у справі Bellet v.France зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13.01.2000 року та в рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28.101998 року Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і позбавило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 6670, 95 грн. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції 30.09.2020р. подана заява про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6670, 95 грн..

Відповідач проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу заперечував, вважає, що витрати на професійну правничу допомогу є безпідставно завищеними, необґрунтованими, непропорційними та неспіввісними в розрізі предмету спору та складності справи стосовно наданих юридичних послуг адвокатом Бузівською Н.М..

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частини 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини 7 цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За приписами частини 9 цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження здійснених судових витрат на правничу допомогу адвоката позивачем долучено: договір від 29.03.2018 р. про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ, додаткову угоду №139 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 року, розрахунок розміру винагороди приймання-передачі наданих послуг за договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 180329/АЗСТ від 29.03.2018 року; акт №1 приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою №139 від 07.05.2020 року до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018 року; рахунок оплату №609 від 08.09.2020 року за правову допомогу (юридичні послуги) на суму 6 670,95 грн.; платіжне доручення №4500103728 від 18.09.2020 року про сплату юридичних послуг за договором №180329/АЗСТ від 29.03.2020 року у сумі 6 670,95 грн..

Пункт 1 додаткової угоди від 07.05.2020 року № 139 до договору № 180329/АЗСТ визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатського об`єднання за надання юридичних послуг (правої допомоги) у спорі за даним адміністративним позовом (міститься посилання саме на справу з даним предметом спору). Відповідно до п. 3.1 вказаної додаткової угоди оплата послуг здійснюється протягом 45 календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому - передачі надання послуг) і отримання клієнтом рахунків від Адвокатського об`єднання. Пунктом 2 додаткової угоди визначено назви наданих послуг та їх вартість.

Відповідно до розрахунку розміру винагороди за надання юридичних послуг (правової допомоги), надана позивачу правова допомога складається з наступних складових:

- усна консультація клієнта, узгодження правової позиції (1 година) - 315,30 грн.;

- збір доказів (підготовка письмових документів - листи, запити) (1 година) - 315,30 грн.;

- перевірка та підготовка документів (1 година) - 315,30 грн.;

- складення позовної заяви (1 година) - 315,30 грн.;

- складання та подання процесуальних документів (1 година) - 315, 30 грн.;

- гонорар за складність справи (1% від ціни позву) - у розмірі 5094,45 грн.;

Загальна сума винагороди за надання правової допомоги - 6 670,95 грн.

Витрати на надану професійну правничу допомогу оплачені відповідним платіжним дорученням №4500103728 від 18.09.2020 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції, враховуючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у відповідності до вимог ч. 9 ст. 139 КАС України, правомірно стягнуто на користь позивача 6 670,95 грн. понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року по справі №200/4959/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного від 18 листопада 2020 року по справі №200/4959/20-а - залишити без змін.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 09 березня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 09 березня 2021 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді А.А. Блохін

І.В. Сіваченко