Постанова

від 07.12.2020 по справі 812/1195/18

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року справа №812/1195/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді- доповідача Ястребової Л. В., суддів Гайдара А.В., Сіваченка І.В.,

секретар Сізонов Є.С.,

за участі представника позивача Сухова М.М.,

представника відповідача Скорженка А.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у справі № 812/1195/18 (головуючий І інстанції Секірська А.Г., складене в повному обсязі 10 червня 2020 року в м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом Приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2017 № 0008254712; податкове повідомлення-рішення від 26.12.2017 № 0008264712; податкове повідомлення рішення від 26.12.2017 № 0008274712.

В обґрунтування позову зазначив, що посадовими особами контролюючого органу навмисно ігноруються судові рішення та висновки експертизи про затвердження регламенту господарської діяльності платника в період тривалої вимушеної зупинки, які відповідно до приписів пунктів 83.1.3 та 83.1.4 ПКУ прямо віднесені до матеріалів, що є підставою для висновків під час проведення перевірок. Ігнорування цих документів відбувалось не лише на етапі камеральної та виїзної перевірки, але і під час розгляду заперечень на акти перевірок та скарги на податкове повідомлення рішення. Проте, неодноразово впродовж 2013-2015 років судовими рішеннями було підтверджено право на податковий кредит та бюджетне відшкодування у період тимчасового призупинення випуску продукції, є законним правом платника податків та він не може бути його позбавлений лише з мотивів обов`язковості отримання доходу та ще виключно в період проведення основного виду господарської діяльності з випуску нафтопродуктів.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26 грудня 2017 року № 0008274712, яким Приватному акціонерному товариству Лисичанська нафтова інвестиційна компанія збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 405421,50 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 270281,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 135140,50 грн.; № 0008264712, яким Приватному акціонерному товариству Лисичанська нафтова інвестиційна компанія зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10098383,00 грн.; № 0008254712, яким Приватному акціонерному товариству Лисичанська нафтова інвестиційна компанія зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3168802,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1584401,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної податкової служби на користь Приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 228855,11 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач, посилаючись на п. 189.1 ст. 189, 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність , Господарський кодекс України, зазначає, що основною рисою господарської діяльності є здійснення виробництва та реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Жодних із видів діяльності, відповідно до відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивачем не здійснювався. Звертає увагу суду, що надані позивачем докази (нарахування акцизного податку у зв`язку з використанням підакцизних товарів для власних потреб) не свідчать про ведення господарської діяльності та використання в ній придбаних товарів (послуг). Будь-яких посилань на те, яким чином придбані товари можуть призвести до отримання прибутку у майбутньому позивач не наводить. Вважає, правомірними висновки податкового органу про необхідність нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки, на думку відповідача, придбані товари не використовувалися в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, направленої на отримання прибутку.

Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство Лисичанська нафтова інвестиційна компанія (ПрАТ Линік ), код ЄДРПОУ 32292929, зареєстроване як юридична особа 16.12.2002, 22.07.2004, № запису 1381120 0000 000009, місцезнаходження 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 371, офіс 1-а та є платником податку на додану вартість (т.1, а.с. 18, т. 12 а.с. 126-129).

18.10.2017 ПрАТ Линік подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2017 року № 9215723099, в якій визначено: усього податкових зобов`язань у сумі 914 921 грн. (р. 9); придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з основною ставкою 3165 096 грн. (р. 10.1), коригування податкового кредиту -1 233 грн. (р. 14); від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду 10624765 грн. (р. 16), значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду 10624765 грн. (р. 16.1); усього податкового кредиту 14182106 грн. (р. 17); позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету - (р. 18); від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (позитивне значення) 13267185 грн. (р. 19); сума від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку 3168802 грн. (р. 20.2.1); сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 10098383 грн. (р.21) (т. 1, а.с. 19).

Разом із податковою декларацією подано додатки, у тому числі: витяг суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ; розрахунок коригування сум податку на додану вартість; довідку про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, відповідно до якої сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду складається з таких звітних (податкових) періодів, у якому виникло значення: вересень 2017 року 944566,00 грн., березень 2017 року 144198,00 грн., лютий 2017 року 306454,00 грн., січень 2015 року 802081,00 грн., грудень 2014 року 7881052,00 грн., березень 2013 року 20032,00 грн.; розрахунок суми бюджетного відшкодування, відповідно до якого сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 3168802 грн. фактично сплачена у звітних (податкових) періодах серпень вересень 2017 року, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або нарахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника; розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5); довідку (Д6), що подається платниками, які заповнюють рядок 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів (т.1 а.с. 20-21, 23-24, 26, 28-30).

Наказом Офісу великих платників від 10.11.2017 № 2529 призначено проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПрАТ Линік з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість за вересень 2017 року, яке становить більше 100 тис. грн. (т. 1, а.с. 33).

14.11.2017 за № 58415/10/28-10-47-12-43 відповідачем направлено до ПрАТ Линік запит про надання документів (т.1, а.с. 32).

Відповідно до наказу від 10.11.2017 № 2529 посадовими особами Офісу великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ Линік з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість за вересень 2017 року, за результатами якої складений акт від 08.12.2017 № 121/28-10-47-12/ 32292929, який направлено позивачеві листом від 08.12.2017 № 63827/10/28-10-47-12-43 (т.1, а.с. 34-47).

Згідно з висновками Акту перевірки перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 44.1 статті 44, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.02.2017 № 276), в частині заниження розміру податкового зобов`язання, внаслідок чого порушено вимоги пунктів 200.1, 200.2, 200.4, абзаців б та в статті 200 Податкового кодексу України, а саме ПрАТ Линік по декларації з ПДВ за вересень 2017 рік:

1) занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) декларації з ПДВ за вересень 2017 року на суму 270 281 грн.;

2) завищено від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) декларації з ПДВ за вересень 2017 року на суму 13627 185 грн.;

3) завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) декларації з ПДВ за вересень 2017 року на 3168 802 грн.;

4) завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) декларації за вересень 2017 року на 10098 383 грн.

Зі змісту акта перевірки, таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на висновки актів документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ Линік з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість за серпень 2017 року № 108/28-10-47-12/32292929 від 10.11.2017 та податкове повідомлення рішення форми В4 від 01.12.2017 №0007754712.

Стосовно правильності визначення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту ПДВ за період березень 2013 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, серпень 2017 року зазначено, що Запорізьким управлінням ОВПП ДФС відповідно до п.п.78.1.5 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України здійснено позапланові документальні перевірки, матеріали яких оформлено актами: березень 2013 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, березень 2017 року Акт від 19.07.17 № 50/28-10-47-08/32292929, лютий 2017 року Акт від 17.08.2017 № 64/28-10-47-08/32292929, серпень 2017 року Акт від 10.11.2017 № 108/28-10-47-08/32292929. Відповідно до п. 78.2 ПКУ контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені п.п.78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. Тому у Запорізького управління ОВПП відсутні підстави для перевірки правильності визначення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту ПДВ березень 2013 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, лютий 2017 року, березень 2017 року, серпень 2017 року.

Причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту у сумі 13267 185 грн, за вересень 2017 року є придбання товарів/послуг на митній території України, що значно перевищують обсяги поставки, у наступних контрагентів:

- ТОВ РН Коммерс (код ЄДРПОУ 33500195) електроенергія на суму ПДВ 416666,67 грн., що складає 13,2% від загального обсягу придбання на митній території України, договір на постачання від 01.01.2017 № 0001ПЦ;

- ТОВ Науково виробниче об`єднання Завод сталевих труб (код ЄДРПОУ 36206330) придбання труб на суму ПДВ 363370,53 грн., що складає 11,5% від загального обсягу придбання на митній території України, у тому числі в серпні 2017 року 260559,41 грн., та в вересні 2017 року 102811,12 грн., договір №17/605 від 17.05.2017;

- ТОВ Мединський і К (код ЄДРПОУ 32276975) послуги пасажирських перевезень та пасажирські перевезення дітей з ДОЦ Салют смт. Кирилівка на суму ПДВ 352149,38 грн., що складає 11,1% від загального обсягу придбання на митній території України, у тому числі в серпні 2017 року 244893,71 грн., та в вересні 2017 року 107 255,67 грн., договір про надання послуг № 020403-0085 від 20.03.2017 та ін.;

- ТОВ Компанія Максімет (код ЄДРПОУ 35079231) придбання труб, кутника та листа на суму ПДВ 332406,71 грн., що складає 10,5% від загального обсягу придбання на митній території України, у тому числі в серпні 2017 року 225013,77 грн., та в вересні 2017 року 107392,94 грн., договори на постачання від 17.05.2017 № К182/17П;

- 2-й Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об`єктів головного управління держслужби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (код ЄДРПОУ 8782634) послуги із забезпечення пожежної безпеки за вересень 2017 року на суму ПДВ 209859,32 грн., що складає 6,6% від загального обсягу придбання на митній території України, договір № 070100-0707 від 26.12.2016;

- ПАТ Лисичанськнафтопродукт (код ЄДРПОУ 3484062) придбання палива дизельного та бензину на суму ПДВ 114920,00 грн., що складає 3,6% від загального обсягу придбання на митній території України, договір № 020100-0020 від 01.02.2017;

- ТОВ Тара-Маркет (код ЄДРПОУ 30421748) ремонтно будівельні роботи загального призначення на суму ПДВ 169989,80 грн., що складає 5,4% від загального обсягу придбання на митній території України, договір на ремонтно будівельні роботи від 14.03.2017 № 020401-0077;

- включення до р. 16 декларації з ПДВ за вересень 2017 року від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 10624765,00 грн., у тому числі: за серпень 2017 року 1470948 грн., за березень 2017 року 144198 грн., за лютий 2017 року 306454 грн., за січень 2015 року 802081 грн., за грудень 2014 року 7 881052 грн., за березень 2013 року 20032 грн.

У свою чергу, порушення ПрАТ ЛИНІК підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, та не врахування висновків раніше проведених Офісом великих платників перевірок призвело до завищення суми податкового кредиту за вересень 2017 року на 10624 765 грн.

Внаслідок заниження податкових зобов`язань по декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року на суму ПДВ 2912701 грн., ПрАТ Линік порушено п.п.189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 44.1 ст. 44, п.201.7, 201.10 ст. 201, 200.1, 200.2, 200.4 абз. б та абз. в статті 200 розділу V Податкового кодексу України, а саме:

1) занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.18) декларації з ПДВ за вересень 2017 року на суму 270281 грн.;

2) завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) декларації з ПДВ за вересень 2017 року на суму 13267185 грн.;

3) завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2.1) декларації з ПДВ за вересень 2017 року на суму 3168802 грн.;

4) завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) декларації з ПДВ за вересень 2017 року на 10098383 грн.

Зведені дані щодо задекларованих ПрАТ Линік встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов`язань з ПДВ викладені у додатку № 6 до акту перевірки (т. 1 а.с. 89).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивачем 12.12.2017 за № 130000/100000-0302 подано заперечення до акта перевірки від 08.12.2017 №121/28-10-47-12/32292929, які згідно із відповіддю Офісу великих платників від 22.12.2017 № 66469/10/28-10-47-12 визнані необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають (т. 1 а.с. 85-89).

На підставі Акта перевірки ОВПП ДФС прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 26.12.2017 № 0008274712, яким за порушення п.п.189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198, п.199.1 ст. 199, п.44.1 ст. 44, п. 198.1 ст. 198, п.201.7, п.201.10 ст. 201 в частині заниження розміру податкового зобов`язання та завищення розміру податкового кредиту, наслідком чого стало порушення вимог п. 200.1, 200.2, 200.4 абз. б та абз. в ст. 200 розділу V Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями та п.п.1 п.4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за № 159/28289, застосовано до ПрАТ Линік штрафні (фінансові) санкції на підставі п.123.1 ст. 123 ПКУ, та згідно із п.п.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п.58.1 ст. 58 ПКУ збільшено ПрАТ Линік суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ 405421,50 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями + 270281 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 135140,50 грн (т.1 а.с. 90);

- від 26.12.2017 № 0008264712, яким за порушення п.189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п.199.1 ст. 199, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 201.7, п.201.10 ст. 201 ПКУ в частині заниження розміру податкового зобов`язання, наслідком чого стало порушення вимог п.200.4 абз. в статті 200 розділу V ПКУ і зменшено ПрАТ Линік розмір від`ємного значення суми ПДВ на 10098383 грн. (т.1 а.с. 91);

- від 26.12.2017 № 0008254712, яким за порушення п.п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п.199.1 ст. 199, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.201.7, п.201.10 ст. 201 в частині заниження розміру податкового зобов`язання, наслідком чого стало порушення вимог п. 200.1, 200.4 абз. б та в ст. 200 розділу V ПКУ, п.п.1 п.4 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за № 159/28289, зменшено ПрАТ Линік суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 3168802 грн., і застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1584401 грн. (т.1 а.с. 92).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження та подав скаргу на податкові повідомлення рішення від 26.12.2017 № 0008254712, 0008264712, 0008274712 (т.1 а.с. 93-95).

ДФС рішенням від 08.02.2018 № 4419/6/99-99-11-01-02-25 продовжено строк розгляду скарги (т.1 а.с. 96).

Рішенням ДФС України від 19.03.2018 № 9556/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (т.1, а.с. 97-98).

Відповідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як зазначалося, 14.11.2017 за № 58415/10/28-10-47-12-43 відповідачем направлено до ПрАТ Линік запит про надання документів, які позивачем надано контролюючому органу, що відображено в Акті перевірки. Акти про ненадання документів відповідачем не складалися.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду встановлено, що на підтвердження правомірності формування розміру від`ємного значення різниці суми між податковими зобов`язаннями і податковим кредитом вересня 2017 року, здійснення господарських операцій в межах господарської діяльності ПрАТ Линік надано первинну бухгалтерську документацію, надання яких під час перевірки не заперечується відповідачем та до змісту яких відсутні зауваження в акті перевірки. (т. 2, а.с. 2, т. 11 а.с. 105).

За змістом пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України унормовано, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.17 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.128 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно підпунктів б та в пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань

Відповідно пункту 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. А тому, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту.

Відповідач заперечує таке право позивача, обґрунтовуючи тим, що ПрАТ Линік сформовано податковий кредит за господарськими операціями, які не пов`язані з основною господарською діяльністю підприємства, у кожній господарській операції відсутня економічна мета отримання прибутку.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі твердження є безпідставними, оскільки для підтвердження права платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Крім того, неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само по собі не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект не обов`язково має настати одразу після придбання послуг, а мета його отримання може мати довгострокову перспективу.

Згідно абзацу 6 частини третьої статті 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб`єктів господарювання у таких сферах: виробництва і праці - за безпекою виробництва і праці, додержанням законодавства про працю; за пожежною, екологічною, санітарно-гігієнічною безпекою; за дотриманням стандартів, норм і правил, якими встановлено обов`язкові вимоги щодо умов здійснення господарської діяльності.

Частиною першою статті 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно частин першої та другої статті 246 Господарського кодексу України здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб`єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.

ПрАТ Линік віднесений до юридичних осіб підвищеної небезпеки, та у відповідності до статті 8 Закону України від 18.01.2001 № 2245-III Про об`єкти підвищеної небезпеки зобов`язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу, забезпечувати експлуатацію об`єктів підвищеної небезпеки з додержанням мінімально можливого ризику, виконувати вимоги цього закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об`єктів підвищеної небезпеки.

Таким чином, позивач має господарський обов`язок вести свою господарську діяльність в межах приписів нормативних актів, які регулюють його діяльність.

Виробнича діяльність позивача передбачає під час експлуатації обладнання проведення обов`язкових регламентних та ремонтних операцій навіть при зупиненому технологічному процесі, тобто вчасний поточний ремонт, діагностування та технічна підтримка будівель, вентиляційних комунікацій, електричного, водогосподарчого та каналізаційного господарств, захисних споруд та пристроїв аварійного освітлення, чи то сповіщення про аварії.

Такі вимоги регламентуються Правилами безпеки при експлуатації нафтопереробних заводів (ПТБ НП-73), затвердженими 01.03.1973 Міністром нафтопереробної та нафтохімічної промисловості СРСР та 10.04.1973 Головою Держгірпромнагляду СРСР, та Загальних Правил вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних та нафтопереробних виробництв, затвердженими 08.09.1988 Головою Держгіртехнагляду СРСР, (обидва нормативні акти не втратили чинності і є чинними в СНГ та в Україні відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України № 346 від 19.06.2002 (в редакції від 12.07.2013 № 561) Про чинність галузевих нормативних документів колишнього СРСР) та цілої низки інших нормативних актів.

Вимоги, які викладені в зазначених нормативних актах, зобов`язують нести постійні витрати на такі регламентні операції, які разом з капітальним ремонтом є фактично складовою функції експлуатації нафтопереробних підприємств, без чого неможлива безпека виробництва. Недотримання таких правил та приписів тягне за собою небезпеку руйнування, пожеж, вибухів та як наслідок, встановлену законодавством адміністративну, кримінальну, цивільну відповідальність.

Крім того, проведення зупиночного капітального ремонту проводиться з періодичністю один раз на два роки. Для підтримання технологічного обладнання в безпечному для навколишнього середовища та населення стані на підприємство такий обов`язок покладений приписами Положення про планово-попереджувальний ремонт технологічного обладнання підприємств нафтоперереробної та нафтохімічної промисловості, Волгоград, 1977. Зазначений документ діє в Україні у відповідності до наказу Міністерства палива та енергетики України № 346 від 19.06.2002 року (в редакції від 12.07.2013 № 561). Про чинність галузевих нормативних документів колишнього СРСР. Останній капітальний ремонт відбувався у другій половині 2013 року першого кварталу 2014 року, для чого були задіяні більш як 300 підрядних організацій, щомісяця укладалось від 300 до 450 різноманітних договорів та угод, а загальний бюджет всіх ремонтних робіт складав приблизно 156,7 млн грн, більшу частину з яких позивач вчасно сплатив контрагентам разом з податком на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, до цього часу відновлювальні роботи не завершені, до того ж ведуться інші роботи для підтримки в безпечному стані комунікацій, споруд та обладнання, для чого укладаються угоди з придбання товарів, послуг та робіт.

Матеріали справи свідчать, що 12 лютого 2015 наказом Генерального директора № 0214/1 на ПРАТ Линік затверджено та введено в дію новий Регламент Забезпечення промислової та екологічної безпеки в період відсутності виробничої діяльності з випуску товарної продукції Р 22929.002:2015 (т. 1, а.с. 99-131).

Висновком експертизи Державного підприємства Луганський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України від 10.02.2015 № 44-01-с-1-15 підтверджено відповідність Регламенту нормам законодавства (т. 1 а.с. 132-149)

Регламент підтверджує ділову мету господарських операцій, пов`язаних з ремонтними, регламентними ті іншими операціями, для виконання яких ПрАТ ЛИНІК використовує операції з придбання матеріалів, робіт та послуг в період відсутності виробничої діяльності з випуску товарної продукції. Регламент визначає комплекс технічних та організаційних заходів, затвердження мінімального переліку об`єктів інфраструктури необхідних для забезпечення промислової та екологічної безпеки об`єктів підприємства в період тривалого простою головних технологічних установок, що здійснюють переробку нафти та нафтопродуктів, в тому числі для забезпечення схоронності таких об`єктів від дії корозії та небезпечних природних факторів з метою якомога швидкого відновлення виробничого стану та наступного відновлення технологічного процесу.

Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, Міністерства палива та енергетики України від 04.06.2007 № 271/121, передбачено обов`язковий щомісячний контроль якості, а приписами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, встановлено обов`язок щомісячного проведення інвентаризацій нафти та нафтопродуктів. Зазначеними нормативними актами встановлена обов`язковість наявності на підприємстві, які здійснюють операції з нафтопродуктами та їх компонентами, власної акредитованої лабораторії, або залученої на договірній основі.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, що оскільки на підприємстві не завершені роботи щодо повного звільнення від нафтопродукту, позивач зобов`язаний здійснювати безперервний аналітичний контроль середовища в технологічних установках. Такий обов`язок передбачений Технологічними регламентами всіх його установок, що діють на ПрАТ Линік , та він забезпечується шляхом визначення місць і періодичності відібрання проб для подальшого проведення іспитів із обов`язковим занесенням результатів до загальної системи аналітичного контролю, що ведеться за допомогою лабораторної інформаційної системи LIMS. Зокрема цей обов`язок ґрунтується на приписах пункту 4 Глави 2 Правил безпеки при експлуатації нафтопереробних заводів (ПТБ НП-73), затверджених 01.03.1973 Міністром нафтопереробної та нафтохімічної промисловості СРСР та 10.04.1973 Головою Держгірпромнагляду СРСР, та пунктів 1.7, 2.3, 2.4.1 Загальних Правил вибухобезпеки для вибухопожежонебезпечних хімічних, нафтохімічних та нафтопереробних виробництв, затверджених 08.09.1988 Головою Держгіртехнагляду СРСР.

Відтак, проведення таких робіт на постійній основі має не лише свою ділову мету, але й нормативне врегулювання, недотримання вимог зазначених нормативних актів тягне відповідальність у разі загрози безпеки виробництва.

Решта господарських операцій, які не пов`язані з регламентними та ремонтними роботами, становлять господарський обов`язок незалежно від зупинки основного виду діяльності, які також передбачені приписами законодавства і є для підприємства обов`язковими.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 14.10.1992 №2694-XII Про охорону праці (далі - Закон № 2694-XII) умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства. Згідно із частиною першою статті 13 цього Закону роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 8 Закону № 2694-XII встановлено, що забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

З приписів вказаної статті слідує, що роботодавець, тобто позивач, повинен закуповувати не лише спецодяг, але і послуги з прання одягу.

Відповідно статті 19 Закону № 2694-XII, фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавної, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах. Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5 відсотка від фонду оплати праці за попередній рік. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до витрат/валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 994 Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці , витрати на здійснення та придбання яких включається до витрат затверджено перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких обов`язково включаються до складу витрат, а саме:

1. Приведення основних фондів у відповідність з вимогами нормативно-правових актів з охорони праці щодо: механізації вантажно-розвантажувальних та інших важких робіт, робіт з розливу і транспортування отруйних, агресивних, легкозаймистих і горючих речовин; захисту працюючих від ураження електричним струмом, дії статичної електрики та розрядів блискавок; безпечного виконання робіт на висоті; діючого технологічного та іншого виробничого обладнання; систем вентиляції та аспірації, пристроїв, які вловлюють пил, і установок для кондиціювання повітря у приміщеннях діючого виробництва та на робочих місцях; систем природного та штучного освітлення виробничих, адміністративних та інших приміщень, робочих місць, проходів, аварійних виходів тощо; систем теплових, водяних або повітряних завіс, а також установок для нагрівання (охолодження) повітря виробничих, адміністративних та інших приміщень, а під час роботи на відкритому повітрі - споруд для обігрівання працівників та укриття від сонячних променів і атмосферних опадів; виробничих та санітарно-побутових приміщень, робочих місць, евакуаційних виходів тощо, технологічних розривів, проходів та габаритних розмірів; обладнання спеціальних перехідних галерей, тунелів у місцях масового переходу працівників, зон руху транспортних засобів; впровадження в умовах діючого виробництва автоматизованих інформаційних систем охорони праці, систем аналізу та прогнозування аварійних ситуацій, автоматичного та дистанційного керування технологічними процесами і виробничим обладнанням, систем автоматичного контролю і сигналізації про наявність (виникнення) небезпечних або шкідливих виробничих факторів та пристроїв аварійного вимкнення обладнання чи комунікацій у разі виникнення небезпеки для працівників, а також відповідного програмного забезпечення та електронних баз даних з охорони праці у порядку та обсягах, погоджених з територіальними органами Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки.

2. Усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів або приведення їх рівнів на робочих місцях до вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

3. Проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони праці, оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок, придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів, програмних продуктів тощо з питань охорони праці.

4. Проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб та інших працівників у процесі трудової діяльності, організація лекцій, семінарів та консультацій із зазначених питань.

5. Забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до встановлених норм (включаючи забезпечення мийними засобами та засобами, що нейтралізують небезпечну дію на організм або шкіру шкідливих речовин, у зв`язку з виконанням робіт, які не виключають можливості забруднення цими речовинами).

6. Надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води.

7. Проведення обов`язкового попереднього, періодичного і позапланового медичного огляду працівників, зайнятих на важких роботах, роботах з небезпечними чи шкідливими умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі. Приписи зазначеної Постанови кореспондують із загальними нормами Закону Про охорону праці .

Отже, суд дійшов вірного висновку, що невизнання відповідачем таких витрат та права на формування податкового кредиту за господарськими операціями, наведеними у переліку, як такими, що не мають зв`язку з господарською діяльністю, є безпідставним.

Неотримання економічного ефекту від придбання товарів та послуг у періоді, коли вони придбані, само собою не свідчить про негосподарський характер таких операцій, оскільки такий економічний ефект настане після запуску підприємства, а всі дії та укладені господарські операції на теперішній час спрямовані на відновлення роботи підприємства та недопущення техногенної катастрофи у зв`язку з його призупиненням.

Обов`язкові за своїм призначенням регламентні операції, поточний або капітальний ремонт технологічного обладнання, будівель, технологічних споруд, їх утримання в належному санітарному та технічному стані, витрати на щоденні регламентні роботи, витрати на підтримання безпеки виробництва, доставка на підприємство та забезпечення працівників підприємства необхідними умовами праці та господарські операції є складовою виробничого процесу із підтримки безпеки виробництва, підготовки до випуску та власне випуску нафтопродуктів.

Таким чином, придбання товарів та послуг для цих цілей відбувається в межах такої господарської діяльності платника податку на додану вартість, а тому дає ПрАТ Линік право на формування податкового кредиту, оскільки такі операції здійснювалися саме у цехах та на установках, що належать позивачу, в межах зупиночного капітального ремонту, або пов`язані з поточними витратами на ведення його господарської діяльності, визначеної Статутом.

Суть та ділова мета господарських операцій ПрАТ Линік за цей період полягає в підтримці безпеки виробництва та відновлення майнового комплексу для майбутнього подальшої нафтопереробки.

Висновок про відсутність пов`язаності з господарською діяльністю і діловою метою витрат на відновлення виробництва є нічим не підтвердженими припущеннями, оскільки визначення питання про відновлення виробництва перебуває у виключній компетенції власника юридичної особи, а не ревізорів податкового органу.

Щодо зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 10098383,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до декларації з ПДВ за вересень 2017 року від 18.10.2017 та довідки про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (додаток № 2), ця сума складається з таких звітних (податкових) періодів, у яких виникло значення: березень 2013 року - 20032,00 грн., грудень 2014 року 7881052,00 грн., січень 2015 року 802081,00 грн., березень 2017 року 144198,00 грн., вересень 2017 року 944566,00 грн., усього 10098383 грн. (т. 1 а.с. 19, 23).

Достовірність нарахування позивачем від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за період з 01.10.2014 по 31.12.2014 підтверджена довідкою СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ Міндоходів від 20 березня 2015 року № 7/28-05-17/32292929. В подальшому у зв`язку з поданням уточненої податкової декларації і збільшенням розміру від`ємного значення періоду грудня 2014 року до суми 7881052,00 грн. повторно перевірено і підтверджено Довідками про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правомірності нарахування ПрАТ Линік від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та податкових зобов`язань, бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку та суми залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за період березня 2015 року №16/28-05-17/32292929 від 16.06.2015 та квітень 2015 року № 1/28-05-17/32292929 від 09.07.2015 (т.11, а.с. 148-153, 188-193, 194-198).

Достовірність нарахування ПрАТ Линік від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за січень 2015 року підтверджена довідкою СДПІ з ОВП у м.Луганську МГУ Міндоходів від 17 квітня 2015 року № 8/28-05-17-0/32292929 (т. 11, а.с. 154-159).

Достовірність нарахування ПрАТ Линік від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за березень 2013 року підтверджена постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року у справі №812/903/15, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (т. 12, а.с. 131-144).

Достовірність нарахування ПрАТ Линік від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за березень 2013 року, грудень 2014 року, січень 2015 року, січень та березень 2017 року підтверджена постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 812/1544/17, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року (т. 12, а.с. 145-160).

З огляду на викладене, суд вірно відхилив як безпідставні твердження відповідача щодо порушень ПрАТ Линік вимог Податкового кодексу України, а саме підпункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за вересень 2017 року у сумі 270281 грн.

Як наслідок, безпідставними є твердження відповідача щодо порушення ПрАТ Линік вимог пунктів 200.1, 200.2, 200.4, абзаців б та в статті 200 Податкового кодексу України, а саме стосовно:

1) заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) декларації з ПДВ за вересень 2017 року на суму 270 281,00 грн.;

2) завищення від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19) декларації з ПДВ за вересень 2017 року на суму 13267 185 грн.;

3) завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) декларації з ПДВ за вересень 2017 року на 3168 802 грн.;

4) завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) декларації за вересень 2017 року на 10098 383 грн.

Отже, суд дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників від 26.12.2017 № 0008274712, № 0008264712, 0008254712 є протиправними та підлягають скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості аргументів відповідача як суб`єкта владних повноважень та задоволення позовних вимог позивача.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року по справі № 812/1195/18 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 07 грудня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді А.В. Гайдар

І.В. Сіваченко