Постанова

від 08.12.2020 по справі 200/2754/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року справа №200/2754/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Сіваченка І.В.

при секретарі судового засідання Кобець О.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: Питель М.В.

відповідач: Пономарьов А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного (суддя - Голуб В.А.) від 23 вересня 2020 року (повний текст рішення складено 05 жовтня 2020 року) у справі №200/2754/20-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБЗ Промбуд» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001460510 від 25.02.2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001460510 від 25.02.2020 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.02.2020 року № 0001460510 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 023 945, 50 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 1 349 297, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 674 648, 50 грн..

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп. а п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, ст.1, 4, п. 1,2, 5 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV. Відповідач вважає, що позивачем не доведено відповідними документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій з ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ .

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 01.06.2019 року по 31.07.2019 року з метою контролю за дотриманням повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником: ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ (код за ЄДРПОУ 42504719) за червень 2019 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у липні 2019 року, за результатами якої складено акт від 04.02.2020 року № 150/05-99-05-10/36652075 (а.с.11- 41) та прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2020 року №0001460510 яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2023 945, 50 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 1 349 297, 00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 674 648, 50 грн. (а.с.42-43).

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог :

- ст.1, 4, п. 1,2, 5 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV в результаті документального оформлення відносин з отримання результатів послуг, по яких не підтверджується реальність виконання контрагентом ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ за червень 2019 року в місці, розташованому на митній території України, внаслідок чого по відносинам з ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ за червень 2019 року відсутні об`єкти оподаткування, що підпадають під визначення пп.14.1.36, пп.14.1.185 п.14.1 ст.14, б) п.185.1 ст.185, пп. б), в) пп. 186.2.2 п.186.2 ст.186 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI;

- пп. а п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI ТОВ АБЗ Промбуд завищено податковий кредит у рядках 10.1 та 17 всього у сумі 1 349 297, 00 грн., у т.ч. за червень 2019 року у сумі 268 072, 00 грн., за липень 2019 року у сумі 1 081 225, 00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 1 349 297, 00 грн., у т.ч. за червень 2019 року на суму 268 072, 00 грн., за липень 2019 року на суму 1 081 225, 00 грн.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкого кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з фактично вчиненою господарською операцією учасників правовідносин.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та ТОВ ВІЗІТ-М (Постачальник) було укладено договір поставки від 23.05.2019 року № 23/19 (а.с.46-48), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю асфальтозмішувальну установку ДС1683, в зборі, яка буде розташована на земельній ділянці покупця (ТОВ ВІЗІТ-М ), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Крім того, умовами договору було передбачено, що ТОВ ВІЗІТ-М зобов`язаний поставити, зібрати асфальтозмішувальну установку ДС1683, а також облаштувати прилеглу до неї територію до 31.01.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 .

03.06.2019 року з метою належного виконання договору поставки від 23.05.2019 року №23/19, а саме облаштування території, між позивачем (Замовник) та ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ (Підрядник) було укладено договір підряду від 03.06.2019 року № 03/06/19 (а.с.50-54).

За умовами пункту 2.1. вказаного договору № 03/06/2019 Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання у межах договірної ціни своїми технічними засобами і персоналом виконати роботи з благоустрою території заводу по виготовленню асфальтобетонних сумішей ТОВ АБЗ Промбуд в м. Мелітополь.

Згідно з пунктами 3.1., 3.3. договору № 03/06/2019 договірна ціна робіт є динамічною та визначається на підставі договірної ціни та складає 13 537 541, 82 грн, разом з ПДВ.

Замовник здійснює платежі за виконані роботи на підставі Акта за формою КБ-2, підписаного представниками сторін. Акт складається Підрядником і передається Замовнику. Замовник протягом 3 днів повинен його підписати в частині виконаних робіт. Виплата здійснюється Замовником не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання довідки за формою КБ-3.

За даними Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3), Актів приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ виконало роботи щодо облаштування прилеглої до асфальтозмішувальної установки ДС1683 території (а.с.54-95).

З метою виконання власних зобов`язань позивач сплатив на користь ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ 8 095 782 (вісім мільйонів дев`яносто п`ять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 61 коп., разом з ПДВ у розмірі 1 349 297 (один мільйон триста сорок дев`ять тисяч двісті дев`яносто сім) грн. 10 коп. Вказане підтверджено платіжними дорученнями, а також оборотно-сальдовими відомостями (а.с.96-101).

Згідно з актами звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2019 року до 20.01.2020 року між позивачем та ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ за договором № 03/06/2019 у позивача відсутня заборгованість (а.с.102-106).

За даними реєстру платників ПДВ (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv) позивач та ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ на момент виконання робіт і до теперішнього часу є платниками ПДВ (а.с.107-108).

Ураховуючи вище зазначені обставини та вимоги законодавства ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ склало на дату підписання сторонами довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3), актів приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) податкові накладні, які у подальшому зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.109-123).

На підставі вище зазначених податкових накладних позивач відніс до сум власного податкового кредиту суму нарахованого та сплаченого ПДВ у розмірі 1 349 297 грн. 00 коп., у т.ч. за червень 2019 року у сумі 268 072 грн. 00 коп., за липень 2019 року у сумі 1 081 225 грн. 00 коп.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що документи з назвою Акти приймання виконаних робіт (за формою КБ-2в), складені від імені ТОВ ДІРЕКТ СЕЙВ , не містять реквізитів постачальника, а саме про: розрахунковий рахунок, адресу, телефон (абз.2., с.12). Також, у зазначених документах відсутня повна адреса місця, де фактично здійснювалося виконання робіт з благоустрою території Заводу.

Стосовно недоліків у первинних документах колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як встановлено судом, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) формуються програмним комплексом АВК-5 та за змістом містять усі обов`язкові реквізити, які визначено вимогами законодавства.

Відомості про розрахунковий рахунок, адресу, телефон осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції не є обов`язковими реквізитами первинного документу і не передбачені формами КБ-3 та КБ-2в.

Також, за змістом довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за формою КБ-3), актів приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) убачається, що місцем благоустрою території є м. Мелітополь, що відповідає більш детальному визначенню адреси у пункті 3.1. Договору № 23/19: м. Мелітополь, вул. Шмідта, 116/8.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Посилання відповідача на те, що нереальність господарських операцій позивача підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентом, які не є контрагентами позивача, є неприйнятними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів суд не приймає до уваги, оскільки вказане не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Судом встановлено, що на час проведення перевірки позивача та на час винесення оскарженого податкового повідомлення рішення вироків щодо контрагентів позивача судами винесено не було.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності спірних господарських операцій.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем спірних господарських операцій. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного Управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного від 23 вересня 2020 року у справі №200/2754/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного від 23 вересня 2020 року у справі №200/2754/20-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 08 грудня 2020 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 08 грудня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 08 грудня 2020 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко