Постанова

від 24.11.2020 по справі 911/1357/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2020 р. Справа№ 911/1357/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Куксова В.В.

при секретарі Токарева А.Г.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 24.11.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області

на рішення Господарського Київської області від 02.07.2020 (суддя Кошик А. Ю., повний текст рішення складено 28.07.2020) у справі №911/1357/18

за позовом Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина і Анатолій"

про розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності у зв`язку з необхідністю надання її для суспільних потреб, -

ВСТАНОВИВ:

Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Валентина і Анатолій про розірвання Договору оренди земельної ділянки комунальної власності від 07.02.2007 року у зв`язку із необхідністю надання її для суспільних потреб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Чабанівська селищна рада прийняла рішення від 17.05.2018 року № 1366 Про використання земельної ділянки комунальної власності територіальної громади смт. Чабани та с. Новосілки, яка перебуває в оренді ТОВ Валентина і Анатолій для суспільних потреб - створення стадіону у с. Новосілки , яким вирішила розірвати Договір оренди від 07.02.2007 року з метою використання земельної ділянки для суспільних потреб, а саме для створення стадіону з трибунами, оскільки спортивна споруда - стадіон, яка знаходиться на цій земельній ділянці, є власністю громади смт. Чабани та села Новосілки, проте доступ мешканців двох вищевказаних населених пунктів до стадіону обмежується орендарем спірної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.07.2019 у справі № 911/1357/18 відмовлено повністю у задоволенні.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2019 року у справі № 911/1357/18 скасовано та прийнято нове рішення, яким: розірвано укладений 07.07.2007 року між Чабанівською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Валентина і Анатолій Договір оренди земельної ділянки (зареєстрований в реєстрі за № 467), розташованої в селі Новосілки Києво-Святошинського району Київської області на вул. Нова № 1а, загальною площею 2,0 га (забудовані землі - землі громадського призначення) під розміщення спортивних споруд (кадастровий номер 3222457401:02:005:0071) з терміном дії 25 років за підстав надання її у користування для задоволення суспільних потреб; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Валентина і Анатолій передати Чабанівській селищній раді Києво-Святошинського району Київської області земельну ділянку кадастровий номер 3222457401:02:005:0071 у належному стані, придатному для її використання відповідно до цільового призначення; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Валентина і Анатолій на користь Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області 3524 грн. коп. судового збору за звернення з позовом. Крім того, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Валентина і Анатолій на користь Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області 5296 грн. судових витрат у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 рішення Господарського суду Київської області від 12.07.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 року у справі № 911/1357/18 скасовано, справу № 911/1357/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

За результатами нового розгляду, рішенням Господарського Київської області від 02.07.2020 у справі №911/1357/18 в задоволенні позову Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Валентина і Анатолій про розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності у зв`язку з необхідністю надання її для суспільних потреб відмовлено повністю.

Рішення мотивоване, зокрема, тим, що позивачем не обґрунтовано та не доведено необхідності задоволення суспільної необхідності потреб громади саме шляхом розірвання Договору оренди земельної ділянки.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі №911/1357/18 та ухвалите нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом прийнято рішення без повного дослідження доказів, з порушенням норм матеріального права при недотримання норм процесуального права.

Наявність суспільної потреби позивач обґрунтовує наявністю численних звернень територіальної громади про необхідність створення стадіону з відкритим доступом, а також тим, що стадіон який розміщений на спірній земельні ділянці огороджено парканом, а ворота замкнуті, що унеможливлює задоволення членами територіальної громади їх соціальних потреб.

19.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Сотніков С. В.

Також у апеляційній скарзі викладено клопотання про приєднання до матеріалів справи нових доказів, а саме: копія листів до Верховного суду колегії судів Касаційного господарського суду; Ради суддів України; Голови касаційного господарського суду; Прем`єр-міністру України від 20.02.2020; Президенту України Зеленському В.О. від 26.02.2020; копії листів з вхідним номером Київської міської державної реєстрації №6829, 6835 щодо проведення мирного зібрання з фото фіксацією - 4 арк.; фото фіксація стадіону - 3 арк.; 2 електронних носія із записом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.09.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/3486/20 від 29.09.2020, у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С. В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В. В., Яковлєв М. Л.

Ухвалою від 29.09.2020 апеляційну скаргу Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Господарського Київської області від 02.07.2020 у справі №911/1357/18 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Куксов В.В., Яковлєв М. Л., розгляд апеляційної скарги призначено на 24.11.2020.

23.09.2020 від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної справи, а саме справи № 911/2150/18 за позовом Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Валентина і Анатолій про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка перебуває в провадженні Північного апеляційного господарського суду, в межах якої призначено комплексну судову будівельну експертизу, яка може встановити факти необхідні для вирішення даного спору.

Представник позивача в судовому засіданні 24.11.2020 підтримав доводи клопотання про зупинення провадження у справі, просив задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 24.11.2020 представник відповідача заперечив проти доводів клопотання про зупинення провадження у справі, просив відмовити у задоволенні клопотання позивача.

Дослідивши клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки позивачем заявлено необхідність вказаної земельної ділянки для суспільних потреб, при цьому порушення умов використання орендованої земельної ділянки орендарем, використання відповідачем землі поза межами спірної земельної ділянки не було заявлено як підставою позову і не впливає на суть вирішення даного спору, а тому не входить до предмету доказування у даній справі, а отже встановлення чи спростування відповідних посилань позивача в межах розгляду іншої справи не свідчить про наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи у зв`язку з необґрунтованістю.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

07.02.2007 між Чабанівською селищною радою (орендодавець) та ТОВ Валентина і Анатолій (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендодавець відповідно до рішення 8 сесії 5 скликання Чабанівської селищної ради від 14.12.2006 року № 171 зобов`язався надати в оренду, а орендар - прийняти у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 2 га (забудовані землі - землі громадського призначення), розташовану в селі Новосілки, Києво-Святошинського району Київської області, по вул. Нова, № 1а, кадастровий номер: 3222457401:02:005:0071, цільове призначення - під розміщення спортивних споруд (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.2. Договору термін його дії - 25 років з дня підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що орендар зобов`язується дотримуватися встановлених обмежень та земельних сервітутів.

Згідно з п. 3.11. Договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому ніж той, що був зафіксований в акті передачі на зберігання встановлених межових знаків, про що за п`ять днів до дня припинення дії договору, складається відповідний акт передачі земельної ділянки.

Згідно з п. 6.5 Договір припиняється у випадках, передбачених Законом України Про оренду землі (стаття 31), визначених Земельним кодексом України (статті 141, 143), а також в інших випадках, визначених законодавством.

На виконання Договору оренди земельної ділянки від 07.02.2007 року позивач передав відповідачу в користування земельну ділянку площею 2,00 га, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки, підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

24.11.2017 року Інститут садівництва НААН України передав, а Чабанівська селищна рада прийняла в комунальну власність майно: стадіон з трибунами, розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, по вул. Нова, 1-А в с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі.

Позивач пояснював, що з огляду на відсутність вільного доступу до стадіону через встановлення орендарем паркану, а також, що створення нового стадіону призведе до значних матеріальних витрат, позивачем прийнято рішення створити новий стадіон на базі старого, що знайшло своє відображення у протоколі № 1 засідання постійної комісії Чабанівської селищної ради з питань освіти, культури, спорту, духовного розвитку та молодіжної політики від 08.05.2018 року, яким запропоновано винести на розгляд Чабанівської селищної ради, зокрема, питання розірвання укладеного з відповідачем договору.

Також за твердженням позивача, суспільна необхідність вилучення земельної ділянки обумовлена наявністю колективних звернень КДЮСШ КОО ВФСТ Колос , ГО Перша футбольна академія Зірка футболу , ГО СК Авангард , ГО Розвиток Київщини , а також зверненням директора Новосілківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів про те, що остання не має свого власного спортивного майданчика для забезпечення спортивного виховання учнів на відкритому повітрі.

Рішенням Чабанівської селищної ради від 17.05.2018 року № 1366 Про використання земельної ділянки комунальної власності територіальної громади смт. Чабани та с. Новосілки, яка перебуває в оренді ТОВ Валентина і Анатолій для суспільних потреб - створення стадіону у с. Новосілки вирішено розірвати Договір оренди земельної ділянки від 07.02.2007, зареєстрований в реєстрі за №467 з метою використання земельної ділянки для суспільних потреб, а саме створення стадіону з трибунами (пункт 1), надіслати вказане рішення ТОВ Валентина і Анатолій для добровільного виконання (пункт 2), у разі невиконання рішення - підготувати позовну заяву про розірвання договору у судовому порядку (пункт 3), передбачити відшкодування збитків сторонам договору, спричинених розірванням договору оренди земельної ділянки (пункт 4), для задоволення суспільних потреб територіальної громади передати земельну ділянку у комунальну власність Чабанівської селищної ради (пункт5).

Також, рішенням виконавчого комітету Чабанівської селищної ради від 30.05.2018 року № 139 затверджено схему проекту реконструкції стадіону, розміщеного за адресою: вул. Нова, 1-А, с. Новосілки, Києво-Святошинського р-ну, на земельній ділянці, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, для його подальшого впровадження.

Переглядаючи рішення судів у даній справі, Верховний Суд у своїй постанові вказав, що за змістом статті 32-1 Закону України Про оренду землі у разі недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору оренди землі та вирішення цього спору в судовому порядку, зокрема щодо існування (відсутності) підстав для розірвання договору оренди землі без згоди орендаря, суд має встановити серед іншого, чи належить об`єкт, для розміщення якого прийнято рішення про використання земельної ділянки для суспільних потреб та для розірвання договору оренди цієї ділянки, до об`єктів, визначених частиною 1 статті 7 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності ; чи дотримано умову про повне відшкодування орендарю і третім особам збитків, зокрема витрат, пов`язаних з виділенням частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та укладенням нового договору оренди (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 902/626/17 зі спору, що виник з подібних правовідносин).

Розірвання договору оренди земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 32-1 Закону України Про оренду землі , допускається у разі, якщо об`єкти, які передбачається розмістити на земельній ділянці, неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або якщо розміщення таких об`єктів на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому (частина 4 статті 32-1 Закону України Про оренду землі ).

За твердженням суду касаційної інстанції, судові рішення першої та апеляційної інстанцій містять протилежні висновки щодо можливості розміщення стадіону на іншій земельній ділянці.

Так, суд першої інстанції зазначає, що позивачем не наведено належних обґрунтувань неможливості розміщення вказаної спортивної споруди в іншому місці, зокрема генеральним планом с. Новосілки, копія якого міститься в матеріалах справи, передбачено розміщення стадіону в іншому місці (на виїзді в напрямку с. Хотів), отже суспільна необхідність розміщення стадіону може бути задоволена і за рахунок запроектованої земельної ділянки.

Натомість, суд апеляційної інстанції належним чином не спростував зазначеного висновку господарського суду, обмежившись посиланням на відсутність в матеріалах справи доказів перебування вказаної земельної ділянки у комунальній власності територіальної громади Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області та перебування на цій земельній ділянці спортивних споруд, які перебувають у комунальній власності, на відміну від спірної земельної ділянки.

Крім того судами не надавалась оцінка доводам позивача щодо понесення ним значних матеріальних збитків у разі розміщення стадіону в іншому місці.

Суд першої інстанції дійшовши висновку, що позивачем не було дотримано вимог закону щодо вилучення майна для суспільних потреб та не наведено належних обґрунтувань неможливості розміщення вказаної спортивної споруди в іншому місці, не взяв до уваги та не оцінив доводи позивача, викладені у позовній заяві.

Так, наголошуючи на суспільній потребі у використанні земельної ділянки для створення стадіону, позивач зазначав про численні звернення до Чабанівської селищної ради директора КДЮСШ КОО ВФСТ Колос , голови ГО Перша футбольна академія Зірки футболу , мешканців села Новосілки, голови ГО СК Авангард , голови ГО Розвиток Київщини , директора Новосілківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

У вказаних зверненнях наголошується на відсутності на території Чабанівської селищної ради належного місця для проведення занять спортом на відкритому повітрі та про неможливість займатися на існуючому стадіоні, який розміщений на спірній земельній ділянці. Із земельною ділянкою, на якій розміщено стадіон, межує Новосілківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, яка не має власного спортивного майданчика для забезпечення належного спортивного виховання учнів на відкритому повітрі.

Однак, за висновками колегії суддів Північного апеляційного господарського суду, надані позивачем звернення підтверджують лише факт необхідності створення відповідної інфраструктури для забезпечення потреби громади, однак з них не випливає, що стадіон може бути створено виключно з використанням земельної ділянки надоної відповідачу в оренду.

Згідно з Актом огляду земельної ділянки від 03.05.2018 року, складеним представниками Чабанівської селищної ради із залученням мешканців с. Новосілки встановлено, що земельна ділянка має ознаки деградації - заростання очеретом, велика кількість сухої трави може спричинити пожежу та сприяє розповсюдженню кліщів. Земельна ділянка не має жодних ознак прибирання та догляду. Жодних спортивних споруд на земельній ділянці не встановлено, організація спортивного дозвілля відсутня. На території земельної ділянки знаходяться будівельні матеріали та різного роду сміття, що мають ознаки довготривалого зберігання. Вільний доступ до земельної ділянки відсутній.

Однак колегія суддів не приймає такі доводи позивача як на підставу для задоволення позову, оскільки позов заявлено не у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору щодо використання земельної ділянки, а у зв`язку з необхідністю, за твердженням позивача, спірної земельної ділянки для суспільних потреб, а тому доведенню підлягає саме наявність суспільних потреб на використання саме спірної земельної ділянки.

Згідно протоколу засідання постійної Комісії з питань освіти, культури, спорту, духовного розвитку та молодіжної політики Чабанівської селищної ради від 08.05.2018 року № 1 на підставі вищевказаних звернень встановлено суспільну необхідність у створенні стадіону для зайнять спортом на відкритому повітрі. Враховуючи, що на спірній земельній ділянці наявний стадіон, що перебуває на балансі Чабанівської селищної ради, створення нового стадіону призведе до значних матеріальних витрат з бюджету Чабанівської селищної ради, запропоновано створити новий стадіон на базі старого для уникнення значних матеріальних витрат. Враховуючи викладене запропоновано винести на розгляд сесії Чабанівської селищної ради питання розірвання спірного договору оренди та передачі земельної ділянки у комунальну власність для створення стадіону з метою задоволення суспільних потреб територіальної громади смт. Чабани та с. Новосілки.

Розірвання договору оренди земельної ділянки у разі прийняття рішення про надання її для суспільних потреб здійснюється за умови повного відшкодування орендарю і третім особам збитків, спричинених цим, зокрема витрат, пов`язаних з виділенням частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та укладенням нового договору оренди (частина 5 статті 32-1 Закону України Про оренду землі ).

Суд касаційної інстанції зазначив, що суди неналежним чином дослідили питання компенсації позивачу витрат, пов`язаних із розірванням договору оренди.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення зазначив, що компенсації витрат, пов`язаних із вилученням вказаного нерухомого майна із власності ТОВ Валентина і Анатолій , а також збитків у вигляді недоотриманої вигоди, що пов`язана із не можливістю використання спортивної споруди і земельної ділянки в подальшому - позивачем здійснено не було, розмір відповідних компенсацій не обраховувався і з відповідачем не узгоджувався. При цьому суд не оцінив наявності у рішенні Чабанівської селищної ради від 17.05.2018 року № 1366 пункту, яким передбачено відшкодування збитків сторонам договору, спричинених розірванням договору оренди земельної ділянки.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши власну оцінку обставин справи, зазначив, що відповідач не позбавлений права здійснити оцінку завданих розірванням договору збитків і звернутись за їх відшкодуванням до позивача, що передбачено п. 4 рішення Чабанівської селищної ради від 17.05.2018 року № 1366. Поряд з цим, суд не встановив, з огляду на зміст частини 5 статті 32-1 Закону України Про оренду землі , наявності чи відсутності обов`язку орендодавця попереднього повного відшкодування збитків орендарю, спричинених внаслідок розірвання договору оренди; можливості відшкодування збитків без попереднього визначення складу та розміру таких збитків; можливості здійснення такого розрахунку без звернення відповідача або лише за відповідним зверненням орендаря; чи містять матеріали справи докази на підтвердження звернення відповідача до Чабанівської селищної ради з приводу такого відшкодування.

Апеляційний господарський суд, приймаючи судове рішення, також не спростував висновку суду першої інстанції про те, що до позовної заяви доданий проект реконструкції стадіону, а не його будівництва, при цьому вказаний проект затверджений не рішенням Чабанівської селищної ради,- а її виконавчим комітетом.

Згідно зі ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

З огляду на вказівки постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 911/1357/18, під час нового розгляду судом досліджено та встановлено наступне.

Як визначено ст. 32 1 Закону України Про оренду землі , договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути розірваний у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об`єктів, визначених частиною першою статті 7 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності .

Уразі прийняття рішення про використання для суспільних потреб лише частини земельної ділянки може бути заявлена вимога про виділення такої частини в окрему земельну ділянку та розірвання договору оренди.

Вимога про розірвання договору оренди, зазначена у частині другій цієї статті, може бути пред`явлена органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, уповноваженими надавати земельні ділянки для суспільних потреб відповідно до статті 122 Земельного кодексу України , а також однією із сторін цього договору.

Розірвання договору оренди земельної ділянки в порядку, визначеному цією статтею, допускається у разі, якщо об`єкти, які передбачається розмістити на земельній ділянці, неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або якщо розміщення таких об`єктів на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому.

Розірвання договору оренди земельної ділянки у разі прийняття рішення про надання її для суспільних потреб здійснюється за умови повного відшкодування орендарю і третім особам збитків, спричинених цим, зокрема витрат, пов`язаних з виділенням частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та укладенням нового договору оренди.

У разі недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності, яка перебуває в оренді, для суспільних потреб зазначаються:

площа, місцезнаходження земельної ділянки або її частини, кадастровий номер земельної ділянки (за наявності);

договори оренди землі, що підлягають розірванню;

суспільні потреби, для задоволення яких здійснюється розірвання договорів оренди землі;

особа, якій після розірвання договору оренди передається земельна ділянка для задоволення суспільних потреб, з визначенням умов такої передачі.

Частиною 1 ст. 7 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності визначено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб:

забезпечення національної безпеки і оборони;

будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об`єктів необхідних для їх експлуатації;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

розміщення та обслуговування об`єктів, пов`язаних із видобуванням корисних копалин;

будівництво захисних гідротехнічних споруд;

будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва;

створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ;

розташування об`єктів природно-заповідного фонду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що об`єкт, для розміщення якого прийнято рішення про використання земельної ділянки для суспільних потреб та для розірвання Договору оренди цієї ділянки, належить до об`єктів, визначених ч. 1 ст. 7 Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності .

З огляду на зміст норми ч. 1 ст. 32 1 Закону України Про оренду землі , рішення про використання земельної ділянки для суспільних потреб лише може бути підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, питання ж про розірвання договору у разі недосягнення сторонами згоди вирішується в судовому порядку з дослідженням дотримання всіх умов та вимог, визначених ст. 32 1 Закону України Про оренду землі .

Згідно з ч. 4 ст. 32 1 Закону України Про оренду землі розірвання договору оренди земельної ділянки в порядку, визначеному цією статтею, допускається у разі, якщо об`єкти, які передбачається розмістити на земельній ділянці, неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або якщо розміщення таких об`єктів на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому.

Позивач посилається на відсутність на території Чабанівської селищної ради належного місця для проведення зайнять спортом на відкритому повітрі та про неможливість займатися на існуючому стадіоні, який розміщений на спірній земельній ділянці.

В той же час, відповідач у відзиві стверджує протилежне, зазначає, що ним здійснено облаштування земельної ділянки під спортивний стадіон, встановлено ігрові ворота, споруджено бігові доріжки, побудовано допоміжні приміщення (роздягальня, душова, будинок КПП, встановлено огорожу). В перспективі планується розміщення баскетбольного майданчику та тенісних кортів. Відповідач у відзиві зазначає про готовність до сприяння розвитку фізичної культури та спорту і виражає готовність до співпраці та задоволення вимог громади про надання спортивного стадіону для забезпечення потреб населення.

Як вбачається з спірного Договору, спірна земельна ділянка надавалась відповідачу під розміщення спортивних споруд (п. 1.1. Договору оренди), основним видом діяльності відповідача є функціонування спортивних споруд. З наявних в матеріалах справи відомостей, в тому числі наданих позивачем та відповідачем фото, вбачається спорудження відповідачем допоміжних приміщень (роздягальні, душової, будинку КПП, встановлення огорожі). При цьому, наведені об`єкти, в тому числі і огорожа, були споруджені відповідачем на вимогу Чабанівської селищної ради.

Зокрема, рішенням Чабанівської селищної ради Про погодження місця розташування спортивних споруд на земельній ділянці в с. Новосілки ТОВ Валентина і Анатолій №207 від 28.09.2005 року було погоджено ТОВ Валентина і Анатолій місце розташування спортивних споруд в с. Новосілки по вул. Новій 1-а (біля школи) на земельній ділянці орієнтовною площею 2,0 га, надано дозвіл ТОВ Валентина і Анатолій на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 25 років, зобов`язано ТОВ Валентина і Анатолій прокласти тротуар по вул. Васильківській в с. Новосілки.

Розпорядженням Виконавчого комітету Чабанівської селищної ради № 306 від 30.12.2006 року зобов`язано керівника ТОВ Валентина і Анатолій огородити орендовану земельну ділянку із встановленням будиночка для охорони, спорудити роздягальню, туалет, а також облаштувати місце для встановлення сміттєзбірних контейнерів.

Відповідно до листа №181 від 05.03.2008 року Чабанівська селищна рада з посиланням на численні звернення директора Новосілкіеської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ліщук І.О. звернулася до ТОВ Валентина і Анатолій з проханням перенести пам`ятник воїнам радянської армії та облаштувати огорожу навкруги пожежного резервуару, так як він знаходиться в безлюдному місці, що спричинює загрозу життю школярів, та постійному засміченню території, утворення стихійного сміттєзвалища.

В свою чергу, ТОВ Валентина і Анатолій виконало прохання Чабанівської селищної ради викладені вище і перенесло на територію Новосілківської ЗОШ І-ІІІ ступенів пам`ятник воїнам радянської армії та встановило паркан - огорожу навкруги пожежного резервуару на земельній ділянці площею 0,3580 га разом із огорожею орендованої земельної ділянки площею 2,0 га.

Разом з тим, відповідно до Витягу про право власності на нерухоме майно від 19.06.2013 року ТОВ Валентна і Анатолій належить на праві власності відповідна підпірна стіна площею 432,0 кв.м., що включає в себе і паркан-огорожу, який встановлено на відповідній земельній ділянці та дві допоміжні господарські споруди - приміщення охорони та роздягальні з душовими загальною площею.

Таким чином, орендар вжив ряд заходів щодо приведення спортивної споруди стадіону до стану придатного для використання за цільовим призначенням, а також набув права власності на нерухомі об`єкти (будинок охорони, роздягальня і душова та підпірна стіна площею 432,0 кв.м., що включає в себе і паркан-огорожу), встановлені за вказівкою орендодавця, викладеною в Розпорядженні Виконавчого комітету Чабанівської селищної ради № 306 від 30.12.2006 року.

Наведені обставини свідчать про співпрацю відповідача з Чабанівською селищною радою та відсутність протягом тривалого часу претензій і скарг щодо користування спортивним майданчиком, принаймні до 2016 року.

Відповідач наголошує, що суспільну необхідність громади с. Новосілки у використанні спортивної споруди - стадіону можна задовольнити без вилучення спірної земельної ділянки з користування ТОВ Валентина і Анатолій , оскільки відповідач неодноразово виражав готовність до співпраці та допомоги місцевій громаді у розвиту фізкультури і спорту в с. Новосілки, проте, на думку відповідача, позивач умисно не бажає співпрацювати у напрямку задоволення суспільних потреб територіальної громади с. Новосілки в забезпеченні розвитку фізкультури і спорту. Зокрема, позивач жодного разу не звернувся з пропозиціями визначити порядок спільного використання спортивних споруд тощо.

На думку відповідача, наведені дії позивача свідчать про відсутність бажання та намірів задовольнити суспільні потреби, а навпаки свідчать про бажання в односторонньому порядку розірвати договір оренди без будь-яких підстав, що має місце останні декілька років, зокрема, Чабанівською селищною радою вже неодноразово вживалися заходи щодо розірвання вказаного договору оренди з надуманих підстав порушення умов оренди. Зокрема, за відповідним позовом Чабанівська селищна рада зверталася до суду в 2016 році і Господарським судом Київської області було прийнято рішення від 10.06.2016 року у справі №911/1260/16, яким було відмовлено в позові, вказане рішення не оскаржувалось.

В той же час, за наслідками наведених в позові звернень представників громади протягом кінця квітня-початку травня 2018 року, позивачем не надано пояснень та доказів щодо врегулювання з відповідачем режиму спільного використання об`єкту, не надано пояснень та доказів негативної відповіді відповідача.

Позивач в позові посилається на намір провести реконструкцію існуючого стадіону з трибунами, розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, по вул. Нова, 1-А в с. Новосілки Києво-Святошинського району, який розташований на орендованій відповідачем земельній ділянці і був переданий позивачу 24.11.2017 Інститутом садівництва НААН України в комунальну власність.

В обґрунтування відповідних доводів позивач надав рішенням виконавчого комітету Чабанівської селищної ради від 30.05.2018 року № 139, яким затверджено схему проекту реконструкції стадіону, розміщеного за адресою: вул. Нова, 1-А, с. Новосілки, Києво-Святошинського р-ну, на земельній ділянці, кадастровий номер 3222457401:02:005:0071, для його подальшого впровадження.

19.12.2019 року Чабанівська селищна рада зареєструвала об`єкт нерухомого майна, (стадіон з трибунами), що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3222457401:02:005:0071 по вул. Нова, 1а в с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області який був переданий 24.11.2017 року Чабанівській селищній раді від Інституту садівництва НААН України у комунальну власність, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.12.2019 року.

20.02.2020 року Рішенням № 2396 Чабанівської селищної ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222457401:02:005:0071 по вул. Нова, 1А в с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області на три земельні ділянки: кадастровий номер 3222457401:02:005:5138, площею 0,0027 га для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту; кадастровий номер 3222457401:02:005:5139, площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту; кадастровий номер 3222457401:02:005:5140, площею 1,9373га для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту.

Таким чином, на момент нового розгляду спору позивачем здійснено поділ орендованої відповідачем земельної ділянки (до вирішення питання про розірвання Договору) на три земельні ділянки, лише щодо однієї з яких вбачається намір будівництва баскетбольного майданчику, щодо решти ділянок наміри позивача не відомі.

Відповідач під час нового розгляду спору надав пояснення, що вищенаведені дії свідчать про відсутність у позивача дійсних намірів щодо використання земельної ділянки, принаймні всієї.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що поділ позивачем спірної земельної ділянки на три нові земельні ділянки суперечить проекту реконструкції стадіону за рішенням виконавчого комітету Чабанівської селищної ради від 30.05.2018 року № 139, та ставить під сумнів відповідність намірів позивача фактичним діям, та існування дійсної необхідності у вилученні у відповідача всієї земельної ділянки. Пояснень та доказів вжиття позивачем заходів щодо врегулювання питання про можливість вилучення у відповідача частини земельної ділянки суду не надано.

Також, сумніви в дійсних намірах позивача викликає недотримання всіх визначених ч. 7 ст. 32 1 Закону України Про оренду землі вимог до рішення про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності, яка перебуває в оренді, для суспільних потреб. Зокрема, таке рішення не містить відомостей про особу, якій після розірвання договору оренди передається земельна ділянка для задоволення суспільних потреб, з визначенням умов такої передачі.

З огляду на норму ч. 5 ст. 32 1 Закону України Про оренду землі , відшкодування збитків є необхідною умовою, за дотримання якої можливе розірвання договору оренди і виконання такої умови має передувати розірванню Договору.

Також, ст. 351 Цивільного кодексу України передбачено припинення права власності на об`єкти нерухомості у разі викупу земельної ділянки, на якій вони розміщені, для суспільних потреб чи за рішенням суду в разі її примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності з обов`язковим попереднім і повним відшкодуванням їх вартості.

Статтею 157 Земельного кодексу України визначено порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, зокрема, передбачено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджений Постановою КМ України від 19.04.1993 року № 284 Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (Порядок № 284), яким передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Пунктом 2 Порядку № 284 визначено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Згідно з п. 3 Порядку № 284 відшкодуванню підлягають:

вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво;

вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;

вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень;

вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд;

понесені або необхідні витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;

інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Згідно з п. 5 Порядку № 284 збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій, а у разі вилучення (викупу) земельних ділянок - після прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок в межах їх повноважень у період до державної реєстрації підприємством, установою, організацією або громадянином речового права на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

У разі вилучення (викупу) земельних ділянок, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності збитки відшкодовують власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, відповідні органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, які прийняли рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок.

В розумінні Порядку № 284 неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано критично поставився до твердження позивача, що відповідач має безперешкодний доступ до власних об`єктів нерухомості, оскільки відповідні об`єкти створювались саме з метою забезпечення функціонування стадіону, без якого вони втрачають господарську доцільність.

Таким чином, з огляду на норму ч.5 ст. 32 1 Закону України Про оренду землі , відшкодування збитків є необхідною умовою, за дотримання якої можливе розірвання договору оренди і виконання такої умови має передувати розірванню Договору, тому не залежить від зазначення про це в рішенні про вилучення, звернень орендаря та згоди органу місцевого самоврядування, який прийняв рішення про вилучення.

Також, суд першої інстанції правомірно зазначив, що надати належну правову оцінку твердженням позивача про понесення ним значних матеріальних збитків у разі розміщення стадіону в іншому місці, можливо лише за умови належного розрахунку збитків, завданих власнику - орендарю вилученої земельної ділянки і співставлення відповідної суми з вартістю нового будівництва та реконструкції стадіону.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Аналогічний підхід щодо захисту права оренди державою містить усталена практика Верховного Суду та ЄСПЛ.

Також, згідно зі ст. 396 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу .

Зокрема у постанові від 11.05.2016 року в справі №6-2903цс15 Верховний Суд зазначив: Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави. У контексті цієї норми під майном розуміється ціла низка інтересів економічного характеру, до яких можна віднести й право оренди земельної ділянки .

Також, відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності , а відтак, і майном . До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі Іатрідіс проти Греції від 25.03.1999 р., заява №311107/96, п.54).

Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Таким чином, норми Конституції України, як норми прямої дії визначають, що відшкодування вартості майна має передувати його вилученню, однак матеріали справи не містять доказів, що таке відшкодування відбулось.

Згідно зі ст. 31 Закону України Про оренду землі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином розірвання договору оренди, у тому числі з метою використання земельної ділянки для суспільних потреб, можливе лише виключно з підстав та у порядку передбаченому чинним законодавством.

Однак, при прийнятті рішення про розірвання договору оренди, питання, обов`язкові для розірвання договору оренди з підстав передбачених ст. 32-1 Закону України Про оренду землі належним чином не вирішені та не врегульовані. За наслідками розгляду спору колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про відсутність достатніх правових підстав та недотримання позивачем всіх умов та порядку розірвання Договору оренди земельної ділянки, укладеного з відповідачем. Позивачем не обґрунтовано та не доведено необхідності задоволення суспільної необхідності потреб громади саме шляхом розірвання Договору оренди земельної ділянки.

Наведені висновки також узгоджуються з правовою позицією, викладеною в Окремій думці судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Мачульського Г.М. від 26.02.2020 року у справі № 911/1375/18.

Щодо посилань позивача у апеляційній скарзі, на відсутність будь-яких інших земельних ділянок, які можна використати для будівництва стадіону з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту у комунальній власності, колегія суддів зазначає, що цільове призначення земельних ділянок не є константою, а тому позивач не позбавлений можливості виділити для відповідних потреб іншу земельну ділянку, змінивши у передбачений законом порядок та спосіб її цільове призначення, та задовольнити таким чином соціальні та культурні потреби територіальної громади без порушень прав інших осіб на мирне користування належним їм майном.

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі №911/1357/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі №911/1357/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області " - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського Київської області від 02.07.2020 у справі № 911/1357/18 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1357/18 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.12.2020.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

В.В. Куксов