Постанова

від 02.12.2020 по справі 922/1221/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. Справа №922/1221/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Дучал Н.М., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Судаков Д.О., посвідчення №3726 до 31.12.2020 року, рішення №7/15 від 20.11.2015 року, рішення №413/2к від 04.04.2019 року, розпорядження №300/2к від 11.03.2020 року;

відповідача - Верещака М.О., посвідчення №1924 від 13.05.2015 року, довіреність від 21.07.2019 року; Рябінов О.І. (керівник);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Харківської міської ради, м.Харків, (вх.№2844Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2020 року у справі №922/1221/20,

за позовом Харківської міської ради, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр.Агро-Сервіс , м.Харків,

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 455749,72 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2020 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр.Агро-Сервіс , в якому просила стягнути з останнього безпідставно збережені кошти за безпідставне користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати у сумі 455749,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач з 01.04.2017 року по 31.03.2018 року, в порушення вимог ст.ст. 125-126 Земельного кодексу України, використовує земельну ділянку площею 1,2124 га по вул. Плитковій, 12-В у м.Харкові кадастровий номер 6310138200:02:005:0072, без виникнення в останнього права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації, у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка залишається в комунальній власності, відповідач, зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки. Таким чином на підставі ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, на думку позивача, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав чи міг би одержати від цього майна, а тому відповідачем порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.09.2020 року у справі №922/1221/20 (повний текст рішення складено та підписано 05.10.2020 року, суддя Новікова Н.А.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Укр.Агро-Сервіс на користь Харківської міської ради 241775,50 грн. - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та 3626,33 грн. витрат зі сплати судового збору.

Закрито провадження у справі в частині стягнення 213974,22 грн.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2020 року в частині закриття провадження у справі щодо стягнення 213974,22 грн. та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі не досліджено всіх фактичних обставин справи, а саме не тотожність справи №922/3409/17 та справи №922/1221/20. Так, неможливо вказувати на тотожність справи №922/3409/17 та справи №922/1221/20, оскільки вони є різними за своїм предметом (різна сума позовних вимог), підставами (різні обставини щодо земельних ділянок, адже у справі №922/3409/17 позовні вимоги обґрунтовувались стосовно земельної ділянки не як об`єкта цивільних прав, а у справі №922/1221/20 позовні вимоги обґрунтовуються щодо земельної ділянки, яка сформована як об`єкт цивільних прав), у справі №922/3409/17 Харківська міська рада в обґрунтування позовних вимог покладала норми цивільного законодавства, а саме ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, але не обґрунтовувала позовні вимоги шляхом застосування ст. 79-1 Земельного кодексу України та ст.ст. 20, 23 Закону України Про оцінку земель . Крім того, Харківською міською радою у справі №922/3409/17 зазначалася площа земельної ділянки, а не площа сформованої як об`єкт цивільних прав земельної ділянки площею 1,2124 га. Дане також підтверджує факт різних підстав позову та нетотожності справи №922/3409/17 та справи №922/1221/20.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача на рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2020 року у справі №922/1221/20; встановлено строк на протязі якого відповідач має право подати до суду відзив, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду заяви, клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі; призначено справу до розгляду в судове засідання.

11.11.2020 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10944), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою суду від 18.11.2020 року задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 02.12.2020 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №206649031 від 13.04.2020 року за адресою: м.Харків, вул. Плиткова, 12-В розташована нежитлова будівля літ. "ГВ-2" загальною площею 3747,4 кв.м., яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Укр.Агро-Сервіс на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2016 року №1622.

Відповідно до вищевказаної інформації датою державної реєстрації земельної ділянки по вул. Плитковій, 12-В у м.Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:005:0072 є 18.07.2016 року. Також, відповідно до вищевказаної інформації земельна ділянка по вул. Плитковій, 12-В у м. Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:005:0072 перебуває в оренді у ТОВ Укр.Агро-Сервіс на підставі договору оренди землі від 17.04.2018 року б/н строком до 01.11.2022 року.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2020 року №НВ-0004419772020 земельна ділянка площею 1,2124 га з кадастровим номером 6310138200:02:005:0072 по вул. Плитковій, 12-В у м.Харкові має цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорію земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «ГВ-2» (виробничий корпус цех №9). Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 18.07.2016 року.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по вул. Плитковій, 12-В у м.Харкові з кадастровим номером 6310138200:02:005:0072, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 1,2124 га з кадастровим номером 6310138200:02:005:0072 по вул. Плитковій, 12-В у м. Харкові перебувала у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області від 13.12.2019 року №13303/10/20-40-58-04-21 ТОВ Укр.Агро-Сервіс нараховано та сплачено земельного податку за 2017 рік (у період з 01.08.2017 року по 31.12.2017 року) у сумі 69990,35 грн., за 2018 рік (з 01.01.2018 року по 01.05.2018 року) у сумі 46061,73 грн.

Відповідно до акту огляду земельної ділянки від 13.04.2020 року, складеного головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Соколовим С.С., було встановлено, що на земельну ділянку по вул. Плитковій, 12-В, площею 1,2124 га, яка використовується для обслуговування та експлуатації зазначеного нерухомого майна, відсутні документи, що посвідчують право власності (користування).

Таким чином, як вказує позивач, ТОВ Укр.Агро-Сервіс у період з 01.04.2017 року по 31.03.2018 року не сплачувало за користування земельною ділянкою по вул. Плитковій, 12-В у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати за землю, що стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по вул. Плитковій, 12-В у м.Харкові у розмірі 455749,72 грн.

Відповідач позовні вимоги визнає в частині стягнення безпідставно збережених коштів за період з 15.08.2017 року по 31.03.2018 року і заперечує проти позовних вимог про стягнення з відповідача коштів за період з 01.04.2017 року по 14.08.2017 року, оскільки вказане питання досліджувалось під час розгляду справи №922/3409/17, рішенням у якій у задоволенні вимог Харківської міської ради відмовлено.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2020 року в частині задоволенні позовних вимог і стягнення 241775,50 грн. - безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати та 3626,33 грн. витрат зі сплати судового збору не оскаржується. Предметом апеляційного перегляду є рішення суду щодо закриття провадження у справі в часті стягнення 213974,22 грн.

Колегія суддів, надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зазначає наступне.

Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України підставою для закриття провадження у справі є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З системного аналізу положень зазначених норм вбачається, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

При цьому, суд зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного зі згаданих вище умов не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору на загальних підставах.

Тобто, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановити наявність рішення господарського суду або іншого органу, прийнятого у справі: між тими ж сторонами; про той же предмет; з тих же підстав.

Положення пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України підлягають застосуванню, якщо на момент відкриття провадження у справі суду не було відомо про наявність рішення у іншій справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Передбачені нормами статей 15, 16 Цивільного кодексу України способи захисту порушеного права або охоронюваного законом інтересу мають бути спрямовані на відновлення прав та інтересів позивачів.

Враховуючи вказане положення слід вважати, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зі змісту позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі вбачається, що Харківська міська рада (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр.Агро-Сервіс (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 455749,72 грн.

Тобто, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 455749,72 грн. на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, площею 1,2124 га по вул. Плитковій, 12-В у м. Харкові, кадастровий номер 6310138200:02:005:0072, без укладення договору оренди за період з 01.04.2017 року по 31.03.2018 року.

В якості обґрунтування правових підстав позову позивач посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Укр.Агро-Сервіс у період з 01.04.2017 року по 31.03.2018 року використовувало земельну ділянку по вул. Плитковій, 12-В у м. Харкові, кадастровий номер 6310138200:02:005:0072 і не сплачувало за користування нею плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника вказаної земельної ділянки у зазначений період грошові кошти у розмірі орендної плати.

Також, в якості доказів в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на акт обстеження земельної ділянки по вул. Плитковій, 12-В у м. Харкові від 13.04.2020 року, витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки від 03.10.2019 року №1461/0/45-19, витяг з Державного земельного кадастру від 20.01.2020 року №НВ-0004419772020.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2017 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр.Агро-Сервіс про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у розмірі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 512475,69 грн.

Предметом позову у справі №922/3409/17 була вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 512475,69 грн. на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, площею 1,0949 га по вул. Плитковій, 12-В у м. Харкові без укладення договору оренди за період з 23.08.2016 року по 14.08.2017 року.

В якості обґрунтування правових підстав позову у справі №922/3409/17 позивач посилався на те, що відповідач в порушення вимог ст.ст. 125-126 Земельного кодексу України, зареєструвавши право власності на нерухоме майно за адресою: м. Харків, вул. Плиткова, 12-В, у період з 01.09.2016 року по 31.07.2017 року використовував земельну ділянку площею 1,0949 га, без виникнення в останнього права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки без державної реєстрації, у зв`язку з чим відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки, таким чином на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України, на думку позивача, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав чи міг би одержати від цього майна, а тому відповідачем порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку.

Також, в якості доказів в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на акт обстеження земельної ділянки площею 1,0949 га по вул.Плитковій, 12-В у м.Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. ГВ-2 від 25.09.2017 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2018 року, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2018 року та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2019 року у справі №922/3409/17 за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр.Агро-Сервіс про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 512475,69 грн. в позові відмовлено повністю.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення суду, судом встановлено, що предметом спору по вказаній справі є вимоги щодо стягнення з ТОВ Укр.Агро-Сервіс безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 23.08.2016 року по 14.08.2017 року, за використання відповідачем без достатньої правової підстави, земельної ділянки під об`єктом нерухомості за адресою: вул. Плиткова, 12-В у м. Харків, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 6310138200:02:005:0072 площею 1,2124га.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що Харківською міською радою невірно визначено площу земельної ділянки по вул. Плитковій, 12-В у м. Харкові, а при розрахунку безпідставно збережених коштів не застосовувався витяг з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Зі змісту судових рішень по справі №922/3409/17 вбачається, що судами надано правову оцінку обставинам (підставам), зазначеним у позовній заяві у даній справі №922/1221/20, з урахуванням положень статей 1212-1214 ЦК України, акту обстеження земельної ділянки та визначеності об`єктів цивільних прав у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України, враховуючи ті самі підстави позову, які позивачем також визначено у даній справі.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі та зміст позовної заяви, яка була предметом розгляду у справі №922/3409/17, судова колегія приходить до висновку про те, що склад сторін, предмет та підстави позову у даній справі та у справі №922/3409/17 є тотожними, при цьому судові рішення у справі №922/3409/17 є такими, що набрали законної сили.

Як зазначає позивач, обставини справи №922/3409/17 та справи №922/1221/20 не є тотожними, оскільки: предметом позову у справі №922/3409/17 є стягнення 663285,31 грн. з ТОВ Укр.Агро-Сервіс , а предметом позову справи №922/1221/20 є стягнення 455749,72 грн. з ТОВ Укр.Агро-Сервіс .

Однак, слід зазначити, що вказана різниця викликана різними періодами до стягнення та різними ставками плати за землю у відповідні періоди, відповідно суми, заявлені до стягнення не можуть бути тотожними, що не спростовує того факту, що предметом позову у вказаних справах є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, за використання відповідачем без достатньої правової підстави, земельної ділянки під об`єктом нерухомості за адресою: вул. Плиткова, 12-В у м. Харків, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 6310138200:02:005:0072 площею 1,2124га.

Щодо посилань представника Харківської міської ради у апеляційній скарзі на те, що підставою позову у справі №922/3409/17 є використання ТОВ Укр.Агро-Сервіс реформованої як об`єкт цивільних прав земельної ділянки комунальної власності (фактичної землі без меж, площі та конфігурації) по вул. Плитковій, 12-В у м.Харкові без здійснення плати за її використання у розмірі, який визначений чинним законодавством, а підставою позову у справі №922/1221/20 є використання ТОВ Укр.Агро-Сервіс земельної ділянки по вул. Плитковій. 12-В у м.Харкові, яка сформована як об`єкт цивільних прав, відомості про неї внесені до Державного земельного кадастру та їй присвоєний кадастровий номер 6310138200:02:005:0072, вважаємо за необхідне зазначити наступне.

Так, з мотивувальної частини рішення суду по справі №922/3409/17, судом встановлено, що предметом спору по вказаній справі є вимоги щодо стягнення з ТОВ Укр.Агро-Сервіс безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 23.08.2016 року по 14.08.2017 року, за використання відповідачем без достатньої правової підстави, земельної ділянки під об`єктом нерухомості за адресою: вул. Плиткова, 12-В у м.Харків, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 6310138200:02:005:0072 площею 1,2124га.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що Харківською міською радою невірно визначено площу земельної ділянки по вул. Плитковій, 12-В у м.Харкові, а при розрахунку безпідставно збережених коштів не застосовувався витяг з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Під час розгляду справи №922/3409/17 Господарським судом Харківської області встановлено, що спірна земельна ділянка, яку фактично використовує відповідач під своїм об`єктом нерухомості, за адресою: м.Харків, вул.Плиткова, 12-В, станом на день подання позову до суду зареєстрована у Державному земельному кадастрі у встановленому законом порядку за кадастровим номером 6310138200:02:005:0072. Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.11.2017 року, площа вказаної земельної ділянки становить 12124 кв.м., нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 14295045 грн. Проте, у розрахунку за 2016 рік та у розрахунку за 2017 рік позивачем зазначено площу земельної ділянки - 10949 кв.м, що не відповідає дійсності. Відповідно до кадастрової зйомки станом на 2016 рік та станом на 2017 рік, площа земельної ділянки - 1,2124 га не змінювалась. Згідно даних Державного земельного кадастру, цільове призначення земельної ділянки: 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості . Однак, у розрахунку за 2017 рік функціональне призначення: Для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру , що також не відповідає фактичним обставинам справи.

Також, в межах вказаної справи Харківським апеляційним господарським судом встановлено, що у ТОВ Укр.Агро-Сервіс на підставі цивільно-правової угоди - договору купівлі-продажу від 22.08.2016 року, виникло право власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м.Харків, Плиткова, 12-В, та розташовано на земельній ділянці площею 1,2124 га, кадастровий номер 6310138200:02:005:0072, тобто останній має законодавчо визначене право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля.

При цьому, безпосередньо у відповіді на відзив по справі №922/1221/20 представник позивача зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:02:005:0072 є сформованою як об`єкт цивільних прав з 18.07.2016 року площею 1,2124 га, про що міститься відповідна інформація в Державному земельному кадастрі, що спростовує твердження позивача, викладені у апеляційній скарзі, про те, що підставою позову у справі №922/3409/17 є використання ТОВ Укр.Агро-Сервіс реформованої як об`єкт цивільних прав земельної ділянки комунальної власності по вул. Плитковій, 12-В у м.Харкові.

Відносно тверджень представника позивача у апеляційній скарзі, що ст. 79-1 Земельного кодексу України позивачем у справі №922/3409/17 не застосувалася та посилання на неї в обґрунтування позовних вимог міською радою не здійснювалося, слід зазначити таке.

Частиною 1 статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Судами в межах справ №922/3409/17 та №922/1221/20 неодноразово було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що датою державної реєстрації земельної ділянки під об`єктом нерухомості за адресою: вул. Плиткова, 12-В у м. Харків, зареєстрована в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 6310138200:02:005:0072 площею 1,2124 га саме 18.07.2016 року.

Таким чином, під час розгляду справ №922/3409/17 та №922/1221/20 мова йшла про одну й ту саму земельну ділянку, яка була об`єктом цивільних прав у відповідності до приписів ст. 79-1 Земельного кодексу України. Факт відсутності посилання позивачем на положення ст. 79- 1 Земельного кодексу України у справі №922/3409/17 в обґрунтування позовних вимог міською радою не спростовує того факту, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310138200:02:005:0072 є і була сформованою (під час розгляду справи №922/3409/17) як об`єкт цивільних прав з 18.07.2016 року площею 1,2124 га, про що міститься відповідна інформація в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями статті 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Суду у справах: SovtransavtoHolding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2003 року №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі Христов проти України одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа Брумареску проти Румунії , п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу resjudicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Враховуючи вказані вище положення судова колегія зазначає, що подання позивачем нового позову між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, з яких прийнято рішення у справі №922/3409/17, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання добитися повторного розгляду справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів вбачає наявність правових підстав для закриття провадження у справі №922/1221/20, з огляду на встановлення під час розгляду даної справи існування рішення суду у справі №922/3409/17, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет, з наданням правової оцінки у такому рішенні обставинам та підставам позову, заявленим у даній справі.

Таким чином, оскільки є таке, що набрало законної сили, рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції про закриття провадження у справі №922/1221/20 в частині позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за безпідставне користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати за період з 01.04.2017 року по 14.08.2017 року в сумі 213974,22 грн. на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, рішення відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2020 року у справі №922/1221/20 без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 23.09.2020 року у справі №922/1221/20 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07 грудня 2020 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя Н.М. Дучал

Суддя В.В. Россолов