Рішення

від 26.11.2020 по справі 908/13/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/7/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2020 Справа № 908/13/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя Проскуряков К.В.,

Судді Зінченко Н.Г.,

Топчій О.А.,

секретар судового засідання Соколов А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50; код ЄДРПОУ 39820689)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" (72454, Запорізька область, Приазовський район, село Степанівка Перша, вул. Мартинова, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 31692092)

Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Лазурне» (72372, Запорізька область, Мелітопольський район, село Лазурне, вул. Студентська, буд. 21, код ЄДРПОУ 00489797)

про стягнення шкоди у розмірі 1 876 164,80 грн. ,

За участю представників сторін:

Від позивача: Кісь Р.Б., довіреність №0-8-0.62-7/62-20 від 02.01.2020;

Від відповідача: Шумейко І.П., ордер №1007275 від 22.01.2020;

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/13/20 за позовом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Лазурне» про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 1 876 164,80 грн.

Ухвалою суду від 08.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/13/20 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.02.2020 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою. Розгляд справи № 908/13/20 неодноразово відкладався, змінювався склад колегії суддів.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.11.2020 по справі № 908/13/20 у складі колегії суддів: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Зінченко Н.Г., Топчій О.А. оголошено перерву з розгляду справи по суті у судовому засіданні до 26.11.2020 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

13.11.2020 від Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Лазурне» надійшла заява № б/н від 05.11.2020 (вх. № 222302/08-08/20 від 13.11.2020), в якій повідомляється про відсутність у Карпієнко Г.П. повноважень щодо представництва інтересів ДП СП Лазурне .

Крім цього, 13.11.2020 від ДП СП Лазурне до суду надійшли пояснення № б/н від 05.11.2020 (вх. № 22299/08-08/20 від 13.11.2020), відповідно до яких третя особа заперечила проти доводів викладених у позовній заяві та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, розгляд справи здійснити за відсутністю повноважного представника.

Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 26.11.2020 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі Акорд.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання 26.11.2020 не з`явився.

У судовому засіданні 26.11.2020 представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 28.04.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області отримано ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2017 у справі № 335/4160/17 1-кс/335/2836/2017. Резолютивною частиною вказаної ухвали призначено перевірку ДП Сільськогосподарське підприємство Лазурне з питання визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ТОВ Агротіс у 2016 році 1220 га земельних ділянок державної форми власності, які на праві постійного користування належать ДП СП Лазурне . 16.06.2017 на виконання вищезазначеної ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя державним інспектором-головним спеціалістом відділу з контролю за використанням та охороною земель у Великобілозерському, Кам`янсько-Дніпровському районах та м. Енергодарі Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Терентьєвим Є.В. (далі - інспектор) було проведено перевірку з питань визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття у 2016 році ТОВ Агротіс земельних ділянок загальною площею 1220,00 га, які на праві постійного користування належать ДП СП Лазурне . Актами обстеження земельних ділянок від 16.06.2017, складеними інспектором за результатом проведеного обстеження земельних ділянок, вказаних в ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя було встановлено, що земельні ділянки знаходяться в стані після збору минулорічного врожаю . Згідно змісту акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 0-8-0.4-141/91-17 від 16.06.2017, за наслідком вчинення заходів контролю інспектором було нараховано шкоду, заподіяну самовільним зайняттям Товариством з обмеженою відповідальністю Агротіс земельних ділянок загальною площею 1220 га, які перебувають у постійному користуванні ДП Лазурне на підставі Державного акту на право постійного користування №000099 від 13.07.1992. Розмір шкоди відповідно до розрахунку № 0-8-0.4-142/91-17 від 16.06.2017 склав 1 562 805, 36 грн., здійсненого на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007. В подальшому, документи, складені інспектором за результатами перевірки, були направлені на адресу органу досудового розслідування. 19.03.2019 на адресу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшов лист Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області № 1-0228-16/8 від 14.03.2019, у якому прокуратурою було порушено питання про вжиття Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області заходів цивільно-правового характеру, передбачених Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо стягнення шкоди, заподіяної Товариством з обмеженою відповідальністю Агротіс державі як власнику земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні ДП СП Лазурне . До вищезгаданого листа прокуратури було додано копію висновку експерта № 472/473-17 від 25.10.2018, складеного за результатами проведення судової економічної експертизи по кримінальному провадженню № 12016080000000228, згідно із яким арифметично розмір заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття ТОВ Агротіс земельної ділянки загальною площею 1220 га, яка на праві постійного користування належить ДП СП Лазурне , станом на 2016 рік за даними проведеного дослідження складає 1 876 164, 80 грн. Вказану шкоду позивач просить стягнути. Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на надання правничої допомоги.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначивши, що в обґрунтування своєї позовної заяви Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області посилається на матеріали позапланової перевірки, яка була проведена на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 13.04.2017 у справі № 335/4160/17. Однак, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02.10.2019 апеляційну скаргу ТОВ Агротіс задоволено, ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 13.04.2017 у справі № 335/4160/17 - скасовано, клопотання слідчого про призначення документальної позапланової перевірки - повернуто слідчому. Таким чином, Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області була безпідставно проведена перевірка, що унеможливлює врахування результатів проведеної перевірки як доказів, оскільки ці документи (акти обстеження земельних ділянок, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, та як наслідок - протокол про адміністративне правопорушення, розрахунок розміру шкоди і висновок експерта) були складені з порушенням закону. Постановою слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області від 28.02.2019, кримінальне провадження № 12016080000000228 від 23.08.2016 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366, ч.1 ст.197-1 КК України, було закрито у зв`язку з відсутністю в діях арбітражного керуючого Сороки Н.В., службових осіб ДП СП Лазурне та службових осіб ТОВ Агротіс складу кримінальних правопорушень (злочинів). В ухвалі слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 13.07.2017 по справі № 335/4160/17 зазначається про укладення між ДП СП Лазурне та ТОВ Агротіс шести договорів підряду від 29.08.2016 №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 на виконання робіт з обробітку ґрунту дисковою бороною-лущильником ДУКАТ, тракторним агрегатом Аксіон, передпосівний обробіток ґрунту культиватором, тракторним агрегатом, посіву соняшнику сівалкою під врожай 2016 року сівалкою, посівним матеріалом та добривом підрядника, обробіток ґрунту бороною до та після сходів врожаю соняшника, хімобробіток посівів соняшника матеріалами підрядника. Укладення договорів підряду між ДП СП Лазурне і ТОВ Агротіс означає лише видачу завдання товариству з обмеженою відповідальністю Агротіс на виконання певних сільськогосподарських робіт. Такі роботи здійснюються за завданням замовника. Договір підряду не призводить до використання земельної ділянки підрядником, оскільки саме замовник (як суб`єкт права постійного користування) використовує земельну ділянку - самостійно, за допомогою найманих працівників, або із залученням трудових ресурсів підрядників. Суб`єктом використання земельної ділянки в даному випадку є замовник, а саме - ДП СП Лазурне . Оскільки саме замовник отримує вирощений на землі врожай, тоді як підрядник отримує лише оплату за виконані роботи. Тому, ТОВ Агротіс не може вважатися суб`єктом, який використовував земельні ділянки. Отже, виконання підрядником робіт за договором підряду не є використанням ним земельної ділянки. Використовує її саме замовник, надаючи підряднику завдання на обробіток землі та отримуючи від підрядника результат роботи, а у подальшому - отримуючи вирощений на земельних ділянках врожай. ДП СП Лазурне у 2016 році, починаючи з 01 квітня 2016 року, перебувало в процедурі санації. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.28 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з моменту винесення ухвали про введення процедури санації управління боржником переходить до керуючого санацією. Керуючий санацією має право укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші правочини (договори). Підтверджуючи законність дій керуючого санацією по укладенню договорів підряду та відмовляючи в задоволенні клопотання ГТУЮ в Запорізькій області про зобов`язання керуючого санацією укласти додаткову угоду із ТОВ Агротіс про розірвання договору підряду, Господарський суд Запорізької області в ухвалі від 05.04.2017 у справі № 25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 зазначив наступне: Відсутність погодженого органом управління боржника - Міністерства аграрної політики та продовольства України, плану санації не є перешкодою у здійсненні господарської діяльності керуючого санації, яка повинна здійснюватися з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, бути спрямованою на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів . Отже, правомірність дій керуючого санацією, що полягали в укладенні договорів підряду, преюдиційно встановлена ухвалою суду. Крім того, заборона керуючому санацією укладати договори підряду без письмового погодження Мінагрополітики України була встановлена лише 05.04.2017, тому договори підряду, укладені до цієї дати, в т.ч. 29.08.2016, є правомірними, адже на той момент жодної заборони на укладення таких договорів встановлено не було. Вказані договори підряду не визнані недійсними, і жодна особа не звернулась із позовом про визнання їх недійсними. Тому в даному випадку діє також презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, правомірність дій по укладенню договорів підряду встановлена і постановою слідчого від 28.02.2019 про закриття кримінального провадження. В основу заявленого позову позивачем покладено акти обстеження земельних ділянок від 16.06.2017, в яких позивач вказує, що земельні ділянки знаходяться в стані після збору минулорічного врожаю (тобто врожаю 2016 року). Тобто, ці акти складені вже в наступному році після сільськогосподарського 2016 року, та на момент обстеження земельних ділянок 16.06.2017 інспектор Держгеокадастру не встановлював і не мав об`єктивної можливості встановити особу, яка збирала минулорічний врожай. При цьому, матеріали перевірки не містять жодних доказів причетності ТОВ Агротіс до збору врожаю 2016 року на земельних ділянок ДП СП Лазурне . Відповідач також вважає, що позивач пропустив 3-річний строк позовної давності і просить суд застосувати у справі позовну давність .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання 26.11.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлені належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

У своїх поясненнях третя особа зазначила, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області у своїй позовній заяві стверджує, що перевірку ДП СП Лазурне було проведено на підставі ухвали слідчого судді від 13.04.2017 у справі № 335/4160/17, однак за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначену ухвалу було скасовано ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02.10.2019. Отже, матеріали перевірки, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, підготовлені на підставі незаконного, скасованого судового рішення, а отже перевірка проведена без законних підстав та її результати (в т.ч. акти обстеження, акт перевірки, висновок експерта) не можуть слугувати доказами. Обстеження земельних ділянок проводилося 16.06.2017, тобто через рік після 2016 року, що ставить під сумнів твердження позивача про нібито самовільне зайняття земельних ділянок ТОВ Агротіс у 2016 році. В актах обстеження земельних ділянок зазначається про те, що станом на 09.06.2017 року, земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизною висотою 60 см), також вбачаються залишки минулорічних, стовбурів соняшника , проте незрозуміло, чому інспектор дійшов висновку про те, що стовбури соняшника саме минулорічні, тобто 2016 року, а не більш ранніх років. При проведенні перевірки представник ТОВ Агротіс був відсутній, інспектором не відбиралися пояснення від директора та інших працівників ТОВ Агротіс . В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства містяться посилання на договори підряду між ДП СП Лазурне і ТОВ Агротіс , однак не наводиться доказів визнання таких договорів недійсними, отже вони не були визнані недійсними. Крім того, суть будь-яких правовідносин підряду полягає у виконанні роботи однією особою на замовлення іншої особи, підрядник не користується земельною ділянкою, а лише здійснює на ній роботи, не від свого імені, а лише за завданням замовника, якому і належить право на результат роботи. Право керуючого санацією укладати від імені боржника цивільно-правові та інші договори станом на 2016 рік було передбачено статтею 28 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом . На час процедури санації керівником боржника є керуючий санацією, який вправі укладати договори від імені боржника в т.ч. договори підряду. Відсутність плану санації не є перешкодою для здійснення господарської діяльності керуючого санацією, про що було зазначено зокрема і в ухвалі господарського суду Запорізької області від 05.04.2017 у справі про банкрутство ДП СП Лазурне . Крім того, збирання врожаю 2016 року з земельних ділянок ДП СП Лазурне здійснило не ТОВ Агротіс , а інша юридична особа - Професійна спілка Запорізькі земельні ділянки та паї , що відображено зокрема в ухвалі слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 22.03.2017 у справі № 335/3853/17. Кримінальне провадження відносно керівника ПС Запорізькі земельні ділянки та паї Чумака О.Г. за вказаним фактом перебуває на розгляді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у справі № 320/3699/17. Позивач до позовної заяви додав копію протоколу про адміністративне правопорушення, проте протокол не належить до рішень у справі про адміністративне правопорушення (оскільки така справа може бути, наприклад, закрита). Проте винесеної по справі про адміністративне правопорушення постанови позивач не надав, як не надав і відомостей, чи виносилась така постанова. Натомість кримінальне провадження № 12016080000000228, в рамках якого і проводилася перевірка, було закрито за відсутністю складу кримінальних правопорушень. Оскільки постановою слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області від 28.02.2019 встановлено, що в діях службових осіб ТОВ Агротіс відсутній склад кримінального правопорушення, в т.ч. передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, це означає, що твердження позивача про самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок не відповідають дійсності. Крім того, ДП СП Лазурне вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки відомості в ЄРДР у кримінальному провадженні № 12016080000000228 були внесені 23.08.2016, огляди земельних ділянок в рамках кримінального провадження проводилися 25.08.2016, а позовна заява датована 27.12.2019 - зі спливом більше трьох років. Однак, оскільки позов є безпідставним, то ДП СП Лазурне вважає, що в позові слід відмовити саме за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 26.11.2020 колегією суддів проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області отримано ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2017 по справі № 335/4160/171-кс/335/2836/2017, якою призначено перевірку ДП Сільськогосподарське підприємство Лазурне з питання визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ТОВ Агротіс у 2016 році 1220 га земельних ділянок державної форми власності, які на праві постійного користування належать ДП СП Лазурне .

16.06.2017 на виконання вищезазначеної ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя державним інспектором-головним спеціалістом відділу з контролю за використанням та охороною земель у Великобілозерському, Кам`янсько-Дніпровському районах та м. Енергодарі Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Терентьєвим Є.В. (далі - інспектор) було проведено перевірку з питань визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття у 2016 році ТОВ Агротіс земельних ділянок загальною площею 1220,00 га, які на праві постійного користування належать ДП СП Лазурне .

Вказані ділянки належать до земель державної форми власності сільськогосподарського призначення. Розташовані вони на території Полянівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області.

Зазначене підтверджується, зокрема, довідкою із звітності з кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 06.08.2019 № 780/119-19.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель (далі - Закон).

Відповідно до статті 4 цього Закону, об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Саме положення зазначеного Закону мають статус спеціальних по відношенню до інших загальних нормативно-правових актів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель.

В силу статті 5 Закону, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

За приписами п. а) ч. 1 ст. 6 названого Закону, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Статтею 9 Закону передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок.

Статтею 10 Закону, серед іншого, передбачено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.

Крім того, статтею 10 Закону встановлено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Актами обстеження земельних ділянок від 16.06.2017, складеними інспектором за результатом проведеного обстеження земельних ділянок, вказаних в ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, було встановлено, що земельні ділянки знаходяться в стані після збору минулорічного врожаю, а саме:

Актом № 0-8-0.4-125/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 107 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Актом № 0-8-0.4-126/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 75 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Актом № 0-8-0.4-127/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 106 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Актом № 0-8-0.4-128/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 107 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Актом № 0-8-0.4-129/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 72 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Актом № 0-8-0.4-130/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 105 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Актом № 0-8-0.4-131/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 86 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Актом № 0-8-0.4-132/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 61 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Актом № 0-8-0.4-133/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 80 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Актом № 0-8-0.4-134/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 56 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Актом № 0-8-0.4-135/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 76 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Актом № 0-8-0.4-136/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 57 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Актом № 0-8-0.4-137/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 83 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Актом № 0-8-0.4-138/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 83 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Актом № 0-8-0.4-139/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 53 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Актом № 0-8-0.4-140/91-17 від 16.06.2017 обстеження земельної ділянки площею 78 га встановлено, що станом на 09.06.2017 земельна ділянка не обробляється, знаходиться під багаторічними травами (приблизно висотою 60 см),також вбачаються залишки минулорічних стовбурів соняшника.

Згідно змісту акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 0-8-0.4-141/91-17 від 16.06.2017, за наслідком вчинення заходів контролю інспектором було нараховано шкоду, заподіяну самовільним зайняттям Товариством з обмеженою відповідальністю Агротіс земельних ділянок загальною площею 1220 га, які перебувають у постійному користуванні ДП Лазурне на підставі Державного акту на право постійного користування №000099 від 13.07.1992.

16.06.2017 складено протокол про адміністративне правопорушення № 0-8-0.47-116/91-17 від 16.06.2017, згідно змісту якого особою, яка вчинила адміністративне правопорушення є директор ТОВ Агротіс ОСОБА_1 . Також інспектором було розраховано розмір шкоди, заподіяної ТОВ Агротіс внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок на суму 1562805,36 грн., здійсненого на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007.

В силу п. 7 названої Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1619 від 01.11.2000.

В подальшому, документи, складені інспектором за результатами перевірки, були направлені на адресу органу досудового розслідування.

Проте, доказів притягнення директора ТОВ Агротіс ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі вказаного протоколу позивачем суду не надано.

19.03.2019 на адресу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надійшов лист Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області № 1-0228-16/8 від 14.03.2019, у якому прокуратурою було порушено питання про вжиття Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області заходів цивільно-правового характеру, передбачених Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, щодо стягнення шкоди, заподіяної Товариством з обмеженою відповідальністю Агротіс , державі як власнику земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні ДП СП Лазурне .

До вищезгаданого листа прокуратури було додано копію висновку експерта № 472/473-17 від 25.10.2018, складеного за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12016080000000228, яка була призначена постановою слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області Дмитренко К.В. від 25.09.2017р.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, в тому числі й документи, складені 16.06.2017 на виконання ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2017 по справі № 335/4160/17 1- кс/335/2836/2017 державним інспектором-головним спеціалістом відділу з контролю за використанням та охороною земель у Великобілозерському, Кам`янсько-Дніпровському районах та м. Енергодарі Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Терентьєвим Є.В., експерт Гричина О.В. дійшла, зокрема, до наступного висновку, а саме: ...розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ТОВ Агротіс земельної ділянки загальною площею1220 га, яка на праві постійного користування належить ДП СП Лазурне , проведений Відділом з контролю за використанням та охороною земель у Великобілозерському, Кам`янсько-Дніпровському районах та м. Енергодарі Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області у сумі 1562805,36 грн. документально не підтверджується, оскільки при проведені розрахунку розміру заподіяної шкоди станом на 2016 рік при визначенні кумулятивного значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель не враховувалось значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь за 2015 рік яке становить 1,2. Арифметично розмір заподіяної шкоди внаслідок самовільного зайняття ТОВ Агротіс земельної ділянки загальною площею 1220 га, яка на праві постійного користування належить ДП СП Лазурне , станом на 2016 рік за даними проведеного дослідження складає 1876164,80 грн. .

Позивач вважає, що документи, складені за результатом проведеної перевірки, а також Державний акт на право постійного користування земельними ділянками, які були обстежені інспектором, свідчать про те, що власником земельних ділянок, самовільно зайнятих відповідачем, є держава, отже діями Відповідача шкода заподіяна саме державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, а тому просить суд стягнути з ТОВ Агротіс на користь держави шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 1876164,80 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства колегія суддів при прийнятті рішення враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 31 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 285 від 12.11.2019 передбачено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Запорізької області.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки, які були об`єктом перевірки, у власність або користування (оренду) ТОВ Агротіс на підставі рішень органів виконавчої влади не надавалися.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 211 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 3 ст. 56 Закону України Про охорону земель передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до ст.ст. 211, 212 Земельного кодексу України, ст. 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами,

За змістом ст.22 Цивільного кодексу України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України).

Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) наявності шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Відсутність будь-якого із зазначених елементів виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже, відшкодування шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суб`єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов`язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду. Носієм обов`язку відшкодувати шкоду, в свою чергу, можуть виступати: безпосередній заподіювач шкоди та інші особи (незавдавачі шкоди), на яких законом покладено обов`язок із відшкодування шкоди.

Вимагаючи відшкодування збитків, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

В обґрунтування своєї позовної заяви Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області посилається на матеріали позапланової перевірки, яка була проведена на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 13.04.2017 у справі № 335/4160/17.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02.10.2019 апеляційну скаргу ТОВ Агротіс задоволено, ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 13.04.2017 у справі № 335/4160/17 - скасовано, клопотання слідчого про призначення документальної позапланової перевірки - повернуто слідчому. При цьому Запорізький апеляційний суд зазначив, що за відсутності у слідчого судді повноважень на розгляд клопотання слідчого про проведення (призначення) або надання згоди на проведення ревізії чи позапланової документальної перевірки та встановленого нормами КПК України порядку розгляду такого клопотання, на переконання колегії суддів, слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя задовольнивши 13.04.2017 клопотання слідчого, вийшов за межі повноважень, наданих йому діючим кримінальним процесуальним законом, та постановив рішення, яке не передбачено КПК України, а відтак і не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена в постановах від 27.05.2015 у справі № 6-332цс15, від 12.10.2016 у справі № 6-504цс16, від 05.04.2017 у справі № 6-1534цс16, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Статтею 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено вичерпний перелік підстав для проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю), і ухвала слідчого судді не належить до цього переліку.

Проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється (крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону).

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 805/420/17-а, ухвала слідчого судді про призначення документальної позапланової перевірки, яка набрала законної сили, не надає їй якості закону та /чи переваги у застосуванні порівняно з тим, як закон урегулював ці правовідносини, тому посилання на мету кримінального провадження та /чи доцільність (необхідність) позапланової перевірки за певних обставин не може слугувати підставою для того, щоб шляхом постановлення ухвали (слідчим суддею) порушити вимоги закону щодо порядку призначення і проведення позапланової перевірки.

Також з матеріалів справи вбачається, що постановою слідчого відділення розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області від 28.02.2019, кримінальне провадження № 12016080000000228 від 23.08.2016 за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366, ч.1 ст.197-1 КК України, було закрито у зв`язку з відсутністю в діях арбітражного керуючого Сороки Н.В., службових осіб ДП СП Лазурне та службових осіб ТОВ Агротіс складу кримінальних правопорушень (злочинів).

Оцінюючи наведене, суд має підстави для врахування під час прийняття доктрини з умовною назвою "плоди отруйного деревва ", сформульованої Європейським судом з прав людини у справах "Гефген проти Німеччини", "Нечипорук і Йонкало проти України", "Яременко проти України", відповідно до якої: якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах "Балицький проти України", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України" ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Така правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2018 року (справа №822/573/17), від 27 листопада 2018 року (справа №805/2601/16-а), від 21 березня 2019 року (справа № 809/531/18) та ухвалі від 18 листопада 2019 року (справа №320/6748/18).

Таким чином, суд констатує, що перевірка, проведена Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області була безпідставною та неправомірною, що унеможливлює врахування судом її результатів у якості доказів, оскільки ці докази (акти обстеження земельних ділянок, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, та як наслідок - протокол про адміністративне правопорушення, розрахунок розміру шкоди і висновок експерта) були складені з порушенням закону.

Статтею 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначено самовільне зайняття земельної ділянки як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Використання - це видобування з речі її корисних властивостей. Отже, суб`єктом, який використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення, є особа, яка отримує з неї врожай сільськогосподарських культур.

Також ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 13.07.2017 у справі № 335/4160/17 було встановлено факт укладення між ДП СП Лазурне та ТОВ Агротіс шести договорів підряду від 29.08.2016 №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6 на виконання робіт з обробітку ґрунту дисковою бороною-лущильником ДУКАТ, тракторним агрегатом Аксіон, передпосівний обробіток ґрунту культиватором, тракторним агрегатом, посіву соняшнику сівалкою під врожай 2016 року сівалкою, посівним матеріалом та добривом підрядника, обробіток ґрунту бороною до та після сходів врожаю соняшника, хімобробіток посівів соняшника матеріалами підрядника.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Право власності на результат виконаної підрядником роботи (тобто на зібраний в результаті сільськогосподарських робіт врожай) належить замовнику.

Таким чином, укладення договорів підряду між ДП СП Лазурне і ТОВ Агротіс означає надання замовником завдання ТОВ Агротіс на виконання певних сільськогосподарських робіт. Договір підряду не свідчить про використання земельної ділянки підрядником у власних інтересах, оскільки саме замовник (як суб`єкт права постійного користування) використовує земельну ділянку - самостійно, за допомогою найманих працівників, або із залученням трудових ресурсів підрядників.

Суб`єктом використання земельної ділянки в даному випадку є замовник, а саме - ДП СП Лазурне , оскільки саме він отримує вирощений на цій земельній ділянці врожай, тоді як підрядник отримує лише оплату за виконані роботи. Тому, ТОВ Агротіс не є суб`єктом, який використовував земельні ділянки.

Доказів зворотного Позивачем суду не надано.

Також матеріали справи свідчать про те, що ДП СП Лазурне у 2016 році, починаючи з 01 квітня 2016 року, перебувало в процедурі санації. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.28 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з моменту винесення ухвали про введення процедури санації управління боржником переходить до керуючого санацією. Керуючий санацією має право укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші правочини (договори).

Відмовляючи в задоволенні клопотання ГТУЮ в Запорізькій області про зобов`язання керуючого санацією укласти додаткову угоду із ТОВ Агротіс про розірвання договору підряду, Господарський суд Запорізької області в ухвалі від 05.04.2017 по справі № 25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11 зазначив, що відсутність погодженого органом управління боржника - Міністерства аграрної політики та продовольства України, плану санації не є перешкодою у здійсненні господарської діяльності керуючого санації, яка повинна здійснюватися з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, бути спрямованою на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Згідно з презумпцію правомірності правочину, яка встановлена статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Належних та допустимих доказів визнання вказаних договорів підряду недійсними позивач суду не представив.

В основу заявленого позову позивачем покладено акти обстеження земельних ділянок від 16.06.2017, в яких позивач вказує, що земельні ділянки знаходяться в стані після збору минулорічного врожаю (тобто врожаю 2016 року). Тобто, ці акти складені вже в наступному році після сільськогосподарського 2016 року, та на момент обстеження земельних ділянок 16.06.2017 інспектор Держгеокадастру не встановлював і не мав об`єктивної можливості встановити особу, яка збирала минулорічний врожай.

Проте, судом встановлено, що матеріали перевірки не містять жодних доказів причетності ТОВ Агротіс до збору врожаю 2016 року на земельних ділянках ДП СП Лазурне . При цьому, з матеріалів справи вбачається, що збирання врожаю 2016 року з земельних ділянок ДП СП Лазурне здійснила інша особа - Професійна спілка Запорізькі земельні ділянки та паї .

Так, постановою слідчого про передачу на збереження речового доказу від 24.09.2016 в рамках кримінального провадження №12016080000000228, паростки соняшника, що знаходились на земельних ділянках, які перебувають на праві постійного користування ДП Сільськогосподарське підприємство Лазурне були визнані речовими доказами та 24.09.2016 передані під розписку на зберігання представнику Професійної спілки Запорізькі земельні ділянки та паї . 26.09.2016 головою ПС Запорізькі земельні ділянки та паї було видано наказ почати роботи по збиранню та транспортуванню на зберігання врожаю соняшника в рамках кримінального провадження №12016080000000228 від 23.08.2016. В період часу з 26.09.2016 по 19.10.2016 під керівництвом голови ПС Запорізькі земельні ділянки та паї , було проведено збір врожаю насіння соняшника, що знаходився на земельних ділянках, які перебувають на праві постійного користування ДП Сільськогосподарське підприємство Лазурне , в загальній кількості 126,06 тон, про що 19.10.2016 було складено звідний акт, який був підписаний усіма членами комісії з контролю по збиранню врожаю на земельних ділянках в с. Лазурне Мелітопольського району Запорізької області та відповідальною особою.

Вказані обставини встановлені ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 22.03.2017 у справі № 335/3853/17 у кримінальному провадженні № 12017080000000004, зокрема: "В період часу з 19.10.2016 по 18.11.2016 голова ПС Запорізькі земельні ділянки та паї , будучи наділеним правомочністю щодо зберігання майна, а саме врожаю соняшника, зібраного з земельних ділянок ДП Сільськогосподарське підприємство Лазурне , шляхом вивезення вантажним автотранспортом та відчуження на користь третіх осіб, вчинив привласнення та розтрату майна ДП Сільськогосподарське підприємство Лазурне , яке перебувало у його віданні, а саме 126,06 тон насіння соняшника, яким розпорядився на власний розсуд."

Кримінальні провадження № 12017080000000004 та № 42015080280000003 були об`єднані в одне кримінальне провадження під № 42015080280000003. 24.05.2017 року кримінальне провадження № 42015080280000003 було направлено до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з обвинувальним актом.

Відповідач також вважає, що позивач пропустив 3-річний строк позовної давності і просить суд застосувати у справі позовну давність посилаючись на те, що у позовній заяві Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області йдеться, що про обставини, про які стверджує позивач, стало нібито відомо 28 квітня 2017 року, з моменту отримання ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 13 квітня 2017 року у справі № 335/4160/17. Водночас, в обґрунтування вказаної ухвали від 13.04.2017р. слідчий суддя послався на наступні документи: акт від 07.06.2016 (згідно з яким зазначено про виконання обробітку ґрунту бороною. Вартість з ПДВ 614880 грн.); акт від 27.06.2016 (згідно з яким зазначено про виконання посіву соняшника. Вартість з ПДВ 1390800 грн.); акт від 27.06.2016 (згідно з яким зазначено про виконання обробітку ґрунту культиватором. Вартість з ПДВ 552220,80 грн.); акт від 27.06.2016 (згідно з яким зазначено про виконання обробітку ґрунту бороною. Вартість з ПДВ 614880 грн.); акт від 12.07.2016 (згідно з яким зазначено про виконання обробітку ґрунту бороною. Вартість з ПДВ 409920 грн.); акт від 26.07.2016 (згідно з яким зазначено про виконання хімобробітку посівів соняшнику. Вартість з ПДВ 439200 грн.). Також, в зазначеній ухвалі згадуються договори підряду №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, в яких міститься наступне положення: Виконавець виконує роботи з 01.04.2016 протягом 2 календарних місяців . Зазначений договір стосувався весняно-польових робіт, які підлягали проведенню саме у квітні-травні 2016 року. Про виконання підрядником таких робіт замовник, а саме ДП СП Лазурне не міг не знати, оскільки керівником ДП СП Лазурне (керуючим санацією) були підписані договори саме з датою початку виконання робіт - 01.04.2016. В Єдиний реєстр досудових розслідувань відомості були внесені 23.08.2016, огляди земельних ділянок проведені 25.08.2016.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області заявило позовні вимоги в інтересах держави. ДП СП Лазурне є постійним землекористувачем земельних ділянок державної форми власності. Керуючий санацією ДП СП Лазурне прийняв до господарського відання майно боржника. У випадку, якщо б керуючий санацією ДП СП Лазурне був не згоден зі змістом підрядних правовідносин з ТОВ Агротіс , він мав об`єктивну можливість звернутися до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з метою проведення позапланової перевірки. Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області могло довідатися про виконання підрядником (ТОВ Агротіс ) весняно-польових робіт в момент їх проведення, однак позов було заявлено зі спливом 3-річного строку з моменту запланованого початку проведення весняно-польових робіт (які розпочалися 01.04.2016).

Крім того, в публічному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень опублікована ухвала господарського суду Запорізької області від 01.04.2016 по справі №25/185/07-21/223/07-19/318/08-12/5009/163/11-26/5009/6509/11, якою було введено процедуру санації ДП СП Лазурне строком на 15 місяців та в мотивувальній частині якої відображено факт подання ТОВ Агротіс , в якості інвестора, плану санації боржника, із зазначенням заходів по відновленню його платоспроможності. З часу оприлюднення вказаної ухвали в ЄДРСР і до моменту пред`явлення позову в даній справі теж минуло більше трьох років.

З часу внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (23.08.2016) та проведення огляду земельних ділянок (25.08.2016) теж минуло більше трьох років.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд враховує, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (зокрема, до вимоги про стягнення пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України). Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України: за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України); а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Відповідно до абз. 1 п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів , за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тільки якщо суд встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідною вимогою спливла, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71)).

Отже, оскільки судом не встановлено обставин, які свідчать про наявність підстав для задоволення позову, то відсутні і правові підстави для застосування позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, колегія суддів дійшла висновку що вимоги Позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Його доводи судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, в тому числі по сплаті судового збору та з надання правової допомоги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору та на надання правничої допомоги покласти на позивача.

Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2020.

Головуючий суддя К.В. Проскуряков

Суддя Н.Г. Зінченко

Суддя О.А. Топчій

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.