Ухвала

від 03.12.2020 по справі 908/1550/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/143/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.12.2020 Справа № 908/1550/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С, розглянувши скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на дії приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича при примусовому виконанні судового наказу Господарського суду Запорізької області виданого 07.10.2019 у справі № 908/1550/19

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (АТ КБ «Приватбанк» ), 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фермерське господарство «Вавіпал» , 72353, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новомиколаївка, вул. Горького, буд. 14

про стягнення коштів

Приватний виконавець Хохлов Кирило Костянтинович, 69002, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, буд. 40, оф, 101

за участю секретаря судового засідання Осоцький Д.І.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився;

приватний виконавець - Хохлов К.К.

Установив

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.09.2019 у справі № 908/1550/19 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи ОСОБА_1 , Запорізька область, Мелітопольський район, с Новомиколаївка на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» , м. Київ заборгованість за кредитом за Договором № б/н від 31.08.2015 в розмірі 469 945,45 грн, судовий збір у сумі 7049,18 грн.

На виконання рішення суду у даній справі 07.10.2019 видано наказ про примусове стягнення.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.02.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 06.09.2019 у справі № 908/1550/19 залишено без змін.

19.11.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла скарга Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на дії приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича б/н від 17.11.2020, в якій заявник просить суд: визнати дії приватного виконавця щодо не складання заявки на реалізацію арештованого майна та передачі даного майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує ДП «СЕТАМ» протиправними; зобов`язати приватного виконавця усунути порушення прав стягувача, шляхом складання заявки на реалізацію арештованого майна, а саме земельної ділянки кадастровий номер 323082400:01:009:0004 та передачі даного майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує ДП «СЕТАМ» .

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.11.2020, скаргу передано для розгляду судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 23.11.2020 скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на дії приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича при примусовому виконанні судового наказу Господарського суду Запорізької області виданого 07.10.2019 у справі № 908/1550/19 прийнято до розгляду. Призначено розгляд скарги в судовому засіданні на 03.12.2020 о/об 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 03.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Судом перевірені повноваження присутнього в судовому засіданні приватного виконавця. Відводів складу суду не заявлено.

В обґрунтування скарги скаржник посилається на те, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 60543172 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1550/19 від 07.10.2019, про стягнення з Палій В.В. на користь АТ КБ Приватбанк заборгованості в розмірі 469 945,45 грн. Приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника від 07.11.2019, постанову про опис та арешт майна боржника, якою описано та арештовано нерухоме майно боржника, а саме земельну ділянку, яка розташована за адресою Запорізька область, Мелітопольський район, Новомиколаївська сільська рада, загальною площею 13,93 га. Не погоджуючись з висновком приватного виконавця щодо відмови передачі на реалізацію спірного описаного та арештованого майна, у зв`язку з тим, що на дане майно розповсюджується мораторій на звернення стягнення та майно підпадає під дію мораторію, встановленого Земельним кодексом України, позивач звернувся із вказаною скаргою.

Представник скаржника до судового засідання не з`явився, надав заяву від 30.11.2020 з вимогою у разі неявки представника розглянути скаргу без його участі, на вимогах наполягає, просить суд задовольнити у повному обсязі.

В судове засіданні 03.12.2020 представники боржника та третьої особи не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили. Про час та місце слухання справи повідомлялися у встановленому порядку.

Приватний виконавець присутній у судовому засідання проти скарги заперечив, з підстав викладених у відзиві на скаргу вих. № 4379 від 03.12.2020. При цьому зазначив, що оскільки спірна земельна ділянка має цільове призначення для ведення фермерського господарства та відноситься до категорії сільськогосподарських земель, то приватним виконавцем дотримано вимоги законодавства щодо встановленого мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення та не передано арештоване майно на реалізацію.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи присутність у судовому засідання приватного виконавця, обмеженість розгляду скарги визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для її розгляду, суд дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності представників стягувача та боржника.

В судовому засіданні 03.12.2020 здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та скарги, суд установив наступне.

На примусовому виконанні приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. перебуває виконавче провадження № 60543172 з виконання наказу від 07.10.2019 у справі № 908/1550/19 виданого Господарським судом Запорізької області про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованості за кредитом за Договором №б/н від 31.08.2015 в розмірі 469 945,45 грн, судовий збір у сумі 7049,18 грн.

Постановою приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. від 07.11.2019 Про арешт майна боржника ВП № 60543172, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника Палія Валерія Вікторовича, в межах суми звернення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в сумі 517 139,00 грн.

Листом від 28.02.2020 №-8-0.6-1146/2-20 Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надало роз`яснення, що відповідно п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається: у тому числі купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Відповідно до норм ст. ст. 32, 118, 121 Земельного кодексу України земельні ділянки для ведення фермерського господарства набуваються у власність членами фермерського господарства шляхом безоплатної приватизації.

Також, згідно з класифікацією цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548, землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства мають окремий код КВЦПЗ -01.02.

Листом від 06.11.2020 № 34-28-0.2-115752-20 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Гненному Д про те, що з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини від 22.05.2018 у справі Зеленчук та Цицюра проти України (набуло чинності та статусу остаточного 22.08.2018) приватний виконавець має право звертати стягнення на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Лист надано скаржником для приєднання до матеріалів справи.

Постановою приватного виконавця Хохлова К.К. від 19.05.2020 Про опис та арешт майна (коштів) боржника ВП № 60543172, керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» описано та накладено арешт на майно, що належить боржнику Палій В.В., а саме земельна ділянка для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 2323082400:01:010:0005 місцезнаходження: Запорізька область, Мелітопольський район, сільська рада Новомиколаївська, загальна площа 13,8616 га; земельна ділянка для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 2323082400:01:009:0004 місцезнаходження: Запорізька область, Мелітопольський район, сільська рада Новомиколаївська, загальна площа 13,93 га.

На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним: заборонено відчужувати, розпоряджатися. Призначено відповідального зберігача ОСОБА_2

11.11.2020 АТ КБ «Приватбанк» звернувся до приватного виконавця Виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К. із заявою про вирішення питання щодо передачі на реалізацію даного арештованого майна, шляхом підготовки заявки на реалізацію арештованого майна та передачі даного майна на реалізацію для продажу з електронних торгів, які організовує та проводить ДП Сетам .

Листом від 17.11.2020 приватний виконавець Виконавчого округу Запорізької області Хохлов К.К. повідомив, що земельна ділянка 2323082400:01:009:0004 має цільове призначення для ведення фермерського господарства і відповідно до чинного законодавства відноситься до категорії сільгоспземель та на неї розповсюджується мораторій, встановлений Земельним кодексом України, що унеможливлює передачу її на реалізацію в рамках виконавчого провадження до скасування мораторію.

Стягувач вважаючи, дії приватного виконавця щодо не складання заяви на реалізацію арештованого майна та передачі даного майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує ДП Сетам протиправними та такими, що порушують права АТ КБ «Приватбанк» , звернувся до господарського суду Запорізької області з даною скаргою.

Згідно зі ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» .

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» , виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

В силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» , а й відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Водночас, гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів визначених Законом України «Про виконавче провадження» , та особливості їх виконання встановлюються Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI.

Так, Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та особливості їх виконання (ч. 1 ст. 1 цього Закону), саме цим Законом затверджено порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державне підприємство.

Стаття 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства.

Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» , виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» , з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 10 цього Закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частина 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Згідно з ч. 7 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов`язаний винести постанову відповідно до абзацу другого частини першої статті 48 Закону, а саме, про звернення стягнення на майно боржника.

Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» згідно до ч. ч. 1, 2 якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Частина третя статті 22 Земельного кодексу України визначає, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно із наказом державного комітету земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 землі сільськогосподарського призначення це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше. Також, згідно даного наказу землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства мають окремий код КВЦПЗ - 01.02.

Відповідно до інформації, що міститься у відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка кадастровий номер 2323082400:01:009:0004, площею 13,93 га, цільове призначення для ведення фермерського господарства, належить на праві приватної власності Палій В.В.

Державний Акт на право приватної власності на землю ЗП-10-НВ-19941, свідчить, що вказану земельну ділянку передано ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ст. 130 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення може також набуватися банками лише в порядку звернення стягнення на них як на предмет застави. Такі земельні ділянки мають бути відчужені банками на земельних торгах протягом двох років з дня набуття права власності.

Згідно з п. 15 розділу Х Прикінцеві положення Земельного кодексу України, До набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 14 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37 1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Таким чином, беручи до уваги той факт, що земельна ділянка номер 2323082400:01:009:0004 має цільове призначення для ведення фермерського господарства, та відповідно до Закону України Про фермерське господарство відноситься до категорії сільськогосподарських земель, то на неї розповсюджується мораторій встановлений Земельним кодексом України, що унеможливлює її передачу на реалізацію в рамках виконавчого провадження до скасування мораторію.

Отже, суд дійшов висновку, що приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов К.К. в частині не складання заяви на реалізацію арештованого майна та передачі даного майна на реалізацію з електронних торгів, що організовує ДП Сетам діяв у відповідності до Закону та в межах повноважень за для реального виконання судового рішення.

Посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини від 22.05.2018 у справі Справа Зеленчук і Цицюра проти України (набуло чинності та статусу остаточного 22.08.2018) суд вважає безпідставним, оскільки в рішенні говориться про те, що абсолютна заборона купівлі та продажу сільськогосподарської землі в Україні є порушенням права людини на приватну власність, закріпленого в статті 1 Європейської конвенції з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ також наголошується на необхідності дотримання справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та правами власності позивачів.

У рішенні також йдеться про непостійний та частково суперечливий характер підходу держави до питання скасування мораторію. Суд також рекомендував державі в "розумні строки" ухвалити більш збалансоване законодавство, що може дозволити вийти з фази "законодавчої стагнації" в сфері земельної реформи.

Таким чином, вказаним рішенням Європейського суду не дозволено здійснювати продаж земель сільськогосподарського призначення, констатовано порушення прав людини на приватну власність, закріпленого в статті 1 Європейської конвенції з прав людини та рекомендовано державі Україна ухвалити законодавство, яке б усувало констатоване порушення прав людини.

31 березня 2020 року Верховною радою України прийнято законопроект № 2178-10 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення . Вказаним Законом з 1 липня 2021 року вводиться ринок землі в Україні. Тобто, ухвалено законодавство, яке дозволяє вийти з фази "законодавчої стагнації" в сфері земельної реформи та усунути констатовані порушення Європейської конвенції з прав людини.

Закон набирає чинності з 01 липня 2021 року окрім п. 2 (Купівля-продаж земельної ділянки здійснюється з дотриманням переважного права на її придбання. Переважне право на придбання земельної ділянки може бути передано його суб`єктом іншій особі, про що такий суб`єкт має письмово повідомити власника земельної ділянки ), який набрав чинності з дня опублікування цього Закону.

Законом встановлено, що до 1 січня 2024 року:

а) громадяни України можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею до 100 га. Зазначене обмеження не поширюється на земельні ділянки, набуті у власність громадянином до набрання чинності цим абзацом;

б) забороняється купівля-продаж або іншим способом відчуження на користь юридичних осіб земельних ділянок, які перебувають у приватній власності і віднесені до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім переходу до банків права власності на земельні ділянки як предмет застави, передачі земельних ділянок у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 371 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та відчуження земельних ділянок для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої цим підпунктом;, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження на користь юридичних осіб, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на користь юридичних осіб на майбутнє (у тому числі укладення попередніх договорів) є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Листи, на які посилались приватний виконавець та представник скаржника не є нормативно-правовими актами та мають лише інформативний характер.

З урахуванням наведеного, суд вважає вимоги скарги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на дії приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича при примусовому виконанні судового наказу Господарського суду Запорізької області виданого 07.10.2019 у справі № 908/1550/19 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне постановити ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 233 234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив

У задоволенні скарги Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на дії приватного виконавця Хохлова Кирила Костянтиновича при примусовому виконанні судового наказу Господарського суду Запорізької області виданого 07.10.2019 у справі № 908/1550/19, відмовити у повному обсязі.

Згідно із ст. 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» . Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області (п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст ухвали складено та підписано 08.12.2020.

Суддя І. С. Горохов