Постанова

від 03.12.2020 по справі 910/1421/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/1421/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Полякової К. В.

від 21.05.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Гаврилюка О. М., Ткаченка Б. О., Суліма В. В.

від 10.09.2020

за позовом ОСОБА_1

до Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар 4

про визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації

за участю представників:

позивача: Волокітін А. В.

відповідача: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар 4 про:

- визнання недійсним рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , проведених у період з 07 по 20 червня 2016 року, оформленого протоколом установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар 4 за адресою: АДРЕСА_1 , проведених 07-20 червня 2016 року, від 20.06.2016;

- скасування державної реєстрації (дата запису 31.01.2017, номер запису: 1065102 0000 024052 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар 4 (ідентифікаційний код 41112543).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що установчі збори співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , проведені у період з 07 по 20.06.2016, на яких були прийняті спірні рішення, відбулися з порушенням вимог статті 6 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та статті 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , а саме: були порушені вимоги закону щодо письмового опитування співвласників будинку, інформація, зазначена у листках письмового опитування щодо кількості опитуваних співвласників та їх голосів, є недостовірною, спірні рішення були прийняті особами, які не були власниками квартир або були власниками лише частки квартири та не мали повноважень на прийняття спірних рішень за інших співвласників.

Також зазначає про те, що співвласники будинку на установчих зборах не мали права приймати рішення про обрання членів та голови правління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, членів та голови ревізійної комісії об`єднання, затвердження кошторису та прийняття будинку на баланс, оскільки прийняття цих рішень відповідно до частини 13 статті 6, частин 1 та 9 статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку відноситься до компетенції загальних зборів вже створеного об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, а не установчих зборів співвласників будинку.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

07.06.2016 були проведені установчі збори співвласників багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також у період з 08.06.2016 по 20.06.2016 було проведене письмове опитування співвласників зазначеного будинку, які не голосували на установчих зборах. За результатом підрахунку голосів співвласників, присутніх на установчих зборах, та тих, що проголосували шляхом письмового опитування, співвласники багатоквартирного будинку прийняли рішення, оформлені протоколом установчих зборів від 20.06.2016, а саме:

1) обрали голову та секретаря зборів;

2) створили об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , затвердили назву об`єднання - АДРЕСА_1 ( за прийняття рішення проголосували 53,31 % або 5 766,21 кв.м від загальної площі усіх квартир будинку, проти - 2,42 % або 262,1 кв.м від загальної площі усіх квартир);

3) затвердили статут Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар-4 ( за прийняття рішення проголосували 53,59 % або 5 796,21 кв. м від загальної площі усіх квартир, проти - 1,16 % або 126,1 кв.м від загальної площі усіх квартир);

4) обрали правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар-4 , визначили його кількісний склад - 5 (п`ять) осіб та персональний склад, а саме обрали членами правління: ОСОБА_2 , кв. в„– 2 ; ОСОБА_3 , кв. в„– 41 ; ОСОБА_4 , кв. в„– 59 ; ОСОБА_5 , кв. в„– 77 ; ОСОБА_6 , кв. в„– 96 ( за прийняття рішення проголосували 54,07 % або 5 849,01 кв.м від загальної площі усіх квартир, проти - 0,58 % або 62,9 кв.м від загальної площі усіх квартир);

5) обрали ревізійну комісію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар-4 у кількості 3 (трьох) осіб, а саме обрали членами ревізійної комісії: ОСОБА_7 , кв. в„– 109 ; ОСОБА_8 , кв. в„– 139 ; ОСОБА_9 , кв. № 47, головою ревізійної комісії обрали ОСОБА_8 ( за прийняття рішення проголосували 54,07 % або 5 849,01 кв.м від загальної площі усіх квартир, проти - 0,58 % або 62,9 кв.м від загальної площі усіх квартир);

6) залишили тариф Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми Компас , який буде чинним на момент прийняття будинку Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Чавдар-4 в самостійне управління ( за прийняття рішення проголосували 54,27 % або 5 870,3 кв.м від загальної площі усіх квартир, проти - 0,58 % або 62,9 кв.м від загальної площі усіх квартир);

7) вирішили прийняти будинок АДРЕСА_1 на баланс Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар-4 з подальшим оформленням прибудинкової території у власність або користування ( за прийняття рішення проголосували 54,27 % або 5 870,3 кв.м від загальної площі усіх квартир, проти - 0,58 % або 62,9 кв.м від загальної площі усіх квартир;

8) вирішили уповноважити ОСОБА_2 , кв. № 2, підготувати, підписати та подати усі необхідні документи для державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар-4 ( за прийняття рішення проголосували 54,27 % або 5 870,3 кв.м від загальної площі усіх квартир, проти - 0,58 % або 62,9 кв.м від загальної площі усіх квартир).

Відповідно до інформації, зазначеної у протоколі установчих зборів від 20.06.2016, загальна площа усіх квартир багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , становить 10 815,78 кв.м; у зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники, яким належать квартири багатоквартирного будинку загальною площею 3 367 кв.м; у письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники, яким належать квартири багатоквартирного будинку загальною площею 3 008,21 кв.м.

Проте, ОСОБА_1 , яка згідно з витягом про державну реєстрацію прав з 20.02.2012 є власником квартири в„– 114, що розташована в будинку АДРЕСА_1 , вважаючи, що установчі збори співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, проведені у період з 07.06.2016 по 20.06.2016, на яких були прийняті спірні рішення, оформлені протоколом від 20.06.2016, відбулися з порушенням вимог статті 6 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та статті 10 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , звернулася до у січні 2020 року до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар 4 про:

- визнання недійсним рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , проведених у період з 07 по 20 червня 2016 року, оформленого протоколом установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар 4 за адресою: АДРЕСА_1, проведених 07-20 червня 2016 року від 20.06.2016;

- скасування державної реєстрації (дата запису 31.01.2017, номер запису: 1065102 0000 024052 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Чавдар 4 (ідентифікаційний код 41112543).

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва рішенням від 21.05.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачкою порушення її прав спірними рішеннями установчих зборів, з огляду на що дійшли висновку про відсутність підстав для застосування до позовних вимог у цій справі строку позовної давності, заявленого відповідачем, та відмовили у задоволенні позову.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі позивачка - ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В якості підстав касаційного оскарження скаржниця послалася на пункт 2 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначила про те, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, помилково застосували до спірних правовідносин висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.05.2019 у справі № 686/8227/17, посилаючись на те, що правовідносини у справі № 686/8227/147 є неподібними правовідносинам у цій справі, у зв`язку з чим зазначає про необхідність відступлення від зазначеного висновку.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надав.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши обґрунтованість заявлених позивачкою у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлене у заявлений спосіб.

Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Зазначені висновки про те, що порушене право та/або охоронюваний законом інтерес є об`єктом судового захисту, є характерними та загальними для усіх правовідносин, що передані на вирішення суду, у тому числі і для правовідносин у цій справі.

З оскаржуваних позивачкою судових рішень у цій справі вбачається, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі також керувалися зазначеними висновками, які є сталою судовою практикою. При цьому суди послалися на висновки Верховного Суду щодо застосування статей 15, 16 Цивільного кодексу України у правовідносинах, пов`язаних з діяльністю Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та визнанням недійсними рішень Об`єднання, викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 686/8227/17, а саме: про те, що вирішуючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, суд повинен установити наявність порушених прав позивача внаслідок порушення процедури скликання та проведення зборів, тобто не тільки недотримання норм закону під час скликання і проведення зборів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

Врахувавши зазначені висновки, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка 07.06.2016 зареєструвалася для участі в установчих зборах співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1, що відбулися 07.06.2016, брала участь у голосуванні по першому питанню порядку денного та у подальшому в голосуванні участі не приймала.

При цьому, як вбачається, порушення порядку скликання установчих зборів, зокрема неповідомлення позивачки про скликання установчих зборів, не визначене позивачкою підставою позову.

Крім того суди встановили, що позивачка у позовній заяві не навела обґрунтувань наявності її порушених прав та охоронюваних законом інтересів прийняттям спірних рішень установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Верховний Суд не бере до уваги посилання позивачки у касаційній скарзі на те, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки, як встановили суди попередніх інстанцій, позивачка у позовній заяві не навела обґрунтувань того, в чому полягає порушення її прав спірними рішеннями, ці доводи позивачки не були предметом дослідження судів попередніх інстанцій. Крім того зазначені доводи скаржника зводяться до встановлення обставин справи, оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, що з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Не погоджуючись з висновками судів про недоведеність позивачкою порушення її прав спірними рішеннями установчих зборів, які суди зробили врахувавши висновок Верховного Суду, викладений у постанові Касаційного цивільного суду, від 22.05.2019 у справі № 686/8227/17, позивачка у касаційній скарзі з посиланням як на підставу касаційного оскарження на пункт 2 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає про необхідність відступлення від зазначеного висновку Верховного Суду з підстав того, що суди помилково застосували цей висновок до спірних правовідносин у цій справі, оскільки він був зроблений у правовідносинах, які не є подібними правовідносинам у цій справі.

Іншого обґрунтування необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду, від 22.05.2019 у справі № 686/8227/17, касаційна скарга не містить.

За змістом пункту 2 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно з абзацом 4 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень);

Отже загальною підставою для визнання судом касаційної інстанції зазначеної заявником підстави касаційного оскарження (для усіх підстав, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України) обґрунтованою є доведеність скаржником неправильного застосування та/або порушення судом норм матеріального та/або процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

У разі оскарження судових рішень, зокрема з підстави, передбаченої пунктом 2 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, умовою для визнання судом касаційної інстанції цієї підстави обґрунтованою є саме вмотивованість наведеного скаржником обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Як вбачається висновок Верховного Суду, викладений у постанові Касаційного цивільного суду, від 22.05.2019 у справі № 686/8227/17, стосується необхідності встановлення судом наявності порушених прав та законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду, спірними у справі рішеннями.

Однак позивачка не навела жодних обґрунтувань того, в чому полягає помилковість цього висновку Верховного Суду, на який послалися суди попередніх інстанцій у цій справі, не зазначила, яким нормам права суперечить цей висновок.

При цьому Верховний Суд не бере до уваги посилання позивачки на помилкове (на її думку) врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові Касаційного цивільного суду, від 22.05.2019 у справі № 686/8227/17, не приймаються, оскільки касаційна скарга переглядається саме з підстави, передбаченої пунктом 2 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а такі посилання позивачки не охоплюються дією пункту 2 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, який визначений позивачкою підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі.

Отже наведені позивачкою у касаційній скарзі обґрунтування необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду, від 22.05.2019 у справі № 686/8227/17, застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні, є невмотивованими.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи відповідача у касаційній скарзі про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, а наведена ним підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованою, у зв`язку з чим Касаційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020.

9. Судові витрати.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 910/1421/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Мамалуй

В. Студенець