Постанова від 07.12.2020 по справі 910/2295/19

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/2295/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні

касаційної скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020

за скаргами акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" акціонерного товариства "Українська залізниця"

на дії старшого державного виконавця Солом`янського райвідділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Саковича Станіслава Юрійовича

у справі № 910/2295/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 16 234 595, 28 грн.

Історія та обставини справи

28 листопада 2019 року господарським судом міста Києва, на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019, яка набрала законної сили 07.11.2019, та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019, яка набрала законної сили 21.11.2019, видано накази про стягнення з відповідача на користь позивача 14 351 236, 92 (чотирнадцять мільйонів триста п`ятдесят одна тисяча двісті тридцять шість) грн основного боргу, 54 400 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста) грн витрат на професійну правничу допомогу, 243 518, 93 (двісті сорок три тисячі п`ятсот вісімнадцять) грн 93 судового збору та 63 769, 66 (шістдесят три тисячі сімсот шістдесят дев`ять) грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 20 000 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

09 грудня 2019 року державним виконавцем Солом`янського райвідділу державної виконавчої служби у міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Саковичем Станіславом Юрійовичем (далі - державний виконавець) прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень №60824979 та №60825041, на підставі наказів господарського суду міста Києва від 28.11.2019 по справі № 910/2295/19.

Відповідно до матеріалів виконавчих проваджень, наданих суду представником ВДВС, в рамках виконавчих проваджень №60824979 та №60825041 також прийнято постанови: - від 09.12.2019 про стягнення виконавчого збору; - від 18.12.2019 про арешт майна боржника; - від 26.12.2019 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження; - від 26.12.2019 року про арешт коштів боржника.

13.12.2019 року відповідачем (боржником) через канцелярію суду було подано скарги на дії державного виконавця.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2020 (з врахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 04.02.2020 про виправлення описки) скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) на дії державного виконавця задоволено повністю.

"Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Солом`янського райвідділу ДВС м. Києва Головного ТУЮ у місті Києві Саковича Станіслава Юрійовича, вчинені в рамках виконавчих проваджень №60824979 та №60825041, а саме: - прийняття постанов від 09.12.2019 року про відкриття виконавчого провадження; - прийняття постанов від 09.12.2019 року про стягнення виконавчого збору; - вчинення виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на майно АТ"Українська залізниця в особі філії "Центр транспортної логістики".

Скасовано постанову старшого державного виконавця Солом`янського райвідділу ДВС м. Києва Головного ТУЮ у місті Києві Саковича Станіслава Юрійовича, прийнятих в рамках виконавчих проваджень №60824979 та №60825041: - від 09.12.2019 року про відкриття виконавчого провадження; - від 09.12.2019 року про стягнення виконавчого збору; - від 18.12.2019 року про арешт майна боржника; - від 26.12.2019 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження; - від 26.12.2019 року про арешт коштів боржника.

Зобов`язано Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві в рамках виконавчих проваджень №60824979 та №60825041 винести постанови про повернення наказів господарського суду міста Києва від 28.11.2019 року у справі 910/2295/19 стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження"".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2020 (суддя Чебикіна С.О.) скарги АТ "Українська залізниця" на дії державного виконавця задоволено повністю.

Задовольняючи скаргу на дії державного виконавця, місцевий господарський суд виходив з того, що Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" набрав чинності до відкриття державним виконавцем виконавчого провадження відносно боржника АТ "Укрзалізниця". Таким чином, державний виконавець не повинен був відкривати виконавче провадження щодо вказаного боржника протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, а відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 37 Закон України "Про виконавче провадження" зобов`язаний був повернути стягувачу накази господарського суду міста Києва від 28.11.2019 у справі 910/2295/19.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 (колегія суддів у складі: Сітайло Л.Г., Буравльов С.І., Пашкіна С.А.) ухвалу господарського суду міста Києва від 17.01.2020 у справі №910/2295/19 скасовано.

Відмовлено в задоволенні скарги АТ "Українська залізниця" на дії державного виконавця у справі №910/2295/19.

Колегія суддів апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, дійшла висновку про необґрунтованість доводів скаржника про заборону на звернення стягнення на кошти боржника - АТ "Українська залізниця" у виконавчих провадженнях №60824979 та №60825041.

Стислий виклад вимог касаційної скарги

Скаржник, посилаючись у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду, якою скасована ухвала господарського суду міста Києва про задоволення заяви боржника на дії державного виконавця.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що:

- 20.10.2019 набрав чинності Закон України від 02.10.2019 №145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації";

- відповідно до пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.10.2019 №145-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", який набрав чинності 20.10.2019 (далі - Закон №145-IX) забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами;

- суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував пряму норму Закону №145-IX про заборону вчинення виконавчих дій та неправильно витлумачив зазначену норму Закону №145-IX.

Аргументи інших учасників справи

У відзивах на касаційну скаргу ТОВ "Металургтранс" та Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві заперечують проти доводів скаржника та вважають, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим та прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Конституція України:

стаття 129 1 :

- суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання;

- держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку;

- контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Закон України "Про виконавче провадження":

стаття 1:

- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню;

частина перша статті 5:

- примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

стаття 10:

Заходами примусового виконання рішень є:

- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

- звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

- вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

- заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

- інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

частина перша та пункт 1 частини другої статті 18:

- виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії;

- виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

пункт 9 частини першої статті 37:

- виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

стаття 41:

- у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення;

- у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

ГПК України:

частина перша статті 18:

- судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України;

стаття 326:

- судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами;

- невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом;

стаття 339:

- сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права;

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасована ухвала господарського суду міста Києва про задоволення заяви боржника на дії старшого державного виконавця Солом`янського райвідділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Саковича Станіслава Юрійовича.

Переглянувши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в касаційному порядку на підставі встановлених судами попередніх судових інстанцій фактичних обставин здійснення виконавчого провадження, враховуючи визначені ГПК України межі перегляду, суд касаційної інстанції виходить з такого.

20.10.2019 набрав чинності Закон №145-IX.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до додатку 2 "Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані" до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" станом на 20.10.2019 було включено АТ "Українська залізниця".

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, що з урахуванням заборони, встановленої пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", в комплексі з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону №145-ІХ, законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №145-ІХ, було покладено як принцип обов`язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об`єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", у зв`язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки, з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.

Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Тобто, вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти, що узгоджується з положеннями чинного законодавства України, а також відповідає меті та суті Закону №145-ІХ.

Аналогічні висновки щодо застосування пункту 3 Розділу ІІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону №145-ІХ викладені в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/13346/18 та від 29.04.2020 у справі №910/6948/19, у яких Суд визнав очевидними і такими, що не викликають розумних сумнівів висновки судів про можливість вчинення виконавчих дій стосовно Акціонерного товариства "Українська залізниця" щодо стягнення грошових коштів.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає помилковим посилання скаржника на те, що передбачена пунктом 3 Розділу III Прикінцевих та перехідних положень Закону №145-ІХ можливість проводити виконавчі дії стосується лише стягнення тих грошових коштів і товарів, які були передані у заставу за кредитними договорами, оскільки положення щодо заборони вчинення виконавчих дій, передбаченої пунктом 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №145-ІХ слід застосовувати таким чином, що така заборона не поширюється на стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також окремо на стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, які були ними укладені.

Тобто, вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Суд звертається до правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/12809/19.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019 у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Також у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно пункти 4 та 5 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентують дії державного виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження, а саме:

- виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа;

- у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено підстав для повернення виконавчого документу, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

Зважаючи на відсутність законодавчо встановлених підстав для повернення стягувачу наказу, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства при винесенні постанов у виконавчих провадженнях №60824979 та №60825041.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У касаційній скарзі відсутні належні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права апеляційним господарським судом, яке призвело б до ухвалення незаконного рішення, що є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до положень ГПК України не встановлено підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Судові витрати

Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 910/2295/19 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" акціонерного товариства "Українська залізниця" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова