Ухвала

від 02.12.2020 по справі 199/3003/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 199/3003/20

провадження № 61-17560ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЮАПАРТС на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮАПАРТС про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮАПАРТС (далі - ТОВ ЮАПАРТС ) про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП).

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14 червня 2017 року о 09 год 15 хв на вул. Донецьке Шосе у м. Дніпрі в районі електроопори № 329, водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем Ford Focus , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить ТОВ ЮАПАРТС , здійснювала рух зі швидкістю 50 км/год по лівій смузі вказаної ділянки дороги та порушуючи правила безпеки дорожнього руху здійснила наїзд передньою частиною керованого нею автомобіля на нього, коли він переходив проїзну частину з права наліво відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого йому спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2019 року ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального Кодексу України (далі - КК України), та їй призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2019 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін. На підставі статті 1 Закону України Про амністію у 2016 році звільнено ОСОБА_2 від відбування основного та додаткового покарання. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 09 серпня 2017 року № 2654е за даними медичної документації та при огляді у нього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла; відкритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 2-го ступеню з вогнищами забиття речовини головного мозку в скроневій долі праворуч, пластинчастої субдуральної гематоми в правій лобній, скроневій та тім`яній областях, епідуральної гематоми у лівій тім`яній області, пневмоцефалії, забійних ран: лівої надбрівної дуги та верхньої повіки лівого ока, саден: в лобній області ліворуч ближче до надбрівної дуги, на спинці носу, в лобно-скроневій області ліворуч волосистої частини голови; закритого косого перелому тіла середньої третини лівої ключиці та синця в проекції лівої ключиці з переходом на грудну клітини та ліве плече; закритої тупої травми грудної клітини з переломами 3-го, 4-го, 5-го та 6-го ребер ліворуч по середньо-пахвовій лінії; відкритого крайового перелому надмищелків лівої плечової кістки зі зміщенням уламків та забійної рани по задньо-внутрішній поверхні лівого ліктьового суглобу; забійно-рваної рани тильної поверхні лівої кисті; закритого перелому лонної кістки ліворуч з задовільним стоянням уламків; відкритого косо-спирального уламкового перелому лівої стегнової кістки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків, забійно-рваної рани в проекції перелому та гематоми м`яких тканин; закритого перелому міжмищелкових бугорків лівого колінного суглобу; саден: на внутрішній поверхні правого колінного суглобу по нижньому полюсу, на передній поверхні правого гомілковостопного суглобу, на передній поверхні лівого гомілковостопного суглобу, на тильній поверхні лівої стопи та в проекції всіх пальців лівої стопи, які спричинені внаслідок ДТП. За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Внаслідок ДТП йому завдано моральну шкоду, розмір відшкодування якої він оцінює в 200 000,00 грн. Такий розмір обумовлюється тим, що йому завдано тяжких тілесних ушкоджень, які були небезпечні для його життя в момент їх заподіяння. Його лікування та реабілітація після ДТП були дуже тривалими. Він є людиною похилого віку, тяжкі травми назавжди погіршили якість його життя. Протягом трьох років майже кожного дня він відчував як фізично, так і морально ті жахливі наслідки, що настали після ДТП. У сам момент зіткнення він відчув жахливий біль, який не припинявся багато місяців потому. Замість того, щоб насолоджуватися життям в його віці, він вимушений згадувати той жахливий день, який залишив невиправний слід на ньому.

На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Ford Focus , реєстраційний номер НОМЕР_1 , ТОВ ЮАПАРТС застрахована в Приватному акціонерному товаристві Страховій компанії АРКС (далі - ПрАТ СК АРКС ) (на момент вчинення ДТП Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АХА Страхування (далі - ПрАТ СК АХА Страхування ). 20 серпня 2019 року він звернувся до ПрАТ Страхова компанія АРКС із відповідною заявою про здійснення йому страхового відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, яка мала місце 14 червня 2017 року на вул. Донецьке Шосе у м. Дніпрі. 15 квітня 2020 року ним погоджено розрахунок суми страхової виплати щодо понесених витрат на лікування згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23 серпня 2016 року № АК4702547 у сумі 15 214,40 грн та розрахунок суми страхової виплати щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 760,72 грн. Під час судового розгляду у кримінальному провадженні № 12017040000000820 встановлено, що ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах із ТОВ ЮАПАРТС з 09 червня 2015 року на посаді директора. ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебувала в трудових обов`язках з ТОВ ЮАПАРТС та керувала службовим автомобілем Ford Focus , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить саме відповідачу.

Із урахуванням наведених обставин, позивач, посилаючись на статтю 1172 Цивільного кодексу України, просив стягнути із відповідача на свою користь різницю між розміром страхового відшкодування та фактично завданою моральною шкодою, яка складає 199 239,28 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із ТОВ ЮАПАРТС на користь ОСОБА_1 199 239,28 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої ДТП. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що внаслідок ДТП із вини ОСОБА_2 , яка перебувала у трудових відносинах із ТОВ ЮАПАРТС , на момент ДТП виконувала свої трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керувала автомобілем, який належав ТОВ ЮАПАРТС , позивачу завдана моральна шкода, у зв`язку із чим обов`язок щодо відшкодування такої шкоди покладається саме на відповідача.

26 листопада 2020 року ТОВ ЮАПАРТС звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є відшкодування моральної шкоди у розмірі 199 239,28 грн , що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту а пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими з урахуванням того, що практика розгляду судами таких спорів є усталеною.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-229цс14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1376ц16 є необґрунтованими з огляду на таке.

Так, у вказаних постановах Верховним Судом України зроблено правовий висновок про те, що відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

У справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, судами встановлено, що особа, з вини якої заподіяна шкода, перебувала у трудових відносинах із відповідачем, факт невиконання такою особою свої трудових обов`язків у момент ДТП не встановлено.

В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає, що питання встановлення тих чи інших обставини у справі, не є питанням права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, відповідно доводи касаційної скарги про те, що у цій малозначній справі наявні підстави, визначені підпунктом а пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є безпідставними.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЮАПАРТС на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 червня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЮАПАРТС про відшкодування моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик