Постанова

від 17.11.2020 по справі 394/480/19

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 листопада 2020 року м. Кропивницький

справа № 394/480/19

провадження № 22-ц/4809/784/20

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді (суддя-доповідач): Дуковського О.Л.

суддів: Мурашко С.І., Черненка В.В.

за участю секретаря: Демешко Л.В.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Приватне орендне підприємство імені Гагаріна.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного орендного підприємства імені Гагаріна на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2020 року, у складі головуючого судді Партоліної І.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного орендного підприємства імені Гагаріна про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного орендного підприємства імені Гагаріна про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 04 березня 2007 року площею 4,3814 га, кадастровий номер 3523682700:02:000:0119, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 22459308 та додаткової угоди від 01.11.2016 року.

Підставою позивач зазначав, що зазначений договір та додаткову угоду він не підписував.

Також, позивач просив суд зобов`язати відповідача передати позивачеві належну йому земельну ділянку.

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2020 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 04 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ПОП ім. Гагаріна, зареєстрований у Новоархангельському відділенні Кіровоградської регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 лютого 2008 року за № 040837600051.

Визнано недійсною додаткову угоду від 01 листопада 2016 року до договору оренди земельної ділянки від 04 березня 2007 року, який укладений між ОСОБА_1 та ПОП ім. Гагаріна, зареєстрований у Новоархангельському відділенні Кіровоградської регіональної філії ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 лютого 2008 року за № 040837600051.

Зобов`язано ПОП ім. Гагаріна передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,3814 га, що розташована на території Мар`янівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523682700:02:000:0128.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішення відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вказує на те, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення у справі було допущено неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі відповідач вказував, що позивач прийняв пропозицію на укладення договору оренди землі висловлену на зборах орендодавців, тобто виконав вимоги передбачені ст.. 642 ЦК України і будь-які застереження щодо укладення договору оренди землі відсутні.

Вважає, що суд безпідставно задовольнив позов з підстав не підписання договору оренди землі.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що додаткову угоду підписала дружина ОСОБА_1 , яка повідомила, що позивач уповноважив її підписати дану угоду.

В апеляційній скарзі відповідач просив витребувати оригінал спірного договору оренди землі з Відділу Новоархангельського району ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, з посиланням на погане самопочуття.

Колегія суддів, у відповідності до ст.372 ЦПК України вважає, що розгляд справи можливий за відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про часткове задоволення скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має у приватній власності земельну ділянку площею 4,38 га, яка розташована на території Мар`янівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, що підтверджено відповідним Державним актом на право приватної власності на землю.

04 березня 2007 року від його імені був укладений договір оренди земельної ділянки із ПОП ім. Гагаріна зі строком дії на 10 років, зареєстрований у Новоархангельському відділі КРФЦДЗК 14.02.2008 року за № 040837600051.

01 листопада 2016 року було укладено додаткову угоду до вище зазначеного договору оренди земельної ділянки, яким було продовжено строк дії договору до 30 грудня 2026 року.

У судовому засіданні було оглянуто оригінал договору оренди земельної ділянки від 04.03.2007 року.

Згідно висновку експерта № 3044/3045/19-27 від 04.10.2019 року підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки від 04.03.2007 року, укладеному між ОСОБА_1 та ПОП ім. Гагаріна, зареєстрованому у Новоархангельському відділенні КРФЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 лютого 2008 року за № 040837600051, який міститься на 5-й сторінці в графі Орендодавець , виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою з деяким наслідуванням якогось справжнього підпису ОСОБА_1 . Підпис від імені ОСОБА_1 в додатковій угоді від 01 листопада 2016 року до договору оренди земельної ділянки № 040837600051 від 14 лютого 2008 року, що зареєстрований у Новоархангельському відділі КРФ УДЗК, який міститься в графі Орендодавець , виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою з ретельним наслідуванням якогось справжнього підпису ОСОБА_1 шляхом попереднього тренування.

Вказаний висновок експерта є допустимим та належним доказом, який одержаний в порядку, встановленого законом, що відповідає вимогам ст.ст. 77,78 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Встановивши, що позивач не підписував договір оренди та додаткову угоду до нього, відповідно, істотну умову цього договору щодо строку дії не погоджував, а тому у позивача було відсутнє волевиявлення на укладення спірного договору та угоди.

Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення .

Згідно частини першої статті 15 , частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи наведене, спірний договір та додаткова угода про внесення змін до договору оренди земельної ділянки є неукладеними, а тому у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

При цьому позивач заявляв вимогу про повернення йому земельної ділянки площею 4,3814 га, що розташована на території Мар`янівської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523682700:02:000:0119.

Вказана вимога судом першої інстанції задоволена і колегія суддів погоджується із даним висновком суду в цій частині.

Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції в частині недійсності договору оренди землі та додаткової угоди - підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного орендного підприємства імені Гагаріна - задовольнити частково.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 04 лютого 2020 року в частині визнання недійсності договору оренди землі та додаткової угоди - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного орендного підприємства імені Гагаріна про визнання договору оренди земельної ділянки від 04 березня 2007 року та додаткової угоди до нього від 01 листопада 2016 року недійсними - відмовити.

Стягнути з Приватного орендного підприємства імені Гагаріна на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1570 грн.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

07.12.2020 - складено постанову..

Головуючий суддя О.Л.Дуковський

Судді С.І.Мурашко

В.В. Черненко