Постанова

від 02.12.2020 по справі 369/13423/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8485/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2020 року м. Київ

Унікальний номер справи 369/13423/17

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М.. Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія ,

відповідачі: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович,

приватний нотаріус Київського міського Київського міського нотаріального округу Падалка Роман Олегович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , подану її представником ОСОБА_3 ,

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2020 року, ухваленого в приміщенні суду під головуванням судді Пінкевич Н.С., -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року ТОВ Євроекологія звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ПН КМНО Каплун Ю.В., ПН КМНО Падалка Р.О., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування та визнання права власності на земельну ділянку.

Свої вимоги мотивувало тим, що 26.04.2017 між товариством та ОСОБА_1 підписаний договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,12 га в с. Михайлівка-Рубежівка СТ Михайлівський сад та посвідчений ПН КМНО Каплун Ю.В.

Вважало укладений договір недійсним, оскільки він був підписаний колишнім генеральним директором ОСОБА_4 з перевищенням повноважень, так як рішення загальних зборів учасників товариства стосовно цього питання не ухвалювалося, а сам договір в подальшому також не схвалювався загальними зборами.

Відповідно до статуту товариства питання про відчуження майна товариства, в тому числі земельні ділянки, входить до повноважень загальних зборів учасників. Тому оскаржуваний договір укладено директором без необхідного обсягу цивільної дієздатності, з перевищенням повноважень, та має бути визнаний недійсним в судовому порядку. Розрахунки за правочином не були проведені, кошти на рахунки товариства не надходили, хоча сума договору перевищувала граничну суму 50 000 грн.

20.11.2017 спірна земельна ділянка за договором купівлі-продажу була відчужена ОСОБА_1 та новим власником майна стала ОСОБА_2 .

Оскільки відчуження земельної ділянки відбулось поза волею власника, з порушеннями прав товариства, чинного законодавства, без необхідного обсягу повноважень, тому вважали, що спірне майно на підставі ст.ст.330, 387, 388 ЦК України має бути витребувано на користь товариства.

З огляду на викладене, просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 квітня 2017 року, посвідчений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. за реєстровим №3158; витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,12га, цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер 3222485200:04:022:0436, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Михайлівка- Рубежівка, садівниче товариство Михайлівський сад та визнати право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер 3222485200:04:022:0436, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Михайлівка-Рубежівка, садівниче товариство Михайлівський сад за ТОВ Науково-дослідне підприємство Євроекологія , вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2020 року позовні вимоги ТОВ НДП Євроекологія задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 26 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. за реєстровим № 3158.

Витребувано у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,12 га, цільове призначення для ведення садівництва, кадастровий номер 3222485200:04:022:0436, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, Садівниче товариство Михайлівський сад на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія .

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, цільове призначення для ведення садівництва, кадастровий номер 3222485200:04:022:0436, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка -Рубежівка, Садівниче товариство Михайлівський сад .

Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що рішення суду ухвалено у її відсутність, оскільки суд не повідомляв та не викликав її у судові засідання 02.09.2019, 17.10.2019 та 11.02.2020.

Судом також не вирішені клопотання про виклик свідка ОСОБА_4 .

Також в рішенні відсутня інформація про докази, відхилені судом та мотиви їх відхилення, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, норми права на які сторони посилалися, які суд не застосував та мотиви їх відхилення.

Окрім цього, суд першої інстанції не надав оцінки правовим підставам та доказам на підтвердження належних повноважень генерального директора на укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу від імені позивача, оскільки статут товариства на момент укладення договору, а також рішення учасників Загальних зборів товариства не містили обмежень повноважень щодо укладення договору від імені підприємства.

Оскільки експертиза, призначена за клопотанням позивача за ухвалою суду не була проведена з вини позивача, то суд повинен був визнати факт належності і допустимості доказів, а саме протоколу № 17 від 10.12.2014 та квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 26.04.2017.

Суд помилково встановив відсутність доказів, які б підтверджували перерахування грошових коштів товариству за договором купівлі-продажу від 26.04.2017, оскільки до справи надано копії квитанцій на суму 61 890,00 грн, як це передбачено п. 4 Договору купівлі-продажу земельної ділянки. Законодавством не передбачено норм, які зобов`язують її, як покупця здійснювати перевірку та отримувати підтвердження про перерахування переданих нею коштів директору на рахунок товариства.

Матеріали справи також не містять доказів на існування у виконавчого директора на день укладення спірного договору обмежень щодо представництва та укладення договорів.

Суд безпідставно дійшов до висновку про те, що генеральний директор повинен був спочатку схвалити правочин, якого ще за фактом не існує, а потім вже цей правочин укласти. Таким чином, суд помилково не застосував ч. 3 ст. 92 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки вона проявила обачність щодо перевірки можливих обмежень у генерального директора ОСОБА_4 щодо представництва товариства на укладення договору, але з`ясувати та знати про такі обмеження вона не змогла за всіма обставинами.

Висновок суд про те, що майно товариства вибуло поза його волею, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений колишнім керівником позивача з перевищенням повноважень - є необґрунтованим та наявними у справі доказами не підтверджується. Таким чином, оскільки майно вибуло з володіння власника з його волі, у суду були відсутні підстави для застосування п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, що виключає можливість його витребування від добросовісного набувача ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи та у рішенні судом не встановлено фактів щодо наявності у позивача підстав для вимоги про визнання права власності, а саме не встановлено що право власності позивача на земельну ділянку оспорюється або не визнається іншою особою або про втрату позивачем документів, який засвідчує його право власності.

Отже, суд, застосувавши ст.. 392 ЦК України і задовольнивши вимогу про визнання права власності на земельну ділянку порушив норми матеріального права, оскільки відповідна вимога не ґрунтується на законодавчо визначених підставах для такого визнання.

Не погодилася також із рішенням суду першої інстанції і ОСОБА_1 , яка через свого представника подала до суду апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 містить аналогічні доводи, які зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ НДП Євроекологія просить апеляційні скарги відповідачів залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційних скарг, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Представник ТОВ НДП Євроекологія - Леонова Ю.О. заперечувала проти доводів апеляційних скарг, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності.

Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання проводиться судом, відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України.

За приписами статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

У відповідності до вимог ст. 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що в судове засідання, призначене на 17.10.2019 в якому ухвалою Києво-Святошинського районного суду м. Києва вирішено питання про закриття підготовчого провадження відповідачі не викликалися взагалі, а судові повістки на судове засідання, призначене на 11 лютого 2020 року повернуті до суду першої інстанції за закінченням терміну зберігання , що свідчить про неналежне повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи.

У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц) .

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на усне слухання . Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Отже, доводи апеляційних скарг в частині порушення судом норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідачів, які належним чином не були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, рішення суд першої інстанції підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 26 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія в особі генерального директора ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.

За умовами договору ТОВ Науково-дослідне підприємство Євроекологія передає у власність (продає), а ОСОБА_1 приймає у власність (купує) земельну ділянку, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, садівниче товариство Михайлівський сад і зобов`язується сплатити за згадане нерухоме майно визначену цим Договором грошову суму. Площа земельної ділянки становить 0,12 га, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 3222485200:04:022:0436, цільове призначення-для ведення садівництва.

Згідно з п. 3 договору відчужувана земельна ділянка належить продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 384300, виданого 25 березня 2011 року Михайлівсько-Рубежівською сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322248522000234. Копія даного державного акту видана 14 квітня 2017 року виконуючим обов`язки начальника міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та місті Ірпінь О.І. Дідковською. Право власності продавця на земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 квітня 2017 року комунальним підприємством Баришівське бюро технічної інвентаризації , номер запису по право власності: 1694327, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав 107634432224.

Згідно умов п. 4 даного договору купівлі-продажу земельної ділянки сторонами узгоджена вартість відчужуваної земельної ділянки в розмірі 61 890,00 грн. Розрахунки між сторонами здійснено повністю до підписання цього договору. Зазначену в цьому договорі ціну продажу продавець вважає прийнятною і вигідною для себе, її розмір повністю його задовольняє.

Відповідно до умов п. п. 5.3., 5.4. вказаного договору на укладення цього договору отримана згода усіх керівних органів продавця, яка відповідно до установчих документів підприємства необхідна для відчуження майна. Представник має всі належним чином оформлені повноваження для укладення і підписання цього договору; реалізація цих повноважень не потребує наступного схвалення іншим органом продавця та будь-якими іншими органами чи особами.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно вимог ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ Науково-дослідне підприємство Євроекологія вказує на те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений колишнім керівником позивача з перевищенням повноважень, оскільки згідно зі статутом товариства виключне право щодо прийняття рішення про відчуження майна та землі належить загальним зборам його учасників.

З довідок від 28 листопада 2017 року за підписом генерального директору ТОВ Науково-дослідне підприємство Євроекологія Сердюченко Ю.В., вбачається, що загальні збори учасників ТОВ Науково-дослідне підприємство Євроекологія не скликались та не проводилися з метою прийняття рішення щодо відчуження земельної ділянки, кадастровий номер 3222485200:04:022:0436, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, Михайлівський сад , садівниче товариство, та не уповноважували Генерального директора товариства ОСОБА_4 на укладання будь-якого правочину щодо визначеної земельної ділянки. Станом на дату складання довідки підприємство не отримувало грошових коштів в розмірі 61 890,00 грн. в рахунок оплати за продаж земельної ділянки, кадастровий номер 3222485200:04:022:0436 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26 квітня 2017 року за реєстровим № 3158.

Відповідно до п. 9.1. Статуту ТОВ НДП Євроекологія в редакції від 23 березня 2012 року, ч. 1 ст. 58 Закону України Про господарські товариства вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Відповідно до п. 9.2. Статуту товариства Виконавчим органом товариства є Генеральний директор.

Згідно вимог ст. 62 Закону України Про господарські товариства виконавчий орган підзвітний загальним зборам учасників товариства, виконавчий орган вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Відповідно до п. п. 11.2., 11.3. Статуту товариства Генеральний директор Товариства без довіреності на власний розсуд вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до компетенції Загальних зборів учасників Товариства, розпоряджається майном та коштами Товариства в межах, що визначені Загальними зборами учасників Товариства.

Відповідно до пп. 17 п. 10.13 Статуту Товариства до компетенції Загальних зборів учасників товариства відноситься затвердження договорів позики, кредиту та будь-яких гарантійних зобов`язань, бартерних договорів щодо нерухомого майна товариства та землі (купівля, продаж, дарування, оренда та інші).

Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26 квітня 2017 року ОСОБА_4 мав право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Таким чином, будучи генеральним директором ОСОБА_4 міг укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки, що належала товариству виключно за умови схвалення таких дій загальними зборами учасників товариства.

Заперечуючи проти вимог позивача, у своєму відзиві відповідачі зазначали, що у відповідності до статуту товариства зазначена згода загальних зборів учасників товариства не є обов`язковою і генеральний директор мав право на укладення зазначеного правочину без відповідного рішення зборів. Є необґрунтованим твердження позивача, що відповідач при укладенні оспорюваного договору діяв недобросовісно.

Окрім цього, в поданій до суду заяві представник відповідача просила долучити до матеріалів справи Протокол № 17 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія від 10 грудня 2014 року, на порядку денному якого були наступні питання: 1. Про укладення договорів на відчуження земельних ділянок Товариства; 2. Про надання повноважень на підписання всіх необхідних документів. Зокрема, по 1-му питанню слухали голову зборів ОСОБА_5 , яка запропонувала Товариству укласти з покупцями Попередній договір купівлі-продажу та Основні договори купівлі-продажу наступного майна, в тому числі земельної ділянки, право власності на яку засвідчує Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 384300 площею 0,1200 га, розташовану в Київській області, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, ГО СТ Михайлівський сад , кадастровий номер 3222485200:04:022:0436, цільове призначення земельної ділянки-ведення садівництва, та яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія за суму у розмірі 50 000 грн., по 2-му питанню вона запропонувала надати право підпису договорів купівлі-продажу та всіх необхідних документів від імені Товариства Генеральному директору ТОВ Науково-дослідне підприємство Євроекологія ОСОБА_4 . В зв`язку з цим було вирішено: по 1-му питанню укласти з покупцями Попередній договір купівлі-продажу та Основні договори купівлі-продажу наступного майна, в тому числі земельної ділянки, право власності на яку засвідчує Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 384300 площею 0,1200 га, розташовану в Київській області, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, ГО СТ Михайлівський сад , кадастровий номер 3222485200:04:022:0436, цільове призначення земельної ділянки-ведення садівництва, та яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія за суму у розмірі 50 000 грн.; та по 2-му питанню надати право підпису договорів купівлі-продажу та всіх необхідних документів від імені Товариства Генеральному директору ТОВ Науково-дослідне підприємство Євроекологія ОСОБА_4 .

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Суд оцінює поданий до матеріалів справи Протокол № 17 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія від 10 грудня 2014 року критично, оскільки відсутність печатки товариства на зазначеному протоколі, не зазначення у вказаному протоколі покупця земельної ділянки, надання товариством Науково-дослідне підприємство Євроекологія довідки про не проведення зазначених в зазначеному протоколі зборів в своїй сукупності свідчить про відсутність зазначеного протоколу на момент укладення оспорюваного правочину.

Окрім цього, відповідачами порушено порядок подання доказів до суду першої інстанції та не повідомлено суду про причини неможливості подати такий доказ при складенні відзиву. Не заявлено клопотань про витребування такого доказу, у разі складнощів в їх отриманні.

Також слід зазначити, що позивач вказував суду і надавав відповідні докази, що жодні грошові кошти до позивача ні на розрахунковий рахунок, ні до каси Товариства за продаж спірної земельної ділянки не надходили. Відповідачами не надано суду доказів, які б підтверджували перерахування грошових коштів ТОВ НДП Євроекологія з метою розрахунку за купівлю земельної ділянки за спірним договором.

Подані суду квитанції на суму 61 890,00 грн. не підтверджують надходження коштів на рахунки чи в касу товариства. А можуть лиш підтвердити отримання 26 квітня 2017 року коштів від ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

До того ж, відсутність відповідних повноважень у генерального директора товариства на укладання договору купівлі-продажу, безумовно свідчить і про відсутність повноважень на отримання готівкових коштів від покупця. На підставі наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів, що вказані грошові кошти за продаж земельної ділянки були спрямовані Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія , якому належала спірна земельна ділянка до її продажу.

У відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Як вказувалось вище, всупереч вимогам зазначеної статті закону відповідач у відзиві на позовну заяву взагалі не вказував про наявність рішення загальних зборів учасників товариства Науково-дослідне підприємство Євроекологія .

В той же час в порушення вимог ч. 3, 8 ст. 83 ЦПК України, 24 вересня 2018 року представник відповідача подав до суду заяву та просив долучити до матеріалів справи в якості доказів протокол зборів учасників товариства № 17 від 10 грудня 2014 року. В той час як відзив на позов поданий ще на початку 2018 року. Отже, жодних поважних причин неподачі зазначеного доказу разом з відзивом не було, а відтак, в силу вимог ч. 8 ст. 83 ЦПК України зазначений доказ судом до уваги не повинен прийматися.

Зі змісту оспорюваного договору та пояснень відповідачів вбачається, що протокол зборів учасників товариства № 17 від 10.12.2014 року не подавався нотаріусу в якості підтвердження повноважень генерального директора товариства Науково-дослідного підприємства Євроекологія .

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Ознайомившись зі змістом оспорюваного договору купівлі-продажу, відповідач ОСОБА_1 не могла не знати, що повноваження генерального директора товариства Науково-дослідне підприємство Євроекологія визначаються статутом, оскільки це зазначено в самому договорі.

В зв`язку з цим, діючи обачно і добросовісно відповідач мав можливість знати, що статут товариства передбачає наявність у генерального директора права укладати договору купівлі-продажу земельних ділянок виключно у разі схвалення зазначеного правочину зборами учасників товариства.

Відсутність у розпорядженні нотаріуса відповідного рішення загальних зборів надавала можливість відповідачу знати про відсутність у генерального директора товариства відповідних повноважень.

Таким чином, суд вважає доведеною ту обставину, що за всіма обставинами відповідач ОСОБА_1 не могла не знати про такі обмеження.

Крім того, не подання протоколу зборів учасників товариства № 17 від 10 грудня 2014 року у встановлений ст. 83 ЦПК України строк, не подання його нотаріусу на підтвердження відповідних повноважень ОСОБА_4 , відсутність печатки товариства на зазначеному протоколі, не зазначення у вказаному протоколі покупця земельної ділянки, надання товариством Науково-дослідне підприємство Євроекологія довідки про не проведення зазначених в зазначеному протоколі зборів в своїй сукупності свідчить про відсутність зазначеного протоколу на момент укладення оспорюваного правочину і суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та визнання договору недійсним.

Встановлено також, що 07 листопада 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали Договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого продавець ОСОБА_1 передала у власність, а покупець ОСОБА_2 прийняла у власність належну продавцю на праві власності земельну ділянку площею 0,12 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, Михайлівський сад , садівниче товариство, кадастровий номер земельної ділянки 3222485200:04:022:0436. Цільове призначення земельної ділянки-для ведення садівництва.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. 07 листопада 2017 року за реєстровим № 8048. Право власності продавця на земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом № 104364955, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О. 07 листопада 2017 року.

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За правилами ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно вимог ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно вимог ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до вимог ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до вимог ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За правилами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 10 постанови Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року № 9, норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача-з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Згідно вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оскільки первісний договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений колишнім керівником позивача з перевищенням повноважень, докази щодо сплати покупцем ОСОБА_1 коштів продавцю (позивачу ТОВ НДП Євроекологія ) за укладеним спірним договором відсутні, що свідчить про те, що земельна ділянка вибула з володіння позивача не з його волі. Оскільки земельна ділянка вибула з володіння власника-позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія поза його волею, товариство вправі витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння, а саме із володіння фізичної особи ОСОБА_2 та за позивачем слід визнати право власності на спірну земельну ділянку.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ НДП Євроекологія є обґрунтованими та позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, підлягає до стягнення на користь ТОВ НДП Євроекологія з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судовий сплачений позивачем за подання позовної заяви в розмірі 4800 грн (т. 1 ас.1, 2, 52).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 26 квітня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. за реєстровим № 3158.

Витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,12 га, цільове призначення для ведення садівництва, кадастровий номер 3222485200:04:022:0436, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Михайлівка-Рубежівка, Садівниче товариство Михайлівський сад на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія .

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія право власності на земельну ділянку площею 0,12 га, цільове призначення для ведення садівництва, кадастровий номер 3222485200:04:022:0436, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Михайлівка-Рубежівка, Садівниче товариство Михайлівський сад .

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідне підприємство Євроекологія (ЄДРПОУ 33307417) з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ) по 2400 грн. судового збору з кожної.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 7 грудня 2020 року.

Суддя-доповідач

Судді: