Постанова

від 03.12.2020 по справі 910/2309/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/2309/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Дикунської С.Я.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.07.2020 (повне рішення підписано 28.07.2020)

у справі №910/2309/20 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті"

до Київської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю ГАРДЕН СІТІ (далі - позивач, ТОВ ГАРДЕН СІТІ ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, Київська міська рада) про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що зазначений договір підлягає поновленню відповідно до положень ст. 33 Закону України Про оренду землі , проте відповідач, за відсутності заперечень щодо поновлення договору, безпідставно ухиляється від укладення Договору про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 06.09.2005 (в редакції Договору про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 14.05.2013).

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач протии заявлених позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що Договір оренди земельної ділянки №79-6-00349 від 12.09.2005 було укладено терміном на 5 років, в подальшому Договором про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 14.05.2013 було поновлено строк дії зазначеного договору на 5 років, а саме з 12.09.2010 по 11.09.2015, тобто вказаний договір припинив свою дію 12.09.2015. Як зазначав відповідач, позивач звернувся із клопотанням поновлення строку дії договору лише в лютому 2018 року, тобто набагато пізніше аніж передбачено статтею 36 Закону України "Про оренду землі". Окрім того, відповідач зазначив, що спірна земельна ділянка надавалась позивачу з метою будівництва комплексів у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торговельно-офісних об`єктів з підземними паркінгами на вул. Горького 52-54 у м. Києві, проте до теперішнього часу позивачем не виконано взятих на себе зобов`язань з будівництва обумовлених об`єктів, що в свою чергу свідчить про відсутність у позивача переважного права на поновлення договору оренди.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/2309/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано укладеною Додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 06.09.2005, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12.09.2005 за №79-6-00349 (в редакції Договору про поновлення та внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 14.05.2013, укладеного між Київською міською радою 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" у наведеній у рішенні редакції.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що позивач за 3 місяці до закінчення строку дії договору подав до Київради лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки від 14.05.2013 разом із проектом відповідної додаткової угоди, а також іншими документами, продовжував користуватися земельною ділянкою, сплачував орендну плату, відповідач заперечення щодо поновлення договору не висловлював, будь- яке рішення з цього приводу не приймалося, що у сукупності є підставою для поновлення договору оренди землі в силу закону.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Відповідач (Київська міська рада) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/2309/20 повністю та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення:

- не застосовано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 10.04.2018 у справі №594/376/17, а саме приймаючи рішення про продовження Договору оренди земельної ділянки від 14.05.2013 суд повинен був дослідити факт належного виконання орендарем вказаного договору; матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання позивачем інших, наведених у скарзі та зазначених у пункті 8.4. Договору оренди землі від 14.05.2013 зобов`язань, окрім сплати орендних платежів, а отже позивач неналежним чином виконував умови Договору оренди;

- не враховано висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №910/5969/17 щодо автоматичного припинення права землекористування у випадку невикористання земельної ділянки для забудови протягом 3 років підряд;

- наявні в матеріалах справи пояснення та докази, надані позивачем, жодним чином не надають відповіді на питання не забудови протягом 3 років земельної ділянки, і відповідно, з 15.12.2011 позивачем не виконано зобов`язання, обумовлені у п. 8.4 договору, в т.ч. щодо не забудови спірної земельної ділянки, що спростовує твердження позивача стосовно належного виконання позивачем договірних зобов`язань , що свідчить про втрату позивачем переважного права на поновлення дії договору, передбаченого ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

30.09.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Позивач вказував на те, що :

- реалізуючи своє переважне право на поновлення договору оренди відповідно до вимог п. 11.7 договору та ст. 33 Закону України Про оренду землі , тобто більше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору оренди, позивач звернувся до відповідача з листом - повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки, додавши проект відповідної додаткової угоди, проте, жодних листів - повідомлень про прийняте відповідачем рішення та/або заперечення щодо поновлення договору оренди у відповідь на звернення позивача, від відповідача у визначений договором та законом строк - не надходило;

- як до, так і після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжує добросовісно користуватись земельною ділянкою та належним чином сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі, передбаченому договором оренди землі, докази чого наявні в матеріалах справи;

- відповідач не вимагав в порядку п. 11.8 договору оренди повернення земельної ділянки, земельна ділянка не поверталась і жодних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права оренди на земельну ділянку - не вносилось;

- договір є поновленим відповідно до положень ст.33 Закону України "Про оренду землі", проте відповідач, за відсутності заперечень щодо поновлення договору, безпідставно ухиляється від укладення Договору про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 06.09.2005 (в редакції Договору про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 14.05.2013).

28.10.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення до відзиву, які прийнято судом до розгляду у відповідності до приписів ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, в яких надав додаткові пояснення стосовно звернення до відповідача з заявою про поновлення договору оренди (листом від 12.02.2018 під № КОП-1186 до кадастрової справи № А24764), нездійсненням відповідачем дій щодо припинення орендних правовідносин за договором, а також вказував, що нездійснення забудови земельної ділянки не є порушенням умов договору і не тягне за собою втрату переважного права позивача на оновлення договору оренди.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2020, для розгляду апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/2309/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №910/2309/20 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020, розгляд справи призначено на 08.10.2020.

08.10.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. на лікарняному до 10.10.2020.

У зв`язку з перебуванням 12.10.2020 судді Дикунської С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі колегії суддів - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.10.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 справу №910/2309/20 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Козир Т.П., розгляд справи призначено на 21.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2020 у розгляді справи оголошено перерву до 04.11.2020.

04.11.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. у короткотривалій відпустці, і після виходу з якої справа підлягає призначенню до розгляду в судовому засіданні визначеним складом суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 справу №910/2309/20 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 призначено до розгляду в судовому засіданні 03.12.2020.

У зв`язку з перебуванням 03.12.2020 судді Козир Т.П. на лікарняному, здійснити розгляд справи у визначеному складі колегії суддів - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.12.2020, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 справу №910/2309/20 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Дикунська С.Я., розгляд справи ухвалено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 03.12.2020.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 03.12.2020 з`явились представники позивача та відповідача (скаржника).

Представник відповідача - Київської міської ради (скаржника) в судовому засіданні 03.12.2020 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі №910/2309/20 повністю та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 14.05.2013 між Київською міською радою (орендодавець, відповідач) Фірмою "Т.М.М" - Товариством з обмеженою відповідальністю (первісний орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" (орендар, позивач) на підставі рішень Київської міської ради №310/3401 від 16.03.2006 та №978/7214 від 15.12.2011 було укладено договір про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідчений 14.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. за реєстровим №102.

Пунктом 1 договору сторони дійшли згоди поновити на 5 (п`ять) років договір оренди земельної ділянки, укладений між орендодавцем та первісним орендарем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 06.09.2005 за реєстровим №639 та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12.09.2005 за №79-6-00349, строк дії якого закінчився.

Відповідно до п.2 договору сторони домовились замінити сторону в Договорі "Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю" на сторону "Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті".

Також пунктом 3 договору сторони вирішили викласти Договір оренди в новій редакції.

14.05.2013 між Київською міською радою (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" (орендар, позивач) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішень Київської міської ради від 21.04.2005 №348/2923, від 16.03.2006 №310/341 та від 15.12.2011 №978/7214, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку (об`єкт оренди), визначену цим договором, яка перебуває у комунальній власності згідно з витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим Чайко С.В., державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 16.04.2013 за індексним номером 2468384 (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Горького, 52-54 у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 0,4688 га; цільове призначення - для будівництва комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торговельно-офісних об`єктів з підземним паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:79:013:0013.

Пунктом 2.2 договору визначено, що відповідно до витягу з технічної документації Головного управління Держземагентства у м. Києві Державного агентства земельних ресурсів України від 03.04.2013 за №956 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 9594707,68 грн.

Згідно з п.3.1 договору, договір укладено на 5 (п`ять) років.

Відповідно до п.4.1 договору, визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 11,25 відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п.4.2 договору).

Згідно з п.6.1 договору, передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об`єкта оренди в момент укладення цього договору.

У п.6.2 договору сторони визначили, що право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Умовами п.8.3 договору сторони зокрема погодили, що орендар має право після закінчення строку, на який було укладено цей договір, при умові належного виконання обов`язків відповідно до умов цього договору, за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Відповідно до пункту 8.4 договору, орендар зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки після підписання цього договору і акта приймання - передачі земельної ділянки та державної реєстрації права оренди земельної ділянки, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, своєчасно вносити орендну плату, забезпечити вільний доступ працівнику контролюючих органів, повернути земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії цього договору; звітувати перед податковими органами за місцем розташування земельної ділянки про сплату орендної плати; виконати вимоги викладені у відповідних листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 29.04.2004 № 19-3684, головного державного санітарного лікаря м.Києва від 10.02.2005 № 896, Державного управління екології та природних ресурсів в м.Києві 03.03.2005 № 06-6-25/1086, Головного управління культури та мистецтв та охорони культурної спадщини від 14.06.2004 № 001-07/1865, Державної охорони культурної спадщини від 10.03.2005 № 22-962/35; передбачити проектом будівництва місця постійного зберігання автотранспорту (крім відкритих автостоянок) у кількості, не меншій за кількість квартир у житлових будинках та з урахуванням машиномісць, необхідних для обслуговування оздоровчо - розважальних та торгівельно - офісних об`єктів; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки;у складі проекту будівництва виконати розрахунки щодо забезпеченості населення об`єктами соціальної сфери (дитячі дошкільні заклади, загальноосвітні школи, об`єкти охорони здоров`я тощо) і передбачити їх розміщення та будівництво одночасно із спорудженням комплексу; питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 30.12.2010 №573/5385 Про бюджет міста Києва на 2011рік ; передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 10% загальної площі будинків (крім службової) на підставі п.65 рішення Київської міської ради від 28.12.2004 №1050/2460 Про бюджет міста Києва на 2005 рік ; відповідно до рішення Київської міської ради від 28.12.2004 №1050/2460 Про бюджет міста Києва на 2005 рік сплатити до цільового фонду спеціального бюджету міста Києва у термін не пізніше одного місяця з моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5% витрат з будівництва загальної площі цього комплексу,виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня 2005 року; у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди Земельної ділянки надати копію цього договору до районного податкового органу за місцем розташування земельної ділянки.

Пунктом 8.6 договору визначено, що сторони також мають інші права і несуть інші обов`язки визначені законодавством України.

Пунктом 11.1 договору сторони визначили, що всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.11.3 договору, договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; ліквідації юридичної особи - Орендаря; набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. В даному випадку в договорі про відчуження об`єктів нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, що є предметом цього договору визначається суб`єкт (орендар за цим договором або новий власник об`єктів нерухомості), який сплачує орендну плату відповідно до розмірів встановлених цим договором та несе відповідальність за зобов`язаннями передбаченими цим договором для орендаря, до моменту оформлення новим власником нерухомості відповідного права на дану земельну ділянку. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п.11.7 договору, після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення дії цього договору до дня поновлення його дії у порядку та у розмірах, встановлених цим договором. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Відповідно до п.14.1 договору, договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Також між сторонами було складено та підписано Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 12.02.2013.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Акту приймання-передачі земельної ділянки від 14.05.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку: місце розташування - вул. Горького, 52-54 у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 0,4688 га; цільове призначення - для будівництва комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торговельно-офісних об`єктів з підземним паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:79:013:0013.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №3410790 від 14.05.2013 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером №8000000000:79:013:0013 зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті", встановлено строк оренди п`ять років, з правом передачі в піднайм (суборенду). Цільове призначення - для будівництва комплексу у складі житлових будинків, оздоровчо-розважальних та торговельно-офісних об`єктів з підземним паркінгом.

Звертаючись із даним позовом до суду позивач вказував, що Київська міська рада, незважаючи на своєчасне звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" із заявою про поновлення укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки безпідставно ухиляється від поновлення зазначеного договору та продовження строку його дії.

12.02.2018 орендарем (позивачем) було подано орендодавцеві (відповідачу) Лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки із додаванням до нього всіх необхідних документів, в тому числі і додаткової угоди до Договору оренди, який було прийнято та зареєстровано Київською міською радою із присвоєнням реєстраційного номеру А-24764.

Позивач вказував, що відповідачем не приймалось будь-якого рішення (згоди чи відмови) щодо заперечення у поновленні договору оренди, а позивач продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою та сплачувати орендні платежі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та довідкою Головного управління ДПС у м. Києві від 27.04.2020 про відсутність заборгованості з платежів, а також позивач не отримав заперечень орендодавця протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю ГАРДЕН СІТІ отримано дозвіл на виконання будівельних робіт від 16.11.2012 №КВ 12412220668.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Спеціальним законом, що регулює питання оренди землі, є Закон України Про оренду землі , яким встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Законом України Про оренду землі (тут і надалі, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі , договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про оренду землі , орендар земельної ділянки зобов`язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному податковому органу.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з висновками щодо застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі №159/5756/18 підтримано висновки щодо застосування норм права, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі необхідна одночасна наявність таких умов:

орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди;

до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк;

до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;

орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

В свою чергу матеріалами справи підтверджується, що позивач у відповідності до умов договору оренди за 3 місяці до закінчення строку дії договору (в будь-якому випадку не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору оренди землі) подав до Київської міської ради лист-повідомлення про поновлення цього договору разом із проектом відповідної додаткової угоди, який було прийнято та зареєстровано Київською міською радою із присвоєнням реєстраційного номеру А-24764.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує, що хоча представник Київської міської ради і не заперечував проти отримання факту листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки, проте, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що вказаний лист - повідомлення не містить будь-яких відміток уповноваженої особи (зокрема і підпису), які в сукупності посвідчували як звернення позивача з відповідним листом саме 12.02.2018, так і подання разом з ним примірника саме того договору, який запропоновано укласти в судовому порядку.

Таким чином, як не заперечувало учасниками спору на стадії апеляційного розгляду справи, дійсно орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю ГАРДЕН СІТІ виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця, як це передбачено умовами договору оренди та не суперечить вимогам ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Також, в матеріалах справи відсутні докази, що Київською міською радою висловлено заперечення щодо продовження строку дії укладеного договору.

При цьому, з метою доведення обставин щодо належного виконання позивачем Договору, останнім надано суду докази сплати орендної плати та дозвіл на виконання будівельних робіт від 16.11.2012 №КВ 12412220668.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції враховує, що дозвіл на виконання будівельних робіт від 16.11.2012 №КВ 12412220668 - не є належною правовою підставою поновлення Договору оренди земельної ділянки, оскільки вказаний документ отримано позивачем до початку державної реєстрації права оренди позивача за договором.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України щодо виконання ним зобов`язань, визначених у п. 8.4. договору оренди земельної ділянки, окрім сплати орендних платежів.

Згідно з висновками щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 09.03.2019 у справі №908/21/18, за умови неналежного виконання умов договору оренди з боку орендаря, сама по собі відсутність заперечень орендодавця про поновлення договору оренди (так звана мовчазна згода ) не спричиняє поновлення договору оренди землі в силу закону.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем, як орендарем, не доведено належне виконання своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки, що у свою чергу свідчить про відсутність підстав для поновлення строку вказаного договору в силу ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Також як визначено ст. 102-1 Земельного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу. Строк користування земельною ділянкою державної, комунальної та приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а також строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови (суперфіцій) не може перевищувати 50 років. Плата за користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності, визначена в договорах про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), укладених на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору, а також у разі його поновлення. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. За домовленістю сторін договори про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови можуть бути посвідчені нотаріально. Власник земельної ділянки також може встановити вимогу нотаріального посвідчення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій) та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі:

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; спливу строку, на який було надано право користування;

відчуження земельної ділянки приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

прийняття уповноваженим органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування рішення про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності для суспільних потреб;

невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів емфітевзису та суперфіцію, укладених у рамках такого партнерства);

Припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки державної чи комунальної власності з підстав, визначених у пункті 3-1 частини шостої цієї статті, здійснюється за правилами, встановленими статтею 32-1 Закону України Про оренду землі .

Аналогічні приписи містяться також у статті 416 Цивільного кодексу України, згідно з якою право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

спливу строку права користування;

відмови землекористувача від права користування;

невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Отже, наведені приписи закону передбачають автоматичне припинення права землекористування у випадку невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.03.2018 у справі №910/5963/17.

Згідно зі статтею 37 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дозвіл на виконання будівельних робіт є правовою підставою для початку будівельних робіт. Однак, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що з моменту отримання дозволу на виконання будівельних робіт 16.11.2012 ним розпочато виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці. Також, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України щодо забудови земельної ділянки, про ступінь готовності об`єктів будівництва, стан будівництва, чи завершеного будівництва містобудівних об`єктів на земельній ділянці згідно з їх цільовим призначенням, технічних умов, з моменту набуття позивачем прав орендаря за відповідним договором оренди.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Позивачем в свою чергу, не було надано ні суду першої інстанції під час розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції містобудівні умови та обмеження, як не було надано і доказів про їх отримання.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду дійшов висновку, що позивачем, як орендарем, не було розпочато будівельних робіт та не здійснено забудову орендованої земельної ділянки, а зважаючи на встановлені у ст. 416 Цивільного кодексу України та ст. 102-1 Земельного кодексу України строки, договір оренди земельної ділянки - є припиненим і підстави для його продовження в силу приписів ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - відсутні.

Також, стосовно наведених позивачем посилань на постанови Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що справу № 910/8798/18 було скеровано на новий розгляд, а у справі № 908/21/18 предметом спору було визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки державної форми власності та повернення її на користь держави, а у справі № 910/9044/18 позовні вимоги стосувались визнання договору оренди поновленим, а у справі № 905/1877/17 предметом спору було визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки та визнання договору поновленим, а отже, предмети спору у вказаних справах, є відмінними від предмету спору у даній справі. Також, обставини даної справи та обставини у справах № 920/739/17 (в якій уповноваженим органом висловлено відмову у поновленні договору) та у справі № 915/1042/18 (про поновлення договору оренди) є відмінними.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків стосовно спірних правовідносин учасників спору.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивач просив визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі, в якій викладено умову, за якою сторони домовились поновити договір оренди на 5 років, з 14.05.2018.

В свою чергу, 14.05.2013 між Київською міською радою (орендодавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" (орендар, позивач) на підставі рішень Київської міської ради №310/3401 від 16.03.2006 та №978/7214 від 15.12.2011 було укладено договір про поновлення та внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідчений 14.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. за реєстровим №102, строк оренди встановлено 5 років, тобто до 14.05.2018.

При цьому, позивач, звертаючись з відповідним позовом, в якому він просив визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі, в якій викладено умову, за якою сторони домовились поновити договір оренди на 5 років, з 14.05.2018, фактично ставить питання про врегулювання між сторонами правовідносин, які існували у минулому, і що суперечить приписам ст. 187 Господарського кодексу України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача у позові не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому позов задоволенню не підлягає за наведених у дані постанові підстав, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову за наведених у даній постанові підстав.

У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" до Київської міської ради про визнання укладеною Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 06.09.2005, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12.09.2005 за №79-6-00349 (в редакції Договору про поновлення та внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 14.05.2013, укладеного між Київською міською радою 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 9/2; ідентифікаційний код 37165505) в редакції викладеної позивачем - слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу позову покладається на позивача у зв`язку з відмовою у його задоволенні, а за подачу апеляційної скарги судовий збір покладається судом апеляційної інстанції на позивача, та підлягає стягненню з останнього на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/2309/20 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 у справі № 910/2309/20 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення: у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" до Київської міської ради про визнання укладеною Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 06.09.2005, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 12.09.2005 за №79-6-00349 (в редакції Договору про поновлення та внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 14.05.2013, укладеного між Київською міською радою 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 9/2; ідентифікаційний код 37165505) в редакції викладеної позивачем - відмовити повністю.

4. Судовий збір за подачу позову залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарден Сіті" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 9/2; ідентифікаційний код 37165505) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп.

6. Матеріали справи № 910/2309/20 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши останньому видати накази на виконанян даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання постанови: 08.12.2020.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

С.Я. Дикунська