Рішення

від 07.12.2020 по справі 913/518/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року Справа № 913/518/20

Провадження №19/913/518/20

Розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області (вул. 8 Березня, 2, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400) в інтересах держави в особі позивача - Північно - Східного офісу Державної аудиторської служби України (майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під`їзд, м. Харків, 61022)

до відповідача 1 - Новоайдарської обласної санаторної школи (вул. В. П`ятьоркіна, 3, смт Новоайдар, Луганська область, 93500)

відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР СВ" (юридична адреса: вул. Курчатова, 18 Ж, м. Рівне, Рівненська область, 33018; адреса для листування: вул. Московська, 120, м. Ізюм, Харківська область, 64303)

про визнання недійсним договору позики товару (безвідсоткової) №18 від 03.04.2020

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від прокуратури - Полякова С.О., прокурор відділу прокуратури Харківської області за службовим посвідченням № 048615 від 10.11.2017;

від позивача - представник не прибув;

від відповідача 1 - представник не прибув;

від відповідача 2 - представник не прибув

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Північно - Східного офісу Державної аудиторської служби України звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Новоайдарської обласної санаторної школи та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР СВ" про визнання недійсним договору позики товару (безвідсоткової) №18 від 03.04.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР СВ" (позикодавець, відповідач 2) та Новоайдарською обласною санаторною школою (позичальник, відповідач 1) укладено договір позики товару (безвідсоткової), відповідно до п.1.1. якого, позикодавець передає позичальнику безпроцентну позику у вигляді продукції (теплова енергія) в кількості 42,52 Гкал по ціні 1935 грн 36 коп. за одиницю, на суму 82291 грн 51 коп., а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.09.2020 відкрито провадження у справі та підготовче провадження призначено на 05.10.2020.

Ухвалою суду від 05.10.2020 відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 21.10.2020.

Ухвалою суду від 21.10.2020 відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 09.11.2020.

Ухвалою суду від 09.11.2020 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 23.11.2020.

Ухвалою суду від 23.11.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 07.12.2020.

Представники позивача та відповідачів у судове засідання 07.12.2020 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачі відзивів на позовну заяву не надали. Неподання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

03.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПАРТНЕР СВ (позикодавець, відповідач 2) та Новоайдарською обласною санаторною школою (позичальник, відповідач 1) укладено договір позики товару (безвідсоткової) №18, відповідно до п.1.1 якого, позикодавець передає позичальникові безпроцентну позику у вигляді продукції (теплова енергія) в кількості 42,52 Гкал по ціні 1 935 грн 36 коп. за одиницю, на суму 82 291 грн 51 коп., а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк.

Відповідно до п.2.1 договору позикодавець зобов`язаний перерахувати позичальникові на його банківський рахунок зазначену суму позики в строк після проведення відкритих торгів по придбанню теплової енергії та оголошення результатів.

Повернення зазначеної в договорі суми позики може відбуватися за бажанням позичальника протягом 3 місяців по частинам (в розстрочку). Зазначена сума безпроцентної позики може бути повернута позичальником достроково (п.2.2 договору).

Як зазначає прокурор, зі змісту оспорюваного договору вбачається, що вказаний правочин є удаваним і насправді є договором купівлі-продажу товару з розстроченням платежу і не відповідає вимогам ст.1046 ЦК України, оскільки фактичним предметом позики є товар (теплова енергія), а повертається позичальникові не товар зі схожими родовими ознаками, а грошові кошти. Намір ТОВ ПАРТНЕР СВ здійснювати саме продаж теплової енергії підтверджується тим, що за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності ТОВ ПАРТНЕР СВ належить, поміж іншим, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (код КВЕД 35.30).

На думку прокурора, метою підприємницької діяльності ТОВ ПАРТНЕР СВ є отримання прибутку, зокрема, за продаж продукції - теплової енергії, що виробляється на орендованому майні та обладнанні Новоайдарської обласної санаторної школи. Таким чином, воля відповідача 2 спрямована на вироблення та передачу теплової енергії споживачу та очікування оплати за її продаж.

Нормативно - правові підстави позову визначені статтями 203, 215 ЦК України та ч.3 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі , яка передбачає заборону на укладання договору про закупівлю, який передбачає оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель.

Правове регулювання загальних вимог до правочинів здійснюється Цивільним кодексом України, зокрема, згідно зі ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним /оспорюваний правочин/.

За приписами ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У той же час, згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом оспорюваного договору позики товару (безвідсоткової) №18 від 03.04.2020 позикодавець має передати позичальникові безпроцентну позику у вигляді продукції (теплова енергія) в кількості 42,52 Гкал по ціні 1 935 грн 36 коп. за одиницю, на суму 82 291 грн 51 коп., а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк (п.1.1 договору).

Таким чином, зазначений договір не відповідає вимогам ст. 1046 ЦК України, оскільки фактичним предметом позики є товар (теплова енергія), а повертається позичальникові не товар зі схожими родовими ознаками, а грошові кошти. З урахуванням викладеного, вказаний договір фактично є договором купівлі-продажу товару з розстроченням платежу.

Згідно з ч.2 ст.184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Аналіз вказаних норм законодавства вказує та те, що якщо предметом позики є товар (товарна позика), то позикодавець за договором передає товар, визначений родовими ознаками, а у позичальника виникає обов`язок повернути товар, визначений родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що був переданий йому позикодавцем.

Відповідно до приписів ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За змістом ч.1 ст.202, ч.3 ст.203 ЦК України головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків.

Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 у справі №923/474/17 висловився щодо правової конструкції ст.235 ЦК України, а саме зазначив, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести, для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

У постанові Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними зазначено, що встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що договір позики товару (безвідсоткової) №18 від 03.04.2020 є удаваним правочином, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу товару з розстроченням платежу.

Намір ТОВ ПАРТНЕР СВ здійснювати саме продаж теплової енергії підтверджується тим, що за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності ТОВ ПАРТНЕР СВ належить, поміж іншим, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (Код КВЕД 35.30).

За роз`ясненнями Державної служби статистики України, наявними на офіційному сайті (htth:/kved.ukrstat.,gov.uа/КVЕD2010/35/КVЕD10_35_30.html), цей клас включає: виробництво, збирання та розподілення пари, гарячої води для центрального опалення, виробництва енергії та інших цілей, виробництво та розподілення охолодженого повітря, виробництво та розподілення охолодженої води з метою охолодження, виробництво льоду як для харчових, так і для нехарчових цілей (для охолодження).

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено терміни:

- виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору;

- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі- продажу;

- теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.

У свою чергу, за приписами ст.19 вказаного Закону теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Таким чином, метою підприємницької діяльності ТОВ ПАРТНЕР СВ є отримання прибутку, зокрема, за продаж продукції, такої як теплова енергія, яку Товариство виробляє за результатом використанням орендованого майна та обладнання Новоайдарської обласної санаторної школи.

Доказом того, що сторони оспорюваного правочину мали намір укласти саме договір купівлі-продажу, є рішення виконавчого комітету Новоайдарської селищної ради від 13.12.2019 №133 Про погодження ТОВ ПАРТНЕР СВ встановлення загального тарифу з виробництва та постачання теплової енергії (з постачанням гарячої води) для КЗ Новоайдарська обласна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів у розмірі 1 935 грн 36 коп. за 1 Гкал, яке набрало чинності 01.01.2020 (а.с.41).

Слід зауважити, що саме тариф 1 935 грн 36 коп. за 1 Гкал застосовується у п.1.1 оспорюваного договору.

Намір ТОВ ПАРТНЕР СВ здійснити продаж теплової енергії, а Новоайдарської обласної санаторної школи здійснити купівлю теплової енергії підтверджується матеріалами справи, зокрема, договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області №1 від 01.01.2020, укладеним між відповідачами та листом №334 від 02.09.2019 Комунального закладу Новоайдарська обласна загальноосвітня санаторна школа - інтернат I-III ступенів до Департаменту освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації з проханням розглянути альтернативне рішення питання щодо закупівлі теплової енергії (а.с.32).

Правове регулювання договору купівлі-продажу здійснюється главою 54 ЦК України та, зокрема, за змістом ст.655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Ураховуючи те, що ТОВ ПАРТНЕР СВ за спірним договором фактично передає у власність Новоайдарської обласної санаторної школи товар, яким є теплова енергія, а Новоайдарська обласна санаторна школа зобов`язується оплатити суму, якою визначено вартість товару, суд дійшов висновку, що воля відповідачів була спрямована саме на укладення договору купівлі-продажу товару.

Крім того, удаваним правочином (оспорюваним договором) передбачено зобов`язання позичальника повернути позикодавцю саме суму позики, а не товар зі схожими родовими ознаками, що не відповідає ст.1046 ЦК України. Разом з цим, обов`язок сторони здійснити оплату за отриманий товар відповідає обов`язку, передбаченому саме договором купівлі-продажу та ст.655 ЦК України.

Факт передачі теплової енергії за оспорюваним договором відповідачами не заперечується, підтверджується матеріалами справи, зокрема, виставленим рахунком на оплату №4 від 03.04.2020 на суму 82 291 грн 51 коп. (а.с.27).

Слід зазначити, що відповідно до ст.1 Закону України Про теплопостачання саме споживачі та постачальники теплової енергії є суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і, як наслідок, відносини у цій сфері встановлюються шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Ураховуючи відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, такий договір укладається його сторонами з урахуванням норм, зокрема, Закону України Про теплопостачання , Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, з урахуванням дотриманням процедури укладення договорів, визначеної нормами ГК України та главою 53 ЦК України.

Разом з тим, Законом України Про публічні закупівлі , в редакції, що діяла на час підписання договору, встановлені правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти.

Відповідно до Статуту Новоайдарської обласної санаторної школи вона є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області (п.1.4 Статуту), є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки, печатку, штамп і бланки зі своїм найменуванням, ідентифікаційним кодом та іншими реквізитами (п.1.6 Статуту); має цивільну правоздатність та дієздатність, від свого імені набуває майнових та особистих немайнових прав, несе обов`язки, виступає позивачем і відповідачем в судах (п.1.7 Статуту); несе відповідальність за своїми зобов`язаннями (п.1.8 Статуту); організаційно-правова форма санаторної школи - комунальна організація (установа, заклад) - п.1.10 Статуту; є бюджетною установою (п.1.11 Статуту); фінансування санаторної школи здійснюється за рахунок коштів обласного бюджету (п.6.2 Статуту).

Ураховуючи викладене, в розумінні п.9 ч.1 ст.1 Закону України Про публічні закупівлі Новоайдарська обласна санаторна школа є замовником, який здійснює закупівлі відповідно до цього Закону, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, та укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Заборона укладання договору про закупівлю, що передбачає оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, встановлена приписами ч.3 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі .

Слід зазначити, що враховуючи зміст домовленостей, закріплених у п.2.1 договору, відповідач 1 на час вчинення оспорюваного правочину був обізнаний про законодавчо закріплений обов`язок проведення процедури закупівлі, а отже усвідомлював протиправність укладання договору товарної позики з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі , ст.1 якого передбачає, що договір про закупівлю - договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

За приписами ст.4 Закону України Про публічні закупівлі закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п`яти днів з дня їх затвердження.

Проте, аналіз веб-порталу Уповноваженого органу з питань закупівель (https://ргоzогго.gov.ua) свідчить про відсутність розпочатих Новоайдарською обласною санаторною школою процедур закупівлі теплової енергії та відсутність річного плану закупівель теплової енергії.

Крім того, п.8 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України встановлено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.

Відсутність коштів на оплату за теплову енергію, які мають бути передбачені бюджетними призначеннями, асигнуваннями, та, відповідно, передбачатись у річному плані закупівель товару, при укладанні спірного договору порушують принципи, встановлені ст.3 Закону України Про публічні закупівлі та створюють загрозу нецільового використання бюджетних коштів.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що при укладенні договору позики товару (безвідсоткової) №18 від 03.04.2020 відповідачами не дотримано принципів ефективного та прозорого здійснення закупівлі, створення добросовісної конкуренції, максимальної ефективності та економії, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, чим порушено вимоги ст.ст.2, 4, 36 Закону України Про публічні закупівлі , ст.7 Бюджетного кодексу України, ст.ст.202, 203 ЦК України, а тому цей договір підлягає визнанню недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.215 цього ж Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1 - 3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ч.1 ст.216 названого Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Ураховуючи вищенаведене, позов підлягає задоволенню повністю.

Судовий збір покладається на відповідачів згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Північно - Східного офісу Державної аудиторської служби України до Новоайдарської обласної санаторної школи та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР СВ" про визнання недійсним договору позики товару (безвідсоткової) №18 від 03.04.2020 задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір позики товару (безвідсоткової) №18 від 03.04.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ПАРТНЕР СВ та Новоайдарською обласною санаторною школою.

3. Стягнути з Новоайдарської обласної санаторної школи (вул. В. П`ятьоркіна, 3, смт Новоайдар, Луганська область, 93500, код ЄДРПОУ 20151675) на користь Прокуратури Луганської області (вул. Б. Ліщини, 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 02909921) судовий збір у сумі 1051 грн 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРТНЕР СВ (вул. Курчатова, 18 Ж, м. Рівне, Рівненська область, 33018, код ЄДРПОУ 40214288) на користь Прокуратури Луганської області (вул. Б. Ліщини, 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 02909921) судовий збір у сумі 1051 грн 00 коп.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 08.12.2020.

Суддя Т.В. Косенко