Рішення

від 01.12.2020 по справі 926/1076/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

02 грудня 2020 року Справа № 926/1076/20

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. за участю помічниці судді, яка виконує обов`язки секретаря судового засідання Попової К.Г. розглянувши справу №926/1076/20

За позовом керівника Кам`янець Подільської місцевої прокуратури (32300, м. Кам`янець Подільськ, вул. Драгоманова, буд. 11)

В інтересах держави, в особі Кам`янець Подільської міської ради (32300, м. Кам`янець Подільськ, Майдан Відродження, буд. 1)

До Обслуговуючого кооперативу "Житлово будівельний кооператив "Перспективний" (58003, м. Чернівці, вул. Салтикова Щедріна, буд. 18)

Про стягнення збитків (упущеної вигоди) завданих невиконанням зобов`язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури у сумі 605000,00 грн

За участю представників:

Від прокурора: Балицька Р.Ф.

Від позивача: Зюзіна Т.В. гол. спец.- юрисконсульт (розпорядження №134-к від 06.04.17р)

Від відповідача: не з`явився

Судове засідання проведене в режимі відеоконференції в системі відеоконференцзв`язку "EasyCom".

СУТЬ СПОРУ: Керівник Кам`янець Подільської місцевої прокуратури звернувся з позовною заявою в інтересах держави, в особі Кам`янець Подільської міської ради до Обслуговуючого кооперативу "Житлово будівельний кооператив "Перспективний" про стягнення збитків (упущеної вигоди) завданих невиконанням зобов`язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури у сумі 605000,00 грн.

В обгрунтування заявленого позову прокурором зазначено те, що відповідач всупереч вимог ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не звернувся до Кам`янець Подільської міської ради із заявою щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кам`янець Подільського, не надав відповідних документів та проігнорував відповідні звернення позивача, не уклав зазначеного договору та не сплатив коштів пайової участі, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов`язкових дій щодо такого звернення, укладення договору та сплати коштів.

Таким чином, неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов`язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Кам`янець Подільська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди.

Джерелом для бюджетного фінансування потреб розвитку інфраструктури населеного пункту є пайова участь замовників об`єктів будівництва, яка полягає у сплаті ними до місцевого бюджету коштів у визначеному відповідно до закону розмірі.

Спірні правовідносини, пов`язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти пайової участі на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів територіальної громади міста Кам`янець Подільська. Відповідач протягом тривалого час ухиляється від виконання зобов`язань щодо сплати пайової участі, чим порушує норми містобудівного законодавства та права територіальної громади міста Кам`янець Подільського і у спірних правовідносинах інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене прокурор посилаючись на ст.22, ст.1166 ЦК України просить суд стягнути із відповідача 605000,00 грн. - збитків, завданих невиконанням зобов`язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інфраструктури міста Кам`янець Подільського.

21.05.2020 року позовні матеріали зареєстровані відділом документального забезпечення та аналітичної роботи господарського суду Чернівецької області за вх.№1076.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу №926/1076/20 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 22.05.2020 року позовну заяву керівника Кам`янець Подільської місцевої в інтересах держави, в особі Кам`янець Подільської міської ради залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків.

02.06.2020 року на адресу Господарського суду Чернівецької області від прокурора надійшла про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 04.06.2020 року повернуто позовну заяву за вх.№1076 від 03.06.2020 року та додані до неї додатки Керівнику Кам`янець Подільської місцевої прокуратури.

06.07.2020 року керівником Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури оскаржено ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04.06.2020 року по справі №926/1076/20 до Західного апеляційного господарського суду.

Постановою ЗАГС від 03.08.2020 року апеляційну скаргу керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури задоволено, ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 04.06.2020 року по справі №926/1076/20 скасовано. Матеріали справи передано на розгляд Господарському суду Чернівецької області.

Витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду справу №926/1076/20 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.08.2020 року.

01.09.2020 року на адресу Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшло клопотання (вх.№1969) про проведення усіх судових засідань по справі №926/1076/20 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 02.09.2020 року задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року у зв`язку з нез`явленням відповідача або уповноваженого представника підготовче засідання відкладено на 22.09.2020 року.

Ухвалою суду від 22.09.2020 року у зв`язку з нез`явленням відповідача відкладено підготовче засідання на 15.10.2020 року.

Ухвалою суду від 15.10.2020 року у зв`язку з нез`явленням відповідача відкладено підготовче засідання на 28.10.2020 року.

Ухвалою суду від 28.10.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2020 року.

Призначене на 18.11.2020 року судове засідання не відбулось у зв`язку з непрацездатністю судді Гушилик С.М., про що учасники справи були повідомленні належним чином.

Ухвалою суду від 25.11.2020 року розгляд справи призначено на 02.12.2020 року.

Присутні у судовому засіданні, 02.12.200 року прокурор та уповноважений представник позивача підтримали в повному обсязі заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання, 02.12.2020 року (в черговий раз) не з`явився, причини не з`явлення суду не повідомив, при цьому судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його адресу: 58003, м. Чернівці, вул. Салтикова Щедріна, буд. 18. Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресою. Окрім того, у зв`язку з систематичним нез`явленням представника відповідача до суду, відповідача неодноразово було повідомлено також через офіційний сайт господарського суду Чернівецької області. Слід відмітити, що на адресу суду повернулись ухвали суду від 18.08.2020 року, 07.09.2020 року та 22.09.2020 року з відміткою поштового зв`язку «неправильно зазначена адреса одержувача», решта поштових відправлень до суду не повернулись.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 03.03.2009 року, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 правил).

Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам правил, та фактично відповідає причині повернення у зв`язку з відсутністю адресата.

Аналізуючи зазначені вище положення правил надання послуг поштового зв`язку, слід дійти висновку, що повернення судових рішень із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 року у справі № 916/3188/16.

Окрім того, слід зазначити, що відповідач неодноразово був повідомлений про час і місце судових засідань шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційному веб-сайті судової влади України.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З метою розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами.

Заслухавши прокурора та представниці позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до декларації про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована в Департаменті містобудування та архітектури Кам`янець Подільської міської ради за №ХМ102173460070 від 15.12.2017 року, замовником на виконання будівельних робіт будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями амбулаторії сімейної медицини по вул. Годованця, 13 Б, в м. Кам`янець Подільський Хмельницької області.

Рішенням Кам`янець Подільської міської ради №16/41 від 03.10.2017 року затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста Кам`янець Подільського (далі Порядок) відповідно до п.1.4. якого дія цього Порядку поширюється на всіх замовників, незалежно від форми власності, які здійснюють, здійснили, або мають намір здійснити будівництво на території міста Кам`янця-Подільського, за винятком тих, що перелічені у п. 1.5 цього положення.

Обслуговуючим кооперативом "Житлово будівельний кооператив "Перспективний" (відповідач) здійснено будівництво - багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями амбулаторії сімейної медицини по вул. Годованця, 13 Б, в м. Кам`янець Подільський Хмельницької області.

Об`єкт прийнято в експлуатацію відповідно до сертифікату серії ХМ №162190241305 від 24.01.2019 року, яким Відділ державного архітектурно будівельного контролю Кам`янець Подільської міської ради засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями амбулаторії сімейної медицини по вул. Годованця, 13 Б в м. Кам`янець Подільський Хмельницької області.

Згідно сертифікату серії ХМ №162190241305 від 24.01.2019 року (що є тотожним декларації про готовність об`єкта до експлуатації) ОК ЖБК "Перспективний" задекларувало 3321,7 м2 загальної площі будинку, в тому числі загальна площа квартир складає 2500,00 кв.м, житлова площа квартир складає 1114,5 кв.м., площа амбулаторії сімейної медицини 117,9 кв.м.

З метою спонукання забудовника до сплати пайової участі, Кам`янець Подільською міською радою 02.04.2019 року, 19.09.2019 року направлялись відповідачу листи про необхідність укладання договору та сплати коштів пайової участі.

27.04.2020 року міською радою відповідачу направлено вимогу до якої долучено два примірники проекту договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кам`янець - Подільського, з відповідним розрахунком пайової участі, підписаним начальником управління капітального будівництва.

Вказані листи і вимога відповідачем залишено без відповіді.

13.12.2019 року місцевою прокуратурою за результатами вивчення на предмет повноти сплати коштів пайової участі до бюджету міста встановлено, що ОК ЖБК "Перспективний" здійснено будівництво житлового будинку з вбудованими приміщеннями амбулаторій сімейної медицини по вул. Годованця, 13 буд Б, м. Кам`янця Подільського направлено міській раді лист за №90 1944 вих. 19 в якому зазначено, що у випадку ухилення забудовника від укладання договору пайової участі та сплати відповідно коштів згідно до договору міській раді необхідно вжити відповідні заходи щодо його спонукання до укладання договору та сплати коштів пайової участі.

04.05.2020 року місцевою прокуратурою направлено міський раді лист за №33 4254 вих. -20 про надання інформації про вжиті міською радою заходів щодо стягнення із ОК ЖБК "Перспективний" коштів пайової участі в судовому порядку, причини не вжиття таких заходів в судовому порядку та чи буде вжиття таких заходів в подальшому.

У відповідь на зазначений лист позивач листом 1/02 25 1664 від 06.05.2020 року повідомив прокурора про те, що виконавчим комітетом Кам`янець Подільської міської ради не вживалися заходи спрямовані на стягнення заподіяної шкоди територіальній громаді у судовому порядку та вживатись не будуть у зв`язку із недостатнім фінансуванням з місцевого бюджету.

У зв`язку із зазначеними обставинами, прокурор повідомив позивача про наявні підстави для представництва інтересів держави в суді в особі Кам`янець Подільської міської ради, у зв`язку з чим має намір звернутися до суду із відповідним позовом, що саме ним зроблено і було.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 31-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру").

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року зі справи № 806/1000/17).

За приписами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Кам`янець - Подільська міська рада є отримувачем коштів пайової участі, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, при цьому, Радою не вжито заходів щодо стягнення з відповідача грошових коштів у вигляді пайової участі, а тому прокурор обґрунтовано звернувся з позовом до суду саме в інтересах міської ради.

Предметом спору є стягнення суми збитків в розмірі 605000,00 грн, спричинених територіальній громаді м. Кам`янець Подільська внаслідок невиконання відповідачем встановленого законом обов`язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Проаналізувавши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року №3038-VI (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин, далі-Закон), який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 40 Закону порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Водночас, за ч. 5 зазначеної статті величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Таким чином, ст. 40 Закону встановлено обов`язок замовника будівництва взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування, такий договір має бути укладений в обов`язковому порядку в межах строку, встановленого ч. 9 ст. 40 Закону, а не укладення цього договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.

У застосуванні наведеної норми суд звертається до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 року у справі №922/753/16 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі №904/914/18, згідно з яким аналіз положень ч.ч. 2, 3, 9 ст. 40 Закону дає підстави для висновку, що обов`язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов`язок пов`язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

Доказів наявності відповідного договору, чи доказів звернення відповідача до позивача із пропозицією укласти відповідний договір, чи оплати пайової участі у відповідному розмірі відповідачем суду надано не було.

Водночас, наведені норми Закону та пункти положення, які за своїм змістом є ідентичними, встановлюють, що величина пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі (розрахунку, який є невід`ємною частиною договору), укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Відповідно до ч.1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За змістом ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно із статтею 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 217 ГК України господарськими санкціями, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції.

Статтею 224 ГК України, яка кореспондується із статтею 623 ЦК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно з частиною другою статті 224 ГК України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Судом встановлено, що Обслуговуючим кооперативом "Житлово будівельний кооператив "Перспективний", як замовник будівництва не звертався до позивача щодо укладення відповідних договорів про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов`язкових дій щодо такого звернення та укладення договору та є протиправною формою поведінки, внаслідок якої рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням "упущена вигода".

При цьому наслідки у вигляді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв`язку із наведеною неправомірною бездіяльністю ОБК "Житлово будівельний кооператив "Перспективний".

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ прикінцеві та перехідні положення ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україн" договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Установити, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Пунктом 3.2. Порядку величина пайової часті визначається у договорі, укладеному замовником з міською радою. Розрахунок розміру коштів пайової участі здійснюється з урахуванням загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховується витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика, від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами та правилами, вона визначається виходячи із техніко економічних показників, запланованого об`єкта будівництва та підставі нормативів для одиниці створеної потужності, встановлених на момент звернення про укладання договору та затверджених органом місцевого самоврядування: норматив для багатоквартирних житлових будинків визначається на рівні показника опосередкованої вартості спорудження житла для Хмельницької області, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України, норматив для нежитлових будівель та споруд визначається на рівні опосередкованої вартості будівництва об`єктів соціального призначення, які споруджуються на території України (з урахуванням ПДВ) та прирівнюється до вартості будівництва адміністративних будинків, рекомендованого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України (п.3.3. Порядку).

Міністерством розвитку громад та територій України 02.12.2019 року за №286 затверджено показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01.10.2019 року) відповідно до якого опосередкована вартість спорудження житла в регіоні Хмельницької області становить 12100 грн за 1 кв.м загальної площі квартир будинку.

Згідно проведеного розрахунку розмір пайової участі у зв`язку із будівництвом 47 квартирного 9 ти поверхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями амбулаторії сімейної медицини за адресою вул. Годованця, 13 Б в м. Кам`янець Подільський Хмельницької області складає 2500,00 кв.м. х 12100,00 грн х 2% = 605000,00 грн, де 2500,00 кв.м. загальна площа квартир будинку, згідно довідки по даних технічної інвентаризації об`єкта будівництва від 15.01.2019 року та сертифіката серії ХМ №16190241305 від 24.01.2019 року, 12100,00 грн показник опосередкованої вартості спорудження житла для Хмельницької області (вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ), затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та території України №286 від 02.12.2019 року "Про показники вартості спорудження житла зва регіонами України", застосований на дату виконання розрахунку, 2% - відсоток від вартості об`єкта для житлових будинків, застосований відповідно до пункту 2 розділу ІІ прикінцеві та перехідні положення ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Строк визначений ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" та п.2.1. положення у 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладання, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, встановлений саме для добровільного виконання стороною вказаного обов`язку, і невиконання такого зобов`язання не звільняє замовника від укладання договору.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, про правомірність визначення позивачем величини пайової участі відповідача у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до пункту 2 розділу ІІ прикінцеві та перехідні положення ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" у розмірі 605000,00 грн є обґрунтованими.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення, а саме:

- протиправна поведінка: договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кам`янець - Подільського всупереч вимогам статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідачем не укладено;

- збитки: внаслідок не виконання відповідачем вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" територіальна громада міста Кам`янець - Подільського в особі ради не отримала дохід у розмірі 605000,00 грн.;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками: внаслідок протиправних дій відповідача територіальній громаді міста Кам`янця Подільського завдано збитки у вигляді недоотримання надходжень до місцевого бюджету в розмірі 605000,00 грн.;

- вина: відповідач, який в силу вимог частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зобов`язаний брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, не звернувся до Запорізької міської ради з приводу укладення договору та не перерахував 605000,00 грн. в якості коштів на створення та розвитку зазначеної інфраструктури міста Кам`янця - Подільського.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 12.07.2017 року у справі № 3-729гс17 та у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №908/6327/15, від 07.05.2018 року у справі № 908/6328/15, від 17.05.2018 року у справі № 918/708/17 та від 04.06.2018 року у справі № 908/6331/15, від 17.05.2019 року у справі № 920/403/18.

Таким чином, Кам`янець Подільська міська рада недоотримала кошти пайової участі у створені і розвитку інфраструктури міста у сумі 605000,00 грн., що є не одержаними нею доходами, які вона могла одержати б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності - Обслуговуючим кооперативом "Житлово будівельний кооператив "Перспективний", що в силу приписів частини другої статті 224 ГК України є упущеною вигодою.

Отже, за наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що ОК ЖБК "Перспективний" зобов`язане було укласти Договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, проте не виконало і не вжило дій, які б свідчили про намір виконати своє зобов`язання, адже всупереч вимогам закону та чинних актів органів місцевого самоврядування зареєструвало декларацію про готовність об`єкту до експлуатації без виконання обов`язку щодо перерахування коштів пайової участі.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За вказаних вище обставин у своїй сукупності, враховуючи, що вимоги прокурора і позивача є обгрунтованими, відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що такі вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись статями 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236 238, 240 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Керівника Кам`янець Подільської місцевої прокуратури (32300, м. Кам`янець Подільськ, вул. Драгоманова, буд. 11, код 2911102) в інтересах держави, в особі Кам`янець Подільської міської ради (32300, м. Кам`янець Подільськ, Майдан Відродження, буд. 1, код 26571846) до Обслуговуючого кооперативу "Житлово будівельний кооператив "Перспективний" (58003, м. Чернівці, вул. Салтикова Щедріна, буд. 18, код 42282959) про стягнення збитків (упущеної вигоди) завданих невиконанням зобов`язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури у сумі 605000,00 грн задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово будівельний кооператив "Перспективний" (58003, м. Чернівці, вул. Салтикова Щедріна, буд. 18, код 42282959) на користь Кам`янець Подільської міської ради (32300, м. Кам`янець Подільськ, Майдан Відродження, буд. 1, код 26571846) 605000,00 грн збитків (упущеної вигоди) завданих невиконанням зобов`язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури міста Кам`янця Подільського.

3.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово будівельний кооператив "Перспективний" (58003, м. Чернівці, вул. Салтикова Щедріна, буд. 18, код 42282959) на користь прокуратури Хмельницької області (29000, м. Хмельницький, Військоматський провулок, 3, код 02911102">02911102) судовий збір в сумі 9075,00 грн.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2020 року

Суддя Гушилик С.М.