Ухвала

від 07.12.2020 по справі 904/2890/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/2890/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Уркевич В. Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про стягнення 390 042,24 грн,

ВСТАНОВИВ:

27.10.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2020, повний текст якої підписаний 05.10.2020 (колегія суддів: Вечірко І. О., Білецька Л. М., Коваль Л. А.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 (суддя: Манько Г. В.) з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Пільков К. М.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.12.2020 у зв`язку з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 № 13 про обрання судді Пількова К. М. до Великої Палати Верховного Суду здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Уркевич В. Ю.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження виходячи з наступного.

Згідно з частиною 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення 390 042,24 грн, а, отже, ціна позову у даній справі не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обґрунтовуючи підстави щодо відкриття касаційного провадження, передбачені підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що зазначена справа має виняткове значення для скаржника, посилаючись на те, що на розгляді господарських судів різних інстанцій знаходяться ряд справ, причиною виникнення спору в даних справах стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення плати за користування вагонами, що перебувають під арештом.

Належних обґрунтувань винятковості значення даної справи для скаржника касаційна скарга не містить, а одна лише вказівка на наявність на розгляді господарських судів спорів в аналогічних правовідносинах не може бути визнана Судом підставою щодо відкриття касаційного провадження, передбаченою підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України. При цьому саме лише посилання скаржника на наявність такої обставини, що не обґрунтована іншими доводами, автоматично не презюмує її існування. Незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.

Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст судових рішень, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судового рішення попередньої інстанції тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконними.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Саме власне твердження скаржника про те, що справа має виняткове значення для скаржника, не може бути визнано судом безумовною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

У частині 4 статті 11 ГПК України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі " Levages Prestations Services v. France " № 21920/93, § 48, 23.10.1996).

За змістом частини 1 статті 18 зазначеного Закону, для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний переклад Конвенції українською мовою, але у разі відсутності перекладу Рішення та ухвали ЄСПЛ чи ухвали Європейської комісії з прав людини, Суд користується оригінальним текстом.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці ЄСПЛ, та викликане виключно статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження, підстав для розгляду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження немає.

Відповідно до положень частини 6 статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2020 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2020 у справі № 904/2890/20.

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути скаржнику (в тому числі платіжне доручення № 3127115 (№ 584970909205) від 15.10.2020 на суму 11 701, 26 грн.)

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич