Ухвала

від 09.12.2020 по справі 923/1149/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/1149/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ВАТ-РОСТОК

на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2020

у справі № 923/1149/19

за позовом Акціонерного товариства Херсонобленерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВАТ-РОСТОК (далі - ТОВ ВАТ-РОСТОК , скаржник)

про стягнення 560 946, 85 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ВАТ-РОСТОК 23.11.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 (повний текст постанови складений 02.11.2020) у справі №923/1149/19, ухвалити нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, скаржник просить суд вирішити питання про зупинення виконання судового рішення до закінчення його касаційного перегляду.

Вирішуючи питання щодо прийнятності касаційної скарги та наявності підстав для відкриття/відмови у відкритті касаційного провадження, дослідивши касаційну скаргу ТОВ ВАТ-РОСТОК у контексті оскаржуваних судових рішень, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

У грудні 2019 року Акціонерне товариство Херсонобленерго звернулося з позовом до ТОВ ВАТ-РОСТОК , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача 560946,85 грн. вартості недооблікованої електричної енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем законодавства у галузі електроенергетики та умов, укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії, у зв`язку з відсутністю на розрахунковому засобу обліку, встановленому на належному ТОВ ВАТ-РОСТОК об`єкті, пломби з відбитками тавра енергопостачальника, що зумовило нарахування відповідачу вартості недооблікованої електричної енергії у сумі 560 946, 85 грн., від сплати яких останній безпідставно ухиляється.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2020, позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ ВАТ-РОСТОК на користь Акціонерного товариства Херсонобленерго вартість недооблікованої електричної енергії у розмірі 560 946, 85 грн.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту протиправності дій відповідача, які зумовили порушення законодавства у галузі електроенергетики, та, як наслідок, обґрунтованістю нарахування останньому вартості недооблікованої електричної енергії, у визначеному Акціонерним товариством Херсонобленерго розмірі.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції враховувала, що пломби з відбитками тавра енергопостачальника встановлено за погодженої сторонами процедури на належному ТОВ ВАТ-РОСТОК об`єкті (свердловини, розташованої на 2,5 км північно-східніше села Коробки Каховського району Херсонської області), доступ до якого, у свою чергу, скаржник мав; представників позивача допустив до перевірки на об`єкт саме представник скаржника, що діяв на підставі довіреності, та який був присутнім під час проведення перевірки, підписав акт про порушення, виклав власні зауваження, що свідчить про те, що вказана особа може вважатися уповноваженим представником споживача.

Також суд апеляційної інстанції відзначив, що позивачем правомірно проведено нарахування за формулою, визначеною у пункті 2.5 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №562 від 04.05.2006, за період з 30.11.2018 по 30.05.2019, який не перевищує загальної кількості робочих днів у шести календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення. При цьому, перевіривши зроблений позивачем розрахунок нарахування ТОВ ВАТ-РОСТОК вартості недооблікованої електроенергії за актом про порушення, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок виконано арифметично правильно та з урахуванням належних вихідних даних.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ ВАТ-РОСТОК звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства та не ґрунтуються на всебічному дослідженні обставин справи.

Також, на думку скаржника, оскаржувані судові рішення ухваленні без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №№ 922/2992/18, 904/210/19, 923/1013/17, 912/793/19, 918/344/18.

Так, пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів , частина перша статті 17 ГПК України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України (в редакції чинній від 08.02.2020) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову в даній справі є стягнення 560 946, 85 грн., а, отже, ціна позову у справі № 923/1149/19 не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи, при наявності підстав, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Такими чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії господарських справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм та наявності обставин конкретної справи, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини третьою статті 287 ГПК України.

Водночас скаржник як на підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктом 2 частиною третьої статті 287 ГПК України, у поданій касаційній скарзі не посилається.

При цьому наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають Суду підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або дана справа має виняткове значення для скаржника, або наявні інші підстави для відкриття касаційного провадження, визначені частиною третьої статті 287 ГПК України.

Наведені скаржником доводи зводяться до заперечень обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, і до переоцінки доказів по справі, та фактично до незгоди з ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій.

Визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: виняткове значення , суспільний інтерес , значення для формування єдиної правозастосовчої практики , малозначні справи тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

Колегія суддів відзначає, що незгода із рішенням суду попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень висновків Верховного Суду не є достатньо переконливими, оскільки як вбачається зі змісту вказаних постанов останні не суперечать висновкам оскаржуваних судових рішень.

Також Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, та судову практику щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Таким чином, подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним , справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №923/1149/19, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

З огляду на викладене клопотання скаржника, подане у цій справі, залишається без розгляду.

Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ВАТ-РОСТОК на рішення Господарського суду Херсонської області від 14.07.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у справі №923/1149/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос