Постанова

від 03.12.2020 по справі 520/6346/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 р.Справа № 520/6346/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, по справі № 520/6346/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРИС"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ИРИС" (далі по тексту - ТОВ ИРИС , позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, контролюючий орган, податковий орган, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № 0000693201 від 12.02.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № 0000703201 від 12.02.2020;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 26.03.2020 № 56633-57.

В обґрунтування позову зазначив, що рішення про застосування фінансових санкцій від 12.02.2020 № 0000693201 та № 0000703201 є протиправними та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках відповідача. Наголошує на неправомірності наказу ГУ ДПС у Харківській області № 112 від 10 січня 2020 року про проведення фактичної перевірки ТОВ «ИРИС» , оскарження якого здійснюється у іншому судовому провадженні. З огляду на проведення, на дату винесення податкової вимоги від 26.03.2020 №56633-57, процедури адміністративного оскарження рішень про застосування фінансових санкцій від 12.02.2020 № 0000693201 та № 0000703201, вважає вказану вимогу такою, що прийнята передчасно, в період неузгодженості сум, визначених контролюючим органом за вищенаведеними рішеннями, що є підставою для її скасування.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 по справі № 520/6346/2020 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРИС" (вул. Святодухівська, буд. 6-А, м. Харків, 61001) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61027) про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги - задоволено частково.

Скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 26.03.2020 року №56633-57.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРИС" (вул. Святодухівська, буд. 6-А, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ - 38633583) сплачену суму судового збору у розмірі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61027, код ЄДРПОУ - 43143704).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 по справі № 520/6346/2020 у вказаній частині та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на п.п. 14.1.39, 14.1.153, 14.1.156, 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 56.18. ст. 56 ПК України пояснив, що сума грошових зобов`язань, визначених відповідачем за спірними рішеннями про застосування штрафних санкцій, після їх оскарження у судовому порядку, набула статусу неузгодженої, а тому відповідно податковий борг у позивача відсутній, внаслідок чого спірна податкова вимога вважається відкликаною, що не було враховано судом першої інстанції під час прийняття рішення в оскаржуваній частині.

Представник позивача в наданому до суду апеляційної інстанції письмовому відзиві просив суд відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову. Наполягав на протиправності оскарженої податкової вимоги, оскільки на дату її прийняття тривала процедура оскарження рішень про застосування штрафних санкції, суми зобов`язань по яким увійшли до складу податкового боргу за спірною вимогою.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

03.12.2020 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ГУ ДПС у Харківській області задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ИРИС (код ЄДРПОУ 38633583) зареєстровано як суб`єкт господарювання, юридична особа.

Під час судового розгляду справи встановлено, що 14.01.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області на підставі наказу від 10.01.2020 № 112 про проведення фактичної перевірки ТОВ ИРИС , направлення на перевірку № 3 від 10 січня 2020 р. та направлення на перевірку № 4 від 10 січня 2020 р. було здійснено вихід на перевірку ТОВ ИРИС за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об`єкті, розташованому за адресою: вул. Святодухівська, буд. 6-а, ресторан (1-й поверх), м. Харків, з 10 січня 2020 р. тривалістю не більше 10 діб.

14.01.2020 о 16:34 годині директору ТОВ ИРИС ОСОБА_1 посадовими особами ГУ ДПС у Харківській області було вручено копію наказу Головного управління ДПС у Харківській області від 10.01.2020 №112 про проведення фактичної перевірки ТОВ ИРИС , направлення на перевірку № 3 від 10 січня 2020 р. та направлення на перевірку № 4 від 10 січня 2020 р.

Під час отримання зазначених документів, керівник підприємства повідомив посадових осіб, що на момент їх вручення, а саме 16 годин 34 хвилини 14 січня 2020 р. робочий час керівника підприємства позивача закінчився, оскільки відповідно до п. 3.3. Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ ИРИС , затверджених наказом №2-ПП від 02.01.2020, на підприємстві встановлено п`ятиденний робочий тиждень і такий розпорядок роботи: початок роботи - 08:00 година, закінчення роботи 16:30 години, перерва для харчування та відпочинку з 12:00 години до 12:30 години. З огляду на зазначене, директор Товариства з обмеженою відповідальністю ИРИС запропонував представникам контролюючого органу прийти у робочий час (час, протягом якого посадова особа повинна виконувати обов`язки за трудовим договором, з метою недопущення порушень Кодексу законів про працю України) для складання акту про недопуск до перевірки.

Після чого, 15.01.2020 посадові особи ГУ ДПС у Харківській області не з`явились за місцем фактичного провадження діяльності ТОВ ИРИС , внаслідок чого ТОВ "ИРИС" було подано до ГУ ДПС у Харківській області заяву вих. № 327 від 15.01.2020 про відмову у допуску до проведення фактичної перевірки.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2020 ТОВ "ИРИС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДПС у Харківській області № 112 від 10 січня 2020 року про проведення фактичної перевірки ТОВ «ИРИС» . Розгляд зазначеного позову здійснюється в межах справи № 520/624/2020.

Разом з цим, посадовими особами контролюючого органу 20.01.2020 було складено акт (довідку) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів, відповідно до якого останніми 14.01.2020 о 16 годині 34 хвилини було проведено перевірку ресторану, який розташований за адресою: вул. Святодухівська, буд. 6 А, м. Харків.

За результатами перевірки встановлено порушення вимог ч. 20, 53 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального ; п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі і громадського харчування та послуг .

Так, зі змісту акту вбачається, що перевіркою, за даними інформаційної бази Державної податкової служби України, на сервері якої надходять електронні копії розрахункових документів реєстратора розрахункових операцій, встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями з 24.04.2018 по 27.04.2018 за відсутності відповідної ліцензії, що є порушенням ч. 20 ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та пального . Також зазначено, що до перевірки не надано довідку щодо внесення до Єдиного державного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв за місцем розташування ресторану, тобто встановлено факт зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв з 24.04.2018 по 27.04.2018 в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру та за відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено вимоги ч. 53 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР. До перевірки не надано прибуткові, товаротранспортні накладні на алкогольні напої, які знаходяться в реалізації ТОВ ИРИС , чим порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Представником позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції було надано пояснення та вказано, що оскільки до проведення перевірки ТОВ ИРИС посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області допущено не було, то останніми не могло бути складено акт про результати фактичної перевірки, у зв`язку з чим підприємством на акт №153/20-40-32-01-08/38633583 від 20.01.2020 було подано заперечення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі висновків акту №153/20-40-32-01-08/38633583 від 20.01.2020 контролюючим органом 12.02.2020 було винесено рішення про застосування фінансових санкцій, а саме:

- № 0000693201, яким у зв`язку з порушенням вимоги ч. 20 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального вирішено згідно з абз. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального застосувати фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії;

- № 0000703201, яким у зв`язку з порушенням вимоги ч. 55 ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального вирішено згідно з абз. 15 ч. 2 ст. 17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального застосувати фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв в місці, що не внесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Зазначені рішення ТОВ "ИРИС" були отримані 19.02.2020 засобами поштового зв`язку.

Позивач, не погодившись з вказаними рішеннями звернувся в порядку їх адміністративного оскарження зі скаргою від 21.02.2020 до Державної податкової служби України, про що шляхом направлення повідомлення про адміністративне оскарження від 21.02.2020 довів до відома Головного управління ДПС у Харківській області.

Рішенням Державної податкової служби України від 11.03.2020 № 8967/6/99-00-08-05-06-06 про продовження строку розгляду скарги було повідомлено ТОВ "ИРИС" про продовження строку розгляду скарги до 24.04.2020.

Рішенням Державної податкової служби України від 16.04.2020 №13540/6/99-00-08-05-06-06 про результати розгляду скарги залишено без змін рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.02.2020 №№0000693201, 0000703201, а скаргу - без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.03.2020 ГУ ДПС у Харківській області винесено податкову вимогу №56633-57, відповідно до якої станом на 25.03.2020 сума податкового боргу ТОВ ИРИС становить 34000,00 грн. Сплата такої суми податкового боргу вимагається терміново.

Вказану податкову вимогу отримано позивачем 21.04.2020, що, з урахуванням рішення ДПС України від 11.03.2020 № 8967/6/99-00-08-05-06-06 про продовження строку розгляду скарги до 24.04.2020, свідчить про винесення податкової вимоги в період, коли тривала процедура адміністративного оскарження рішень про застосування штрафних санкцій.

Не погоджуючись із прийнятими рішення про застосування фінансових санкцій та податковою вимогою, позивач звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування податкової вимоги від 26.03.2020 № 56633-57, суд першої інстанції зазначив, що така податкова вимога була винесена передчасно та безпідставно, оскільки була сформована на підставі неузгоджених сум податкового боргу, визначених за рішеннями про застосування штрафних санкцій, які на дату винесення вимоги перебували у процедурі адміністративного оскарження.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій № 0000693201 від 12.02.2020, № 0000703201 від 12.02.2020, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду справи контролюючим органом підтверджено обставини здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями за відсутності ліцензії у період з 25.04.2018 по 27.04.2018 та здійснення позивачем зберігання алкогольних напоїв в місцях, що не внесено до Єдиного державного реєстру, що й слугувало підставою винесення спірних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, перегляду підлягає рішення суду в частині задоволення позову.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що фактичною підставою для винесення спірної податкової вимоги від 26.03.2020 №56633-57 слугувало те, що станом на 20.03.2020 в інтегрованій картці платника податків рахувалась заборгованість по адміністративним штрафам, які накладені на позивача на підставі рішень № 0000693201 від 12.02.2020, № 0000703201 від 12.02.2020.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із положеннями п.п. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

При цьому, відповідно до п. 56.1 - п. 56.3 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно з п. 56.5 ст. 56 ПК України платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Колегією суддів встановлено, що позивач не погодившись з рішеннями про застосування штрафних санкцій № 0000693201 від 12.02.2020, № 0000703201 від 12.02.2020 оскаржив їх в адміністративному порядку у строки, визначені ст. 56 ПК України, про що повідомив ГУ ДПС у Харківській області.

Відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Державної податкової служби України від 11.03.2020 №8967/6/99-00-08-05-06-06 було продовжено строк розгляду скарги до 24.04.2020 та рішенням Державної податкової служби України від 16.04.2020 №13540/6/99-00-08-05-06-06 про результати розгляду скарги залишено без змін рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.02.2020 №№0000693201, 0000703201, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до приписів п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що суми штрафних санкції, визначених рішеннями про застосування штрафних санкцій № 0000693201 від 12.02.2020, № 0000703201 від 12.02.2020 станом на 20.03.2020, в період коли тривала процедура адміністративного оскарження рішень про застосування штрафних санкцій, не набули статусу узгодженого податкового зобов`язання, отже відповідно не могли бути включені до складу податкового боргу за спірною вимогою.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для винесення податкової вимоги від 26.03.2020 №56633-57, що зумовлює її скасування в судовому порядку.

Посилання відповідача на те, що податкова вимога вважається відкликаною не спростовує висновків суду першої інстанції щодо протиправності її винесення 20.03.2020, при цьому, колегія суддів враховує, що ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції відповідач не надав належних доказів на підтвердження вказаної обставини, та не посилався на них під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Разом з цим, наявність факту адміністративного оскарження рішень про застосування штрафних санкцій, які були покладені в основу спірної вимоги, не завадило податковому органу винести 20.03.2020 спірну податкову вимогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірність винесення податкової вимоги від 26.03.2020 №56633-57 належним чином не довів,

Враховуючи, що приймаючи спірну вимогу, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, позов в частині її скасування підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 по справі № 520/6346/2020 в частині задоволення позову про скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Харківській області від 26.03.2020 № 56633-57 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 08.12.2020 року