Постанова

від 19.11.2020 по справі 160/6855/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/6855/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" та Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року

у справі №160/6855/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав".

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просило:

- №0016961419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 29437,17грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

- №0016941419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 105411,98 грн., з яких 84329,58 грн. -за основним платежем, 21082,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

- №0016931419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 5812884,00 грн., з яких 3875256,00 грн. - за основним платежем, 1937628,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- №0016901419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 5 622223,50 грн., з яких 3 748 149,00 грн. за основним платежем, 1874074,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

- №0018221306 від 05.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 р. у справі № 160/6855/19 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0016961419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 29437,17 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №016941419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 105411,98 грн, з яких 84329,58 грн. - за основним платежем, 21082,40 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0016931419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області частково на суму 5459754 грн., з яких 3639836 грн - за основним платежем, 1819918 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0016901419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області частково на суму 5240842,5 грн, з яких 3493895 грн - за основним платежем, 1746947,5 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0018221306 від 05.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 510,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено, що за результатами проведеної податкової перевірки, контролюючим органом виявлено порушення вимог податкового законодавства, а саме: заниження сум податку на прибуток та податку на додану вартість, порушення строків сплати узгоджених податкових зобов`язань, заниження орендної плати та інші порушення. Внаслідок встановлених контролюючим органом порушень, прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Дослідивши встановлені по справі обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що відносини з контрагентами позивача мали реальний характер, що повністю підтверджено наданою первинною документацією, та відповідно вказує на правомірність відображення результатів даної діяльності в бухгалтерському та податковому обліках позивача, що і обумовило часткове задоволення позовних вимог.

Судом надано оцінку виявленим відповідачем правопорушенням та встановлено наступне:

- відсутність у відповідача підстав для застосування П(С)БО 12 до спірних правовідносин та безпідставність посилань контролюючого органу на пункти П(С)БО 28 для визначення формули дисконтування зобов`язань за векселями, оскільки відповідно до п. 1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку його норми застосовуються для формування в бухгалтерському обліку саме інформації про зменшення корисності активів (визначення яких як ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, міститься у П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності ), а не до зобов`язань;

- на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами Позивачем надано первинні документи (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки та інші) контролюючому органу під час проведення перевірки. Податковим органом при проведені перевірки досліджувались надані первинні документи по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами про що зазначено в Акті та додатках до нього;

- правила формування податкового кредиту ТОВ СПЕЦСПЛАВ відповідають вимогам Податковому кодексу, всі наявні документи в матеріалах справи зазначають про відсутність в діях Позивача складу податкового правопорушення;

- контролюючим органом застосовано штраф за несвоєчасну сплату Позивачем податкового зобов`язання на суму, яка зменшена підприємством шляхом подання уточнюючої декларації. Відтак, об`єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №824/2675/14-а (К/9901/4618/18), а тому Відповідачем протиправно застосовано до Позивача штрафні санкції у розмірі 29437,17 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2019 року № 0016961419.;

- самостійне виправлення арифметичної помилки в податковому розрахунку за ф.№1-ДФ за ІІ квартал 2018 року шляхом подання уточнюючого розрахунку не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку. Таким чином, накладення штрафу у розмірі 510 грн. не може бути застосовано до Позивача за відсутністю законодавчо обґрунтованих на те підстав;

- відповідачем не доведено розмір відхилення з нарахованої орендної плати позивача згідно Акту перевірки, а тому податкове-повідомлення №016941419 від 06.06.2019 року підлягає скасуванню.

За сукупності вказаних обставин, суд першої інстанції зазначив, що доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в повному обсязі у ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим податкові повідомлення - рішення від 06.06.2019 №0016961419; №0016941419 та від 05.06.2019 року №0018221306 скасовані повністю, а податкові повідомлення - рішення від 06.06.2019 №0016931419; №0016901419 підлягають визнанню протиправними та скасуванню в частині, встановленій судом, а позовні вимоги - частковому задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 р. у справі № 160/6855/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не повно розглянув обставини по справі та дійшов невірних висновків щодо дебіторської заборгованості ТОВ Кетсвілл Трейд . Так скаржник вказує на те, що вироком, на який посилався суд взагалі не досліджувалась господарська діяльність даного контрагента позивача. Також, позивач вказує на те, що період який охоплювався розслідуванням кримінального провадження, не співпадає з періодом який перевірявся.

Також з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не погодилось Головне управління ДФС у Дніпропетровській області та звернулось до суду з апеляційною скаргою. Доводи апеляційної скарги по суті, повторюють висновки акту податкової перевірки та заперечення на поданий адміністративний позов. Скаржник наполягає на відсутності застосування дисконтування довгострокових векселів, отримання вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 20.07.2017 року по справі №335/13457/16-к, яким встановлено фіктивність господарської діяльності ТОВ Кетсвілл Трейд , яке є контрагентом ТОВ Спецсплав ; проведенням аналізу інформації, відповідно до якого встановлено відсутність виробничих ресурсів та трудових активів у контрагентів - постачальників ТОВ Спецсплав ; невірно застосовано ставку податку на земельну ділянку. Враховуючи викладене, висновки, викладені в акті перевірки та винесені податкові повідомлення - рішення є правомірними, відповідають нормам чинного законодавства, що є підставою для контролюючого органу наполягати на скасуванні рішення суду та задоволення апеляційної скарги. Скаржник акцентує увагу судової колегії на тому, що суд першої інстанції не надав належної оцінки питанню фінансового доходу позивача від дисконтування вексельної заборгованості, не висвітлив в своєму рішенні факт не здійснення позивачем амортизації дисконту протягом терміну його користування на кожну наступну дату балансу.

За наведених обставин, відповідач просить апеляційний суд скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 року у справі №160/6855/19 в частині скасованих судом податкових повідомлень-рішень та прийняти нове рішення, яким апеляційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області задовольнити в повному обсязі та у задоволені адміністративного позову ТОВ СПЕЦСПЛАВ відмовити у повному обсязі.

В процесі розгляду апеляційних скарг, представниками сторін надавались усні та письмові пояснення по суті спірних питань даної справи, правові позиції, визначені сторонами, підтримані представниками сторін. Представник позивача просила задовольнити апеляційну скаргу та в повному обсязі задовольнити позовні вимоги. Позивач в доводах, та в подальших письмових поясненнях наголошує на тому, що податковим органом надано невірну оцінку встановленим під час перевірки обставинам, та проігноровано доводи та пояснення платника податків. Представником зазначено, що під час планової перевірки відповідачу надані всі первинні та інші документи, які підтверджують реальність господарських операцій, договори, документи, які підтверджують використання у власній господарській діяльності підприємства позивача отриманих ТМЦ, банківські виписки, які підтверджують оплату за поставлені ТМЦ, а також всі первинні документи, які підтверджують правомірність формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

Стосовно доводів апелянта про нереальність господарських операцій позивача представник ТОВ СПЕЦСПЛАВ неодноразово звертав увагу на те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Висновки відповідача щодо такого порушення базуються на наданні документів, які не є первинними та визначальними під час встановлення реальності операцій.

За викладених вище обставин, позивач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, в частині задоволення вимог та без задоволення вимоги апеляційної скарги відповідача.

Представником відповідача зазначалось про безпідставність задоволення позовних вимог і відповідно наявність підстав для задоволення апеляційної скарги контролюючого органу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши представників сторін, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, у період з 11.03.2019 року по 29.03.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі виданих направлень проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ СПЕЦСПЛАВ , код за ЄДРПОУ 31932704 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 року по 30.09.2018 року, валютного законодавства - за період з 01.04.2017 року по 30.09.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 року по 30.09.2018 року.

За результатами перевірки складено Акт від 05.04.2019 року за № 19084/04-36-14-19/31932704 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ СПЕЦСПЛАВ , код за ЄДРПОУ 31932704 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 року по 30.09.2018 року, валютного законодавства - за період з 01.04.2017 року по 30.09.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2017 року по 30.09.2018 року .

Відповідно до висновків Акту, перевіркою ТОВ СПЕЦСПЛАВ встановлено порушення:

1. п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1, п.134 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ СПЕЦСПЛАВ , в результаті чого занижено податок на прибуток встановлено його заниження на загальну суму 3748149 грн., в т.ч. :

- за період з 01.04.2017 року по 31.12.2017 року в сумі 2076605 грн., в тому числі 2 квартал 1595698 грн., 3 квартал 434052 грн., 4 квартал 2017 року 46855 грн.

- за період з 01.01.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 1671544 грн., в тому числі 1 квартал 2018 року 541738 грн., 2 квартал 2018 року 540042 грн., 3 квартал 2018 року 589764 грн.

2. п.198.1. п.198.2., п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу ТОВ СПЕЦСПЛАВ занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 3875256 грн., у т.ч. по періодам :

- квітень 2017р. - 282196 грн.

- травень 2017р. - 957204 грн.

- червень 2017р. - 747548 грн.

- липень 2017р. - 248173 грн.

- серпень 2017р. - 152536 грн.

- вересень 2017р. - 96256 грн.

- жовтень 2017р. - 37019 грн.

- листопад 2017р. - 195415 грн.

- березень 2018р. - 460525 грн.

- квітень 2018р. - 399190 грн.

- травень 2018р. - 299194 грн.

3. в порушення п.57.1 ст.57, п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) ТОВ Спецсплав суми узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими деклараціями та податковими повідомленнями - рішенням сплачувалося із затримками:

- більше 30 днів за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: Податкова декларація від 20.07.2017 № 9141310333 - 147185,80 грн. на 595 к.д.

4. п.270.1 ст.270, п.п.288.1, 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) чим занижено податкове зобов`язання з орендної плати за землю на суму 84 329,58 грн.

5. абз. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) та порядку заповнення і подання податковими агентами Податкового розрахунку за формою № 1, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 в частині подання Податкового розрахунку за формою № 1 ДФ з недостовірними відомостями щодо номеру облікової картки найманого працівника , які призвели до зміни платника податку за ІІ та ІІІ квартал 2017 року та про суму утриманого (нарахованого) податку на доходи з фізичних осіб з найманого працівника 2449714822, які призвели до збільшення податкових зобов`язань платника податку за ІІ квартал 2018 року.

На підставі Акту Відповідачем складені податкові повідомлення-рішення №0016961419 від 06.06.2019 року, № 0016941419 від 06.06.2019 року, №0016901419 від 06.06.2019 року, №0016931419 від 06.06.2019 року, №0018221306 від 05.06.2019 року.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в даній справі в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Стосовно визначення та відображення фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості ТОВ СПЕЦСПЛАВ по довгостроковим векселям з контрагентами ТОВ Елізія , ТОВ Велрус , ТОВ Транкор .

Відповідач, у своєму Акті приходить до висновку про заниження Позивачем показника у рядку 01 Декларації Дохід в будь-якої діяльності… за 3 квартали 2018 року всього на суму 3447680 грн.

До таких висновків податковий орган доходить, посилаючись на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 Фінансові інструменти (далі - П(С)БО 13), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за №1050/6241).

Правовідносини щодо обігу векселів в Україні врегульовано наступними нормативними актами: Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі (далі - Уніфікований закон); Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі; Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів; Законом України Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі ; Законом України Про цінні папери і фондову біржу ; Законом Про обіг векселів в Україні та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України (згідно ст. 1 Закону України Про обіг векселів в Україні від 05.04.2001 № 2374-III).

Пунктом 2 ч. 5 ст. 3 Закону України Про цінні папери і фондову біржу від 23.02.2006 № 3480-IV встановлено, що боргові цінні папери - це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання, зокрема емітента, сплатити у визначений строк кошти. До боргових цінних паперів належать, зокрема, векселі.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України Про цінні папери і фондову біржу вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Вексель складається на спеціальному бланку з відповідним ступенем захисту від підроблення за встановленою формою та розміром, вимоги щодо типової форми якого регламентовано Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 03.09.2013 № 1681 (що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.09.2013 за № 1639/24171).

Обов`язкові реквізити простого векселя визначені в ст. 75 Уніфікованого закону. Так, простий вексель містить: (1) назву простий вексель , яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно зі ст. 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням.

Також, відповідно до ст. 33, 34 Уніфікованого закону (з урахуванням вимог ст. 77 цього закону стосовно простих векселів), встановлено наступні строки платежу за переказним та простим векселем, а саме: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Простий вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. При цьому, він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

В силу норм ст. 4 Закону України Про обіг векселів в Україні видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. При цьому, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Зі змісту наведених норм законів можна дійти правового висновку про те, що операції щодо видачі та погашення векселя є своєрідним способом проведення негрошового розрахунку за отримані товари (роботи, послуги). У свою чергу вексель по суті виступає письмовим борговим зобов`язанням у вигляді цінного паперу, складеного за встановленою формою, що посвідчує відносини позики і передбачає зобов`язання особи, яка його видала (векселедавця), сплатити у визначений строк зазначену в ньому суму коштів особі, якій він виданий (векселедержателю). Обов`язковою умовою проведення із застосуванням векселів є наявність договору, який в письмовій формі, передбачає такий порядок розрахунку та те, що у випадку видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселями.

Простий вексель - це вексель, який виписується позичальником (векселедавцем) і містить нічим не зумовлене зобов`язання сплатити борг векселедержателю. Простий вексель характеризується тим, що у нього векселедавець та платник співпадають, тобто це є одна і та юридична або фізична особа.

В бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 892/4185) операції з видачі векселя в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів відображається в такий спосіб: у продавця закривається дебіторська заборгованість за кредитом рахунка 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями і з`являється заборгованість, що відображається за дебетом рахунка 341 Короткострокові векселі, отримані в національній валюті . У покупця одночасно закривається кредиторська заборгованість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками і з`являється заборгованість по рахунку 621 Короткострокові векселі в національній валюті .

Відповідно до п.п. 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання (далі - П(С)БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями, а поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом п. 7, 8 і 10 П(С)БО 11 до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Поряд з цим, п. 11 і 12 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов`язання.

Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.

З контексту наведених положень П(С)БО 11 суд приходить до висновку, що зобов`язання, які виникли за простими векселями Позивача, виписаними на погашення заборгованості по оплаті товару за договором, за своєю суттю відносяться до поточних зобов`язань. Такі зобов`язання в бухгалтерському обліку платника відображаються не за теперішньою вартістю, а за сумою погашення.

При цьому, та обставина, що зобов`язання за векселями відображалися позивачем на бухгалтерському рахунку для довгострокових виданих векселів, не змінює сутті самих векселів та зобов`язань, що за ними виникли.

Водночас у розумінні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 Фінансові інструменти (далі - П(С)БО 13), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 за № 1050/6241) зобов`язання позивача за векселями відносяться також до фінансових інструментів, а саме - фінансових зобов`язань як контрактного зобов`язання щодо: а) передачі грошових коштів або інших фінансових активів іншому підприємству; б) обміну фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

У силу п.п. 10, 11, 29, 31 і 32 П(С)БО 13 фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною - укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Безумовні права вимоги і зобов`язання визнаються фінансовими активами і фінансовими зобов`язаннями, якщо за умовами контракту підприємство має право на отримання грошових коштів або бере на себе зобов`язання сплатити грошові кошти.

Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об`єктом хеджування та оцінюються за справедливою вартістю, визнається іншими доходами або іншими витратами.

Таким чином, порядок оцінки фінансових інструментів у вигляді фінансових зобов`язань та відображення її результатів в бухгалтерському обліку визначено у П(С)БО 13 Фінансові інструменти , а саме: на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю. При цьому, П(С)БО 13 Фінансові інструменти не містить визначення амортизованої собівартості фінансового зобов`язання або посилань на встановлення такої в інших нормативно-правових актах.

За змістом тексту Акта перевірки контролюючим органом до спірних правовідносин застосовані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 Фінансові інвестиції (далі - П(С)БО 12), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 за № 284/4505) в частині оцінки та відображенні в бухгалтерському обліку фінансових інвестицій, та п. 11 і 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 Зменшення корисності активів (далі - П(С)БО 28), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 № 817 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №35/10315), в частині визначення формули дисконтування заборгованості за векселями.

Згідно з п.п. 3, 4, 8 і 10 П(С)БО 12 амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Приклад визначення суми амортизації дисконту, премії та амортизованої собівартості фінансових інвестицій за методом ефективної ставки відсотка наведено в додатку 1 до Положення (стандарту) 12.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для застосування П(С)БО 12 до спірних правовідносин та безпідставність посилань контролюючого органу на пункти П(С)БО 28 для визначення формули дисконтування зобов`язань за векселями, оскільки відповідно до п. 1 цього Положення його норми застосовуються для формування в бухгалтерському обліку саме інформації про зменшення корисності активів (визначення яких як ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, міститься у П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності ), а не до зобов`язань.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Посилання контролюючого органу на постанову Верховного суду від 04.12.2019 справа №826/16321/18 не може бути прийнято судом до уваги, оскільки дана справа не є зразковою, схожою, чи аналогічною з справою №160/6855/19. Адже в основі ситуації справи №826/16321/18 є господарські відносини з укладанням довгострокового кредиту у валюті з щоквартальним нарахуванням процентів, а в справі №160/6855/19 - розрахунок векселем, згідно договору купівлі-продажу, що є абсолютно різними ситуаціями, які відповідно і по різному обліковуються на бухгалтерських рахунках.

Посилання представника контролюючого органу на судову практику Верховного суду від 04.12.2019 справа №826/16321/18 та від 29.07.2020 справа №640/4003/19 ще раз підтверджує, що дисконтування ТОВ СПЕЦСПЛАВ зроблене відповідно до міжнародних стандартів обліку, що є абсолютно неправомірним, адже ТОВ СПЕЦСПЛАВ є українським підприємством, яке здійснює облік за національними бухгалтерськими стандартами, його контрагентами є також українські підприємства, векселі були видані в національній валюті. ТОВ СПЕЦСПЛАВ не отримувало активи. Тож, здійснювати розрахунок дисконтування за міжнародними стандартами жодних підстав немає.

В ситуації справи №160/6855/20 використання вексельної форми є методом розрахунку не виймаючи з поточного обороту готівкових чи безготівкових коштів, а не безпроцентне довгострокове кредитування одного суб`єкта господарювання іншим. Саме тому використання вексельної форми розрахунків вимагає від суб`єкта господарювання правильного обліку виданих ним векселів, як фінансового інструмента з позиції бухгалтерського обліку з чітким дотриманням приписів Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини ( ЄСПЛ ) від 14 лютого 2008 у справі Кобець проти України ( з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі Авшар проти Туреччини ( Avsar v. Turkey ), п. 282 ) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Щодо наявності вироку суду, який на думку податкового органу впливає на формування зобов`язань платника:

Вирок суду в кримінальному провадженні, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (постанова Верховного Суду від 12.05.2020 справа №813/621/15).

Як вбачається з вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 справа №335/13457/16-к - визнано винним у вчиненні злочину саме ОСОБА_1 , який відношення до ТОВ Кетсвілл Трейд не має. Сам по собі вирок суду в кримінальній справі не є беззаперечним доказом в підтвердження встановлення фіктивності господарських операцій між ТОВ Спецсплав та ТОВ Кетсвілл Трейд .

Що свідчить про помилковість твердження відповідача та суду першої інстанції про те, що первинні документи, які стали підставою для формування та внесення інформації до регістрів бухгалтерського обліку, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

На сторінці 4 вироку Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 справа №335/13457/16-к зазначено: ОСОБА_2 , не будучи обізнаним у злочинних намірах ОСОБА_1 погодився стати директором та засновником підприємства ТОВ Кетсвілл Трейд .

Засновником, директором, особою, яка здійснює керівництво господарською діяльністю, підписує всі необхідні бухгалтерські та інші документи є ОСОБА_2 .

Стаття 61 ч.2 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 справа №335/13457/16-к про визнання винним у вчиненні злочину ОСОБА_1 не є належним та достовірним доказом (в розумінні ст.73 та ст.75 КАС України) в підтвердження встановлення фіктивності господарських операцій між ТОВ СПЕЦСПЛАВ та ТОВ Кетсвілл Трейд .

Тож висновок про фіктивність господарських операцій, укладених між ТОВ СПЕЦСПЛАВ та ТОВ Кетсвілл Трейд є непідтвердженим та не базується на жодних доказах.

Аналіз наявних у матеріалах справи доказів підтверджує реальність здійснення господарських операцій між ТОВ СПЕЦСПЛАВ та ТОВ Кетсвілл Трейд .

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами. Відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано презумпцію правомірності правочинів, добросовісності платника податку та достовірності поданих документів, як і не доведено належними доказами, що, укладаючи вищезазначений договір, на підставі якого виникло господарське зобов`язання, позивач діяв без здійснення реальної господарської діяльності.

Аналогічна позиція позивача підтверджується і постановою Верховного суду від 24.03.2020 справа №2а-6902/12/1370.

Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Контролюючим органом в Акті перевірки зазначено, що в результаті здійсненого аналізу податкової інформації, що міститься в базах даних ДФС, стосовно постачальників ТОВ Транкор , ТОВ Елізія , ПП Хелпнід (ПП Охорона Гуард ), ТОВ Укпром-обладнання , ТОВ Кавіра , ТОВ Велурс , ТОВ ІТК Сервіс встановлено відсутність матеріальних, трудових ресурсів та основних фондів для здійснення фінансово - господарської діяльності, в результаті чого на думку ГУ ДФС у Дніпропетровській області ТОВ СПЕЦСПЛАВ занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збуток), визначений у фінансовій звітності, відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за перевіряємий період на загальну суму 20823048 грн.

Проте, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами Позивачем подано всі первинні документи (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки та інші), які засвідчують про здійснення господарських відносин.

Так, зокрема на підставі журналів-ордерів по рахунку 20 Виробничі запаси (в яких відображалось надходження товарних запасів на підприємство, їх дооцінка, витрачання на виробництво, переробку тощо) в Акті перевірки підтверджено факт руху активів, а саме - надходження на склад Позивача придбаних у контрагентів товарів та використання їх у власній господарській діяльності - з метою виготовлення власної продукції (певних марок сталі та сплавів) для подальшої реалізації підприємствам тощо.

07.08.2018 р. у справі № 808/760/16 Верховний Суд зазначив, що відсутність у контрагента достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною.

Під час розгляду справи як в суді першої так і при розгляді апеляційних скарг, контролюючим органом не надано підтвердження відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, наявності вироків стосовно контрагентів позивача.

Так само не надані докази, які б свідчили про те, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів. Крім того, не встановлено фактів, які б свідчили про неправомірну поведінку контрагентів, про обізнаність позивача щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Жодних контрольних заходів щодо контрагентів позивача відповідачем не проводилося, а його висновки ґрунтуються лише на припущеннях та/або інформації з бази даних АІС Податковий блок та не заслуговують на увагу суду, а також посилання ГУ ДПС у Дніпропетровській області на судові практику, зокрема у справах №815/2927/17, оскільки вона стосується іншого предмета спору.

В цілому обґрунтування пояснень податкового органу фактично зводяться до вимог здійснити переоцінку встановлених судом обставин справи, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що є абсолютно недопустимим стосовно принципу верховенства права.

Аналогічна позиція підтримується Постановами Верховного суду від 24.03.2020 справа №2а-6902/12/137, 14.02.2020 справа №440/198/19, від 27.02.2018 №К/990/4256/17.

07.08.2018 р. у справі №808/760/16 Верховний Суд зазначив, що відсутність у контрагента достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності не є підставою для визнання господарської операції нереальною. Залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Цю ж думку Верховний Суд підтримав у рішеннях від 22.10.2019 по справі № 822/5413/15, від 15.04.2020 р. по справі № 826/13929/17 та від 16.04.2020 р. по справі № 520/7467/19 і вказав, що нереальність господарських операцій не може підтверджуватися шляхом відсутності працівників у контрагента. Окрім того, в постановах від 22.10.2019 №822/5413/15, від 19.11.2019 №826/16304/17, від 12.12.2019 №826/10751/18.

Щодо несвоєчасної сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість

Посилання представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області на правову позицію Верховного суду у справах №809/307/16, №0870/7611/12, №821/1431/17 не знаходять свого підтвердження.

Відповідно до п.50.1. ст.50 Податкового кодексу, 27.07.2017 року ТОВ СПЕЦСПЛАВ було подано до податкового органу уточнюючий розрахунок до податкової декларації № 9141310333, який зменшував податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 198300,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про відсутність в діях Позивача складу податкового правопорушення, передбаченого статтею 126 ПК України, а тому Відповідачем протиправно застосовано до Позивача штрафні санкції у розмірі 29437,17 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2019 року № 0016961419.

Отже, контролюючим органом застосовано штраф за несвоєчасну сплату Позивачем податкового зобов`язання на суму, яка зменшена підприємством шляхом подання уточнюючої декларації. Відтак, об`єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.

Тобто обставини, які зумовлюють застосування до платника податків штрафу, передбаченого вказаною нормою, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов`язання з простроченням строків, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Іншими словами, саме фактична сплата узгодженої суми грошового зобов`язання, включаючи дату такої сплати, є юридичним фактом, який породжує обов`язок платника сплатити штраф.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.04.2020 №826/6802/17, 23.01.2018 у справі № 810/2108/16, від 13 лютого 2018 року у справі № 803/1156/17 від 12 червня 2018 року у справі №822/2198/17, від 23 червня 2018 року у справі № 820/2508/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 824/95/18-а, від 25 квітня 2019 року у справі №826/19068/16 та від 27.06.2019 у справі №814/3148/14 при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як нарахування (застосування) штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Щодо подання недостовірних відомостей в податковому розрахунку за формою №1-ДФ

Штрафи не застосовуються у випадках, коли недостовірні відомості або помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги) виникли у зв`язку з виконанням податковим агентом вимог п.169.4 ст.169 Податкового кодексу та були виправлені відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу.

ТОВ СПЕЦСПЛАВ 21.01.2019 року подано уточнюючий податковий розрахунок до податкового розрахунку на суми доходу за ф.1 ДФ за ІІ квартал 2018 року.

Арифметичні помилки та виправлення не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, що свідчить про те, що накладення штрафу у розмірі 510 грн. не може бути застосовано до ТОВ СПЕЦСПЛАВ за відсутністю законодавчо обґрунтованих на те підстав.

Уточнюючий розрахунок необхідно вважати невіддільною частиною податкової декларації. Податковий кодекс України передбачає лише два способи виправлення помилок у податковій звітності: подання уточнюючого розрахунку або щодо уточнених показників в податкових деклараціях наступних податкових періодів .

Аналогічне правозастосування наведене в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 520/1186/19 та в постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі №822/1868/15.

Оскільки допущені позивачем порушення щодо допущення арифметичної помилки не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, то правові підстави для застосування до позивача штрафних - відсутні.

Щодо нарахування орендної плати

Перевіркою правомірності визначення земельного податку за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 року встановлено його заниження Позивачем на загальну суму 84329,58 грн.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі - орендна плата) - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з пунктами 288.2, 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

Пунктом 288.1 вищезазначеної статті встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений і зареєстрований відповідно до законодавства.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату згідно зі ст. 15 Закону України Про оренду землі належить до істотних умов договору оренди.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 13 грудня 2006 року № 1724 формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

До перевірки надано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який видано Управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 29.01.2016 року, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки (що орендується позивачем по АДРЕСА_1 ) складає 5051186,36 грн.

Відповідачем надано до матеріалів справи податкові декларації з плати за землю позивача: нова звітна за 2018 рік, яка подана 20.02.2018 року, та уточнююча декларація за 2018 рік, яка подана 20.03.2018 року.

Як встановлено з Акту перевіркою охоплено період з 01.04.2017 по 30.09.2018 року. Згідно Акту відхилення в нарахованій сумі земельного податку відбулось за 9 місяців 2018 року ( з 01.01.2018 по 30.09.2018 року) на загальну суму 84329,58 грн.

На стор.29 Акту складена таблиця, відповідно до якої податковим органом за даними перевірки нараховано земельного податку на суму 120470,79 грн. Проте, розрахунку земельного податку, з якої нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснено нарахування означеної суми в Акті не має.

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який видано Управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області від 29.01.2016 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №1211000000:08:158:0028, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Окружна, б.11б, загальною площею 5 533,00 м.кв. складає 5051186,36 грн.

Відповідно до рішень Криворізької міської ради від 24.06.2015 №3727 та від 26.04.2017 №1620, ставка орендної плати складає 1,91 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За даними платника податковий орган обрахував суму за 9 місяців 2018 року орендної плати в розмірі 36141,21 грн., тому відхилення, на думку податкового органу, складає 120470,79 - 36141,21 = 84329,58.

В той же самий час, згідно математичних обрахунків судом з нормативно грошової оцінки яка зазначена у таблиці в розмірі 9129200,00 грн. (згідно звітної декларації) розмір плати за землю за 9 місяців має дорівнювати 202407 грн., або з нормативно грошової оцінки яка зазначена у таблиці в розмірі 2903085,78 грн. (згідно уточнюючої декларації) розмір плати за землю за 9 місяців має дорівнювати 65319 грн..

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що земельна ділянка використовується позивачем на умовах оренди.

Відтак, позивач не допускав порушень умов Договору оренди, а сплачував орендну плату згідно з вимогами чинного на час сплати законодавства, а саме у відповідності до норм Податкового кодексу України та рішень міської ради на кожний рік щодо встановлення ставок податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу.

Таким чином, відповідачем не доведено розмір відхилення з нарахованої орендної плати позивача згідно Акту перевірки, а тому податкове-повідомлення №016941419 від 06.06.2019 року підлягає скасуванню.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити що судом першої інстанції повно досліджено обставини по справі в частині задоволення позовних вимог, надано їм вірну оцінку та правильно застосовано норми права до спірних відносин. Доводи апеляційної скарги відповідача, що повністю повторюють висновки акту перевірки, повно розглянуті та спростовані судом першої інстанції, свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, не знайшли.

З огляду на викладене, в межах доводів апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, тому постанова суду в частині задоволених позовних вимог, є такою що прийнята правомірно та обґрунтовано і скасуванню не підлягає.

З урахуванням доводів апеляційної скарги позивача, та вищевикладених обґрунтувань, судова колегія вважає можливим у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України постанову суду скасувати в частині, відмовленій судом і прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

У відповідності до ст. 139 КАС України, з урахуванням прийнятого рішення, стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в розмірі 1728 грн. 91 коп.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 р. у справі № 160/6855/19 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 р. у справі № 160/6855/19 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 р. у справі № 160/6855/19 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0016931419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області частково на суму 353 130 грн., з яких 235 420 грн - за основним платежем, 117 710 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0016901419 від 06.06.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області частково на суму 381 381грн, з яких 254254 грн - за основним платежем, 127127 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 р. у справі № 160/6855/19 - залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсплав" (ЄДРПОУ 31932704) судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в розмірі 1728 (одна тисяча сімсот двадцять вісім) грн. 91 коп.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко