Рішення

від 07.12.2020 по справі 638/3675/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/3675/20

Провадження № 2/638/2982/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретаря Башинської К.С.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 Про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності, стягнення компенсації ,-

ВСТАНОВИВ:

12.03.2020 позивач ОСОБА_7 звернулась до суду з зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказує, що з ОСОБА_6 вона перебувала у шлюбі, від якого є дитина - ОСОБА_8 . Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.10.2018 шлюб між ними розірвано. Після розірвання шлюбу спільна дитина проживає разом з позивачем. За час спільного життя у зареєстрованому шлюбі позивачем та відповідачем у спільну сумісну власність було набуте майно: квартира АДРЕСА_1 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; 1\4 нежитлової будівлі загальною площею 1505,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ;автомобіль MERCEDES-BENZ GL 350 CDI; автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI; автомобіль MERCEDES-BENZ S 350; причіп-платформа-Е ПГМФ 8915; причіп легковий-В (саморобний транспортний засіб (номерний знак НОМЕР_1 ); судно (плавучий засіб) Rinker Fiesta. За час шлюбу Позивач за особисті кошти придбала в особисту приватну власність квартиру АДРЕСА_4 .

У зв`язку з цим, просила визнати спільною сумісною власністю подружжя: квартиру АДРЕСА_1 ; житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; 1\4 нежитлової будівлі, загальною площею 1505,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіль MERCEDES-BENZ GL 350 CDI (VIN номер НОМЕР_2 ); автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI (VIN номер НОМЕР_3 ); автомобіль MERCEDES-BENZ S 350 (VIN номер НОМЕР_4 ); причіп-платформу-Е ПГМФ 8915 (VIN номер НОМЕР_5 ); судно (плавучий засіб) Rinker Fiesta (HIN: НОМЕР_6 ); в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності та виділити їй наступне майно: квартиру АДРЕСА_5 ; 1\4 нежитлової будівлі (реєстраційний номер: 527528163101), загальною площею 1505,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіль MERCEDES-BENZ GL 350 CDI (VIN номер НОМЕР_2 ); автомобіль MERCEDES-BENZ S 350 (VIN номер НОМЕР_4 ); в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) право власності та виділити йому наступне майно: житловий будинок (реєстраційний номер: 278865063220), загальною площею 235, 8 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI (VIN номер НОМЕР_3 ); саморобний транспортний засіб причіп легковий (номерний знак НОМЕР_1 ); причіп-платформу-Е ПГМФ 8915 (VIN номер НОМЕР_5 ); судно (плавучий засіб) Rinker Fiesta (HIN: НОМЕР_6 ); стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) 175 547,5 грн. як компенсацію різниці у вартості виділеного сторонам майна; визнати особистою власністю Позивача квартиру АДРЕСА_6 ; стягнути з ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) витрати на оплату судового збору в сумі 10 510,00 грн., витрати на проведення експертної оцінки майна та витрати на правову допомогу (а.с. 2-6).

29.04.2020 представником відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 подано відзив на позов, в обґрунтування якого вказано, що відповідачем за період шлюбу з позивачем спільно набуто наступне майно: житловий будинок, загальною площею 235, 8 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; авто MERCEDES-BENZ GL 350 CDI (VIN номер: НОМЕР_2 ); авто MERCEDES-BENZ S 350 (VIN номер: НОМЕР_4 ); авто MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI (VIN номер: НОМЕР_3 ); квартиру АДРЕСА_4 . Відповідач вважає, що квартира АДРЕСА_1 та 1\4 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 є особистою власністю Відповідача та поділу не підлягають, оскільки придбані за грошові кошти, отримані внаслідок укладення ним договорів позики, так як на момент укладання відповідних договорів купівлі-продажу об`єктів нерухомості своїх коштів родина не мала, був відсутній стабільний та достатній дохід для придбання таких цінних об`єктів. Судно (плавучий засіб) Rinker Fiesta не належить та ніколи не належало відповідачу. Квартира АДРЕСА_4 придбана в період шлюбу, за нотаріальною згодою Відповідача, за спільні кошти сторін, а тому є спільною сумісною власністю подружжя. Позивачем не доведено, що вказане майно придбане за її особисті кошти. У зв`язку з цим, представник Відповідача просив відмовити у задоволені позову частково та поділити сумісне майно подружжя наступним чином: визнати за Позивачем та Відповідачем по 1\2 частини на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_4 ; автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI; визнати за Позивачем право власності на автомобіль MERCEDES-BENZ GL 350 CDI, визнати за Відповідачем право власності на автомобіль MERCEDES-BENZ S 350 (а.с. 74- 78).

04.05.2020 позивачем ОСОБА_7 було подано відповідь на відзив, в якій вона не погоджується з доводами відповідача стосовно належності йому на праві особистої власності квартири АДРЕСА_1 та 1\4 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_3 ; належності до спільної сумісної власності подружжя квартири АДРЕСА_4 . Твердження відповідача щодо неналежності йому судна ОСОБА_9 вважає безпідставними. Зазначає, що поділ майна із визначенням часток позивача і відповідача у такому майні без присудження кожному із сторін в особисту власність конкретних об`єктів майна не вирішить спір по суті та не захистить прав позивача (а.с.93-101).

02.06.2020 представником відповідача ОСОБА_6 - адвокатом Ткаченко Є.О. було подано заперечення на відповідь на відзив Позивача, в якому зазначено, що Позивач безпідставно спростовує існування договорів позики; доходи Позивача не підтверджені належними доказами у справі; судно Rinker Fiesta ніколи не належало Відповідачу; пропозиція Відповідача щодо поділу спільного сумісного майна шляхом визнання права власності на Ѕ цього майна не порушує прав жодної із сторін (а.с.145-148).

19.10.2020 представник позивача ОСОБА_2 подано клопотання про зміну прізвища позивача, у якому зазначено, шо 28.07.2020 між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 зареєстровано шлюбу, після реєстрації шлюбу позивачем змінено на ОСОБА_11 (а.с. 197-199).

20.10.2020 представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про не підтримання позовних вимог в частині причіпа-платформи-Е ПГМФ 8915; причіпа легкового-В (саморобний транспортний засіб (номерний знак НОМЕР_1 ), та стягнення з ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) 175 547,5 грн. (сто сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок сім гривень 50 коп.) як компенсації різниці у вартості виділеного сторонам майна. Решту позовних вимог представник Позивача просив задовольнити (а.с.200).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.11.2020 прийнято відмову від зазначених позовних вимог.

Представники позивача ОСОБА_12 - ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , а у подальшому ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили задовольнити, з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив, з урахуванням поданої заяви щодо не підтримання частини позовних вимог. При цьому наголошували на тому, що їм невідомо де на теперішній час перебуває спірний плавучий засіб та наполягали саме на визначеному позивачем варіанту розподілу спірного майна та визнання права власності в запропонованому порядку.

Представник відповідача ОСОБА_6 - адвокат Ткаченко Є.О. у судовому засіданні заперечувала проти позову, з підстав викладених у відзиві, запереченні на відповідь на відзив, просила відмовити у його задоволенні. При цьому наголошував на тому, що відповідач не згоден на запропонований позивачем варіант розподілу майна, вважаючи його не справедливим та таким, що порушує його майнові права

При цьому представники сторін зазначили, що по вказаної цивільної справи відповідні експертні дослідження щодо визначення вартості спірного майна проводити немає необхідності. Два легкові автомобіля сторонами використовуються для своїх потреб за сумцсною згодою, тому вони підлягають залишенню сторонам на праві власності за визначеним між ними порядком. Кошти на відповідний депозитний рахунок, щодо вартості спірного майна, сторони не мають наміру внести.

За клопотанням представника позивача у судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_14 .

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що вона мати позивача, відповідач колишній зять. Вона продала квартиру та на наступник день купили квартиру дочці та собі, грошові кошти на квартиру АДРЕСА_4 надавала вона, договір щодо квартири був оформлений на доньку. Грошові кошти на квартиру не дарувала дочці. Також свідок зазначила, що у сторін є яхта з 2010 року, яка придбана за 100 000 доларів США, за кошти сім`ї. на теперішній час внук мешкає з матір`ю, з батьком (відповідачем) підтримує добрі стосунки, вони спілкуються, батько піклується про свою дитину. Окрім того, свідок пояснила, що зі сторонами вона ніколи разом не мешкала. На теперішній час в квартирі АДРЕСА_4 мешкає її син, хоча квартира оформлена на дочку. Позивач мешкає у свого теперішнього чоловіка. Квартира АДРЕСА_1 придбана за кошти позивача та відповідача, при купівлі- продажу зазначеної квартири вона присутня не була. Спірний будинок сторони також купили за власні кошти. Нежитлові приміщення придбані для роботи. За яку вартість була придбана квартира по АДРЕСА_7 не знає, сторони там ніколи не мешкали.

За клопотанням представника відповідача допитані свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні зазначив, що він, приблизно сім років тому, продавав відповідачу квартиру АДРЕСА_1 . квартиру продавав відповідачу, його дружина участі у купівлі- продажу не приймала, у нотаріуса при укладенні договору купівлі- продажу була присутня його дружина, він присутній не був, гроші не отримував.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні зазначила, що відповідач її відомий, позивача знає як дружину ОСОБА_6 . Відповідачу вона надавала ріелторські послуги, зокрема при купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 . Дружина ОСОБА_6 участі при купівлі квартири не приймала, все оформлював відповідач, квартиру оглядав відповідач. Перемовини щодо купівлі- продажу квартири велись тривалий час, у відповідача не вистачало коштів і угода відкладалась. При укладені договору купівлі- продажу був присутній відповідач, хто ще був присутній вона (свідок) не пам`ятає. За чий рахунок та для кого була придбана квартира не знає.

Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні пояснив, що позивача та відповідача знає давно, вони товаришують, часто зустрічались. В 2012 році до нього звернувся ОСОБА_6 з проханням надати йому грошові кошти у сумі 70 000 доларів США для купівлі квартири для себе. Він погодився надати грошові кошти та посвідчити все через нотаріуса, проте коли звернулись до нотаріуса їм було роз`яснено, що потрібна згода дружини, тобто ОСОБА_7 і угода проведена не була, більше з цього приводу відповідач не звертався до нього, гроші відповідачу не надавав. Чи є у ОСОБА_6 катер він не знає. Дома ніколи не був у сторін. Знає, що вони заможні люди, проте, що стосується нерухомого майне, яке належить сторонам нічого не знає, зокрема щодо обставин придбання майна та за чії кошти.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межає заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи розпоряжаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 25.06.1994 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_8 (а.с.15).

Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_9 (а.с.16).

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.10.2018 шлюб між ОСОБА_7 , та ОСОБА_6 розірвано. Рішення набрало законної сили 03.11.2018 (а.с.19).

На теперішній час позивач ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_10 та змінила прізвище на ОСОБА_11 , що підтверджується копіює свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_10 (а.с.199).

З копії договору купівлі - продажу від 15.03.2012 вбачається, що ОСОБА_6 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 (п.1 договору). На час придбання квартири покупець ОСОБА_6 перебував у шлюбі, дружиною покупця подана заява про згоду на укладення цього договору (п. 6 договору) (а.с.20).

На підставі зазначеного договору ОСОБА_6 16.03.2012 зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію №33491134 (а.с.22).

З технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що власником зазначеної квартири є ОСОБА_6 (а.с.23-25).

Відповідно договору купівлі- продажу від 28.01.2014 ОСОБА_7 прийняла у власність житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_2 . Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,10000 кв.м., кадастровий номер 6322010100:00:004:0500 (а.с.31).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта підтверджується, що право приватної власності на зазначений житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_7 (а.с.32-33).

З наданої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що земельна ділянка 6322010100:00:004:0500 на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки 1\4 , належить ОСОБА_6 (а.с.34-36).

1\4 частина нежитлової будівлі літ б-1 , загальною площею 1505,07 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_7 прийнята у власність ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу нежитлової будівлі від 13.12.2014. Зазначний договір було укладено за згодою дружини покупця - ОСОБА_7 ( п. 1.5 Договору ). (а.с.38-40).

З відповіді головного сервісного центру МВС вбачається, що на ім`я ОСОБА_6 в період з 06.102015 по 27.04.2017, тобто під час перебування в зареєстроваеному шлюбі з позивачем, зареєстровані, зокрема, автомобіль MERCEDES-BENZ GL 350 CDI (VIN номер НОМЕР_2 ) ; автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI (VIN номер НОМЕР_3 ) ; автомобіль MERCEDES-BENZ S 350 (VIN номер НОМЕР_4 ) (а.с.41).

З копії суднового білету №007300 вбачається, що ОСОБА_6 з 21.03.2006 зазначений як власник судна (плавучий засіб) Rinker Fiesta (HIN: RNK77327H405) (а.с.42).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу майно, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У частині першій статті 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз`яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело та час його придбання.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб .

Отже, спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними слід ділити порівну, з урахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.

Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки другий з подружжя не довів іншого.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

В судовому засіданні встановлено, що спірне майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_8 \ АДРЕСА_9 , 1\4 частина нежитлової будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_3 , автомобіль MERCEDES-BENZ GL 350 CDI (VIN номер НОМЕР_2 ); автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI (VIN номер НОМЕР_3 ); автомобіль MERCEDES-BENZ S 350 (VIN номер НОМЕР_4 ) придбані сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі.

Дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, враховуючи вимоги ст.ст. 60-63 СК України, суд приходить до висновку, що зазначене майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , а тому сторони по справі мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання зазначеним майном, яке належить їм у рівних частках, зокрема, щодо спірних житлових приміщень - по 1/2 частині кожному з співласників, щодо нежитлової будівлі - по 1/8 частині від частки в праві сумісної власності, кожному з співласників.

В обгрунтування позовної вимоги про визнання особистою власністю квратири 2, розташовану за адресою АДРЕСА_10 . ОСОБА_12 вказує, що кошти на придбання квартири були їй передані матір"ю, після реалізіції останньою належної її квартири.

Суд вважає, що зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що позивачем не надано доказів того, що для купівлі спірної кваратири були витрачені кошти від продажу іншої квратири, а також те, що грошові кошти передані її матір"ю. Показання допитаного у судовому засіданні свідка достеменно не підтверджують того, що квартира АДРЕСА_4 придбана саме за особисті кошти позивача.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, в частині того, що квартира АДРЕСА_1 , а також 1\4 частина нежитлової будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_3 , є його особистою власністю та не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з тим, з наданої копії договору купівлі - продажу зазначеної квартири вбачається, що при укладенні довгору купівлі - продажу позивачем, яка була дружиною відповідача, надано згоду на придбання спірної квартири, в зазначеному договорі купівлі - продажу квартири та договорі купівлі - проважу частини нежитлового приміщення відсутні будь - які посилання на придбання зазначених об"єктів нерухомого майна саме за особисті кошти відповідача. Таким чином відповідачем не доведено та не надано беззаперечних доказів того, що зазначені житлове та нежитлове приміщення були придбані за його власні кошти. Зазначена обставина також не знайшла своє підтвердження в показаннях допитаних у судовому засіданні за ініціативою відповідача свідків.

Суд також наголошує на тому, що відповідачем під час провадження по зазначною цивільною справою не було використано право на звернення до суду з зустрічними позовними вимогами, щодо розподілу спірного майна подружжя.

Окрім того, позовні вимоги позивача щодо визнання за нею, ОСОБА_12 , права власності у порядку поділу майна на квартиру АДРЕСА_1 та на 1\4 частину нежитлової будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_3 , а за відповдачем визнати право власності на житловий будинок, розташований у АДРЕСА_8 \ АДРЕСА_9 не підлягають задоволенню, виходячи з принципу розумності та співвмірності, так як в судовому засіданні встановлено, що відповідач та позивач фактично проживають та прцюють у м. Харкові, а тому поділ майна таким чином як просить позивач порушить право відповідача, оскільки житловий будинок знаходиться в іншому місті, поза межами м. Харкова, а нежитлові приміщення використовуються сторонами для здійснення своєї трудової діяльності як ФОП. Крім того, відповідач категорично заперечує проти запропонованого позивачем варіанту розподілу зазначеного майна.

При вирішенні питання про поділ автомобіля MERCEDES-BENZ GL 350 CDI (VIN номер НОМЕР_2 ); автомобіля MERCEDES-BENZ S 350 (VIN номер НОМЕР_4 ), суд бере до уваги між позивачем та відповідачем досягнуто згоди про поділ зазначених об`єктів рухомого майна та в порядку поділу спільного сумісного майна сторони надали свою згоду на виділення на праві приватної власності ОСОБА_12 автомобіль MERCEDES-BENZ GL 350 CDI (VIN номер НОМЕР_2 ) та на праві приватної власності ОСОБА_6 автомобіль MERCEDES-BENZ S 350 (VIN номер НОМЕР_4 ).

З наданої позивачем оцінки вартості вказаних автомобілів вбачається, що вартість автомобіля MERCEDES-BENZ GL 350 CDI (VIN номер НОМЕР_2 ) становить 537860,00 грн, вартість автомобіля MERCEDES-BENZ S 350 (VIN номер НОМЕР_4 ) становить 733410,00 грн, різниця вартості двох автомобіль складає 195550 грн.

Отже, в рахунок урівняння часток автомобіля MERCEDES-BENZ GL 350 CDI (VIN номер НОМЕР_2 ) та MERCEDES-BENZ S 350 (VIN номер НОМЕР_4 ) слід стягнути з ОСОБА_6 різницю вартості зазначених автомобілів, відповідно до оцінки, на користь ОСОБА_12 . Різниця вартості автомобілів становить 195550 грн, у рахуванням того, що частки майна дружини та чоловіка є рівними суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача 1\2 частину від вказаної суми, тобто 97775 грн.

Щодо розподілу між сторонами майна яке є об`єктом права спільної сумісної власності останніх, а саме спірного автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI (VIN номер НОМЕР_3 ) та житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_2 , суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_12 та ОСОБА_6 право власності за кожним з них на 1/2 ідеальних частин зазначеного автомобіля та житлового будинку та залишивши даний автомобіль і будинок у спільній частковій власності сторін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено угодою між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як було зазначено судом, в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

В пункті 24 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007№ 11 судам роз`яснено, що при поділі майна враховують також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, як це визначено частиною четвертою статті 65 СК України. Таким чином, при розподілі майна подружжя між подружжям буде поділено не тільки майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а і борги подружжя (кредити і т. д.) та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 № 6-843цс17.

У пункті 25 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що при поділі спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статті 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (статті 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Щодо застосування вказаної норми при поділі майна подружжя Верховним Судом України викладена правова позиція у справі № 6-37цс13 від 23.09.2015, відповідно до якої при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини четверта, п`ята статті 71 СК України). За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України. Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Частиною першою та другою статті 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Таким чином, у випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставі статті 364 ЦК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19.09.2012 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства ІКІО щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Зазначена правова позиція також міститься у Постанові КЦС ВС від 27.02.2019 ( справа № 464/7011/16-ц, провадження № 61-12168св18 ).

Разом з тим, суд, вирішуючи зазначені позовні вимоги про припинення права на частку у вищезазначеному спільному майні подружжя та залишення у власності позивача автомобіля та рухомого і нерухомого майна у порядку поділу неподільного майна, зазначає, що такі вимоги можуть бути вирішені на підставі статті 365 ЦК України та лише за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Проте позивачка такі кошти не внесла.

Вимоги позивача про визнання спільною сумісною власністю та визнання за відповідачем ОСОБА_6 права власності на судно (плавучий засіб) Rinker Fiesta також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено , що зазначений плавучий засіб дійсно належить сторонам та на тепершній час перебуває у користуванні відповідача, який заперечує наявність у нього зазначеного плавучого засобу та відповідної його реєстрації на його ім"я.

Надана позивачем копія суднового білету не може свідчить про належність на теперішній час зазначеного плавучого засобу відповідачу, оскільки, відповідно до Порядку ведення Державного суднового реєстру України і суднової книги України реєстрація судна в Україні полягає у внесенні відомостей про нього до Державного суднового реєстру України, що ведеться за формою згідно з додатком 1, або Суднової книги України, що ведеться за формою згідно з додатком 2, та отримання цим судном свідоцтва про право плавання під Державним прапором України.

Проте позивачем не надано витягу з Державного судного реєстру України на підтвердження того, що зазначене нею судно належить саме відповідачу ОСОБА_6 .

Судом також зазначається, що відповідно до довідки наданої Державною службою морського та річкового траспорту України ( морська адміністрація ) від 23.04.2020 у судовій книзі України УХР № 1 під № 53 від 14.07.1999 є інформація щодо реєстрації за відповідачем ОСОБА_6 прогулянкового судна ( модель якого не зазначена ), 1997 року побудови, яке було 24.06.2005 переєстровано на іншу особу. Будь - яких інших плавучих засобів, у тому числі модели на яку посилається позивач, за відповідачем ОСОБА_6 не зареєстровано.( а.с. 151 ).

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Приймаючи до уваги викладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Приписами ч.3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані з проведенням експертизи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10. 2006 у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також, те, що представником відповідача визнані вимоги позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 24 000 грн, суд дійшов висновку що зазначена сума підлягає стягненню.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат, які нею понесені при проведенні оцінюванню, проте, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того яку суму нею було сплачено за надану послугу. У зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволені стягнення витрат на проведення оцінки майна.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог.

При зверненні до суду позивачем зазначено ціну позову 13080395 грн (1% від вартості майна).

Судом задоволено позовні вимоги на 11711360 , тобто на 89,5% від заявлених вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 10510 грн, оскільки позовні вимоги задоволено частково, тільки у на 89,5%, стягненню з відповідача підлягає сума у розмірі 9406,50 грн (10510*89,5%).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 11, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 158, 175, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 11, 364, 365, 372 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 Про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності, стягнення компенсації - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наступне майно:

квартиру № НОМЕР_11 (реєстраційний номер: 1194139863101), площею 94,4 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_11 ;

житловий будинок (реєстраційний номер: 278865063220), загальною площею 235, 8 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

1\4 (одну четверту) нежитлової будівлі (реєстраційний номер: 527528163101), загальною площею 1505,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;

автомобіль MERCEDES-BENZ GL 350 CDI (VIN номер НОМЕР_2 ) ;

автомобіль MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI (VIN номер НОМЕР_3 ) ;

автомобіль MERCEDES-BENZ S 350 (VIN номер НОМЕР_4 )

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити на праві приватної власності ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_12 , зареєстрована АДРЕСА_12 ) автомобіль MERCEDES-BENZ GL 350 CDI (VIN номер НОМЕР_2 )

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити на праві приватної власності ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований АДРЕСА_13 ) автомобіль MERCEDES-BENZ S 350 (VIN номер НОМЕР_4 ).

В рахунок урівняння часток автомобіля MERCEDES-BENZ GL 350 CDI (VIN номер НОМЕР_2 ) та MERCEDES-BENZ S 350 (VIN номер НОМЕР_4 ) стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований АДРЕСА_13 ) різницю вартості зазначених автомобілів, відповідно до оцінки, на користь ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_12 , зареєстрована АДРЕСА_12 ) грошові кошти у сумі 97 775 (дев`яносто сім тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн.

Визнати за ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_12 , зареєстрована АДРЕСА_12 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований АДРЕСА_13 ) право власності за кожним з них на 1/2 ідеальних частин автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI (VIN номер НОМЕР_3 ) та житловий будинок (реєстраційний номер: 278865063220), загальною площею 235, 8 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 та залишивши даний автомобіль і будинок у спільній частковій власності сторін.

Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстрований АДРЕСА_13 ) на користь ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_12 , зареєстрована АДРЕСА_12 ) понесені витрати на правову допомогу у сумі 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн, судовий збір, пропорційно до задоволених вимог у сумі 9406 (дев`ять тисяч чотириста шість) грн 50 коп, а всього 33406 (тридцять три тисячі чотириста шість) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 07.12.2020.

СУДДЯ : І.В. СЕМІРЯД