Постанова

від 08.12.2020 по справі 623/1365/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року

м. Харків

справа № 623/1365/19

провадження № 22-ц/818/4798/20

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хорошевського О.М.

суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря Пузікової Ю.С.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю СТАРТ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференціїв залі суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Старт на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2020 року, постановлене суддею Вінниченко П.П. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Старт про визнання договору розірваним,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просив визнати розірваним з 16.01.2019 року договір оренди земельної ділянки від 01.07.2007 року, належної позивачу на праві приватної власності, загальною площею 8,1380 га, яка розташована на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району, Харківської області, контур НОМЕР_1 ділянка НОМЕР_2 , зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП ЦДЗК при ДК по земельним ресурсам 04 серпня 2008 року за № 040867200222, вирішити питання щодо судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.07.2007 між ОСОБА_1 та СТОВ Старт було укладено договір оренди землі, належної позивачу на праві приватної власності, відповідно до якого в оренду строком на 49 років була передана земельна ділянка площею 8,1380 га, яка розташована на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області. Відповідно до пункту 39 договору оренди земельної ділянки, сторони домовилися про можливість розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, за умови письмового попередження заінтересованої особи, за два місяці до початку польових робіт, але не пізніше 10 січня поточного року. Позивач у зв`язку з необхідністю ведення особистого сільськогосподарського виробництва, що зумовлює використання за особистими потребами земельної ділянки, що належить позивачу як власнику, та передана відповідачу, 10 січня 2019 року відправив на адресу відповідача рекомендованою поштою заяву-повідомлення про розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку, яка була отримана відповідачем 16 січня 2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Позивач вважає, що спірний договір оренди землі є розірваним згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України з 16 січня 2019 року. Відповідач листом відмовив позивачу у поверненні належної позивачу земельної ділянки. Позивач вважає, що ним були дотримані усі умови щодо процедури розірвання договору оренди землі.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2020 року позов задоволено частково.

Визнано розірваним договір оренди земельної ділянки від 01 липня 2007 року, належної ОСОБА_1 на праві приватної власності, загальною площею 8,1380 га, яка розташована на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, контур НОМЕР_1 ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 6322882200:03:000:0178, зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП ЦДЗК при ДК по земельним ресурсам 04 серпня 2008 року за № 040867200222.

Стягнуто з СТОВ СТАРТ на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 грн.40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі представник СТОВ Старт просить рішення першої інстанції скасувати як незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Скарга містить посилання на те, що згідно наданих доказів СТОВ Старт , польові роботи на земельній ділянці ОСОБА_1 проводилися з жовтня 2018 року по квітень 2019 року коли здійснювався посів озимої пшениці та внесення мінеральних добрив, способів захисту рослин. Всупереч умовам п.39 Договору оренди землі ОСОБА_1 вважає, що договір оренди землі ним розірвано 16 січня 2019 року, тобто на час коли земельна ділянка засіяна СТОВ Старт озимою пшеницею, тобто без дотримання визначеного договором порядку про розірвання договору за два місяці до початку польових робіт. Таким чином, ОСОБА_1 порушено строк письмового попередження заінтересованої сторони про розірвання договору, оскільки СТОВ Старт було отримано письмове попередження пізніше, ніж за два місяці до початку польових робіт та пізніше 10 січня поточного року, а саме 16 січня 2019 року.

Враховуючи те, що позивач здійснював свої цивільні права з порушенням умов, визначених у пункті 39 Договорів оренди землі щодо одностороннього розірвання договору, й таким чином дії позивача щодо одностороннього дострокового розірвання договору, що вчиненні з порушенням договірних умов, мають наслідком порушення майнових прав СТОВ "Старт" у вигляді витрат, які підприємство понесло щодо обробки його земельної ділянки, здійснення посівів та внесення мінеральних добрив, то вимога позивача про визнання договору розірваним не підлягає задоволенню, виходячи із норм ч. 3 ст. 16 ЦК України.

ОСОБА_1 вказує на обставини розірвання ним договору в односторонньому порядку, що передбачений п. 39 Договором оренди землі. Таким чином ОСОБА_1 вважає договір вже розірваним ним самим з 16 січня 2019 року, тобто фактичне припинення договору за односторонньою волею сторони правочину. При цьому позивач не обгрунтовує та не надає до матеріалів справи доказів порушення його цивільних прав чи обставин, які заважають йому здійснювати цивільні права як власника земельної ділянки (наприклад наявність відмови державного реєстратора речових прав у реєстрації припинення іншого речового права - права оренди земельної ділянки, тобто відсутні факти невизнання чи оспорювання припинення правовідносин сторін договору).

Цивільне законодавство передбачає такий спосіб захисту як припинення правовідношення, тобто у тому числі розірвання договору у судовому порядку. Визнання договору оренди таким, що вже розірваний у позасудовому порядку, не може вважатись, належним способом захисту, оскільки матеріали справи не містять доказів, неможливості реалізації позивачем своїх цивільних прав власника землі без такого визнання з боку суду. Якщо договір оренди землі є фактично припиненим з 16 січня 2019 року за заявою ОСОБА_1 , то останній не позбавлений можливості здійснювати свої цивільні права вільно й звернення до суд без наявності обставин оспорювання або невизнання його цивільних прав є передчасним.

До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред`явити зустрічний позов .

ОСОБА_1 звернувся до суд 04 квітня 2019 року із позовною заявою, яка містила вимогу лише про визнання розірваним з 16.01.2019 р договір оренди земельної ділянки.

До початку розгляду справи по суті позивач не змінював ані предмету, ані підстав позову.

Всупереч принципу диспозитивності цивільного судочинства суд першої інстанції ухвалив рішення, в якому вказав про розірвання договору, хоча позивач не заявляв у належній процесуальній формі таких вимог.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі. Крім того, представник відповідача в клопотанні не заперечила, що сторонами у справі при укладенні спірного договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, до якого включено, окрім типових умов, і особливі, в тому числі і умови пункту 39. Не оскаржено відповідачем і того факту, що позивач звертався до відповідача з відповідною заявою про розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. У той час позовна вимога ОСОБА_1 про розірвання вище вказаного договору саме з 16.01.2019 року, задоволенню не підлягає, оскільки такий спосіб захисту не передбачений цивільно - процесуальним кодексом України.

Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погоджується.

Враховуючи, що поштове відправлення ОСОБА_1 № 6430903671048 , прийнято в м. Ізюм 10.01.2019 року, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 255 ЦК України, згідно яких письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно, судова колегія вважає необґрунтованим посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1 порушено строк письмового попередження заінтересованої сторони про розірвання договору,

Крім того, оскільки відправлення було вручено особисто адресату - відповідачу 16.01.2019 року, а відповідно до розрахунку фактичних витрат на обробку земельної ділянки наданої відповідачем польові роботи проводилися протягом жовтня 2018 року та у квітні 2019 року, твердження СТОВ Старт , що письмове попередження було отримано пізніше, ніж за два місяці до початку польових робіт не відповідає дійсності.

Також, судова колегія звертає увагу, що згідно частини четвертої статті 31 Закону України Про оренду землі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Тлумачення частини четвертої статті 31 Закону України Про оренду землі свідчить, що за загальним правилом не допускається розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Проте сторони в договорі оренди можуть встановити як умову про одностороннє розірвання договору оренди землі, так і процедуру її реалізації.

Встановивши, що на виконання пункту 39 договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, позивач 10 січня 2019 року направив письмове попередження про розірвання договору оренди земельної ділянки, що отримане відповідачем 16 січня 2019 року, суд зробив правильний висновок про наявність підстав для розірвання договору. Задовольнивши позовні вимоги частково, суд першої інстанції не погодився в частині визнання ним календарної дати з якої цей договір необхідно вважати розірваним.

Посилання в апеляційній скарзі на заяву про закриття провадження у справі з посиланням на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19.10.2017 року не можна вважати обґрунтованим, оскільки вимоги у задоволенні яких було тим рішенням відмовлено були заявлені з інших підстав.

За правилами ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Враховуючи, що п. 39 договору оренди землі, укладений сторонами 01 липня 2007 року передбачає можливість його розірвання у односторонньому порядку, такий договір вважається розірваним з моменту виконання однією з його сторін умов цього пункту договору.

Оскільки інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не впливають на правильність ухваленого судом першої інстанції рішення і не можуть бути визнані підставою для скасування оскаржуваного рішення, тому колегія суддів їх відхиляє.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України судова колегія вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 375, п. 1ч. 1 ст. 376 ,382, 384 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю СТАРТ залишити без задоволення.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 22 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.М. Хорошевський

Судді: І.В. Бурлака

В.Б. Яцина

Повне текст постанови складено 09 грудня 2020 року.