Постанова

від 01.12.2020 по справі 303/2930/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/2930/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 грудня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Бисаги Т.Ю., Фазикош Г.В.

з участю секретаря - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 15 червня 2020 року (головуючий суддя Монич В.О.) про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, в якому просив визнати за ним право власності на Ѕ частини житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 . Також було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1489390721227) та заборонити всім без виключення суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно; приватним нотаріусам, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, органів місцевого самоврядування, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше), стосовно житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1489390721227).

Необхідність забезпечення позову заявник мотивує тим, що предметом спору є спільне майно подружжя. Відповідачка має на руках правовстановлюючі документи на нерухоме майно, а тому може без обмежень розпоряджатись спірним майном до розгляду справи судом. Відтак, виконання рішення суду буде утруднено.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 15 червня 2020 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1489390721227). Ухвалено заборонити всім без виключення суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно; приватним нотаріусам, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, органів місцевого самоврядування, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше), стосовно житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1489390721227).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню. Вказує, що в поданій ОСОБА_2 заяві про забезпечення позову містяться виключно припущення заявника про можливе невиконання відповідачем рішення суду(у випадку ухвалення на користь позивача). Жодних належних і допустимих доказів в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником не подано.

Також апелянт вважає, що судом безпідставно не застосовано заходи зустрічного забезпечення позову, хоча у даній справі такі підлягали обов`язковому застосуванню одночасно із заходами забезпечення позову.

Вказує, що внаслідок вжиття заходів забезпечення позову законного власника майна буде обмежено в користуванні, володінні та розпорядженні належним йому майном. Арешт належного ОСОБА_1 майна вважає порушенням права на мирне володіння майном та порушує справедливий баланс між інтересами власника майна та позивача. Стверджує, що заявляючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник не навів обставин та не подав належних доказів, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття, а тому вважає, що суд першої інстанції необгрунтовно задоволив заяву позивача.

Позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що накладення арешту на спірний житловий будинок є одним із видів забезпечення позову відповідно до норм ЦПК та забезпечує ефективний захист матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Зазначає, що оскаржуваною ухвалою виключно зникла можливість продати або іншим способом передати право власності на спірний житловий будинок. Арешт жодним чином не перешкоджає ОСОБА_1 проживати і користуватись спірним житловим будинком, а лише уможливлює виконання ОСОБА_1 рішення суду, якщо буде ухвалено на користь позивача. В спростування доводів апеляційної скарги щодо незастосування зустрічного забезпечення позову, позивач у відзиві зазначає, що суд першої інстанції частково задовольнив клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів зустрічного зобов`язання, а саме - зобов`язав ОСОБА_2 надати зустрічне забезпечення шляхом внесення протягом десяти днів з дня постановлення ухвали суду на депозитний рахунок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області грошові кошти у розмірі 3 000 грн. 00 коп. . Таким чином, вважає, що можливі збитки від забезпечення позову застраховані заходами зустрічного забезпечення. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, поданого відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що у зв`язку із наявністю правовстановлюючих документів на нерухоме майно у відповідачки вона може без обмежень розпоряджатись спірним майном до розгляду справи судом, а тому виконання рішення у випадку задоволення позову може бути утруднено.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При цьому необхідно враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у цивільній справі в якій вжито заходи забезпечення позову, є поділ спільного майна подружжя. Так, позивач ОСОБА_2 покликається на те, що йому належить право власності на Ѕ частини житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці за кадастровим номером 2122781403:01:001:0271, площею 0,15 га.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 вказує, що житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_1 , але належить він подружжю на праві спільної сумісної власності. Зазначає, що оскільки всі правовстановлюючі документи на житловий будинок знаходяться у відповідача, то це дозволяє їй в будь-який момент здійснити відчуження такого майна третім особам, щоб уникнути поділу цього майна.

Колегія суддів вважає, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову - накладення арешту на житловий будинок - та предметом позовних вимог - поділу спільного майна подружжя, в тому числі житлового будинку, до якого застосовано захід забезпечення. Адже, між сторонами дійсно існує спір, де позивач ОСОБА_2 просить визнати за ним право власності на Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Крім того, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що право власності на об`єкт нерухомого майна, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 форма власності - приватна (а.с.13-14 ), тому, як власник, відповідач має змогу вчиняти юридично значимі дії щодо спірного майна .

Щодо доводів апелянта про порушення її права на мирне володіння майном, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вжиті заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, жодним чином не впливають на право власника володіти та користуватися майном, діють до набрання рішенням суду по даній справі законної сили та спрямовані виключно на забезпечення можливості виконання рішення у разі задоволення позову.

Судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість припущення, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, про наявність достатніх правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, який є предметом позову в справі про поділ майна подружжя, а застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів заявників та слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно не застосовано зустрічного забезпечення позову колегія суддів відхиляє, оскільки ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 17.08.2020 судом застосовано зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання ОСОБА_2 внести протягом десяти днів з дня постановлення ухвали суду на депозитний рахунок Мукачівського міськрайонного суду грошові кошти у розмірі 3000 грн..

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 15 червня 2020 року -- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 грудня 2020 року.

Головуюча:

Судді: