Постанова

від 07.12.2020 по справі 14/67-09

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07 грудня 2020 року Справа № 14/67-09

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод"

на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2020р.

(постановлену о 12:58 год. у м. Вінниці, повний текст складено 15.10.2020р.)

у справі № 14/67-09 (суддя Маслій І.В.)

стягувач Антимонопольного комітету України

боржник Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод"

про стягнення штрафу та пені у розмірі 80 000 грн.

за участю представників сторін:

від стягувача - Федоров О.В.;

від боржника - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Вінницької області із заявою, відповідно до якої просив поновити строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видати дублікати наказу від 06.05.2009 №14/67-09, виданого на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 21.04.2009 у справі №14/67-09.

Господарський суд Вінницької області ухвалою від 09.10.2020 у справі №14/67-09 заяву Антимонопольного комітету України № 300-20.3/01-12642 від 17.09.2020 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу у справі №14/67-09 задовольнив. Поновив пропущений строк для пред`явлення наказу від 06.05.2009 №14/67-09 до виконання, виданого на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 21 квітня 2009 року у справі № 14/67-09. Видав Антимонопольному комітету України дублікат наказу Господарського суду Вінницької області від 06.05.2009 у справі №14/67-09.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що 21.04.2009 Господарський суд Вінницької області рішенням від 21.04.2009 у справі № 14/67-09 задовольнив позов Антимонопольного комітету України до Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод". Стягнув з Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод" в дохід Державного бюджету України 40000 грн штрафу, 40 000 грн пені, 800 грн витрат на сплату державного мита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд встановив, що 06.05.2009 на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 21.04.2009 у справі № 14/67-09 видано наказ.

Місцевий господарський суд зазначив, що починаючи з 2009 по 2020 рік Антимонопольний комітет України намагався отримати інформацію про стан виконавчого провадження ВП№14214840 і лише в 2020 році з листа ВДВС дізнався про завершення виконавчого провадження на підставі постанови від 29.12.2011 не у зв`язку з його виконанням.

Також, суд встановив, що на день розгляду заяви наказ Господарського суду Вінницької області від 06.05.2009 № 14/67-09 втрачений, і з`ясувати, де знаходиться у теперішній час, не уявляється можливим, виходячи з чого суд вважає за можливе видати дублікат наказу у зв`язку з його втратою.

За наведених обставин, суд прийшов висновку про поважність причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, а тому поновив його та, з огляду на втрату наказу Господарського суду Вінницької області від 06.05.2009 № 14/67-09, видав дублікат наказу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Державне підприємство "Мартинівський спиртовий завод", у якій просить ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2020 у справі №14/67-09 скасувати повністю та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Антимонопольного комітету України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа та видачу дублікату наказу.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Державне підприємство "Мартинівський спиртовий завод" зазначає таке.

Строк пред`явлення наказу у справі №14/67-09 був встановлений до 06.05.2012, а тому враховуючи приписи п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України у суду першої не було підстав видавати дублікат виконавчого документа, строк пред`явлення якого закінчився ще 06.05.2012.

Антимонопольний комітет України просив суд поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа, посилаючись на той факт, що останнім неодноразово надсилалися запити до Відділу ДВС Жмеринського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області, однак заявник не надав доказів на здійснення направлення запитів.

Зазначає, що надіслання один раз протягом року запиту про надання інформації не є підтвердженням того, що сторона добросовісно та розумно скористувалася правом дізнатися про стан виконавчого провадження.

Посилається, що в Антимонопольного комітету України протягом 2009-2020 років було безліч можливостей отримати інформацію про стан виконавчого провадження, проте жодних належних дій вчинено не було.

Вказує, що Антимонопольний комітет України в 2012 році та протягом 2014-2019 років взагалі не вчиняв жодних належних дій з метою отримання інформації про стан виконавчого провадження та протягом розумного строку не звертався із заявою про видачу дубліката наказу.

ДП "Мартинівський спиртовий завод" вважає, що Антимонопольний комітет України мало безліч можливостей в строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа звернутися до суду із заявою про видачу дублікату наказу, натомість лише в кінці 2020 році до Господарського суду Вінницької області було подано заяву про видачу дублікату виконавчого листа.

У Антимонопольний комітет України також було безліч можливостей для отримання від Відділу ДВС Жмеринського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області інформації про стан виконавчого провадження, оригіналу виконавчого листа та можливостей для його повторного подання на виконання, однак останній неналежним чином скористався своїми правами.

Зважаючи на викладене, скаржник вважає, що в зв`язку із тим, що строк пред`явлення наказу №14/67-09 сплив ще в 2012 році, у суду були відсутні правові підстави для видачі дублікату виконавчого листа, а Антимонопольний комітет України мав безліч можливостей в строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа звернутися до суду із заявою про видачу дублікату наказу, однак звернувся лише в кінці 2020 року.

За наведеного ДП "Мартинівський спиртовий завод" просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2020 у справі №14/67-09 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Антимонопольного комітету України про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа та видачу дублікату наказу.

Від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод", відповідно до якого просить оскаржену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує таке.

Статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред`явленням виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Положення Закону України "Про виконавче провадження" пов`язують початок перебігу процесуального строку з дня повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому, статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що повернення виконавчого документа здійснюється шляхом надсилання стягувачу рекомендованого поштового відправлення.

Тобто, строк пред`явлення наказу суду першої інстанції від 06.05.2009 № 14/67-09 перервався з моменту його пред`явлення до Відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції і до моменту коли стягувачу стало відомо про повернення виконавчого документа, а саме з листа ВДВС Жмеринського МУЮ від 27.05.2020 № 17991.

Враховуючи те, що саме на державного виконавця покладено обов`язок інформувати сторони та учасників виконавчого провадження про хід його виконання та за відсутності обов`язку у стягувача контролювати стан виконання рішення, неналежне повідомлення державним виконавцем про факт повернення наказу про примусове виконання рішення є поважною причиною пропуску для його повторного пред`явлення.

Стягувач вважає, що дії ВДВС Жмеринського МУЮ призвели до того, що Антимонопольний комітет України позбавлений права повторно звернутися до виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу, оскільки стягувач не отримував постанову про закриття виконавчого провадження та наказ господарського суду.

За наведеного вище, стягувач вважає, що апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а тому просить залишити апеляційну скаргу Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод" без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2020 у справі № 14/67-09 - без змін.

07 грудня 2020 року в судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду представник Антимонопольного комітету України в судовому засіданні заявив, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржувану ухвалу такою, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання 07.12.2020 представник ДП "Мартинівський спиртовий завод" не з`явився.

Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що боржник був належним чином та своєчасно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать список розсилки поштової кореспонденції та електронне листування (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 49-50), а також те, що явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника боржника.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника стягувача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що Господарський суд Вінницької області рішенням від 21.04.2009 у справі № 14/67-09 позов Антимонопольного комітету України про стягнення з Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод" штрафу та пені у розмірі 80000 грн. задоволено в повному обсязі, а саме: стягнуто з Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод" в дохід Державного бюджету України 40000 грн штрафу, 40000 грн пені, 800 грн витрат на сплату державного мита та 118 грн витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 2-3).

06.05.2009 на виконання даного рішення видано наказ (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 4).

29.09.2020 р. до Господарського суду Вінницької області від Антимонопольного комітету України надійшла заява № 00-20.3/01-12642 від 17.09.2020 р. про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу.

Обґрунтовуючи вказану заяву стягувач вказує на те, що наказ суду був втрачений, а строк пред`явлення наказу до виконання пропущений Антимонопольним комітетом України з поважних причин які від нього не залежали.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення заяви стягувача, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 1 ГПК України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Вище зазначено, що скаржник в апеляційній скарзі посилається на п. 17.4. Перехідних положень ЦПК України, однак враховуючи положення ст. 3 ГПК України апеляційну скаргу боржника слід розглядати за нормами ГПК України, а не ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.07.2012 у справі "Глоба проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред`явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Водночас поважною причиною визнається така обставина, яка є об`єктивно непереборною та пов`язаною з дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

У даному випадку поважність пропуску строку пред`явлення наказу до виконання пов`язується стягувачем лише з однією обставиною, а саме необізнаністю його про повернення державним виконавцем судового наказу стягувачу, про що останньому стало відомо з відповіді державної виконавчої служби від 27.05.2020 на його запит.

Питання щодо поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання (у розумінні частини першої статті 329 ГПК України), тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливили або істотно утруднювали своєчасне пред`явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; при цьому визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред`явити відповідний наказ до виконання.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.05.2018 у справі № 917/1431/14.

Судом апеляційної інстанції з матеріалів оскарження ухвали встановлено, що відповідно до листа Господарського суду Вінницької області від 12.11.2009 № 9056 у відповідь на заяву Антимонопольного комітету України № 21-29/02-9503 від 29.10.2009 повідомлено, що наказ від 06.05.2009 у справі № 14/67-09 відповідно до реєстру поштових відправлень від 07.05.2009, був надісланий на адресу Жмеринської об`єднаної держаної податкової інспекції: вул. Б. Хмельницького, 18, м. Жмеринка, 23100. Разом з тим, Жмеринською ОДПІ було подано заяву разом з оригіналом вище вказаного наказу до Державної виконавчої служби у м. Жмеринка, якою було прийнято постанову від 11.08.2009р. про відкриття виконавчого провадження (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 8 на звороті).

До даного листа Господарським судом Вінницької області додано копію заяви Жмеринської ОДПІ від 31.07.2009 №66701/10/10-013/1 та копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.08.2009 ВП №14214840 (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 9).

Також, Антимонопольним комітетом України неодноразово надсилались запити до Відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області, а саме: від 04.12.2009 № 21-29/02-10945, від 13.12.2010 №21-29.4/06-11781, від 04.11.2011 № 300-29/03-10661, від 18.09.2013 № 300-29/08-9114, від 31.07.2014 № 300-29/04-6976 та від 29.04.2020 № 300-29/02-6264 (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 10-14).

Відповідно до вказаних запитів стягувач просив надати інформацію про стан виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного наказу, а також про надання постанов прийнятих у ході виконавчого провадження по виконанню зазначеного наказу суду.

Жмеринське міськрайонне управління юстиції у Вінницькій області листом від 27.05.2020 № 17991 надало відповідь Антимонопольному комітету України в якому зазначило що 29.12.2011 виконавче провадження завершено на підставі ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 15).

Як зазначено Антимонопольним комітетом України у заяві, оригінал постанови ВП№14214840, якою було завершено виконавче провадження, а також оригінал наказу суду від 06.05.2009 № 14/67-09 до стягувача не надходили.

В зв`язку з цим, Антимонопольний комітет України звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області із скаргою від 03.06.2020 № 300-29/02-8010 на бездіяльність державного виконавця ВДВС (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 15 на звороті, 16).

У відповідь, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області листом від 03.07.2020 № 55/2.3/25 повідомило Антимонопольний комітет України, що 29.12.2011 державним виконавцем винесено постанову ВП№14214840 про повернення виконавчого документу стягувачу, а також зазначено що виконавче провадження знищено (т. матеріали оскарження ухвали, а. с. 16 на звороті, 17).

Стягувач зазначив, що оригінал постанови ВП№14214840 про повернення виконавчого документу стягувачу, а також оригінал зазначеного наказу суду до нього не надходили, ВДВС відмовився надати Комітету документи, які б підтвердили надіслання та отримання Комітетом зазначеної постанови ВДВС та наказу суду.

Посилається, що бездіяльність ВДВС призвела до того, що наказ суду на теперішній час не виконано, на виконанні на даний час не перебуває, заявнику наказ не повернуто, а отже є втраченим саме Жмеринським міськрайонним управлінням юстиції у Вінницькій області.

За приписами ст. 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на час виникнення правовідносин) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Тобто, після пред`явлення наказу Господарського суду Вінницької області від 06.05.2009 №14/67-09 до виконання строк пред`явлення перервався і його перебіг залежить від подальшого повернення виконавчого документа.

Згідно із ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на час виникнення правовідносин) копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вище встановлено, наказ Господарського суду Вінницької області від 06.05.2009 №14/67-09 був пред`явлений до виконання, і в подальшому повернутий стягувачу. Однак матеріалами оскарження ухвали не підтверджується обставини належного повернення наказу стягувачу виконавчого документу.

Натомість із матеріалів оскарження ухвали, а саме із листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області від 03.07.2020 № 55/2.3/25 стягувач, судом установлено, що стягувач був повідомлений про повернення виконавчого документа лише в 2020 році.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд підсумовує, що встановленими обставинами підтверджується вчинення стягувачем дій щодо з`ясування стану виконавчого провадження та повідомлення його про закриття виконавчого провадження (не у зв`язку із виконанням) після спливу тривалого терміну, а тому погоджується із висновком суду першої інстанції про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують вищевикладених обставин, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

Щодо видачі дублікату наказу Господарського суду Вінницької області від 06.05.2009 № 14/67-09, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Як зазначає стягувач, наказ Господарського суду Вінницької області від 06.05.2009 №14/67-09 втрачений, оскільки не повернувся до нього від ВДВС.

Пунктом 19.4 Перехідних положень ГПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, зокрема містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 10.04.2018 у справі № 24/234).

Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г).

Отже умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку пред`явлення наказу до виконання, про що зазначено вище в цій постанові, заява стягувача в частині видачі дубліката наказу Господарського суду Вінницької області від 06.05.2009 № 14/67-09 також підлягає до задоволення.

Отже, місцевий господарський суд постановляючи оскаржену ухвалу дійшов правильного висновку про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дублікату наказу.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи боржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи вищевикладене, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2020р. у справі № 14/67-09 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 255, 269, 270-271, 273, 275-282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2020р. у справі №14/67-09 - без змін.

2. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 09.10.2020р. у справі № 14/67-09 надіслати Господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "10" грудня 2020 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.