Постанова

від 08.12.2020 по справі 913/444/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2020 р. Справа № 913/444/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія" (вх.№2759 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 22.09.2020 у справі №913/444/20, ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Тацій О.В., повний текст складено 22.09.2020,

за позовом заступника прокурора Луганської області в інтересах держави, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до 1) Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія", м. Лисичанськ Луганської області,

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди водного об`єкту та зобов`язання повернути орендоване майно,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 22.09.2020 у справі №913/444/20 задоволено позов заступника прокурора Луганської області до Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія" про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди водного об`єкту та зобов`язання повернути орендоване майно. Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 04.12.2019 №972 "Про надання в оренду земельної ділянки у комплексі з водним об`єктом Товариству з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія". Визнано недійсним договір оренди водного об`єкту від 03.02.2020 №1, укладений між Луганською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія". Зобов`язано Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія" (ідентифікаційний код 40897739) повернути Луганській обласній державній адміністрації - обласній військово-цивільній адміністрації (ідентифікаційний код 00022450) водний об`єкт та земельну ділянку під водним об`єктом площею 121,2281 га (кадастровий номер 4422583300:14:004:0004), розташовані за межами населених пунктів на території Кабичівської сільської ради Марківського району Луганської області.

Стягнуто з відповідачів: Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації (ідентифікаційний код 00022450) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія" (ідентифікаційний код 40897739) на користь прокуратури Луганської області (ідентифікаційний код юридичної особи 02909921) у рівних частинах судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 36 629,90 грн, а саме: з кожного по 18 314,95 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 22.09.2020 у справі №913/444/20 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову заступника прокурора Луганської області.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія" (вх.№2759 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 22.09.2020 у справі №913/444/20; призначено справу до розгляду на 08 грудня 2020 року, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 Господарського процесуального кодексу України.

01.12.2020 до апеляційного господарського суду від заступника керівника Луганської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11861), в якому він заперечує проти доводів апелянта, а тому просить рішення Господарського суду Луганської області від 22.09.2020 у справі №913/444/20 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Східноукраїнська рибна компанія" - без задоволення. Зокрема, вказує на те, що місцевим господарським судом на підставі повного та всебічного з`ясування обставин, підтверджених доказами, надано оцінку аргументам прокурора про порушення встановленої законом процедури надання та отримання водного об`єкту у комплексі з земельною ділянкою під ним, у зв`язку з чим встановлено незаконність і безпідставність надання відповідачу-2 на праві оренди спірного об`єкта.

Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 08.12.2020 з розгляду апеляційної скарги ТОВ "Східноукраїнська рибна компанія" розпочалось за участю прокурора, який зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду та заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги другого відповідача, а рішення Господарського суду Луганської області від 22.09.2020 у справі №913/444/20 - залишити без змін.

Представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2, а.с. 73-77).

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу, проте не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Водночас, 08.12.2020 до суду апеляційної інстанції засобами електронного зв`язку від ТОВ "Східноукраїнська рибна компанія" надійшло клопотання про перенесення розгляду справи, яке обґрунтовано зайнятістю представника товариства в іншому судовому процесі.

Прокурор зазначив, що не заперечує проти вказаного клопотання про відкладення розгляду справи.

Щодо клопотання апелянта про відкладення розгляду справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Частинами 11, 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, усі доводи і вимоги учасники справи можуть викласти і подати суду письмово, тоді як у клопотанні про відкладення розгляду справи представник відповідача-2 не навів суду доводів, що унеможливлюють розглянути судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу за відсутності його представника.

Поряд з цим, одним із принципів господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи положення статті 273 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, зважаючи на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, учасники справи належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, а неявка в судове засідання представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів відмовляє ТОВ "Східноукраїнська рибна компанія" у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, та вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2020 (згідно відмітки на поштовому конверті) до Господарського суду Луганської області з позовною заявою звернувся заступник прокурора Луганської області в інтересах держави до Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія", в якій просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 04.12.2019 №972 "Про надання в оренду земельної ділянки у комплексі з водним об`єктом Товариству з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія";

- визнати недійсним договору оренди водного об`єкту від 03.02.2020 №1, укладений між Луганською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія" повернути Луганській обласній державній адміністрації водний об`єкт та земельну ділянку під водним об`єктом, площею 121,2281 га (кадастровий номер 4422583300:14:004:0004), розташовані за межами населених пунктів на території Кабичівської сільської ради Марківського району Луганської області (т.1, а.с. 1-12).

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 48, 51 Водного кодексу України, статті 134 Земельного кодексу України, статей 21, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що всупереч вимог чинного законодавства на підставі розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 04.12.2019 №972 та договору оренди водного об`єкта від 03.02.2020 №1 земельну ділянку у комплексі з водним об`єктом передано ТОВ "Східноукраїнська рибна компанія" для рибогосподарських потреб без проведення земельних торгів, а тому порушено процедуру передачі водного об`єкта та земель фонду в оренду. Прокурор зазначає, що виключним випадком для не проведення земельних торгів при передачі в оренду водного об`єкта є звернення власника спеціального дозволу про надання йому в оренду земельної ділянки для потреб спеціального водокористування, передбачених відповідним дозвільним документом. Вказує на те, що відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 14.12.2017 №9/ЛГ/49-д-17, наданого ТОВ "Східноукраїнська рибна компанія", метою водокористування є зрошення, іншого дозволу на спеціальне водокористування, у тому числі для рибогосподарських потреб, товариство не має. Вказані обставини, на думку прокурора, свідчать про прийняття спірного розпорядження та укладення договору оренди водного об`єкту всупереч встановленим умовам використання, оскільки об`єкт оренди передано для цілей, які суперечать його призначенню, що не сприяє раціональному використанню вод. Також, посилаючись на те, що укладення договору оренди водного об`єкту від 03.02.2020 №1 відбулось з порушенням встановленої законом процедури, а саме без земельних торгів, такий договір підлягає визнанню недійсним, а об`єкт оренди - поверненню орендодавцеві.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави в даному випадку прокурор послався на те, що порушення процедури передачі водного об`єкту та земель водного фонду в оренду поза проведенням відкритих, прозорих торгів, за наслідками яких визначається найвища плата за користування ними, а також передача водного об`єкту для цілей, що суперечать його призначенню, свідчать про нераціональне використання цих об`єктів, що має прояв в економічному та екологічному аспектах. Крім цього, посилаючись на наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор зазначає, що порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями та водними ресурсами, що перебувають у державній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для звернення органів прокуратури з позовами до суду в інтересах держави. При цьому, вказує на те, що повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою наділена Луганська обласна державна адміністрація, якою допущено стверджуванні прокурором порушення під час видання спірного розпорядження та укладення спірного договору оренди, що виключає можливість здійснення цим органом захисту законних інтересів держави у спірних правовідносинах у спосіб, який обрав прокурор. За таких обставин, прокурор вказав на відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та наявність підстав для набуття прокурором статусу позивача відповідно до приписів частини 5 статті 53 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.08.2020 підтверджено наявність підстав для представництва заступника прокурора Луганської області інтересів держави в суді; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/444/20; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

22.09.2020 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про задоволення позову (т.1, а.с.229-237).

Вказане рішення суду першої інстанції з посиланням на положення статей 46, 48, 49, 51, 65, 68 Водного кодексу України, статей 124, 134 Земельного кодексу України, статті 14 Закону України "Аквакультуру", статей 20, 151, 153 Господарського кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України мотивовано тим, що розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 04.12.2019 №972 видано з порушенням вказаних норм законодавства, оскільки спеціальне водокористування для задоволення будь-яких потреб здійснюється тільки за наявності відповідного дозволу, який має обов`язково містити конкретну мету водокористування об`єктом, тоді як матеріалами справи підтверджується надання спірного водного об`єкту другому відповідачу в оренду для рибогосподарських потреб за відсутності такого дозволу. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підтверджених випадків для отримання земельної ділянки у комплексі з водним об`єктом на правах оренди без проведення земельних торгів (не на конкурентних засадах), що свідчить про порушення Луганською обласною державною адміністрацією та ТОВ "Східноукраїнська рибна компанія" встановленої законом процедури надання та отримання на правах оренди для водокористування водного об`єкту у комплексі із земельною ділянкою.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди водного об`єкту від 03.02.2020 №1 місцевий господарський суд з посиланням на приписи статті 203, 215 ЦК України зазначив про те, що укладений договір суперечить вимогам чинного законодавства та порушує встановлений законом порядок одержання для водокористування водних об`єктів у комплексі з земельною ділянкою на умовах оренди, зокрема, без одержання відповідного дозволу на використання спірного водного об`єкту для рибогосподарських потреб та без попереднього проведення земельних торгів, за результатами яких на підставі приписів частини 1 статті 135 Земельного кодексу України укладається договір оренди земельною ділянки над якою знаходиться вода (водний простір) водного об`єкту. Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що зазначена вимога є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 04.12.2019 №972, оскільки дане розпорядження було підставою для укладення спірного договору, а тому зважаючи на скасування цього розпорядження спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Вказані обставини, на думку суду першої інстанції, є підставою для задоволення позовних вимог в частині повернення спірного майна Луганській обласній державній адміністрації, оскільки таке майно передавалось другому відповідачу в оренду саме за спірним договором оренди.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини здійснення прокурором функцій представництва інтересів держави, допущені порушення норм процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, належним чином не перевірено обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, апелянт вказує на те, що прокурором заявлено позов за відсутності у нього порушеного права, а також не надано доказів на підтвердження неправомірності дій 1-го та 2-го відповідачів у спірних правовідносинах.

За твердженням 2-го відповідача, голова Луганської обласної державної адміністрації - керівник обласної військово-цивільної адміністрації під час видання спірного розпорядження від 04.12.2019 №972 діяв у межах передбачених законом повноважень згідно визначеного цільового призначення земельної ділянки за даними Держземкадастру та на підставі цього розпорядження між відповідачами укладений договір оренди водного об`єкту та земельної ділянки від 03.02.2020 №1 для рибогосподарських потреб, який погоджений уповноваженим державою органом на здійснення функцій у сфері водних ресурсів - Держводагенством України, що на його думку, підтверджує правомірність дій першого відповідача під час укладення цього договору.

Вважає, що прокурором помилково ототожнюються такі поняття як мета водокористування та цільове призначення земельної ділянки з водним об`єктом, оскільки надання у користування земельної ділянки з водним об`єктом для зрошення не передбачено чинним законодавством як ціль використання водного об`єкта оренди, а є лише окремим видом спеціального водокористування, а тому наявність такого дозволу надає право на укладення договору оренди водного об`єкта для задоволення відповідних потреб, перелік яких визначений законом, у тому числі для потреб риборозведення як виду сільськогосподарської діяльності.

За таких обставин, посилаючись на наявність у ТОВ "Східноукраїнська рибна компанія" дозволу на спеціальне водокористування від 14.12.2017 № 9/ЛГ/49д-17, вважає, що спірний водний об`єкт із земельною ділянкою не підлягав переданню на конкурентних засадах (земельних торгах), що підтверджує правомірність виданого відповідачем-1 розпорядження та укладення договору оренди водного об`єкту.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 ГПК України).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (п.24). У рішенні у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті першому статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Приписами статей 2, 11 Господарського процесуального кодексу України закріплено вказаний конституційний принцип та передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.ч. 1, 2 ст. 11 ГПК України).

Крім того, згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ГПК України).

Отже, під час здійснення судочинства суд у своїй діяльності повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.

Згідно з Законом України у редакції від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.

Розділом I "Загальні положення" Господарського процесуального кодексу України, зокрема, передбачено основні положення (глава 1, ст.ст. 1-19), врегульовано питання щодо юрисдикції господарських судів (глава 2, ст.ст. 20-31) та визначено учасників судового процесу (глава 4, ст.ст. 41-72).

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч 2 ст. 4 ГПК України).

Склад учасників справи в господарському процесі визначено статтею 41 Господарського процесуального кодексу України, а саме відповідно до частини 1 цієї статті у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За приписами статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку предметом позову є вимоги прокурора до Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія" про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 04.12.2019 №972 "Про надання в оренду земельної ділянки у комплексі з водним об`єктом Товариству з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія"; визнання недійсним договору оренди водного об`єкту від 03.02.2020 №1, укладеного між Луганською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія"; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія" повернути Луганській обласній державній адміністрації водний об`єкт та земельну ділянку під водним об`єктом, площею 121,2281 га (кадастровий номер 4422583300:14:004:0004), розташовані за межами населених пунктів на території, Кабичівської сільської ради Марківського району Луганської області.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України визначено такі юрисдикції: предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23); інстанційна юрисдикція (статті 24-26); територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31).

Правила загальної підсудності поширюють свою дію на всі справи позовного провадження, за винятком тих, для яких Господарським процесуальним кодексом України встановлює інший вид підсудності.

Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною першою статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Так, статтею 30 Господарського процесуального кодексу України визначено виключну підсудність справ.

Згідно з частиною 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У розумінні наведених норм процесуального права виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. Виключна підсудність за змістом частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначає суд, яким має бути розглянуто справу. Правило про виключну підсудність застосовується судом у будь-якому випадку за наявності визначених законом умов, не залежить від волі сторін, а також наявності чи відсутності обґрунтувань учасників справи щодо її застосування.

При цьому, якщо відповідачем у справі є орган, визначений в частині 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, то така справа у будь - якому разі підлягає розгляду місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 15.05.2018 у справі №905/1566/17, від 16.08.2019 у справі №916/142/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 914/240/18 дійшов висновку, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, то розгляд такої справи у будь-якому разі відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва та будь-який інший суд неуповноважений здійснювати розгляд відповідної справи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, звертаючись до Господарського суду Луганської області з даним позовом прокурором в якості відповідача-1 визначено Луганську обласну державну адміністрацію - обласну військову-цивільну адміністрацію.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" військово-цивільні адміністрації утворюються у разі потреби за рішенням Президента України.

Указом Президента України від 05.03.2015 № 123/2015 "Про утворення військово-цивільних адміністрацій" утворено Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію (стаття 1 Указу). У зв`язку з утворенням обласних, районних військово-цивільних адміністрацій, зазначених у статті 1 цього Указу, Донецька та Луганська обласні державні адміністрації набувають статусу відповідно Донецької та Луганської обласних військово-цивільних адміністрацій, а голови Донецької та Луганської обласних державних адміністрацій - статусу керівників відповідно Донецької та Луганської обласних військово-цивільних адміністрацій.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що одним із відповідачів є Луганська обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація, колегія суддів доходить до висновку, що у даному випадку спір відноситься до виключної юрисдикції Господарського суду міста Києва.

На вказані обставини не звернув увагу суд першої інстанції, коли вирішував питання про відкриття провадження у справі та в подальшому, коли розглядав позов по суті з винесенням оскаржуваного рішення.

За таких обставин розгляд місцевим господарським судом позову з порушенням правил виключної підсудності є таким, що в цілому нівелює інститут виключної підсудності та ставить під сумнів саму сутність судового розгляду (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19).

Відтак, оскаржуване судове рішення є прийнятим з порушенням правил територіальної юрисдикції (виключної підсудності справ).

Щодо аргументів заявника апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у постанові, оскільки не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010).

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Пунктом 5 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

При цьому, за змістом статті 279 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (п.п. 1, 4 ч. 1 та ч.2 ст.277 ГПК України).

Враховуючи наведені положення законодавства, та зважаючи на те, що у даному випадку суд першої інстанції діяв з порушенням норм процесуального права, тобто не як суд встановлений законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Східноукраїнська рибна компанія" підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню з направленням справи №913/444/20 для розгляду до Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.269, 270, ст.275, 277, 279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська рибна компанія" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Луганської області від 22.09.2020 у справі №913/444/20 скасувати.

Справу №913/444/20 направити для розгляду до Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.12.2020.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна