Постанова

від 25.11.2020 по справі 904/2587/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 904/2587/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

за участю представників учасників справи:

відповідача - Сірооченко А.В. - адвокат

третьої особи 2 - ОСОБА_2 особисто,

третьої особи 2 - Ульяненко А.А. адвокат,

третьої особи 4 - ОСОБА_4 особисто ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - А. Є. Чередко , судді - Л.М. Білецька, В.О. Кузнецов)

від 28.05.2020

у справі за позовом ОСОБА_1

до Селянського (фермерського) господарства "Урожайне"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1. Відділ з державної реєстрації бізнесу та речових прав на нерухоме майно Новомосковської районної державної адміністрації,

2. ОСОБА_2 ,

3. ОСОБА_3 ,

4. ОСОБА_4

про визнання недійсними рішень загальних зборів, визнання недійсним статуту СФГ "Урожайне"

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. У червні 2019 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Селянського (фермерського) господарства "Урожайне", у якій просив:

1) визнати недійсними рішення загальних зборів членів СФГ "Урожайне", оформлених протоколом № 11/01/18 від 11.01.2018;

2) визнати недійсним статут СФГ "Урожайне" в новій редакції від 11.01.2018, державна реєстрація якого проведена Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 16.01.2018 № 12321050014002916.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням загальних зборів членів СФГ "Урожайне", оформлених протоколом № 11/01/18 від 11.01.2018, ОСОБА_1 незаконно виключено з членів вказаного господарства, а самі прийняті рішення на загальних зборах є незаконними та недійсними, оскільки прийняті одноособово ОСОБА_4 з грубими порушеннями прав членів СФГ "Урожайне".

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 11.11.2019 визнав недійсними рішення загальних зборів членів СФГ "Урожайне", оформлених протоколом №11/01/18 від 11.01.2018 СФГ "Урожайне", а також визнано недійсним статут СФГ "Урожайне", в новій редакції від 11.01.2018, державна реєстрація якого проведена Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської раді від 16.01.2018 № 12321050014002916.

2.2. Місцевий господарський суд виходив з того, що неповідомлення про проведення загальних зборів будь-якого з учасників, що призвело до неучасті його у цих загальних зборах, є підставою для визнання недійсними рішень. Вимога про визнання недійсним статуту була задоволена, як похідна вимога.

2.3. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 28.05.2020 скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2019 та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

2.4. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо порушення корпоративних прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваних рішень, оскільки на час прийняття оскаржуваних рішень, ОСОБА_1 відмовився від членства у СФГ "Урожайне", не мав будь-яких майнових та інших претензій до господарства та його членів, а матеріалами справи не підтверджується виникнення в нього майнових прав, пов`язаних з членством у СФГ "Урожайне".

2.5. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи міститься завірена копія заяви ОСОБА_1 від 11.01.2018, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко О.О. за реєстровим № 35, згідно з якою позивач відступив повністю частку у спільній сумісній власності на корпоративні права та все майно СФГ "Урожайне" на користь ОСОБА_2 , відмовляється в подальшому від будь-яких корпоративних прав на СФГ "Урожайне" та на майно, яке йому належить або буде належати, підтверджує, що не брав участі у господарській діяльності СФГ "Урожайне" та не має матеріальних, майнових, фінансових та будь-яких інших претензій до СФГ "Урожайне" та ОСОБА_2 .

2.6. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що незважаючи на те, що Статутом СФГ "Урожайне" не передбачено створення статутного капіталу господарства та визначення часток членів господарства у майні господарства, вищенаведена заява ОСОБА_1 свідчить про недвозначне та безперечне волевиявлення на відступлення усіх прав членства у СФГ "Урожайне" на користь ОСОБА_2 , відсутність будь-яких претензій, пов`язаних з таким членством.

2.7. При цьому, суд зробив висновок, що позивач був обізнаний про проведення загальних зборів, оскільки справжність підпису ОСОБА_1 на вищенаведеній заяві засвідчена 11.01.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко О.О. за реєстровим № 35, а справжність підпису ОСОБА_4 на протоколі загальних зборів СФГ "Урожайне" від 11.01.2018 № 11/01/18, засвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Гусенко О.О., за реєстровим № 36, тобто подання позивачем заяви про відступлення своїх прав у СФГ "Урожайне" передувало проведенню загальних зборів та прийняттю оскаржуваних рішень.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

3.1. 22.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі № 904/2587/19, в якій просить скасувати цю постанову та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2019.

3.2. Скаржник визначає підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції:

1) неправильне застосування судом норм статті 147 Цивільного кодексу України, статті 53 Закону України "Про господарські товариства", без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);

2) неправильне застосування судом норм статей 1, 3, 19, 20 Закону України "Про фермерське господарство", статей 11, 210, 626, 640 Цивільного кодексу України і зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).

3.3. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на те, що:

1) цивільне законодавство не передбачає автоматичного виникнення права власності на майнові та немайнові права члена СФГ на підставі підписаної заяви, без вчинення відповідних дій направлених на реалізацію та письмового оформлення передачі належних прав іншій особі;

2) рішенням загальних зборів було сформовано коло нових учасників без вирішення питання щодо виключення позивача з учасників СФГ та надання йому компенсації відповідно до пункту 6 статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", чим порушено майнові та немайнові права позивача;

3) позивач не був повідомлений про проведення загальних зборів, заява від 11.01.2020 не є угодою, що породжує права та обов`язки на участь в СФГ "Урожайне" чи відмови від членства, не може підтверджувати факт обізнаності про проведення загальних зборів;

4) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були учасниками при створенні СФГ "Урожайне", не брали участі у його господарській діяльності, тому висновок апеляційного суду, що "подальша зміна позивачем своєї позиції щодо виходу зі складу членів СФГ "Урожайне" не може свідчити про реальне порушення його прав та інтересів внаслідок прийняття спірних рішень, а також мати наслідком позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права участі у господарстві, що відбудеться у разі визнання недійсними рішень загальних зборів СФГ "Урожайне" від 11.01.2018р", не відповідає вимогам статей 1, 3, 19, 20 Закону України "Про фермерське господарство".

3.4. Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

4.3. Щодо оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.4. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.5. Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

4.6. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4.7. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

4.8. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

4.9. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

4.10. Проаналізувавши висновки, що викладені у постанові Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі з таких підстав.

4.11. У справі № 909/1294/15 розглядався позов фізичної особи до ТОВ про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників відповідача, оформлених протоколом від 13.05.2014, та скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ. Позов мотивовано тим, що оспорювані рішення прийняті з порушенням права позивача на повідомлення його про скликання і проведення загальних зборів учасників ТОВ та за відсутності кворуму. Позивач посилався на обставини підроблення його підпису у заяві від 12.05.2014 про вихід зі складу учасників товариства та передачу належної йому частки в статутному капіталі ТОВ у розмірі 100 % на користь іншої фізичної особи, а також у протоколі загальних зборів учасників цього товариства від 13.05.2014. Крім того, стверджував, що оспорювані рішення порушують його права на частку в розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ "Моноліттрансбуд", оскільки він не складав, не підписував та не подавав заяву про передачу належної йому частки на користь іншої фізичної особи, а також не укладав жодного договору, спрямованого на відчуження належної йому частки.

4.12. 01.10.2019 Велика Палата Верховного Суду у справі № 909/1294/15 (провадження № 12-33гс19) ухвалила постанову, якою скасувала судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю та ухвалила нове рішення про задоволення позову.

4.13. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 147 Цивільного кодексу України та статтею 53 Закону України "Про господарські товариства", є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом;

- відповідно до вимог статей 717, 719 Цивільного кодексу України договір дарування частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства має вчинятися у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми, цей договір є нікчемним. Письмова форма договору дарування частки може вважатися дотриманою, зокрема, якщо волевиявлення сторін викладено в заяві учасника на ім`я товариства та протоколі загальних зборів учасників товариства за умови, що в цих документах зазначено про безоплатність передачі частки і протокол містить підписи обох сторін правочину (дарувальника і обдаровуваного).

4.14. При цьому, у цій справі Велика Палата Верховного Суду брала до уваги те, що частка позивача у статутному капіталі становила 100%. І у пункті 58 зауважила, що тлумачення вчинених сторонами дій як таких, що передбачали безоплатний перехід до іншої особи частки в статутному капіталі ТОВ у розмірі 100 % (дарування), не відповідає принципам справедливості та пропорційності, адже створює істотний економічний дисбаланс для позивача; така безоплатна передача є для позивача вочевидь економічно недоцільною дією, вона позбавляє позивача права власності на частку 100 % у товаристві. Тому для нього зазначена безоплатна передача не має економічного сенсу. Якщо тлумачити дії сторін як правочин щодо дарування, то це означало б, що позивач раптово, без будь-якого економічного обґрунтування та власного інтересу вирішив значно погіршити своє становище; у такому випадку права й обов`язки сторін договору виглядали б вочевидь непропорційно. За поясненнями позивача, між ним і іншою особою відсутні дружні, родинні чи будь-які інші відносини, які б могли пояснити такий правочин.

4.15. Натомість у справі, що переглядається, спір у справі виник між членом селянського (фермерського) господарства та фермерським господарством щодо визнання недійсним рішення загальних зборів членів з підстав з порушення права члена на повідомлення про скликання і проведення загальних зборів, незазначення у рішенні про його членство у фермерському господарстві та порушення його права на отримання частки майна фермерського господарства відповідно до частини шостої статті 20 Закону України "Про фермерське господарство".

4.16. Отже, з огляду на зміст постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/1294/15 (провадження № 12-33гс19), на яку посилається скаржник, правовідносини у цих справах не є подібними до даної справи, враховуючи предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин, а також правові висновки, викладені у цих рішеннях, які не є релевантними щодо спірних правовідносин у цій справі.

4.17. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.18. Зважаючи на те, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

4.19. Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.20. Відповідно до частини 4 статті 1 Закону України Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, діє на основі Статуту. У Статуті зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

4.21. При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту (частина 2 статті 3 Закону України "Про фермерське господарство").

4.22. Суди обох інстанцій встановили, що статутом СФГ "Урожайне" не передбачено порядку вступу до господарства та виходу з нього, а також порядку скликання та проведення загальних зборів фермерського господарства, прийняття ними рішень, тощо.

4.23. З огляду на те, що суд апеляційної інстанції встановив, що позивач відповідно до поданої ним заяви відступив повністю частку у спільній сумісній власності на корпоративні права та все майно СФГ "Урожайне" на користь ОСОБА_2 , та був обізнаний про проведення загальних зборів, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України), Верховний Суд погоджується з висновком суду, що права та інтереси позивача не порушені.

4.24. Доводи скаржника, що заява від 11.01.2018 не породжує цивільні права та обов`язки з огляду на відсутність договору з ОСОБА_2 , Верховний Суд відхиляє, оскільки в актах цивільного законодавства прямо не вказано про обов`язкове укладання договорів у такому разі, Законом України "Про фермерське господарство" та статутом не передбачено порядку припинення членства у фермерському господарстві, а також прийняття нових родичів - членів цього фермерського господарства. Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

4.25. Щодо посилання скаржника на частину 6 статті 20 Закону України "Про фермерське господарство", відповідно до якої член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства, то Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частини 7 цієї статті майнові спори між фермерським господарством та його членами вирішуються судом. В межах цієї справи суд розглядав корпоративний спір і не вирішував майновий спір, пов`язаний з припиненням членства у фермерському господарстві.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

5.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.

5.4. За таких обставин, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

6. Розподіл судових витрат.

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги .

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 5 статті 296, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 904/2587/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.05.2020 у справі № 904/2587/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Кролевець

Л. Стратієнко