Ухвала

від 10.12.2020 по справі 240/12248/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 240/12248/19

адміністративне провадження № К/9901/32242/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №240/12248/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Горіх Полісся до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Горіх Полісся звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2019 року №0000430402, відповідно до якого позивачу встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за серпень 2019 року в розмірі 36700,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Горіх Полісся , за результатами перевірки складено акт №121/06-30-04-02-26 від 16 жовтня 2019 року, відповідно до висновків якого контролюючим органом встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Горіх Полісся відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2019 року, у зв`язку з чим вказано про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування в розмірі 36700,00 грн, заявленого в декларації з податку на додану вартість за серпень 2019 року.

Прийняте на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2019 року №0000430402 вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного податкового законодавства. Висновки контролюючого органу, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважає хибними. Зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю Горіх Полісся здійснює господарську діяльність, пов`язану з вирощуванням горіхів, а відтак податкові зобов`язання з податку на додану вартість будуть під час реалізації вирощеної продукції або отримання попередньої оплати за неї, а це об`єктивно можливо щонайменше через 5 років з огляду на тип саджанців. Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту в розмірі 36700,00 грн виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю Горіх Полісся за рахунок здійснення господарської діяльності по вирощуванню горіхів з контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАВТОЗАПЧАСТИНА ; Приватним підприємством ВОЛИНЬАГРОТЕХ ; Товариством з обмеженою відповідальністю ЛВС-АВТО ; Управління поліції охорони в Житомирській області; Товариством з обмеженою відповідальністю СМАРТ АГРО ; Товариством з обмеженою відповідальністю АГРОЗОН ; Товариством з обмеженою відповідальністю ВТФ ЕКМІ ; Товариством з обмеженою відповідальністю POCAHA-1 ; Товариством з обмеженою відповідальністю Онікс Україна .

Також зазначає, що відсутність у звітності ТОВ Горіх Полісся з податку на додану вартість податкових зобов`язань не свідчить про те, що підприємством не здійснюється господарська діяльність, наведене взагалі не встановлюється камеральною перевіркою.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з вказаною касаційною скаргою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (36700,00 грн < 192100,00 грн).

Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах Леваж Престасьон Сервіс проти Франції ( Levages Prestations Services v. France ) від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; Гомес де ла Торре проти Іспанії ( Brualla Gomes de la Torre v. Spain ) від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем розумних обмежень в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №240/12248/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Горіх Полісся до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко