Рішення

від 03.12.2020 по справі 620/502/19

ЗАЧЕПИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 620/502/19

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.12.2020 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі :

головуючого - судді Яценка Є.І.,

при секретарі - Оданець С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Орєхової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Зачепилівка Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Надія Красноградського району Харківської області про визнання правочинів недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому вказав, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №985799 виданого 26.11.2007 р. Зачепилівською районною державною адміністрацією Харківської області йому належить на праві власності земельна ділянка площею 5,2877 га, кадастровий номер 6322281000:05:000:0074, що розташована на території Забаринської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Із змісту позовної заяви вбачається, що в березні 2019 р. від мешканців с. Забарине, Зачепилівського району, Харківської області позивач дізнався, що належну йому земельну ділянку орендар ТОВ Новий сад передає у користування ТОВ Надія та після звернення до ТОВ Новий сад з приводу надання йому примірника договору оренди земельної ділянки, останньому ТОВ Надія було надано копію примірника Додаткової угоди №104 від 19 травня 2017 р. до договору №29/11 оренди земельної ділянки від 15.01.2011 р. укладеного між ТОВ Новий сад та ОСОБА_1 , зареєстрованого у Державному Зачепилівському районному відділі Держкомзему у Харківській області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.12.2011 р. за №632228104001213. Строк дії договору №29/11 оренди земельної ділянки від 15.01.2011 р. (зі змінами внесеними відповідно до Додаткової угоди №104 від 19.05.2017 р. до договору №29/11 оренди земельної ділянки від 15.01.2011 р.) визначено терміном до 20.12.2036 р.

Ознайомившись з примірником Додаткової угоди №104 від 19.05.2017 р. до договору №29/11 оренди земельної ділянки від 15.01.2011 р., ОСОБА_1 виявив, що підпис пункті 4. Реквізити та підписи сторін : Орендодавець від імені ОСОБА_1 йому не належить, він не виявляв свого волевиявлення на укладання вищевказаної додаткової угоди та не уповноважував сторонніх осіб на її підписання.

Враховуючи те, що правонаступником ТОВ Новий сад , діяльність якого припинена 04.01.2019 р. є ТОВ Надія (код ЄДРПОУ 32184916), позивач просив суд визнати недійсною Додаткову угоду №104 від 19 травня 2017 р. до договору №29/11 оренди земельної ділянки від 15.01.2011 р. укладеного між ТОВ Новий сад та ОСОБА_1 , зареєстрованого у Державному Зачепилівському районному відділі Держкомзему у Харківській області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.12.2011 р. за №632228104001213 та стягнути з відповідача, понесені позивачем судові витрати.

Представником відповідача ОСОБА_2 надано до суду, та попередньо надіслано позивачу, що підтверджується службовим чеком Харківської дирекції ПАТ Укрпошта від 14.08.2019, відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 ТОВ Надія не визнає, з наступних причин. 04.01.2019 р. ТОВ Новий сад (ЄДРПОУ 31440784) було припинено шляхом реорганізації (приєднання) до ТОВ Надія (ЄДРПОУ 32184916), про що було оприлюднено оголошення в ЄДР при цьому, будь-яких вимог від орендодавців про розірвання договорів оренди земельних ділянок до відповідача не надходило. Вивченням фінансово-господарської документації ТОВ Новий сад було встановлено, що 15.01.2011 р. між ТОВ Новий сад та ОСОБА_1 було укладено договір №29/11 оренди земельної ділянки площею 5,2877 га, кадастровий номер 6322281000:05:000:0074, що розташована на території Забаринської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір зареєстровано за №632228104001213 у Зачепилівському районному відділі Держкомзема України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.12.2011 р. Строк дії договору 10 років. Договір містить в собі реквізити сторін та підписи від імені сторін. До договорів долучено акт прийому-передачі земельної ділянки та акт визначення меж земельної ділянки в натурі від 20.12.2011 р., які також містять в собі реквізити сторін та підписи від імені сторін. 19.05.2017 р. між сторонами укладено Додаткову угоду №104 до договору №29/11 оренди земельної ділянки від 15.01.2011 р., якою змінено ряд умов договору та продовжено строк його дії на 15 років. Вищевказана додаткова угода містить в собі реквізити сторін та підписи від імені сторін. Крім того, вивченням бухгалтерської документації, що залишилася у відповідача після проведення реорганізації (приєднання) ТОВ Новий сад було встановлено, що за період дії спірного договору оренди №29/11 від 15.01.2011 р. та додаткової угоди № 104 від 19.05.2017 р. ТОВ Новий сад було повністю виконано обов`язки передбачені цим договором та додатковою угодою та виплачено орендну плату позивачу особисто, в тому числі і за період 2019 р., що свідчить про наявність його волевиявлення на укладання додаткової угоди до договору оренди. Тому, вищенаведене, на думку представника відповідача ОСОБА_2 , свідчить про обізнаність позивача щодо використання ТОВ Новий сад та ТОВ Надія на умовах оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 та про фактичне добровільне прийняття останнім умов спірної додаткової угоди, а тому дана позовна заява є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

В додаткових поясненнях, наданих представником відповідача ОСОБА_2 20.11.2020 р., також зазначалося, про необхідність відмовити у позові з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту свого порушеного права з урахуванням висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року по справі №145/2047/16-ц, де зазначено наступне: такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що такий спосіб не суперечить закону . Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим) володільцем треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіти на цю земельну ділянку. Як Верховним судом, так і Харківським апеляційним судом вказано, що в подібних випадках слід використовувати такий дієвий спосіб захисту порушеного права як негаторний позов, що полягає у зверненні особи до суду з метою усунення перешкод володільцю у користуванні та/чи розпорядженні ним своїм майном, що створюються третіми особами.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, не заперечувала проти винесення заочного рішення по справі.

Представник відповідача ТОВ Надія Красноградського району Харківської області Снідалов Ю.В. в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, заяв з приводу неявки в судове засідання від нього не надходило.

Враховуючи письмову згоду представника позивача ОСОБА_3 суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280-282 ЦПК України .

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Так судом встановлено, що згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 95312847 від 22.08.2017 р., ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на праві приватної власності, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 985799 виданого 26.11.2007 р. Зачепилівською районною державною адміністрацією Харківської області, належить земельна ділянка площею 5,2877 га, кадастровий номер 6322281000:05:000:0074, що розташована на території Забаринської сільської ради Зачепилівського району Харківської області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу 95315959 від 22.08.2017 р. між ТОВ Новий сад (код ЄДРПОУ 31440784) та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 104 від 19.05.2017 р. до Договору оренди земельної ділянки № 29/11 від 15.01.2011 р., площа земельної ділянки 5,2877 га, кадастровий номер 6322281000:05:000:0074. Додаткову угоду зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права 17.08.2017 р. номер запису про інше речове право- 22001702. Строк дії Додаткової угоди до 20.12.2036 р.

Судом досліджувався оригінал Додаткової угоди № 104 від 19.05.2017 р. до Договору оренди земельної ділянки № 29/11 від 15.01.2011 р., зареєстрований за № 632228104001213 від 20.12.2011 р. у Зачепилівському районному відділі Держкомзему у Харківській області, укладений між ТОВ Новий сад в особі директора ОСОБА_4 (орендаря) та ОСОБА_1 (орендодавцем) на земельну ділянку площею 5,2877 га, кадастровий номер 6322281000:05:000:0074. Строк дії договору оренди збільшено на 15 років тобто до 20.12.2036 р. Додаткову угоду підписано сторонами.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Новий сад (ЄДРПОУ 31440784) 04.01.2019 р. було припинено шляхом реорганізації (приєднання) до ТОВ Надія (ЄДРПОУ 32184916).

На підтвердження одержання позивачем орендної плати від відповідача, представником відповідача надані копії платіжних відомостей ТОВ Новий сад , починаючи з 2013 р., а також копії видаткових касових ордерів ТОВ Новий сад від 23.11.2017 р. та від 11.12.2018 р. про видачу ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок орендної плати, копію списку №3 від 29.07.2019 р. згрупованих поштових переказів електронних, з яких вбачається, що ТОВ Надія ОСОБА_1 було надіслано переказ у сумі 7 936,51 грн., що підтверджується копією фіскального чека ПАТ Укрпошта від 30.07.2019 р.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_3 , ухвалою суду від 18.09.2019 року по справі була призначена судова-почеркознавча експертиза.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи №22748 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса складеного 24.01.2020 року підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді №104 від 19.05.2017 р., розташований у розділі 4. Реквізити та підписи сторін , у графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Таким чином, судом встановлено, що підпис у спірній додатковій угоді №104 від 19.05.2017 позивачу ОСОБА_1 не належить, будь-яких доручень іншій особі з повноваженнями на підписання даної додаткової угоди від його імені він нікому не надавав і відповідачем не надано доказів щодо таких повноважень.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд вважає наступне.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України , так і у статтях 229-233 ЦК України , йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно частини першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами .

Згідно з частиною 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини пов`язані з орендою землі, є Закону України Про оренду землі .

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У пункті 8 постанова Пленуму ВСУ №09 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК 435-15 підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК , саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся з вимогою про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що цю додаткову угоду він не підписував.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи наведене, спірна додаткова угода є неукладеною, тому у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

При цьому, за наявності для того підстав позивач не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права (договорів оренди). Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

За таких обставин судові витрати по справі покладаються на позивача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2 , 12 , 76-82 , 141 , 259 , 263-265, 280-282 ЦПК України , суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ТОВ Надія Красноградського району Харківської області про визнання правочинів недійсними - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили якщо не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 10.12.2020.

Головуючий, суддя Є.І. Яценко