Постанова

від 08.12.2020 по справі 541/2382/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/2382/19 Номер провадження 22-ц/814/2550/20Головуючий у 1-й інстанції Андрущенко-Луценко С. В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М.

імена (найменування) сторін:

позивач: Миргородська міська рада

відповідач: ОСОБА_1

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, ухвалене 02 жовтня 2020 року у складі судді Андрущенко-Луценко С.В.

по справі за позовом Миргородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою ,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року Миргородська міська рада звернулась до суду із вказаним позовом та просила стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1.1626 га, кадастровий номер 5310900000:50:073:0072 за період з 12.10.2018 року по 01.10.2019 року включно в сумі 67 715 грн. 40 коп.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що відповідно до свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 250 від 04.02.2015 року відповідач став власником нежитлової будівлі загальною площею 479,8 кв.м. у АДРЕСА_1 .

Вказаний об`єкт нерухомого майна розміщений на землях комунальної власності (земельній ділянці площею 1,1626 га, кадастровий номер 5310900000:50:073:0072).

У зв`язку з неоформленням землекористування та використанням комунальної земельної ділянки орган місцевого самоврядування звертався до відповідача з вимогою оформлення землекористування на підставі договору оренди землі, проте такі вимоги залишилися без реагування з боку ОСОБА_1 . На момент звернення із позовом землекористування не було припинено, договір оренди землі не укладено, а орендна плата не сплачувалась.

Позивач вказував, що з ОСОБА_1 підлягає стягненню безпідставно збережені кошти у вигляді не сплаченої орендної плати у розмірі, визначеному відповідно до ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Миргороді, затверджених рішенням 22 сесії Миргородської міської ради 6 скликання від 10.08.2012 року № 17 та рішенням 37 сесії Миргородської міської ради 7 скликання від 23.06.2018 року № 165.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2020 року позовні вимоги Миргородської міської ради задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Миргородської міської ради безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою площею 1.1626 га, кадастровий номер 5310900000:50:073:0072, за період 12.10.2018 року по 01.10.2019 року включно в сумі 67 715 грн. 40 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив скасувати його, а справу направити до іншого суду за підсудністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду, повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 04 лютого 2015 року ОСОБА_1 став власником нежитлової будівлі загальною площею 479.8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 20-21).

Відповідно до рішення тридцять четвертої сесії Миргородської міської ради сьомого скликання від 26.01.2018 року № 6 "Про перейменування вулиць в місті Миргород" вулицю ОСОБА_2 було перейменовано на вулицю Промислову (а.с. 28)

Нежитлова будівля загальною площею 479.8 кв.м. була розміщена на земельній ділянці комунальної власності площею 1,1626 га кадастровий номер 5310900000:50:073:0072, із цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с. 23-25).

Договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 не укладався.

Миргородська міська рада направляла на адресу ОСОБА_1 претензії за вих. № 802/16-20 від 10.12.2018 року та вих. № 101/16-20 від 01.03.2019 року, щодо оформлення землекористування вищевказаною земельною ділянкою та повернення безпідставно збережених коштів в результаті використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що належать територіальній громаді м.Миргорода. Претензії були отримані відповідачем, проте залишені без реагування (а.с. 9-18).

Згідно розрахунку наданого позивачем, сума безпідставно збережених відповідачем коштів за період з 12.10.2018 року по 01.10.2019 року включно становить 67 715 грн. 00 коп.

Нарахування проведено відповідно до ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Миргороді, затверджених рішенням 22 сесії Миргородської міської ради 6 скликання від 10.08.2012 року № 17, рішенням 37 сесії Миргородської міської ради 7 скликання від 23.06.2018 року № 165, згідно яких річна ставка орендної плати за використання земельної ділянки з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ-11.02) становить: 3,1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2018 році та 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у 2019 році (а.с. 37).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог Миргородської міської ради, оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади (частина друга статті 2 ЗК України).

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (частина друга статті 93 ЗК України).

Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України (частина третя статті 124 цього кодексу).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 ЗК України).

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15. До такого ж висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц.

Таким чином, враховуючи, що доказами по справі підтверджено факт придбання відповідачем нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, а також несплату орендної плати за користування цією земельною ділянкою, то вимоги органу місцевого самоврядування ґрунтуються на законі.

Розмір земельною ділянки та розмір орендної плати належним чином підтверджені позивачем.

Всупереч вимогам ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України апелянтом не надано доказів про помилковість розрахунку та/або про неправильне визначення площі земельної ділянки, на якій розташовувалось придбане ним нерухоме майно.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 11.01.2020 року, зареєстровано закриття об`єкту нерухомого майна з 27 грудня 2019 року, а саме: нежитлової будівлі загальною площею 479,8 кв.м. по АДРЕСА_1 , на підставі: знищення об`єкту нерухомого майна. Акт обстеження, серія та номер 34, виданий 23.12.2019 року, видавник ПП Бюро послуг та консультацій (а.с. 58-63).

Таким чином, право власності ОСОБА_1 є припиненим з 27 грудня 2019 року, у той час, як позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти за період з 12.10.2018 року по 01.10.2019 року включно. За таких обставин, факт знищення майна не знімає із землекористувача обов`язку зі сплати орендної плати за час існування нерухомого майна.

Безпідставними є і доводи апелянта про порушення місцевим судом норм процесуального права, у тому числі в частині не надання йому можливості особистої участь в розгляді справи та наданні пояснень.

Згідно відомостей департаменту з питань реєстрації Київської міської державної адміністрації (а.с. 41) ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Саме на цю адресу місцевим судом направлялася судова повістка про виклик у судове засідання, яка повернулась без вручення із поштовою поміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Окрім того, місцевим судом здійснено оголошення про виклик ОСОБА_1 у судове засідання шляхом розміщення його на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 134).

Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Таким чином, ОСОБА_1 є належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи місцевим судом.

Окрім того, відповідач направив до місцевого суду відповідь на позову заяву (а.с. 64-65) де висловив свої заперечення щодо позовних вимог Миргородської міської ради.

ОСОБА_1 також приймав особисту участь в судовому засіданні від 24 лютого 2020 року де висловив свої заперечення на позов (а.с. 73).

Місцевим судом в оскаржуваному рішенні надано правову оцінку відповідним запереченням та доводам ОСОБА_1 , що свідчить про те, що судом належним чином забезпечено право відповідача на доступ до правосуддя.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив вимогу про направлення справи до іншого суду за підсудністю.

Відповідно до ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

ОСОБА_1 про непідсудність справи у суді першої інстанції не заявляв, хоча брав участь в розгляді справи. Про наявність поважних причин, які перешкоджали заявити відповідне клопотання у суді першої інстанції, апелянт не зазначив.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. 367 , ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375 , ст. 382 ЦПК України , -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді С.А. Гальонкін

Л.М. Хіль