Постанова

від 08.12.2020 по справі 315/1348/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 08.12.2020 Справа № 315/1348/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/2590/20 Головуючий у 1-й інстанції: Ярош С.О.

Є.У.№ 315/1348/17 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Воздвижівської сільської ради про скасування, як незаконних наказів, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення не нарахованих та не виплачених передбачених законодавством належних доплат за окремі види педагогічної діяльності, 20% надбавки за престижність праці та однієї належної тижневої години інтегрованого курсу з предмета Мистецтво , як складових частин заробітної плати вчителя загальноосвітнього закладу ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 27 травня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КЗ Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області про скасування як незаконних наказів, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення не нарахованих та не виплачених передбачених законодавством належних доплат за окремі види педагогічної діяльності, 20% надбавки за престижність праці та однієї належної тижневої години інтегрованого курсу з предмета Мистецтво , як складових частин заробітної плати вчителя загальноосвітнього закладу.

Зазначав, що наказом від 18.08.1987 № 94 Гуляйпільським районним відділом освіти з 09.07.1987 його призначено на посаду вчителя трудового навчання та майстра виробничого навчання у Воздвижівській ЗОШ 1-3 ступенів, де він працює і на даний час та обіймає посади: вчителя-викладача Трудового навчання та обслуговуючих видів праці 5-9 класи, вчителя-викладача Технології 10-11 класи, вчителя-викладача допризовної підготовки юнаків з предмету Захист Вітчизни 10-11 класи, вчителя-викладача Образотворчого мистецтва 5-7 класи, вчителя-викладача Мистецтва 8-9 класи, вчителя-викладача Художньої культури 10-11 класи, вчителя-викладача Економіки 11 клас та є матеріально-відповідальною особою, приймає участь у щорічних інвентаризаціях навчального обладнання та матеріальних цінностей кабінету трудового навчання та обслуговуючих видів праці.

Згідно наказу № 68-К від 31.08.2017 Про призначення завідувачів кабінетів у 2017-2018 н.р. його було призначено завідувачем навчальної майстерні без проведення доплати за завідування у розмірі 15-20% посадового окладу за завідування кожною майстернею, але загалом не менше 30%, яка передбачена ч.1 ст.5 ЗУ Про загальну середню освіту та п.44 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, затвердженої наказом МОН України № 102 від 15.04.1993 року.

Позивач вважає, що директор Комунального закладу Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району ОСОБА_2 позбавила його як вчителя-викладача належних йому доплат за окремі види педагогічної діяльності, а саме: доплат за завідування кабінетом трудового навчання, кімнатою зберігання зброї і військового майна, двома майстернями з обробки деревини та металів, хоча не мала права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.25 ЗУ Про загальну середню освіту завідування навчальними кабінетами, а також кімнатою для зберігання зброї та навчальними майстернями належить до педагогічного навантаження, тому при фактичному обсязі виконуваної ним роботи з педагогічного навантаження за окремими видами його педагогічної діяльності, а саме: за завідування навчальним кабінетом трудового навчання та завідування кімнатою для зберігання зброї і військового майна, відповідачем безпідставно скасовано належні йому доплати, які є складовими частинами його заробітної плати.

У зв`язку з чим, на думку позивача, в період з 01 вересня 2017 року по час звернення до суду першої інстанції утворилася заборгованість по заробітній платі (компенсація за невчасно виплачені складові частини заробітної плати), що за розрахунком становить: 3632 грн. (посадовий оклад) х 10% = 363,20 грн./міс. За завідування кабінетом трудового навчання та обслуговуючої праці + 363,20 грн./міс. за завідування кімнатою зберігання зброї та військового майна, загалом = 726,40 грн./міс. Відповідно за 2017/2018 навчальний рік заборгованість по доплатах за завідування навчальним кабінетом та кімнатою зберігання зброї становить: 726,40 грн. х 12 міс. = 8716,80 грн./рік.

Крім того позивач зазначив, що наказом № 71-К від 05.09.2017 року Про тижневе навантаження на 2017/2018 навчальний рік здійснено розподіл тижневого педагогічного навантаження з предмету Мистецтво шляхом розділення двох тижневих годин між ним та вчителем ОСОБА_3 , здійснено розподіл його тижневого педагогічного навантаження загальним обсягом 18 тижневих навчальних годин та визнано завідувачем шкільної майстерні без встановлення доплати за завідування, у зв`язку з аварійним станом майстерні, що безпосередньо з ним не погоджено.

Вважає, що такими діями відповідачем порушено вимоги п.6.3.1 та п.4.2.9 Галузевої угоди між МОН України і ЦК Профспілки працівників освіти і науки України від 23.11.2016 року на 2016-2020 роки.

При фактичному обсязі виконуваної ним роботи з педагогічного навантаження за окремими видами його педагогічної діяльності, а саме: за завідування двома шкільними майстернями з обробки деревини та металів, відповідач, не маючи на те законних підстав скасував належні йому доплати, які є складовими частинами його заробітної плати (тобто занизив заробітну плату). Отже за 2017-2018 навчальний рік недонарахування заробітної плати становить 13075,20 грн. Тарифікаційним списком вчителів та інших працівників КЗ Воздвижівської ЗОШ 1-3 ступенів Гуляйпільської районної ради на 2017/2018 навчальний рік від 01.09.2017 року № б/н визначається потреба фонду оплати праці КЗ Воздвижівської ЗОШ 1-3 ступенів в коштах на місяць/рік. В графі надбавка за престижність Тарифікаційного списку, визначено надбавку за престижність в розмірі 20% ставки посадового окладу, що становить 726,40 грн./міс., але враховуючи дані роздруківок про розміри нарахувань заробітної плати за вересень та жовтень 2017 року відповідач належну йому надбавку в розмірі 20% за престижність праці педагогічного працівника не нараховує зовсім або не нараховує певну її частину, що в сумі всього становить 908 грн. Крім того, оскільки 20% надбавка за престижність праці встановлюється на весь обсяг навчального навантаження, що виконується працівником, а також враховуючи незаконне позбавлення відповідачем належної йому однієї години тижневого навантаження з предмету Мистецтво у 8 класі, його педагогічне навантаження має бути 19 навчальних годин протягом навчального тижня, що становитиме його тарифну ставку. Таким чином, розмір щомісячної 20% надбавки за престижність праці на 2017/2018 навчальний рік становитиме 9201,12 грн.

На підставі викладеного просив суд :

1) зобов`язати відповідача в особі директора КЗ Воздвижівська ЗОШ 1-3 ступенів Стасик О.А. в п.1 наказу №68-к від 31.08.2017 року Про призначення завідувачами кабінетами у 2017/2018 н.р. включити його до списку завідувачів кабінетів як вчителя-викладача трудового навчання, вчителя-викладача допризовної підготовки Захист Вітчизни , як завідувача кабінету трудового навчання і обслуговуючих видів праці, а також як завідувача кімнатою зберігання зброї і військового майна з призначенням належних доплат: за завідування кабінетом трудового навчання в розмірі від 10 до 15% ставки посадового окладу, за завідування кімнатою зберігання зброї і військового майна в розмірі 10% ставки посадового окладу, в п.3 цього ж наказу зобов`язати відповідача встановити належну доплату за завідування двома шкільними майстернями з обробки деревини та металів у розмірі від 15 до 20% ставки посадового окладу, за завідування кожною;

2) пункт 1 наказу №71-к від 05.09.2017 року Про тижневе навантаження на 2017/2018 н.р. в частині призначення вчителеві-викладачу української мови та літератури ОСОБА_3 однієї години предмету Мистецтво у 8 класі скасувати як незаконний, зобов`язати відповідача в особі директора КЗ Воздвижівська ЗОШ 1-3 ступенів ОСОБА_2 встановити йому одну тижневу навчальну годину навантаження з предмету Мистецтво у 8 класі, як вчителю образотворчого мистецтва та художньої культури, що має відповідно підходящу педагогічну освіту та професійну кваліфікацію (фахову підготовку) педагогічного працівника;

3) стягнути з відповідача на його користь невиплачену належну доплату за завідування кабінетом трудового навчання і обслуговуючих видів праці в розмірі 10% посадового окладу за вересень 2017 року по серпень 2018 року включно, провадженої відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги відносно червня 2018 року в сумі 5042,47 грн., невиплачену належну доплату за завідування кімнатою для зберігання зброї і військового майна в розмірі 10% посадового окладу за вересень, жовтень 2017 року в сумі 726,40 грн., невиплачену належну доплату за завідування двома шкільними майстернями в розмірі 30% посадового окладу за вересень 2017 року по серпень 2018 року включно, провадженої відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги відносно червня 2018 року в сумі 5042,47 грн.;

4) стягнути з відповідача на його користь невиплачену належну доплату за завідування двома шкільними майстернями в розмірі 30% посадового окладу за вересень 2017 року по серпень 2018 року включно, провадженої відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги відносно червня 2018 року в сумі 15127,43 грн.;

5) стягнути з відповідача на його користь за вересень 2017 року по серпень 2018 року включно суму в розмірі 4380,23 грн. в рахунок компенсації за невстановлену належну йому одну годину тижневого навантаження з предмету Мистецтво у 8 класі, а також невиплачену різницю компенсації за індексом інфляції за вересень-жовтень 2017 року, у зв`язку із затримкою виплати складової частини заробітної плати 20% надбавки за престижність праці на один і більше місяців розміром 20,22 грн. та суму недонарахованої різниці з належної 30% надбавки до посадового окладу за престижність праці у розмірі 10% за січень по серпень 2018 року включно, провадженої відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги відносно червня 2018 року у сумі 3215,40 грн., недонараховану та невиплачену належну за розміром індексацію заробітної плати за червень-грудень 2017 року в сумі 141,33 грн., проваджену до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги відносно листопада 2017 року та червня 2018 року розміром 160,97 грн.,

6) стягнути з відповідача на його користь судові витрати по сплаті судового збору, а також витрати на заправку транспортного засобу для явки до суду з місця проживання та в зворотному напрямку, послуги з роздруківки, копіювання та канцелярські товари, втрати заробітної плати за календарні дні виклику до суду та участі в розгляді справи.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 27 травня 2020 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, у зв`язку з чим прийшов до помилкових висновків. Так, на думку скаржника, суд не дав належної оцінки наданій ним посадовій інструкції, яка є прямим доказом по справі та підтверджує законність його позовних вимог. Окрім того, позивач указав на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми статті 24 частини 3 КЗпП України до правовідносин, які склались між ним та відповідачем по справі, між тим проігноровані вимоги частини 4 тієї ж статті. Суд першої інстанції не з`ясував під час розгляду справи які саме посадові обов`язки виконував позивач, а це мало важливе значення для правильного вирішення спору по суті. На думку скаржника суд першої інстанції упереджено віднісся до наданих позивачем доказів, а саме рішення складено з порушенням норм процесуального права, оскільки не містить стислого викладу заперечень чи погодження відповідача щодо кожної вимоги окремо, в рішенні відсутній перелік всіх заяв, клопотань, заперечень, письмових пояснень позивача, рішення не містить встановлених судом фактичні обставини справи із зазначенням змісту спірних правовідносин, відсутні посилання на зібрані докази.

У відзиві на апеляційну скаргу Комунальний заклад Воздвижівська загальноосвітня школа П-Ш ступенів Воздвижівської сільської ради вказує, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - неспроможними.

В судове засідання, призначені на 08 вересня 2020 року,10 листопада 2020 року, 08 грудня 2020 року належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи позивач не з`явився, засобами електронного зв`язку подавав заяви про відкладення розгляду справи, посилаючись на свою хворобу. На підтвердження факту хвороби суду надано листок непрацездатності, згідно якому ОСОБА_1 з 03.10. по 09.11.2020 звільнений від роботи, режим лікування амбулаторний, продовжує хворіти. Об`єктивних даних про неможливість участі за станом здоров`я у судовому засіданні, призначеному на 08.12.2020, позивач суду не надав. Клопотання про розгляд справи в порядку, передбаченому ч.4 ст.212 ЦПК України, в режимі відео конференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів апеляційному суду не заявляв.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляд справи апеляційний суд може подовжити строк розгляд справи, але не більше п`ятнадцяти днів, про що постановляє відповідну ухвалу.

Зважаючи на те, що апеляційне провадження по справі відкрито 05 серпня 2020 року, справа двічі відкладалася за клопотанням позивача, по справі зібрано достатньо доказів на підтвердження вимог і заперечень сторін, клопотання про дослідження нових доказів апеляційна скарга не містить, виняткових обставин для подальшого продовження розгляду справи понад строки, встановлені ст.371 ЦПК України, не встановлено, суд визнав за можливе у відповідності до ч.2 ст.371 ЦПК України розглянути справу за відсутності позивача.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду достовірних, належних та допустимого доказів, що підтверджують покладення на нього іншого виду педагогічної діяльності, а саме: наказу чи розпорядження керівника навчального закладу про призначення позивача на завідування кабінетом трудового навчання і обслуговуючої праці, кімнатою зберігання зброї та військового приладдя, шкільними майстернями з обробітки деревини та обробітки металу. Педагогічне навантаження розподілено відповідачем у відповідності до вимог Закону України Про загальну середню освіту , порушень законодавства з оплати праці по справі не встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції правих норм, на які позивач посилався у позовній заяві є неспроможними.

У постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини . Аналогічну правову позицію викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18).

Отже, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу.

Наведення в апеляційній скарзі переліку документів, які, як вважає позивач, підтверджує факт виконання певних робіт не спростовує висновки суду про необґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема щодо включення до списку завідувачів кабінетів з призначенням належних доплат, є безпідставними.

Згідно пункту 41 Наказу МОН України № 102 від 15.04.93, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 травня 1993 р. за № 56 Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти , учителям, іншим працівникам загальноосвітніх навчальних закладів, училищ фізичної культури, а також викладачам загальноосвітніх дисциплін професійно-технічних навчальних закладів за завідування навчальними кабінетами провадиться додаткова оплата в розмірі 10-13 відсотків посадового

окладу (ставки заробітної плати). Конкретний розмір доплат установлюється керівником навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом. (Абзац перший пункту 41 підрозділу В розділу V в редакції Наказу Міністерства освіти і науки N 118 від 24.02.2005).

Учителям та викладачам допризовної підготовки за завідування кімнатою зберігання зброї, стрілецьким тиром провадиться додаткова оплата в розмірі 10 відсотків від ставки заробітної плати. (Пункт 41 доповнено абзацом четвертим згідно з Наказом Міністерства освіти і науки N 471 від 11.06.2007)

Пунктом 44 Наказу визначено, що учителям та іншим педагогічним працівникам, які проводять навчальні заняття з трудового навчання, за завідування кожною майстернею у загальноосвітніх навчальних закладах установлюється доплата в розмірі 15-20 відсотків ставки заробітної плати. Конкретний розмір доплат установлюється керівником навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом.

За завідування комбінованою майстернею (з обробки металу та деревини, обладнану в одному приміщенні) установлюється доплата в розмірі 20 відсотків ставки заробітної плати. (Абзац перший пункту 44 підрозділу В розділу V в редакції Наказу Міністерства освіти і науки N 118 від 24.02.2005)

За виконання обов`язків майстра навчальних майстерень, в яких проводяться заняття з обслуговуючих видів праці (обробка тканини, кулінарія), доплата провадиться як за одну майстерню, незалежно від того, в скількох приміщеннях вона розташована.

Діяльність закладів освіти регулюють закони та підзаконні акти, ці закони та підзаконні акти дають закладам освіти можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань в галузі організації та оплати праці і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

У рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Крім того, відповідно до п.З Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (наказ МОН № 102 від 15.04.1993) зі змінами установам і закладам освіти надано право вирішувати такі питання в галузі організації та оплати праці: затверджувати структуру й штати, встановлювати посадові оклади й ставки заробітної плати згідно з розрядами ЄТС, визначеними цією інструкцією, без дотримання середніх окладів і без урахування співвідношень чисельності керівників і спеціалістів у межах утвореного в установленому порядку фонду заробітної плати (фонду оплати праці).

Про зміну істотних умов праці працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження. Повідомлення про зміну істотних умов праці є фактично повідомленням працівника про заплановану зміну умов укладеного з ним трудового договору з пропозицією продовжувати роботу в нових умовах (КЗпП України, п.6 ст. 36)

Частиною четвертою статті 32 КЗпП передбачено, що у випадку, якщо істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник не згоден продовжувати роботу в нових умовах, трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП -на підставі відмови працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Мінімальний двомісячний термін попередження встановлено законодавством для того, щоб працівник, якщо він не згоден працювати в нових умовах, мав змогу знайти собі іншу роботу.

Крім того нормою є пункту 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України , затверджених наказом Міністерства освіти України від 20.12.93 р. № 455 передбачений обов`язок керівника закладу освіти доводити до відома педагогічних працівників наприкінці навчального року (до надання відпустки) педагогічне навантаження в наступному навчальному році.

Судом першої інстанції встановлено, що вчителя ОСОБА_1 наказом по школі № 46-К від 15.06.2017 було повідомлено про перспективне тижневе навантаження на 2017-2018 навчальний рік і ознайомлено під підпис 15.06.2017.

Згідно положення про навчальні кабінети ЗНЗ (наказ МОН України від 20.07.2004 року № 601) пункт 7.1 Роботою кабінету керує завідувач, якого призначає директор з числа досвідчених учителів наказом по ЗНЗ .

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 завідувачем кабінетів у 2017-2018 навчальному році не призначався. Надбавка за завідування кабінетами не встановлювалась через те, що жоден із кабінетів Воздвижівської ЗОНІ не відповідає вимогам чинного Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів (наказ МОН 20.07.2004 N 601 ), а саме п.4 Матеріально-технічне забезпечення навчальних кабінетів та п.6 Оформлення навчальних кабінетів , тому оплата не проводилася жодному з педагогічних працівників. Кімната для зберігання зброї і військового майна у школі відсутня, а приміщення, яке позивач вважає цією кімнатою, відповідно до плану школи є фотокабіною, в якій зберігаються пневмогвинтівки, старі протигази та старі костюми, які використовувались у 80-х роках 20 століття для участі у грі Зірниця та Орлятко , зброї у школі немає.

Посилання в апеляційній скарзі в обґрунтування вимог про виплату надбавок за завідування кабінетів на посадову інструкцію вчителя є недоречним, так як у вказаній інструкції визначено, що у випадку виконання обов`язків завідувача кабінетом... , тобто на вчителя повинні бути покладені відповідні обов`язки відповідним наказом керівника. Такі обов`язки на ОСОБА_1 не покладались жодним наказом.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неправильну оцінку зібраним у справі доказам є безпідставними.

Наказ про призначення ОСОБА_1 вчителем допризовної підготовки юнаків

№29 від 31.10.2002: акт приймання-передачі матеріальних цінностей кабінету ДПЮ; івентаризаційні описи, посадові інструкції і т. інш. не свідчить про виконання позивачем протягом 2017-2018 навчального року навантаження із завідування майстернями і кімнатою для зберігання зброї.

Підставою виникнення прав та обов`язків сторін є наказ Гуляйпільського районо № 94 параграф 6 від 09.07.1987 року про призначення ОСОБА_1 на посаду вчителя трудового навчання та майстра виробничого навчання. Отже, посада ОСОБА_1 - це вчитель трудового навчання, а предмети ДПЮ, образотворче мистецтво, художня культура, економіка вчителем викладались ним за внутрішнім наказом по школі через відсутність відповідного фахівця. Всі матеріали, які ОСОБА_1 вважає доказами його роботи як завідувача кабінетів є безпідставними, бо у актах приймання-передачі та інвентаризаційних описах міститься перелік засобів для проведення занять з тих чи інших предметів.

В жодному нормативно-правовому акті по оплаті праці інвентаризаційні описи та акти прийому-передачі майна не визначені як документи, які засвідчують факт завідування кабінетом чи іншим приміщенням.

Для встановлення факту наявності кабінету, вчитель повинен надати його паспорт, до якого повинні бути внесені дані про матеріально-технічне та методичне оснащення кабінету. Окрім того, згідно Розділу 7 Положення про навчальні кабінети ЗНЗ (Керівництво навчальним кабінетом) до обов`язків завідувача належать: складання перспективного плану оснащення кабінету; сприяння оновленню та удосконаленню матеріальної бази кабінетів; систематизація та каталогізація матеріальних об`єктів; забезпечення дотримання в кабінеті правил електричної та пожежної безпеки, чистоти, порядку; систематизація ведення інвентарної книги із занесенням до неї відповідних змін про нові надходження, витрати та списання матеріальних цінностей.

Проте, доказів на підтвердження виконання вказаних функцій позивач ОСОБА_1 суду не надав, що свідчить про не виконання ним вищевказаних обов`язків.

Судом першої інстанції встановлено, що майстерні школи знаходяться в аварійному стані, так як споруда, де вони облаштовані, побудована у XIX столітті, а на проведення капітального ремонту кошти у закладі відсутні. Вчитель ОСОБА_1 15.06.2017 року був повідомлений про те, що оплата за завідування навчальними майстернями проводитись не буде через їх аварійний стан, відсутність будь-якого опалення та неможливість проведення там навчальних занять.

Вказане також підтверджується листом Гуляйпільське РЕМ ПАТ Запоріжжяобленерго від 17.11.2017 № 01-44/1053 про зняття з обліку точки Старий корпус через відсутність споживання електроенергії тривалий час (понад рік), що вказує на те, що ОСОБА_1 взагалі не проводив заняття у майстернях.

Відповідно п. 2.51 та п. 4.1 Посадової інструкції директора школи ОСОБА_2 від 03.01.2013, керівник забороняє проведення освітнього процесу при наявності небезпечних умов для здоров`я учнів чи працівників та несе відповідальність за життя і здоров`я учасників навчально-виховного процесу.

У зв`язку із недостатністю кошторисних призначень для здійснення першочергових статей видатків (оплата праці та енергоносії) у повному обсязі провести капітальний ремонт приміщення шкільної майстерні та опалення в ній не видається можливим.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неправомірного розподілу навантаження з предмету Мистецтво у 8 класі, є також неспроможними.

Згідно пункту 63 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. № 102, навчальне навантаження між вчителями, викладачами та іншими педагогічними працівниками розподіляється керівником установи за погодженням з профспілковим комітетом залежно від кількості годин, передбачених навчальними планами, наявності відповідних педагогічних кадрів та інших конкретних умов, що склались у закладі.

Статтею 24 Конституції України та ст. 2-1 КЗпП України гарантована рівність трудових прав усіх громадян незалежно від соціального і майнового стану, статі та з інших обставин.

При розподілі педагогічного навантаження керівник закладу повинен застосовувати статтю 24 Закону України Про загальну середню освіту . Згідно цієї статті педагогічним працівником визначається особа, яка має відповідну педагогічну освіту. Предмети учням повинні викладати вчителі, які здобули освіту відповідного напряму. У крайньому випадку - ті вчителі, які закінчили відповідні курси підвищення кваліфікації за даним предметом.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно диплому ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивачу присвоєна кваліфікація вчителя загально-технічних дисциплін та праці.

Згідно витягу з наказу № 94 від 11.08.1987 року ОСОБА_1 має середньотехнічну освіту та призначений вчителем трудового навчання і майстром виробничого навчання.

Згідно копії диплому НОМЕР_2 позивачу присвоєно кваліфікацію техніка механіка.

Згідно копії посвідчення № 1 від 28.04.1985 року позивачу присвоєна суспільна кваліфікація викладача механізаторського всеобуча.

Таким чином ОСОБА_1 немає освіти з напрямку Мистецтво .

Посилання на листи МОН України про те, що предмет Мистецтво рекомендовано викладати вчителям образотворчого мистецтва взагалі недоречне, так як ОСОБА_1 перебуває на посаді вчителя трудового навчання та має освіту Загальнотехнічні дисципліни та праця .

Разом з тим, згідно диплому ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 останній присвоєно кваліфікацію спеціаліста вчитель української мови і літератури та народознавства. Крім того згідно додатку до диплому підтверджено здобуття освіти відповідного напрямку - українська усна народна творчість (17), історія світової та вітчизняної культури (33), історія культури України (43), побутова культура України (44), образотворча та релігійна культура (45), прикладне та декоративне мистецтво (46). Отже, ОСОБА_3 здобула освіту напрямку Мистецтво .

На підставі викладеного, вимоги про скасування наказу № 71-к від 05.09.2017 року є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного позбавлення його надбавки за престижність у розмірі 20 % є також неспроможними.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 надано право керівникам бюджетних установ, закладів та організацій у межах фонду заробітної плати, затвердженого у кошторисах доходів і видатків установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них.

Враховуючи вимоги статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Статтею 103 2 Бюджетного кодексу України на фінансування загальноосвітніх навчальних закладів починаючи із 1 січня 2015 року передбачена освітня субвенція. Порядок розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами у 2015 році затверджено статтею 27 Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік , порядок та умови надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 6 Деякі питання надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам .

Закон України Про оплату праці визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Статтею 57 Закону України Про освіту передбачені гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним і іншим категоріям установ освіти, зокрема: встановлення посадових окладів (ставок заробітної плати) науково-педагогічним, педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів та установ освіти на основі Єдиної тарифної сітки у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, виплата надбавок до заробітної плати.

Статтею 98 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Аналогічні положення містяться в ст.13 Закону України Про оплату праці , згідно з якою оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік встановлено, що норми і положення частини другої статті 35, частини п`ятої статті 41, статті 57, частини другої статті 61 Закону України Про освіту ; частин першої, другої, п`ятої статті 14. статті 21, абзаців другого - десятого частини першої статті 25 Закону України Про загальну середню освіту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів.

Отже оплата праці позивача, який працює в бюджетній установі, визначається актами Кабінету Міністрів України.

Згідно ч.І ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Таким чином, виплата надбавок за престижність та особливі умови праці, інших видів надбавок і доплат виведені із розряду виплат обов`язкового характеру і здійснюються у межах фонду оплати праці.

Так наказом по школі від 01.11.2016 року № 69-К визначено проводити нарахування та виплату надбавки за престижність у 2017 році у межах кошторисних призначень комунального закладу Воздвижівська загальноосвітня школа ІТИ ступенів Гуляйпільської районної ради (відповідно до Постанови КМУ від 23.03.2011 № 373 Про встановлення надбавки педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів І-П рівня акредитації, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування (із змінами, внесеними згідно з Постановою KM № 88 (88-2014-п) від 25.03.2014 та доведено до відома під підпис всім педагогічним працівникам школи.

Відповідно до довідки про заробітну плату вчителя ОСОБА_1 за 2017 рік надбавки за престижність праці виплачувалися останньому в межах, визначених вищевказаними нормативними актами, та кошторису школи.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення відповідачем вимог ст.57 Закону України Про освіту №1144-ХП від 04.06.91 р., є також безпідставними, оскільки 28.09.2017 вказана норма права втратила свою чинність, порядок доплати праці педагогічних працівників врегульовано іншим нормативним актом, порушень якого судом першої інстанції під час розгляду справи не встановлено.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки його висновків, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 27 травня 2020 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 10 грудня 2020 року.

Головуючий І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

О.М. Кримська