Ухвала

від 08.02.2021 по справі 315/1348/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

08 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 315/1348/17

провадження № 61-1129ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 27 травня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Воздвижівської сільської ради про скасування, як незаконних наказів, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення не нарахованих та не виплачених передбачених законодавством належних доплат за окремі види педагогічної діяльності, 20 % надбавки за престижність праці та однієї належної тижневої години інтегрованого курсу з предмета Мистецтво , як складових частин заробітної плати вчителя загальноосвітнього закладу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області(далі - КЗ Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів ) про скасування як незаконних наказів, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення не нарахованих та не виплачених передбачених законодавством належних доплат за окремі види педагогічної діяльності, 20 % надбавки за престижність праці та однієї належної тижневої години інтегрованого курсу з предмета Мистецтво , як складових частин заробітної плати вчителя загальноосвітнього закладу.

Позов обґрунтовано тим, що наказом від 18 серпня 1987 року № 94 Гуляйпільським районним відділом освіти з 09 липня 1987 року його призначено на посаду вчителя трудового навчання та майстра виробничого навчання у Воздвижівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, де він працює і на даний час та обіймає посади: вчителя-викладача трудового навчання та обслуговуючих видів праці 5-9 класи, вчителя-викладача технології 10-11 класи, вчителя-викладача допризовної підготовки юнаків з предмету Захист Вітчизни 10-11 класи, вчителя-викладача образотворчого мистецтва 5-7 класи, вчителя-викладача мистецтва 8-9 класи, вчителя-викладача художньої культури 10-11 класи, вчителя-викладача економіки 11 клас та є матеріально-відповідальною особою, приймає участь у щорічних інвентаризаціях навчального обладнання та матеріальних цінностей кабінету трудового навчання та обслуговуючих видів праці.

Згідно з наказом від 31 серпня 2017 року № 68-К Про призначення завідувачів кабінетів у 2017-2018 навчальних роках його було призначено завідувачем навчальної майстерні без проведення доплати за завідування у розмірі 15-20 % посадового окладу за завідування кожною майстернею, але загалом не менше 30 %, яка передбачена частиною першою статті 5 ЗУ Про загальну середню освіту та пункту 44 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівникам освіти, затвердженої наказом МОН України від 15 квітня 1993 року № 102.

Позивач вважає, що директор КЗ Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_2 позбавила його як вчителя-викладача належних йому доплат за окремі види педагогічної діяльності, а саме: доплат за завідування кабінетом трудового навчання, кімнатою зберігання зброї і військового майна, двома майстернями з обробки деревини та металів, хоча не мала права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Крім того, відповідно до частини першої статті 25 ЗУ Про загальну середню освіту завідування навчальними кабінетами, а також кімнатою для зберігання зброї та навчальними майстернями належить до педагогічного навантаження, тому при фактичному обсязі виконуваної ним роботи з педагогічного навантаження за окремими видами його педагогічної діяльності, а саме: за завідування навчальним кабінетом трудового навчання та завідування кімнатою для зберігання зброї і військового майна, відповідачем безпідставно скасовано належні йому доплати, які є складовими частинами його заробітної плати.

У зв`язку з чим, на думку позивача, в період з 01 вересня 2017 року по час звернення до суду першої інстанції утворилася заборгованість по заробітній платі (компенсація за невчасно виплачені складові частини заробітної плати), що за розрахунком становить: 3 632,00 грн (посадовий оклад) х 10 % = 363,20 грн/міс. За завідування кабінетом трудового навчання та обслуговуючої праці + 363,20 грн/міс. за завідування кімнатою зберігання зброї та військового майна, загалом = 726,40 грн/міс. Відповідно за 2017/2018 навчальний рік заборгованість по доплатах за завідування навчальним кабінетом та кімнатою зберігання зброї становить: 726,40 грн х 12 міс. = 8 716,80 грн/рік.

Крім того позивач зазначив, що наказом від 05 вересня 2017 року № 71-К Про тижневе навантаження на 2017/2018 навчальний рік здійснено розподіл тижневого педагогічного навантаження з предмету Мистецтво шляхом розділення двох тижневих годин між ним та вчителем ОСОБА_3 , здійснено розподіл його тижневого педагогічного навантаження загальним обсягом 18 тижневих навчальних годин та визнано завідувачем шкільної майстерні без встановлення доплати за завідування, у зв`язку з аварійним станом майстерні, що безпосередньо з ним не погоджено.

Вважає, що такими діями відповідачем порушено вимоги пункту 6.3.1 та пункту 4.2.9 Галузевої угоди між МОН України і ЦК Профспілки працівників освіти і науки України від 23 листопада 2016 року на 2016-2020 роки.

При фактичному обсязі виконуваної ним роботи з педагогічного навантаження за окремими видами його педагогічної діяльності, а саме: за завідування двома шкільними майстернями з обробки деревини та металів, відповідач, не маючи на те законних підстав скасував належні йому доплати, які є складовими частинами його заробітної плати (тобто занизив заробітну плату). Отже за 2017-2018 навчальний рік недонарахування заробітної плати становить 13 075,20 грн. Тарифікаційним списком вчителів та інших працівників КЗ Воздвижівської ЗОШ 1-3 ступенів Гуляйпільської районної ради на 2017/2018 навчальний рік від 01 вересня 2017 року № б/н визначається потреба фонду оплати праці КЗ Воздвижівської ЗОШ 1-3 ступенів в коштах на місяць/рік. В графі надбавка за престижність Тарифікаційного списку, визначено надбавку за престижність в розмірі 20% ставки посадового окладу, що становить 726,40 грн/міс., але враховуючи дані роздруківок про розміри нарахувань заробітної плати за вересень та жовтень 2017 року відповідач належну йому надбавку в розмірі 20 % за престижність праці педагогічного працівника не нараховує зовсім або не нараховує певну її частину, що в сумі всього становить 908,00 грн. Крім того, оскільки 20 % надбавка за престижність праці встановлюється на весь обсяг навчального навантаження, що виконується працівником, а також враховуючи незаконне позбавлення відповідачем належної йому однієї години тижневого навантаження з предмету Мистецтво у 8 класі, його педагогічне навантаження має бути 19 навчальних годин протягом навчального тижня, що становитиме його тарифну ставку. Таким чином, розмір щомісячної 20 % надбавки за престижність праці на 2017/2018 навчальний рік становитиме 9 201,12 грн.

На підставі викладеного просив суд :

1) зобов`язати відповідача в особі директора КЗ Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_2 в пункту 1 наказу від 31 серпня 2017 року № 68-к Про призначення завідувачами кабінетами у 2017/2018 навчальний рік включити його до списку завідувачів кабінетів як вчителя-викладача трудового навчання, вчителя-викладача допризовної підготовки Захист Вітчизни , як завідувача кабінету трудового навчання і обслуговуючих видів праці, а також як завідувача кімнатою зберігання зброї і військового майна з призначенням належних доплат: за завідування кабінетом трудового навчання в розмірі від 10 до 15 % ставки посадового окладу, за завідування кімнатою зберігання зброї і військового майна в розмірі 10 % ставки посадового окладу, в п.3 цього ж наказу зобов`язати відповідача встановити належну доплату за завідування двома шкільними майстернями з обробки деревини та металів у розмірі від 15 до 20 % ставки посадового окладу, за завідування кожною;

2) пункт 1 наказу від 05 вересня 2017 року № 71-к Про тижневе навантаження на 2017/2018 навчальний рік в частині призначення вчителеві-викладачу української мови та літератури ОСОБА_3 однієї години предмету Мистецтво у 8 класі скасувати як незаконний, зобов`язати відповідача в особі директора КЗ Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_2 встановити йому одну тижневу навчальну годину навантаження з предмету Мистецтво у 8 класі, як вчителю образотворчого мистецтва та художньої культури, що має відповідно підходящу педагогічну освіту та професійну кваліфікацію (фахову підготовку) педагогічного працівника;

3) стягнути з відповідача на його користь невиплачену належну доплату за завідування кабінетом трудового навчання і обслуговуючих видів праці в розмірі 10 % посадового окладу за вересень 2017 року по серпень 2018 року включно, провадженої відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги відносно червня 2018 року в сумі 5 042,47 грн, невиплачену належну доплату за завідування кімнатою для зберігання зброї і військового майна в розмірі 10 % посадового окладу за вересень, жовтень 2017 року в сумі 726,40 грн, невиплачену належну доплату за завідування двома шкільними майстернями в розмірі 30% посадового окладу за вересень 2017 року по серпень 2018 року включно, провадженої відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги відносно червня 2018 року в сумі 5 042,47 грн;

4) стягнути з відповідача на його користь невиплачену належну доплату за завідування двома шкільними майстернями в розмірі 30% посадового окладу за вересень 2017 року по серпень 2018 року включно, провадженої відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги відносно червня 2018 року в сумі 15 127,43 грн;

5) стягнути з відповідача на його користь за вересень 2017 року по серпень 2018 року включно суму в розмірі 4 380,23 грн в рахунок компенсації за невстановлену належну йому одну годину тижневого навантаження з предмету Мистецтво у 8 класі, а також невиплачену різницю компенсації за індексом інфляції за вересень-жовтень 2017 року, у зв`язку із затримкою виплати складової частини заробітної плати 20 % надбавки за престижність праці на один і більше місяців розміром 20,22 грн та суму недонарахованої різниці з належної 30 % надбавки до посадового окладу за престижність праці у розмірі 10 % за січень по серпень 2018 року включно, провадженої відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги відносно червня 2018 року у сумі 3 215,40 грн., недонараховану та невиплачену належну за розміром індексацію заробітної плати за червень-грудень 2017 року в сумі 141,33 грн, проваджену до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги відносно листопада 2017 року та червня 2018 року розміром 160,97 грн;

6) стягнути з відповідача на його користь судові витрати по сплаті судового збору, а також витрати на заправку транспортного засобу для явки до суду з місця проживання та в зворотному напрямку, послуги з роздруківки, копіювання та канцелярські товари, втрати заробітної плати за календарні дні виклику до суду та участі в розгляді справи.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 27 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, позов залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав суду достовірних, належних та допустимого доказів, що підтверджують покладення на нього іншого виду педагогічної діяльності, а саме: наказу чи розпорядження керівника навчального закладу про призначення позивача на завідування кабінетом трудового навчання і обслуговуючої праці, кімнатою зберігання зброї та військового приладдя, шкільними майстернями з обробітки деревини та обробітки металу. Педагогічне навантаження розподілено відповідачем у відповідності до вимог Закону України Про загальну середню освіту , порушень законодавства з оплати праці по справі не встановлено.

ОСОБА_1 у січні 2021 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 27 травня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору у цій справі є: вимога немайнового характеру про скасування як незаконних наказів, зобов`язання вчинити певні дії, що не представляє складності у зв`язку зі сталістю законодавства та судової практики, та вимоги майнового характеру про стягнення не нарахованих та не виплачених передбачених законодавством належних доплат за окремі види педагогічної діяльності, 20 % надбавки за престижність праці та однієї належної тижневої години інтегрованого курсу з предмета Мистецтво , як складових частин заробітної плати вчителя загальноосвітнього закладу у загальному розмірі 33 856,92 грн, яка у свою чергу неперевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на зазначене вище, ця справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Доводи касаційної скарги про те, що зазначена справа має виняткове значення для заявника, є необґрунтованими, оскільки вони нічим не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для висновків про наявність обставин, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Наведені заявником в касаційній скарзі доводи, які значною мірою зводяться до необхідності встановлення обставин, що згідно статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції, не підтверджують виключних обставин, які могли б свідчити про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 27 травня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Воздвижівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Воздвижівської сільської ради про скасування, як незаконних наказів, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення не нарахованих та не виплачених передбачених законодавством належних доплат за окремі види педагогічної діяльності, 20 % надбавки за престижність праці та однієї належної тижневої години інтегрованого курсу з предмета Мистецтво , як складових частин заробітної плати вчителя загальноосвітнього закладу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик