Рішення

від 08.12.2020 по справі 910/1683/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020Справа № 910/1683/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Аудиторської фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінг Лтд"

до Українського державного інституту культурної спадщини

про стягнення 162565,43 грн,

за зустрічним позовом Українського державного інституту культурної спадщини

до Аудиторської фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінг Лтд"

про визнання недійсним договору

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Аудиторська фірма Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтінг Лтд" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Українського державного інституту культурної спадщини про стягнення 162565,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

16.03.2020 до відділу діловодства суду від Українського державного інституту культурної спадщини надійшли відзив, письмові пояснення та зустрічна позовна заява до Аудиторської фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСАЛТІНГ ЛТД" про визнання недійсним договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2020 суд ухвалив: прийняти до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Українського державного інституту культурної спадщини до Аудиторської фірми Товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтінг Лтд" про визнання недійсним договору; вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом; здійснювати розгляд справи № 910/1683/20 у порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 27.10.2020 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2020.

У судовому засіданні 17.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 у справі № 910/1683/20 (повне рішення складено 27.11.2020) первісний позов про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 110000,00 грн, 3% річних у розмірі 4854,23 грн та інфляційних втрат у розмірі 11242,00 грн задоволено частково, стягнуто з Українського державного інституту культурної спадщини на користь Аудиторської фірми Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтінг Лтд основний борг у розмірі 110000,00 грн, 3% річних у розмірі 4031,49 грн, інфляційні втрати у розмірі 7224,00 грн та судовий збір у розмірі 1818,83 грн. У частині стягнення 3% річних у розмірі 822,74 грн та інфляційних втрат у розмірі 4018,00 грн відмовлено.

Разом з тим, як вбачається зі змісту поданого позову, позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача 36469,20 грн пені на підставі п. 8.2 Договору про надання консультаційних послуг № 2615-VP від 01.08.2018 за невиконання зобов`язань у встановлений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на викладене, враховуючи, що з приводу вимоги про стягнення пені, стосовно якої сторони подавали докази і давали пояснення не ухвалено рішення, суд приходить до висновку щодо необхідності призначення судового засідання для вирішення зазначеного питання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2020 суд ухвалив: судове засідання призначити на 08.12.2020.

У судове засідання 08.12.2020 представники сторін не прибули.

Приписами ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 у справі № 910/1683/20 (повне рішення складено 27.11.2020) первісний позов про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 110000,00 грн, 3% річних у розмірі 4854,23 грн та інфляційних втрат у розмірі 11242,00 грн задоволено частково, стягнуто з Українського державного інституту культурної спадщини на користь Аудиторської фірми Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтінг Лтд основний борг у розмірі 110000,00 грн, 3% річних у розмірі 4031,49 грн, інфляційні втрати у розмірі 7224,00 грн та судовий збір у розмірі 1818,83 грн. У частині стягнення 3% річних у розмірі 822,74 грн та інфляційних втрат у розмірі 4018,00 грн відмовлено.

Разом з тим, як вбачається зі змісту поданого позову, позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача 36469,20 грн пені на підставі п. 8.2 Договору про надання консультаційних послуг № 2615-VP від 01.08.2018 за невиконання зобов`язань у встановлений строк.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2 Договору за прострочення перерахування коштів, зазначених у пункті 6.1 договору, невчасний допуск представників виконавця до здійснення своїх обов`язків або невчасне надання документів зазначених у цьому договорі, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від загальної вартості договору за кожен день невиконання; крім того, замовник відшкодовує виконавцю збитки, що ним заподіяні. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а продовжується без обмеження будь-яким строком.

Так, позивачем здійснено нарахування пені за період з 03.02.2019 по 03.02.2020 щодо суми боргу 110000,00 грн.

Суд зазначає, що з огляду на положення Договору, зокрема, п. 8.2, яким передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а продовжується без обмеження будь-яким строком, визначений позивачем період нарахування пені є обґрунтованим.

Разом з тим, відповідачем подано заяву про застосування до вимог позивача про стягнення пені наслідків спливу позовної давності, передбачені ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Суд звертає увагу на те, що у випадку, якщо господарська санкція (пеня) нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не надано пояснень з приводу причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені.

Ураховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності щодо пені, з огляду на заявлений позивачем період нарахування, дату звернення до суду з даним позовом - 05.02.2020, суд доходить висновку про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 03.02.2019 по 04.02.2019, оскільки позовна давність до зазначених вимог за вказаний період сплинула, що в силу ст. 267 Цивільного кодексу України має наслідком відмову в позові в цій частині.

Зробивши перерахунок пені за період з 05.02.2019 по 03.02.2020, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 36469,20 грн підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 36256,44 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 76-80, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Українського державного інституту культурної спадщини (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 36; ідентифікаційний код: 16477553) на користь Аудиторської фірми Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтінг Лтд (02125, м. Київ, пр-т Визволителів, 3, кім. 20; ідентифікаційний код: 19029087) пеню у розмірі 36256 (тридцять шість тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 44 коп. та судовий збір у розмірі 543 (п`ятсот сорок три) грн 85 коп.

2. У частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 212 (двісті дванадцять) грн 76 коп. відмовити.

3. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 11.12.2020

Суддя Ю.В. Картавцева