Рішення

від 02.12.2020 по справі 910/9286/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.12.2020Справа № 910/9286/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОЛЛ

до Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СХІДНИЙ

про визнання укладеним договору про внесення змін,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача: Курінний С.Ю.;

від відповідача: Пустовіт А.І.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКОЛЛ (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВ СХІДНИЙ (надалі - відповідач) про визнання укладеними договору про внесення змін до договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019, від 12.12.2019, від 20.06.2019 та від 20.06.2019, в редакції заявленій в прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.15, 16, 526, 607, 625, 626, 627, 651, 652, 782 Цивільного кодексу України, ст.179, 181, 188, 193, 282 Господарського кодексу України, мотивовані тим, що під час дії карантину позивач не міг використовувати приміщення, які передані йому в користування на підставі чотирьох договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019, від 12.12.2019, від 20.06.2019 та від 20.06.2019, а тому вважає, що в період з 20.03.2020 по 30.06.2020 має право на зменшення платежів за вказаними договорами на загальну суму 560 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

14.07.2020 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/9286/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 19.08.2020.

11.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому останній посилається на необґрунтованість вимог, у задоволені позову просить відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що відсутні правові підстави для внесення змін до договорів суборенди, а також позивач не був обмежений в використанні орендованих приміщень.

У підготовче засідання 19.08.2020 з`явились представники учасників справи. Представник позивача заявила усне клопотання про продовження процесуального строку для подачі документів, яке судом було протокольно задоволено. Суд відклав підготовче засідання на 16.09.2020.

14.09.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду, а саме: копій актів надання послуг за період червень 2019 року по травень 2020 року, копії акту прийому-передачі приміщення та виписок по особовому рахунку. Також зазначив, що договори суборенди є припиненими з 30.06.2020.

14.09.2020 від відповідача надійшли письмові пояснення.

16.09.2020 позивачем подано відповідь на відзив, у якій він заперечує проти обставин викладених у відзиві та зазначає, що має право вимагати зменшення плати за користування приміщеннями.

01.10.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Засідання призначене на 16.09.2020 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 підготовче засідання призначено на 17.11.2020.

У підготовче засідання 17.11.2020 з`явилися представники учасників справи. Протокольною ухвалою, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.12.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2020 надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити, представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 02.12.2020 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами в справі укладено чотири договори суборенди та обслуговування від 12.12.2019, від 12.12.2019, від 20.06.2019 та від 20.06.2019, за якими відповідач зобов`язався передати позивачу в тимчасове платне користування офісні приміщення (офіси: 219, 309, 301, 312, 313, 316, 206, 314) в БЦ РЕГУС , що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Верхній Вал, 28/12, та надавати послуги по їх утриманню, а позивач - оплачувати оренду та вартість наданих послуг.

Строк дії договорів установлено до 30.06.2020.

Постановою Кабінету міністрів України № 211 від 11.03.2020 на території України з 12.03.2020 встановлено карантин.

Листом за № 126/01 від 04.06.2020 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про внесення змін до договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019, від 12.12.2019, від 20.06.2019, від 20.06.2019 про зменшення платежів на суму 560 000, 00 грн, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

Відповідач листом № 1006/2 від 10.06.2020 відмовив позивачу в укладенні договору про внесення змін до договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019, від 12.12.2019, від 20.06.2019, від 20.06.2019, у зв`язку з відсутністю підстав для зменшення орендних платежів.

За твердженням позивача, в зв`язку з введенням карантинних обмежень він не міг користуватись орендованими приміщеннями з 20.03.2020 по 30.06.2020, що є підставою для внесення змін до договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019, від 12.12.2019, від 20.06.2019, від 20.06.2019, в частині зменшення орендних платежів за вказаний період.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є діяльність телефонних центрів.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що постановами Кабінету міністрів України № 211 від 11.03.2020, № 215 від 16.03.2020 не заборонено діяльність Бізнес-центру, в якому знаходяться орендовані приміщення.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №2 11 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, якою внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211, заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

У подальшому дія карантинних обмежень постановами Кабінету міністрів України продовжувалася до 22 травня 2020 року.

Пунктами 5.1 договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019, від 12.12.2019, від 20.06.2019, від 20.06.2019 установлено, що позивач гарантує використання приміщень лише як офіс. Використання офісу у торгівельних або медичних цілях, у тому числі із частими відвідуваннями громадянами не дозволяється .

З наведеного вище не вбачається, що постанова Кабінету міністрів України від 16.03.2020 № 215 розповсюджується на позивача, а тому останній має право здійснювати свою господарську діяльність, зокрема, за основним видом діяльності та використовувати орендовані приміщення відповідно до умов договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019, від 12.12.2019, від 20.06.2019, від 20.06.2019.

Судом встановлено безпідставність посилання позивача на загальновідомий факт встановлення на території України карантину з 12.03.2020 як на факт існування форс-мажорних обставин, що надають йому право на зменшення розміру орендних платежів.

Основними ознаками форс-мажорних обставин є:

- незалежність від волі учасників цивільних (господарських) відносин;

- надзвичайний характер;

- невідворотність;

- неможливість виконання зобов`язань за умови існування цих.

У даному випадку, позивач мав довести суду, що запровадження карантинних заходів об`єктивно унеможливило використання орендованих приміщень в повному обсязі згідно умов договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019, від 12.12.2019, від 20.06.2019, від 20.06.2019 та відсутність фактичного використання цих приміщень в зазначений ним період часу.

Проте, доказів на підтвердження таких обставин, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, позивачем суду не надано.

Навпаки в матеріалах справи містяться акти надання послуг за період березень-червень 2020 року, які підписані зі сторони позивача без заперечень та свідчать про використання приміщень і користування послугами Бізнес-центру (а.с.187-198).

Згідно пунктів 9.8 договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019, від 12.12.2019, від 20.06.2019, від 20.06.2019 дія форс-мажорних обставин повинна підтверджуватись документом, виданим Торгово-промисловою палатою України.

Згідно частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

У матеріалах справи відсутні сертифікати, видані Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019, від 12.12.2019, від 20.06.2019, від 20.06.2019.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт неможливості використання орендованих приміщень в повному обсязі в період з 20.03.2020 - 30.06.2020.

Крім того, стверджуючи в позові про зменшення розміру платежів за договорами суборенди та обслуговування від 12.12.2019, від 12.12.2019, від 20.06.2019, від 20.06.2019на 560 000, 00 грн, позивач не надав жодного обґрунтованого розрахунку вказаної суми та не зазначив підстав, з яких він виходив, заявляючи про зменшення розміру платежів саме в розмірі 560 000, 00 грн.

З огляду на викладене, судом встановлено відсутність підстав для внесення змін до договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019, від 12.12.2019, від 20.06.2019, від 20.06.2019 в частині зменшення орендних платежів за період 20.03.2020 - 30.06.2020 на суму 560 000, 00 грн.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що строк дії договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019, від 12.12.2019, від 20.06.2019, від 20.06.2019 закінчився 30.06.2020.

30.06.2020 сторонами підписано акти прийому-передачі приміщень та інвентарні листи.

Суд зазначає, що діючим законодавством України не передбачено можливості внесення змін до договорів після їх закінчення та виконання.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ ЕКОЛЛ є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 11.12.2020.

Суддя Я.А.Карабань