Постанова

від 17.06.2021 по справі 910/9286/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/9286/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Калітіна О.В. адвокат (ордер від 25.06.2020 №ПТ 067279)

відповідача - Пустовіт А.І. адвокат (ордер від 23.12.2020 №ЧК 100254)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛЛ"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2020 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛЛ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Східний"

про визнання укладеним договору про внесення змін.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛЛ" (далі - ТОВ "ЕКОЛЛ", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Східний" (далі - ТОВ "Київ Східний", відповідач) про визнання укладеними договору про внесення змін до договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019, від 12.12.2019, від 20.06.2019 та від 20.06.2019, в редакції, заявленій в прохальній частині позовної заяви.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що під час дії карантину позивач не міг використовувати приміщення, які передані йому в користування на підставі чотирьох договорів суборенди та обслуговування, а тому вважає, що в період з 20.03.2020 по 30.06.2020 має право на зменшення платежів за вказаними договорами на загальну суму 560 000, 00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2020 (суддя Карабань Я.А.) у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 (колегія суддів у складі: Пашкіна С.А., Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. ТОВ "ЕКОЛЛ", не погоджуючись з даними судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Розгляд клопотання

6. Клопотання ТОВ "ЕКОЛЛ" про передачу справи № 910/9286/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивоване частиною п`ятою статті 302 ГПК України й тим, що вказана справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

7. Обґрунтовуючи наявність підстав для передачі справи на Велику Палату Верховного Суду, позивач у клопотанні зазначив, що: Законом України "Про торгівельні промислові палати" передбачено видачу сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин , в тому числі і карантину встановленого Кабінетом Міністрів України. Проте судами не сформовано позицію, чи потрібно отримувати сертифікат Торгово-промислової палати України щодо настання форс-мажорної обставини, якщо карантин запроваджений Кабінетом Міністрів України на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Заявник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду з даного питання та не правильним трактуванням судами поняття "обмеження у використанні орендованого приміщення".

8. Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

9. Однак, Верховний Суд вважає, що наведені в клопотанні обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстав для передачі справи №910/9286/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

10. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

11. За якісним критерієм про виключність правової проблеми свідчать такі обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального права були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.

12. Заявлене клопотання не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не обґрунтована відсутністю сталої судової практики у відповідних питаннях та наявністю виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, не доведено існування різних позицій у застосуванні наведених норм матеріального права.

13. Оскільки заявник не довів існування виключної правової проблеми, у зв`язку з якою необхідно передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Доводи інших учасників справи

15. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Київ Східний" доводи касаційної скарги не визнає і погоджується із висновками суду попередніх інстанцій, а також просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

16. Між сторонами в справі укладено чотири договори суборенди та обслуговування, два від 12.12.2019, та два від 20.06.2019, за якими відповідач зобов`язався передати позивачу в тимчасове платне користування офісні приміщення (офіси: 219 , 309, 301, 312, 313, 316, 206, 314) в БЦ "РЕГУС", що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Верхній Вал, 28/12, та надавати послуги по їх утриманню, а позивач - оплачувати оренду та вартість наданих послуг.

17. Строк дії договорів установлено до 30.06.2020.

18. Згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є діяльність телефонних центрів.

19. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 на території України з 12.03.2020 встановлено карантин.

20. Листом від 04.06.2020 № 126/01 позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір про внесення змін до договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019, та від 20.06.2019 про зменшення платежів на суму 560 000, 00 грн, у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин.

21. Відповідач листом від 10.06.2020 № 1006/2 відмовив позивачу в укладенні договору про внесення змін до договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019 та від 20.06.2019, у зв`язку з відсутністю підстав для зменшення орендних платежів.

22. За твердженням позивача, в зв`язку з введенням карантинних обмежень він не міг користуватись орендованими приміщеннями з 20.03.2020 по 30.06.2020, що є підставою для внесення змін до договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019 та від 20.06.2019, в частині зменшення орендних платежів за вказаний період.

23. Рішення місцевого господарського суду, яке залишено без змін постановою апеляційного господарського суду, ґрунтується на тому, що:

- постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215, згідно з якою внесено зміни до постанови від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19", не розповсюджується на позивача, а тому останній має право здійснювати свою господарську діяльність, зокрема за основним видом діяльності, та використовувати орендовані приміщення;

- в матеріалах справи відсутні сертифікати, видані Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019 та від 20.06.2019;

- позивачем не доведено факт неможливості використання орендованих приміщень в повному обсязі в період з 20.03.2020 по 30.06.2020;

- позивач не надав жодного обґрунтованого розрахунку вказаної суми та не зазначив підстав, з яких він виходив, заявляючи про зменшення розміру платежів саме в розмірі 560 000, 00 грн.

- строк дії договорів суборенди та обслуговування від 12.12.2019 та від 20.06.2019 закінчився 30.06.2020;

- 30.06.2020 сторонами підписано акти прийому-передачі приміщень та інвентарні листи.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

24. Цивільний кодекс України:

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини;

стаття 525:

- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

частина друга статті 526:

- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

частини перша і друга статті 651:

- зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом;

- договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом;

частина перша статті 652:

- у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

25. Господарський кодекс України:

частини перша і четверта статті 188:

- зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором;

- у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду;

частина перша статті 193:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

26. Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні":

стаття 14 1 :

- Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно;

- форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

27. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

29. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для внесення змін до Договорів суборенди щодо зменшення суми платежів у зв`язку із твердженням позивача про наявність форс-мажорних обставин (карантину), які сторони на момент укладення зазначених Договорів не могли передбачити.

30. Відповідно до приписів статей 11, 525, 526, 629 ЦК України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами і за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала відповідну вимогу/пропозицію).

31. За результатами розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

- позивач не довів як обставини унеможливлення користування орендованими приміщеннями у повному обсязі згідно з умовами Договорів суборенди, так і сам факт неможливості користування цими приміщеннями у період з 20.03.2020 до 30.06.2020;

- постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215, згідно з якою внесено зміни до постанови від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" не розповсюджується на позивача, а тому останній має право здійснювати свою господарську діяльність, зокрема, за основним видом діяльності та використовувати орендовані приміщення.

32. Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові за недоведеністю позовних вимог, враховуючи недоведення позивачем належними доказами наявності підстав для внесення змін до Договорів суборенди та встановлені обставини справи.

33. За змістом касаційної скарги (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) підставою оскарження рішень судів попередніх інстанцій є приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

34. Водночас, Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену позивачем підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки: 1) ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору; 2) у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеного пункту скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 зі справи № 910/800/19).

35. Проте наведене скаржником в касаційній скарзі обґрунтування цієї підстави оскарження та формулювання своїх доводів не дає суду однозначно зрозуміти, щодо яких саме норм у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

36. Щодо аргументу скаржника про те, що наразі існує виключна правова проблема, яка полягає у такому: Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено видачу сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин, у тому числі карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України; судами не сформовано правову позицію стосовно того, чи потрібно отримувати сертифікат Торгово-промислової палати щодо настання форс-мажорної обставини, якщо карантин запроваджений Кабінетом Міністрів України на підставі Закону України від 17.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", Верховний Суд зазначає таке.

37. У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

38. Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду та умов Договорів суборенди, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

39. При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким доповнено частину другу статті 14 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" положенням про віднесення до форс-мажорних обставин карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, не передбачає будь-яких законодавчих змін (виключень/особливостей) щодо підтвердження існування такої обставини.

40. Водночас Касаційний господарський суд, враховуючи характер спірних правовідносин, зазначає, що підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань (що не є предметом розгляду у даній справі), а не для примусового внесення змін до відповідного договору, якщо лише самим договором не передбачено іншого.

41. Близька за змістом правова позиція Верховного Суду міститься у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20.

42. У зв`язку з викладеним, Верховний Суд дійшов висновку про непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

43. Скаржником також не доведено наявності визначених ГПК України підстав для зміни або скасування судових рішень попередніх інстанцій.

44. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

45. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

47. Звертаючись з касаційною скаргою, ТОВ "ЕКОЛЛ" не спростувало наведених висновків попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального та порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

48. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "ЕКОЛЛ" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

49. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на ТОВ "ЕКОЛЛ", оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 зі справи № 910/9286/20 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛЛ" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова