Рішення

від 10.12.2020 по справі 910/13580/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2020Справа № 910/13580/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест"

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ГІЛЬДІЯ ПЕРЕРОБКА"

про стягнення 444 709,01 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 444 709,01 грн., з яких: 310 986,64 грн. основного боргу, 37 985,91 грн. 36% річних, 13 045,95 грн. пені та 82 690,51 грн. штрафу на підставі договору поставки № Пж-20/113-КВ від 16.03.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору поставки № Пж-20/113-КВ від 16.03.2020, останньому було поставлено товар, який не був оплачений на суму 310 986,64 грн. Окрім того, позивачем нараховано 37 985,91 грн. 36% річних, 13 045,95 грн. пені та 82 690,51 грн. штрафу на підставі вказаного договору. Також, договором поруки № П/Пж-20/113-КВ від 16.03.2020 укладеним сторонами у справі було забезпечено зобов`язання відповідача-1 за договором поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13580/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що відповідачі належним чином повідомлені про розгляд справи.

20.10.2020 до суду від відповідача- 1 та відповідача- 2 надійшли клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку з можливим мирним врегулюванням сторонами спору, шляхом підписання мирової угоди. Розглянувши вказані клопотання відповідачів, суд відмовляє у їх задоволенні в зв`язку з їх необґрунтованістю, оскільки суду не доведено підстав для зупинення провадження у справі передбачених ст. ст. 227, 227 ГПК України.

16.11.2020 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнав позов в частині суми основного боргу у розмірі 310 986,64 грн., в іншій частині проти позову заперечував, посилаючись на помилковість застосування позивачем вихідних даних, які не відповідають умовам спірного договору поставки. Також зазначав, що підстави для нарахування 36% річних за спірним договором у позивача відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" (покупець, відповідач 1) був укладений договір поставки № Пж-20/113-КВ (надалі - Договір).

Відповідно до Договору постачальник зобов`язувався поставляти у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а останній зобов`язується приймати та сплачувати вартість Товару в порядку і на умовах передбачених цим Договором, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору (п.1.1 договору).

Згідно умов п. 1.2 договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки та базис поставки, порядок та терміни оплати товару, нарахування відсотків, визначені в додатках до договору, які є невід`ємними його частинами та у видаткових накладних.

Загальна сума договору становить загальну вартість товару, що передається за цим договором та суму належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом (п. 2.1 договору).

Відповідно до умов п. 2.4 договору покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості товару, визначеної із врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в строки, які вказані в додатках до договору.

Термін дії договору відповідно до умов п. 9.14 договору встановлений з моменту його підписання.

Додатками № 1 до договору сторони погодили кількість поставленого товару, вид його та строки оплати.

Як встановлено судом, згідно видаткових накладних №№ 6329 від 19.03.2020, 13258 від 08.04.2020, 16783, 16785, 16786, 16787, 16788, 16789,16790, 16793 від 23.04.2020 позивач здійснив постачання у власність відповідача 1. товару на суму 3 720 667,98 грн.

Факт поставки Відповідачу 1 продукції підтверджується вищевказаними накладними на суму 3 720 667,98 грн., які підписані позивачем та відповідачем1 та скріплені печатками сторін.

Отже, як встановлено судом, Позивачем було виконане зобов`язання за Договором та поставлено Відповідачу 1 Товар на загальну вартість 3 720 667,98 грн.

Отримавши Товар за Договором, у Відповідача 1 перед Позивачем, згідно умов Договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов`язання по оплаті грошових коштів за отриманий Товар на загальну суму 3 720 667,98 грн.

Матеріали справи свідчать, що Відповідач 1 частково оплатив одержаний товар на суму 3 409 681,34 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №№ 5948, 5949 від 17.03.2020, 6755 від 05.06.2020, 6935 від 13.08.2020, 553 від 03.09.2020, 632 від 04.09.2020.

Тобто, в порушенні взятих на себе договірних зобов`язань Відповідач 1 частково оплатив отриманий на підставі договору товар.

Таким чином, станом на час розгляду справи Відповідач 1 має заборгованість перед Позивачем по Договору поставки року в розмірі 310 986,64 грн., про що не заперечує Відповідач 1.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За статтею 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Факт наявності боргу у відповідача 1. перед позивачем в розмірі 310 986,64 грн. доведений суду належним чином.

Строк оплати з умовами договору є таким, що настав.

Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 310 986,64 грн. основного боргу.

Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 37 985,91 грн. 36% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Згідно умов п. 7.2 в за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором покупець сплачує на користь постачальника 36 відсотків річних з простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 36% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 37 985,91 грн. 36% річних.

Доводи відповідача 1 з приводу підставності нарахованих 36% річних є необґрунтованими, оскільки суперечать змісту договору поставки та встановленим судом обставинам.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідачів 13 045,95 грн. пені та 82 690,51 грн. штрафу.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно умов п. 7.2 а, б за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання. У випадку прострочення оплати більше на 5 банківських днів, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки заявлені до стягнення розміри пені та штрафу є вірними, позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 045,95 грн. пені та 82 690,51 грн. штрафу також підлягають задоволенню судом.

У забезпечення виконання зобов`язань покупця (відповідач 1) за договором поставки між сторонами у справі було укладено договір поруки № П/Пж-20/113-КВ від 16.03.2020 (надалі - Договір поруки).

Предметом Договору поруки є надання поруки Відповідачем 2 перед позивачем за виконання відповідачем 1 всіх своїх обов`язків за Договором поставки № Пж-20/113-КВ від 16.03.2020.

Відповідно до п. 3.3 договору поруки поручитель несе відповідальність за сплату боржником основного борг, курсової різниці, процентів за користування товарним кредитом, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені), відсотків річних, інфляційних втрат, судових витрат та інших витрат кредитора, пов`язаних з одержання виконання грошового зобов`язання за договором поставки.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1).

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2).

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3).

Відтак, суд вважає за законні та обґрунтовані вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно суми боргу у розмірі 310 986,64 грн. 37 985,91 грн. 36% річних, 13 045,95 грн. пені та 82 690,51 грн. штрафу за спірним договором поставки, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" (03164, м. Київ, вул. Підлісна, 1, оф. 38-Б, ідентифікаційний код 39220431) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНА ГІЛЬДІЯ ПЕРЕРОБКА" (03164, м. Київ, вул. Підлісна, 1, оф. 38-Б, ідентифікаційний код 40967051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" (08702, Київська обл., м. Обухів, вул. Промислова, 20, ідентифікаційний код 36348550) 310 986 (триста десять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) грн. 64 коп. основного боргу, 37 985 (тридцять сім тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 91 коп. 36% річних, 13 045 (тринадцять тисяч сорок п`ять) грн. 95 коп. пені, 82 690 (вісімдесят дві тисячі шістсот дев`яносто) грн. 51 коп. штрафу, 6 670 (шість тисяч шістсот сімдесят) грн. 64 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.12.2020

Суддя І.І. Борисенко