Рішення

від 01.12.2020 по справі 915/880/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Справа № 915/880/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПРОГРЕС» (54031, м. Миколаїв, вул. Троїцька, 238-г, код ЄДРПОУ 32655334)

про: стягнення коштів за безоплатне користування земельною ділянкою,

за участю представників сторін :

від позивача: Кравченко А.О. (самопредставництво)

від відповідача: Хохленко А.О. , згідно ордера,

в с т а н о в и в:

26.06.2020 позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до відповідача про стягнення коштів в сумі 469361,63 грн за безоплатне користування з 01.10.2016 до 01.10.2019 земельною ділянкою площею 2870 кв.м по вул. Троїцькій, 238-г у м. Миколаєві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як власник нерухомого майна (нежитлової будівлі торго-офісного центру) по вул. Троїцькій, 238-г, розташованого на земельній ділянці загальною площею 2870 кв.м, у період з 01.10.2016 по 01.10.2019 здійснював безоплатне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/880/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 01.07.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10 серпня 2020 року об 11:00, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.08.2020 адреса місцезнаходження ТОВ «ПРОМПРОГРЕС» : 54031, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Троїцька, буд. 238-г.

10.08.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 21.09.2020 о 10:10 год.

21.09.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 13.10.2020 об 11:10 год.

12.10.2020 відповідачем подано суду відзив за вих. №12/10-20 від 12.10.2020 на позовну заяву, яким відповідач позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити у задоволені позовних вимог, застосувати до спірних правовідносин загальний строк позовної давності.

Заперечення обґрунтовано наступним:

- позивач не звертався до відповідача, а відповідач не отримував жодних повідомлень стосовно договору оренди, або необхідності сплати будь-яких грошових зобов`язань на користь позивача. Відповідач жодним чином не ухилявся від договірних відносин із позивачем, але позивач не пропонував укласти відповідний договір оренди;

- наданий позивачем розрахунок та нормативно грошова оцінка, на підставі якої сформовано заборгованість є безпідставною та суперечить обставинам справи;

- відповідач є власником нерухомого майна, за адресою: м. Миколаїв, вул. Троїцька, 238-г та згідно технічного паспорту, загальна площа земельної ділянки, на якій розташовано нерухоме майно становить 1557 кв.м.;

- звертаючись з вимогами про стягнення збитків, позивач зазначив, що кошти, вказані у позові, є саме збитками у формі неодержаного доходу, і взагалі не посилається на норму ст. 1212 ЦК України.

13.10.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 02.11.2020 о 10:30 год.

02.11.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 01.12.2020 о 10:30 год.

25.11.2020 на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення відповідача, якими останній, ознайомившись з позицією позивача, зазначає наступне:

- відповідач після закінчення строку дії Договору оренди, користувався земельною ділянкою загальною площею 1557,00 кв.м., що підтверджується розміром об`єкту нерухомості, що розташований на земельній ділянці;

- оціночна вартість земельної ділянки у розмірі 1557,00 кв.м. з урахуванням вартості 1 кв.м. становить 1248714,00 грн;

- з урахуванням розміру орендної плати, яка становить 3% від її нормативної оцінки, вартість користування земельною ділянкою для відповідача становить 37461,42 грн на рік, що становить 3121,78 грн за один календарний місяць;

- до позовних вимог за період з 01.10.2016 по 25.06.2017 вважає за можливе застосувати позовну давність у 3 роки;

- обґрунтований розмір позовних вимог за період з 26.06.2017 по 01.10.2019 становить 87409,98 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях, просить у задоволені позову відмовити.

01.12.2020 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

26.11.2013 між Миколаївською міською радою та ТОВ ПРОМПРОГРЕС було укладено договір оренди землі №9788, за умовами якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 22.11.2012 №22/40 продовжила ТОВ ПРОМПРОГРЕС оренду земельної ділянки для закінчення будівництва торгово-офісного центру по вул. Кірова, 238-г (п.1.1.).

За умовами п.2.1. Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2870 кв.м, без права передачі її в суборенду (кадастровий номер 4810136900:05:076:0010).

Відповідно до п.3.1. Договір діє до 22.11.2015.

26.12.2013 відповідачем здійсненна державна реєстрація права оренди землі на земельну ділянку по вул. Троїцькій, 238-г в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що відповідно до приписів статей 125, 126 Земельного кодексу України, свідчить про виникнення права користування Відповідача на зазначену земельну ділянку.

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 11.02.2013 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.02.2013 за відповідачем зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля торгово-офісного центру) по вул. Троїцькій, 238-г.

Об`єкт нерухомого майна (нежитлова будівля торгово-офісного центру) по вул. Троїцькій, 238-г, який перебуває у власності відповідача, розташований на земельній ділянці загальною площею 2870 кв.м по вул. Троїцькій, 238-г, яка належить до земель комунальної власності.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.01.2020 №54 затверджено акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 16.10.2019 (далі - Акт), яким визначено розмір збитків, нанесених Миколаївській місткій раді ТОВ ПРОМПРОГРЕС у зв`язку з несплатою за користування земельною ділянкою у період з 01.10.2016 по 01.10.2019 у сумі 469361,63 грн.

Згідно Акту термін сплати за відшкодування збитків у розмірі 469361,63 грн складає місяць з дня затвердження даного акту рішенням виконкому міської ради.

Зазначений акт та витяг з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 22.01.2020 №54 направлено відповідачеві листом від 03.02.2020 №579/02.02.01-22/11/14/20.

Нормативно-грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки складає 5239844,27 грн., що підтверджується наданим відділом Держгеокадастру витягом з технічної документації про нормативну оцінку земельної ділянки (а.с.13).

Позивачем було направлено відповідачеві листи від 15.02.2019 вих. № 490/02.02.01-220/02.11/14/19, від 18.09.2019 вих. № 4929/02.02.01-22/11/14/19, від 03.02.2020 вих. № 579/02.02.01-22/11/14/20 про добровільну сплату коштів за використання земельної ділянки у формі орендної плати.

Відповідач нараховану суму не сплатив, заперечень або зауважень на висновки комісії не надав, вимоги залишив без розгляду та задоволення.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача коштів в сумі 469361,63 грн за безоплатне користування з 01.10.2016 по 01.10.2019 земельною ділянкою площею 2870 кв.м. по вул. Троїцької, 238-г у м. Миколаєві.

Відповідно до приписів ст.ст.13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У відповідності до п. а ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно з приписами ч.3 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Враховуючи те, що земельна ділянка, на якій розташована нежитлова будівля, що належить ТОВ ПРОМПРОГРЕС , відноситься до земель комунальної власності та належить Миколаївській міській раді, внаслідок безоплатного використання цим товариством вказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, власник землі позбавлений можливості використання та розпорядження земельною ділянкою, що призводить до ненадходження земельного податку, коштів за її використання та, як наслідок, неможливості реалізації соціально-економічних і культурних програм відповідного рівня.

Частиною 1 статті 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин на території селищ належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного законодавства.

Приписами статті 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що до відання виконавчих органів селищних рад належить справляння плати за землю, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОМПРОГРЕС з 23.11.2015 безоплатно використовувалась та використовується земельна ділянка площею 2870 кв.м за адресою, м. Миколаїв, вул. Троїцька, 238-г.

Нормами статті 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним.

Згідно з пунктом 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно підпунктів 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За правилами пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .

Плата за землю відповідно до пункту 10.2 цього ж Кодексу належить до місцевих податків, які згідно зі статтею 69 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Статтею 63 Бюджетного кодексу України встановлено, що місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

За таких обставин, безоплатне використання відповідачем земельної ділянки призводить до втрат місцевого бюджету селищної ради, що є порушенням вимог статті 206 Земельного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.125, 126 Земельного кодексу України, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав в порядку, встановленому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОМПРОГРЕС з 11.02.2013 набуло право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення торгово-офісного центру за адресою: м. Миколаїв, вул. Троїцька, 238-г, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.22-23), проте всупереч вимог чинного законодавства не оформило прав щодо користування земельною ділянкою, на якій розташований даний нежитловий об`єкт.

Як вже зазначалось, згідно зі ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, об`єктом плати за землю є земельна ділянка, плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності відповідно до пп.14.1.147 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України.

Згідно з приписами ст.265 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Такі зобов`язання є кондикційними.

Згідно з частинами першою та другою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Наведене дозволяє дійти висновку, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Позиція суду щодо виникнення між сторонами по справі кондикційних зобов`язань та, відповідно, правомірності застосування до таких правовідносин приписів ст.1212 Цивільного кодексу України відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц та у постанові від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17.

Відповідно до ч.2 ст.120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Приписи ч. 1 ст.93 та ст.125 Земельного кодексу України встановлюють, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний повернути збережені кошти власнику земельної ділянки.

Згідно приписів ст.21 Закону України Про оренду землі розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до вимог ст.271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною 2 ст. 20 Закону України Про оцінку земель визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як витікає з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка загальною площею 2870 кв.м за адресою: м. Миколаїв, вул. Троїцька, 238-г, перебуває у користуванні ТОВ ПРОМПРОГРЕС , яке є власником нерухомого майна, розташованого на зазначеній земельній ділянці.

Договір оренди вказаної земельної ділянки, який був укладений між позивачем та відповідачем 26.11.2013, є припиненим з 23.11.2015 та відповідачем не вживались заходи до оформлення у відповідності з вимогами чинного законодавства права користування зазначеної земельної ділянки.

З зазначеного витікає, що відповідач користується даною земельною ділянкою без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки.

Відповідачеві направлено вимоги про добровільну сплату коштів за використання земельної ділянки у формі орендної плати.

Разом з тим, відповідач зазначеного обов`язку не виконав, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення кошти в сумі 469361,63 грн за безоплатне користування земельною ділянкою.

Враховуючи наведене, суд виходить з того, що в цілому позовні вимоги є обґрунтованими, з урахуванням міркувань щодо застосування строку позовної давності при здійсненні розрахунку належної до стягнення суми, які буде викладено нижче.

Оцінюючи заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо відсутності підстав для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення збитків (шкоди), суд виходить з того, що вони спростовуються наведеними вище обставинами виникнення між сторонами кондикційних зобов`язань, про що зазначено і в позові.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо того, що позивач не звертався до відповідача, а відповідач не отримував жодних повідомлень стосовно договору оренди, або необхідності сплати будь-яких грошових зобов`язань оскільки в силу приписів ч.1 ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним, та необхідність сплачувати орендну плату за земельну ділянку обумовлена наявністю у власності відповідача нерухомого майна, розташованого на даній земельній ділянці.

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача стосовно того, що позивачем неправомірно розраховано плату за безоплатне користування земельною ділянкою з загальною площею 2870,00 кв.м., адже відповідач користується земельною ділянкою площею 1557,00 кв.м, що відповідає розміру об`єкту нерухомого майна, що на ній розташоване.

Оцінюючи доводи сторін щодо площі земельної ділянки, якою користується відповідач для обслуговування належного йому об`єкту нерухомості, суд виходить з таких міркувань.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Статтею 79 ГПК України визначено поняття вірогідності доказів.

Верховним Судом в постанові від 21.08.2020 у справі №904/2357/20 здійснено тлумачення цієї статті та висловлено правову позицію, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи, що сторонами в цій справі на протязі її розгляду не здійснено жодних дій щодо встановлення площі земельної ділянки, якою користується відповідач для обслуговування об`єкту нерухомості (не заявлено клопотань про витребування додаткових доказів, призначення експертиз тощо), суд вважає більш вірогідними відомості щодо цього факту, зазначені в договорі оренди, на підставі якого відповідач з цією ж метою вже користувався земельною ділянкою.

Стосовно застосування позовної давності суд зазначає наступне.

У ст. 256 Цивільного кодексу України вказано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За умовами ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тобто перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Як свідчать матеріали справи, з позовом у цій справи позивач звернувся зі спливом строку позовної давності щодо стягнення коштів за період з 01.10.2016 по 25.06.2017.

Таким чином, сума коштів, що підлягають стягнення з відповідача на користь позивача за безоплатне користування земельною ділянкою площею 2870 кв.м за період з 26.06.2017 по 01.10.2019 за підрахунками суду, здійсненими із врахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 11, 13) становить 355872,76 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПРОГРЕС» (54031, м. Миколаїв, вул. Троїцька, 238-г, код ЄДРПОУ 32655334) на користь Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573) кошти в сумі 355872,76 грн. за безоплатне користування земельною ділянкою площею 2870 кв.м по вул. Троїцькій, 238-г у м. Миколаєві (отримувач УК у м. Миколаїв/Центральний р-н/ 24062200; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код в ЄДРПОУ отримувача 37992781; рахунок № UA488999980314050611000014006).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМПРОГРЕС» (54031, м. Миколаїв, вул. Троїцька, 238-г, код ЄДРПОУ 32655334) на користь Миколаївської міської ради через виконавчий комітет Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 04056612) судовий збір у розмірі 5338,09 грн. (банк отримувача ДСКУ м. Київ, код в ЄДРПОУ отримувача 04056612, рахунок № UA448201720344260001000027733).

4.В решті позовних вимог відмовити.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6.Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Миколаївська міська рада (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМПРОГРЕС» (54031, м. Миколаїв, вул. Троїцька, 238-г, код ЄДРПОУ 32655334)

Повний текст судового рішення складено і підписано 11.12.2020.

Суддя В.О.Ржепецький