Рішення

від 25.11.2020 по справі 923/253/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року Справа № 923/253/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. , при секрктарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Компанії Комбест Сервісіз ЛТД (Тридент Траст Кампані Лімітед, Тридент Чемберс, п/с 146, Роуд Таун Тортола, Британські Віргінські острови; код реєстрації 1464071)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс Енергія", с. Генічеська Гірка, Генічеський район, Херсонська область, код ЄДРПОУ 24106269,

до відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Херсон, ІПН НОМЕР_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1:

- ОСОБА_2 , м. Херсон,

- ОСОБА_3 , м. Херсон,

- ОСОБА_4 , м. Київ,

- ОСОБА_5 , м. Херсон,

про витребування частки статутного капіталу учасників товариства.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - адвокат Гонтар П.А.;

від 3-х осіб на стороні відповідача-1 - не з`явився.

У відповідності до ч.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи.

12 березня 2020 року Компанія "Комбест Сервісіз ЛТД" звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою, вимоги в якій спрямовані до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс Енергія" та до ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь Компанії Комбест Сервісіз ЛТД частку статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Оздоровчий Комплекс Енергія у розмірі 64,59 % статутного капіталу, що у грошовому виразі складає 6520663,00 грн..

В обґрунтування зазначеного позову позивач посилається на ті обставини, що Компанія "Комбест Сервісіз ЛТД" на території України була засновником іншого суб`єкта господарської діяльності - ТОВ "Оздоровчий комплекс Енергія". Відповідно до статуту ТОВ "Оздоровчий комплекс Енергія" у редакції 2012 року, 64,59 % частки статутного капіталу ТОВ Оздоровчий комплекс Енергія належало Компанії "Комбест Сервісіз ЛТД", а 35,41% - громадянину України ОСОБА_4

29 листопада 2016 року були проведені загальні збори учасників ТОВ "Оздоровчий комплекс Енергія", оформлені протоколом № 9/29/11 від 29.11.2016. За результатами проведених 29.11.2016 загальних зборів були прийняті наступні рішення:

- виключити зі складу учасників ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" Компанію "Комбест Сервісіз ЛТД", у зв`язку з припиненням та виключенням компанії з реєстру;

- передати частку учасника - Компанії "Комбест Сервісіз ЛТД", що підлягає виключенню зі складу учасників ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" у розмірі 64,59% статутного капіталу, що у грошовому виразі складає 6520663,00 грн. - ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія". Зобов`язати Товариство протягом одного року здійснити відчуження зазначеної частки, або зменшити статутний капітал на суму вартості такої частки;

- затвердити статут Товариства у новій редакції;

- внести відповідні зміни до відомостей про юридичну особу, що міститься в ЄДРПОУ, а саме: зміна складу засновників, учасників юридичної особи. Видати довіреність особі, що буде уповноважена та відповідальна за проведення необхідних заходів, пов`язаних із внесення відповідних змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач вказує, що вказані рішення прийняті з порушенням положень Закону України "Про господарські товариства", Господарського кодексу Украйни та Цивільного кодексу Украйни. Позивач не передавав у будь-який спосіб свою частку корпоративних прав ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" третім особам або Товариству, позбавлення частки у статутному капіталі відбулось у незаконний спосіб. Оскільки первинний правочин, на підставі якого було вчинено ряд дій направлених на відчуження частки статутного капіталу ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія", яка належала позивачу, є незаконним, а тому позивач має право витребувати у кінцевого власника його частку у статутному капіталі ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія".

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020, справу розподілено судді Нікітенко С.В.

На виконання приписів ч.6 ст. 176 ГПК України, судом було направлено запит до Відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Херсонської міської ради щодо доступу до персональних даних ОСОБА_1 , для отримання відомостей про реєстрацію місця проживання та інших персональних даних, що містяться в реєстрі територіальної громади / Єдиному державному демографічному реєстрі стосовно зазначеної особи.

02 квітня 2020 року до суду від Відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Херсонської міської ради надійшов лист, з якого слідує, що місце проживання ОСОБА_1 підтверджено.

Ухвалою від 13 березня 2020 року суд залишив без руху позовну заяву Компанії "Комбест Сервісіз ЛТД" та надав позивачу час для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою від 06 квітня 2020 року суд відмовив ОСОБА_1 у задоволені заяви про зловживання процесуальними правами та про повернення позову.

Ухвалою від 06 квітня 2020 року суд прийняв позовну заяву Компанії "Комбест Сервісіз ЛТД" до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/253/20 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Також ухвалою від 06 квітня 2020 року суд залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Суд запропонував залученим до часті у справі третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 надати письмові пояснення або свої міркування по суті заявленого позивачем позову, встановить строк для надання пояснень протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Вказаною ухвалою задоволено клопотання Компанії "Комбест Сервісіз ЛТД" про витребування доказів та витребувано від Генічеської районної Державної адміністрації Херсонської області належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс Енергія".

Ухвалою від 28 квітня 2020 року суд повідомив учасників справи № 923/253/20, що у зв`язку із встановленням на усій території України карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.202 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" підготовче засідання у справі, призначене на 05.05.2020 о 14:30 год. не відбудеться.

Ухвалою від 12 травня 2020 року суд повідомив сторін у справі про призначення підготовчого засідання у справі та повторно витребувано від Генічеської районної Державної адміністрації Херсонської області належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс Енергія".

Ухвалою від 28 травня 2020 року суд відклав підготовче засідання у справі та повторно витребував від Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс Енергія".

29 травня 2020 року до суду від Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс Енергія".

Ухвалою від 24 червня 2020 року суд відмовив відповідачу-2 у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду (вх. № 2/1089/20 від 28.05.2020) та зобов`язання позивача надати договір про надання правової допомоги.

Ухвалою від 24 червня 2020 року суд відклав підготовче засідання у справі на 08.07.2020.

02 липня 2020 року до суду від відповідача-2 у справі ( ОСОБА_1 ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить суд відмовити позивачу у задоволені позову. Зокрема, зазначає, що згідно звіту про пошук у Реєстрі компаній (Комісія із регулювання ринку фінансових послуг, Реєстр корпоративних прав БВО) від 11.11.2016р., Компанія Комбест Сервісіз ЛТД станом на 11.11.2016р. значилась в поточному стані: припинено-виключено з реєстру-несплата щорічного збору, що стало підставою для виключення позивача зі складу учасників ТОВ ОК Енергія . Правовим наслідком виключення Компанії Комбест Сервісіз ЛТД із Реєстру компаній Британських Віргінських Островів є відсутність у неї правоздатності та дієздатності вести будь-яку діяльність, зокрема, брати участь у загальних зборах. Компанія, виключена з реєстру, наділена лише повноваженнями брати участь у судових провадженнях, порушених до дати виключення Компанії. Не отримання позивачем поштового відправлення про скликання загальних зборів учасників від 29.11.2016 не свідчить про порушення відповідачем порядку скликання загальних зборів. Відповідач-2 також вказує, що позовна давність стосовно вимог про витребування частки із статутного капіталу ТОВ ОК Енергія не переривалася поданням Компанією Комбсп Сервісіз ЛТД позову про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ ОК Енергія у справі №923/244/18, а тому є пропущеною. З урахуванням зазначеного відповідач-2 просить суд відмовити позивачу у задоволені позову.

Даний відзив відповідача-2 на позовну заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

02 липня 2020 року до суду від відповідача-2 надійшло клопотання про витребування доказів в порядку міжнародної правової допомоги, а саме офіційного тексту Закону Британських Віргінських островів Про комерційні компанії 2004 року у редакції чинній на 29.11.2016.

07 липня 2020 року до суду від позивача у справі надійшла заява про забезпечення позову.

8 липня 2020 року до суду від позивача у справі надійшло повідомлення про неможливість подання доказу у встановлений законом строк.

08 липня 2020 року через відділ документального забезпечення роботи Господарського суду Херсонської області від позивача у справі надійшла заява про забезпечення позову.

У підготовчому засіданні 08.07.2020 представником відповідача-2 подано клопотання про зупинення провадження у справі № 923/253/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №923/244/18.

Ухвалою від 08 липня 2020 року суд відмовив відповідачу-2 у задоволені клопотання про витребування доказів у порядку міжнародної правової допомоги та у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 923/253/20.

Ухвалою від 08 липня 2020 року суд закрив підготовче провадження у справі № 923/253/20, продовжив строк розгляду справи № 923/253/20 по суті на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.09.2020.

Ухвалою від 09 липня 2020 року суд вніс виправлення в мотивувальну та резолютивну частини ухвалу суду від 28.05.2020 у справі № 923/253/20.

Ухвалою від 08 липня 2020 року суд залишив без розгляду заяву позивача про забезпечення позову (Вх. № 1391/20 від 07.07.2020), оскільки від позивача у справі надійшла заява про залишення без розгляду заяви позивача про забезпечення позову (Вх. № 1391/20 від 07.07.2020).

Ухвалою від 09 липня 2020 року суд задовольнив заяву позивача про забезпечення позову у справі № 923/253/20 та забезпечено позов наступним шляхом: Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені, відповідно до законодавства України, проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженого відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Енергія" (код ЄДРПОУ 24106269), пов`язані із зміною складу учасників, керівника, уповноважених осіб, місцезнаходження юридичної особи, внесення змін до установчих документів, перереєстрацію, реорганізацію будь-яким шляхом, реєстрацію припинення діяльності, зміну розміру статутного капіталу, проводити передачу реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Енергія" (код ЄДРПОУ 24106269).

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.07.2020 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 10 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 09.07.2020 у справі №923/253/20 скасовано, справу передано до суду першої інстанції для здіснення нового розгляду заяви Компанії "Комбест Сервісіз ЛТД" про забезпечення позову.

Ухвалою від 16.09.2020 суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 20.10.2020.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді у період з 19.10.2020 по 23.10.2020, призначене на 20.10.2020 судове засідання у справі не відбулось.

Ухвалою від 27 жовтня 2020 року суд призначив судове засідання з розгляду справи № 923/253/20 по суті на 19 листопада 2020 року.

18 листопада 2020 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання про долучення доказів (копія постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 по справі № 923/244/18, копія сертифікату про стан юридичної особи на 2020-2121 роки) до матеріалів справи.

Судом визнано поважними причини пропуску позивачем строку для надання доказів, зазначених у клопотанні, поновлено позивачу строк для надання доказів та залучено до матеріалів справи надані позивачем докази.

Ухвалою від 19 листопада 2020 року суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 25.11.2020.

Сторони у справі були повідомлені судом про дату, час та місце проведення наступного судового засідання у справі шляхом направлення на адреси сторін ухвали від 19.11.2020, телефонограмами, які долучені до матеріалів справи, а також здійснення судом публікації повідомлення про про дату, час та місце проведення наступного судового засідання у справі №923/253/20.

25 листопада 2020 року на електрону адресу Господарського суду Херсонської області від адвоката Гіліна Є.О., який є представником відповідача-2 у справі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи, оскільки адвокат Гілін Є.О. перебуває на самоізоляції.

25 листопада 2020 року до суду від адвоката Долгополова О.В., який є представником третьої особи ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, оскільки адвокат Долгополов О.В. отримав позитивний тест на COVID-19.

25 листопада 2020 року до суду від представника позивача у справі надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У призначене судове засідання 25.11.2020 з`явився лише представник відповідача-2 - адвокат Гонтар П.А. Іншими учасниками провадження явки уповноважених представників у судове засідання не забезпечено.

У судовому засіданні 25.11.2020 представник відповідача-2 подав клопотання про передачу справи для розгляду в межах справи про банкрутство.

Розглянувши клопотання представника відповідача-2 адвоката - Гіліна Є.О. та представника третьої особи ОСОБА_3 - адвоката Долгополова О.В. про відкладення розгляду справи, суд дійшов до наступних висновків.

Суд відхиляє зазначені клопотання з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, оскільки участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, а сторони у клопотаннях про відкладення розгляду справи не зазначили причин, які можна було б визнати поважними.

Крім того, представник відповідача-2 та третьої особи мали можливість взяти участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до статті 197 Господарського процесуального кодексу України, проте не скористались цим правом.

Також відповідач-2 та третя особа не позбавлені права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а нез`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Суд також звертає увагу, що у судове засідання з`явився представник відповідача-2 - адвокат Гонтар П.А., яка має право заявляти клопотання, надавати пояснення, тощо. Щодо третьої особи у справі - ОСОБА_3 , то його представник навіть не намагався надати свої письмові пояснення та/або міркування щодо заявлених позовних вимог, тощо. На думку суду, у третьої особи ( ОСОБА_3 ) взагалі був відсутній інтерес щодо наслідків розгляду спору у даній справі.

Згідно статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Судом також враховано, що провадження у справі відкрито ухвалою суду від 06 квітня 2020, суд неодноразово відкладав підготовчі засідання у справі і як наслідок підготовче провадження у справі тривало три місяці.

Таким чином, з метою забезпечення здійснення учасниками провадження наданих процесуальних прав та обов`язків передбачених цим Кодексом судом надавалось учасникам провадження достатньо часу.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приписами ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань, враховуючи що підготовче провадження у справі закрито, відповідач-2 скористався правом подання відзиву, додаткових клопотань в частині необхідності додаткового з`ясування обставин справи сторонами не подано, а тому з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності не з`явившихся у судове засідання представників сторін.

Щодо клопотання відповідача-2 про передачу матеріалів справи № 923/253/20 до розгляду в межах справи № 923/786/20 про банкрутство боржника - ТОВ "Оздоровчий комплекс Енергія", то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд: з`ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У відповідності до положень статті 118 господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності і сторони повинні очікувати їх застосування.

В даному випадку відповідач-2 не навів поважних причин пропуску процесуального строку для звернення з вказаним клопотанням, а також і не надано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Згідно з частиною 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про залишення без розгляду клопотання відповідача-2 про передачу матеріалів справи № 923/253/20 до розгляду в межах справи № 923/786/20 про банкрутство боржника - ТОВ "Оздоровчий комплекс Енергія".

Представник відповідача-2 у судовому засіданні 25.11.2020 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які містяться у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 25.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику відповідача-2 про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс Енергія" (надалі - відповідач-1 або Товариство), як юридична особа була створена та зареєстрована 26.06.2000 року, державна реєстрація відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснена 08.11.2005 року.

26 квітня 2012 року єдиним учасником Товариства - Компанією "Комбест Сервісіз ЛТД" (надалі - позивач або Компанія) прийнято рішення про вступ до Товариства нового учасника (включення до складу учасників) та затвердження статуту Товариства в новій редакції, яке оформлене протоколом №4. Державна реєстрація вказаних змін до установчих документів, здійснена 10 липня 2012 року, номер запису: 14871050014000296.

Відповідно до ст. 2 Статуту ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія", в редакції, станом на момент реєстрації, Товариство складалось з двох учасників, а саме:

- Компанії Combest Services LTD ("КОМБЕСТ СЕРВІСІЗ ЛТД) юридична особа, яка створена та зареєстрована відповідно до законодавства Британських Віргінських островів, юридична адреса якої: Тридент Траст Кампані Лімітед, Тридент Чемберс, п/с 146, Роуд Таун Тортола, Британські Віргінські острови; код реєстрації 1464071, яке представлено уповноваженим представником ОСОБА_6 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий УФМС 174, дата видачі 30.06.2008 року, яка діє на підставі Довіреності б/н від 26 квітня 2012 року, яка володіє 64,59% частки статутного капіталу;

- Громадянин України ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в м. Києві 29 січня 1998 року, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та володіє 35,41% частки статутного капіталу.

Згідно статті 8 Статуту ТОВ "Оздоровчий комплекс Енергія" розмір статутного капіталу Товариства складає 10095663,00 гривень.

Відповідно до положень зазначеної статті, статутний капітал Товариства розподіляється на частки між учасниками наступним чином:

- Компанії Combest Services LTD ("КОМБЕСТ СЕРВІСІЗ ЛТД) частка у статутному капіталі у процентному співвідношенні становить - 64,59 %; розмір частки у грошовому виразі становить 6520663,00 грн.

- ОСОБА_4 частка у статутному капіталі у процентному співвідношенні становить - 35,41%; розмір частки у грошовому виразі становить 3575000,00грн.

Учасниками Товариства погоджено, що органами управління ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" є Загальні збори учасників. Вони складаються з учасників Товариства або призначених ними представників (п. 15.1. Статті 15 Статуту).

За твердженням позивача, в березні 2018 року він дізнався про те, що 29 листопада 2016 року були проведені загальні збори учасників Товариства, на яких прийняті рішення, які оформлені протоколом №9/29/11 від 29 листопада 2016року, а саме:

"1. Виключити зі складу учасників ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" Компанію "Комбест Сервісіз ЛТД" з часткою у статутному капіталі Товариства 64,59 % в зв`язку з припиненням та виключенням компанії з реєстру.

2. Передати частку учасника - Компанії "Комбест Сервісіз ЛТД", що підлягає виключенню зі складу учасників ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" у розмірі 64,59 % статутного капі талу, що у грошовому виразі складає 6520663,00 грн. - Товариству з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Енергія" (код ЄДРПОУ 24106269). Зобов`язати Товариство протягом одного року здійснити відчуження зазначеної частки, або зменшити статутний капітал на суму вартості такої частки.

3. Затвердити статут ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" у новій редакції.

4. Внести відповідні зміни до відомостей про юридичну особу, що міститься в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: зміна складу засновників, учасників юридичної особи. Видати довіреність особі, що буде уповноважена та відповідальна за проведення необхідних заходів, пов`язаних із внесення відповідних змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань."

Державну реєстрацію змін до установчих документів на підставі прийнятих рішень, оформлених протоколом№9/29/11 від 29 листопада 2016 року, проведено 05.12.2016 року, номер запису: 14871050018000296, здійснено Калугіною Іриною Олегівною, Білозерська районна державна адміністрації Херсонської області

Позивач вказує, що рішення загальних зборів учасників Товариства прийняті 29 листопада 2016 року, які оформлені протоколом № 9/29/11 є недійсними, оскільки прийняті з порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого порушені корпоративні права позивача. Позивач не був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів учасників Товариства, із зазначенням часу і місця проведення Загальних зборів та порядку денного, що свідчить про позбавлення його можливості взяти участь у загальних зборах, а також про порушення його корпоративних прав, як учасника товариства на участь в управлінні таким товариством.

За твердженням позивача, Компанія Комбест Сервісіз ЛТД не передавала у будь-який спосіб свою частку корпоративних прав ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія" третім особам або Товариству, позбавлення частки у статутному капіталі відбулось у незаконний спосіб.

Після незаконного виключення Компанії Комбест Сервісіз ЛТД зі складу учасників Tовариства, корпоративні права Товариства переходили до третіх осіб, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і 17.10.2019 року 100% частки статутного капіталу Товариства перейшли до відповідача-2 - ОСОБА_1 ..

Станом на день подання позовної заяви 100% частки статутного капіталу ТОВ Оздоровчий комплекс Енергія належить ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що на підставі п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України має право витребувати у кінцевого власника його частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 64,59%, яка належала позивачу до прийняття 29.11.2016 незаконного рішення загальних зборів учасників ТОВ Оздоровчий комплекс Енергія .

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про витребування з володіння ОСОБА_1 на користь позивача частки у статутному капіталі ТОВ Оздоровчий Комплекс Енергія у розмірі 64,59% статутного капіталу, що у грошовому виразі складає 6520663,00 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги КОМПАНІЇ "КОМБЕСТ СЕРВІСІЗ ЛТД" підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі статтями 8, 55 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із положеннями частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15).

Так, правове регулювання створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, врегульовано у Цивільному кодексі України (надалі - ЦК України), Господарському кодексі України (надалі - ГК України) та Законі України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ Про господарські товариства (надалі - Закон).

Згідно пункту 3 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до статті 55 ГК України господарські організації - це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Статтею 1 Закону у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (29.11.2016), визначено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (ч.1 ст. 50 Закону).

Отже, позивач, як учасник Товариства, має корпоративні права щодо відповідача-1, у зв`язку з чим спір між сторонами має характер корпоративного.

Суд звертає увагу, що відсутність судового рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, спрямованого на зміну складу учасників товариства, не свідчить про чинність останнього. Під час розгляду справи за належною позовною вимогою, яка відповідає підпунктам д або е пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , суд у мотивувальній частині рішення дає правову оцінку рішенням загальних зборів учасників товариства, які, на думку позивача, призвели до порушення його прав (Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 5017/1221/2012)

Для надання правової оцінки рішенню загальних зборів учасників Товариства від 29.11.2016, яке на думку позивача призвело до порушення його прав, необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав і законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Також слід з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Суд враховує, що ст. 116 ЦК України та ст. 10 Закону України Про господарські товариства встановлюють право учасника господарського товариства брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

Реалізація права участі в управлінні справами товариства відбувається, зокрема, через участь учасника господарського товариства у вищому органі товариства, яким є загальні збори його учасників.

Відповідно до статті 167 ГК України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг узяти участі у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.

Стаття 145 ЦК України передбачає, що черговість та порядок скликання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюються статутом товариства та законом.

За умовами підпунктів 2, 8 п. 15.10 статуту Товариства до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства віднесено внесення змін до статуту товариства, зміна розміру статутного капіталу, виключення учасника з товариства.

Статтею 60 Закону України Про господарські товариства , у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

Відповідно до пункту 15.2 статуту Товариства (в редакції 2012 року) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

В силу частини п`ятої статті 61 Закону України Про господарські товариства та пункту 15.9. статуту Товариства про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного; повідомлення повинне бути зроблене не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів із зазначенням часу і місця проведення загальних зборів та порядку денного; будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах за умови, що воно було ним поставлене не пізніш як за 25 днів до початку зборів; не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів; з питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України Про господарські товариства . Права учасника товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг узяти участі у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі в загальних зборах тощо.

Основними положеннями Статуту у редакції 2012 року (т. 1, а.с. 86-92), які впливають на вирішення спору є наступні:

- Учасники Товариства мають право брати участь в управлінні справами Товариства в порядку, визначеному в установчих документах … (пункт 3.1.),

- Учасника Товариства, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов`язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей Товариства, може бути виключено з Товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники. Що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів. При цьому цей учасник участі у голосуванні не бере (пункт 12.1.),

- Вищим органом Товариства є Загальні збори його учасників. Вони складаються з учасників Товариства або призначених ними представників… Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі… (пункт 15.1.),

- Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів (пункт 15.2.),

- Будь-хто з учасників Товариства вправі вимагати розгляду питання на Загальних зборах учасників за умови, що воно було поставлено не пізніше як за 20 днів до початку зборів (пункт 15.4.),

- Рішення Загальних зборів приймається простою більшістю від числа присутніх Учасників … Загальні збори учасників товариства скликаються не рідше двох разів на рік… (пункту 15.8.),

- Про проведення Загальних зборів товариства учасники повідомляються не менше як за 30 днів до скликання Загальних зборів із зазначенням часу і місця проведення Загальних зборів та порядку денного .. (пункт 15.9.).

Оскільки позив, як учасник Товариства не брав участі 29.11.2016 в загальних зборах Товариства, то суд досліджує обставини щодо повідомлення позивача про проведення загальних зборів 29.11.2016.

Судом встановлено, що на підтвердження повідомлення позивача про проведення 29.11.2016 року позачергових загальних зборів учасників Товариства, самим позивачем додано до матеріалів справи копію повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників ТОВ "ОК "Енергія" від 07.09.2016 за підписом ОСОБА_4 (т.1 а.с. 101) та копію кур`єрської накладної Товариства з обмеженою відповідальністю "Турман Експрес Логістик" №72209459 від 07.09.2016 (т.1 а.с. 102).

Разом з тим, зі змісту зазначеної кур`єрської накладної вбачається, що бланк накладної №72209459 від 07.09.2016 не містить ані підпису одержувача - Компанії, ані підпису відправника - ОСОБА_4 , ані відомостей про те, яке саме повідомлення про проведення зборів направлено на адресу позивача.

Крім того, з відповіді на адвокатський запит Товариства з обмеженою відповідальністю Турман Експрес Логістик №14/09/18 від 17.09.2018 вбачається, що бланк цієї кур`єрської накладної №72209459 був надрукований ТОВ Типографія Білий тигр та відвантажений замовнику 13.03.2017 відповідно до видаткової накладної №1623 від 13.03.2017. ТОВ Типографія Білий тигр листом №14/1001 від 23.10.2018 на адвокатський запит підтвердило, що воно друкувало накладну зі штрих-кодом 72209459, яка за видатковою накладною №1623 від 13.03.2017 була відвантажена на склад замовника ТОВ Турман Експрес (т.1 а.с. 103-106).

Також з наданої відповідачем-2 відповіді на адвокатський запит (т.3 а.с. 51), яка надана Товариством з обмеженою відповідальністю Турман Експрес Логістик №22/18 від 21.11.18 вбачається, що бланк адресного листа за №72209459 був надрукований ТОВ Типографія Білий тигр та відвантажений замовнику 13.03.2017 відповідно до видаткової накладної №1623 від 13.03.2017.

Отже, використання кур`єрської накладної №72209459 у 2016 році було неможливим. При цьому, відсутність в матеріалах справи видаткової накладної №1623 від 13.03.2017 зазначений факт спростовувати не може.

ТОВ Турман Експрес Логістик листом №22/18 від 21.11.2018 на адвокатський запит адвоката третьої особи ОСОБА_4 повідомило, що не має та не мало ніяких стосунків ані з ОСОБА_4 , ані з Компанію Комбест Сервісіз ЛТД , ані з ТОВ ОК Енергія .

Враховуючи те, що як виробник, так і замовник поштового бланку №72209459 свідчать про те, що даний бланк кур`єрської накладної було виготовлено лише у 2017 році, у суду відсутні підстави вважати кур`єрську накладну ТОВ "Турман Експрес Логістик" №72209459 від 07.09.2016 належним доказом, який би підтверджував повідомлення позивача про проведення 29.11.2016 року позачергових загальних зборів учасників Товариства.

Також суд враховує, що підставою для виключення позивача зі складу учасників Товариства, було отримання останнім 11.11.2016 звіту про пошук у Реєстрі компаній (т.3 а.с. 42-44), а тому відповідач-1 не міг 07.09.2016 направити на адресу Компанії повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників, у порядку денного якого зазначено розгляд питання про виключення позивача зі складу учасників Товариства, оскільки станом на 07.09.2016 року ще не володів інформацією про виключення позивача із зазначеного Реєстру.

Таким чином, надавши правову оцінку вищевказаним у справі доказам, судом установлено, що позивач не був повідомлений у жодний спосіб про проведення 29.11.2016 позачергових загальних зборів учасників Товариства, що вплинуло на можливість реалізації ним права на управління справами Товариства шляхом участі в загальних зборах, ознайомлення з документами, які виносилися на їх розгляд, висловлення своєї думки щодо питань порядку денного, внесення своїх питань до порядку денного, тощо.

Також судом установлено, що на загальних зборах учасників Товариства 29.11.2016 був присутній лише один учасник - ОСОБА_4 , який володів часткою у розмірі 35,41% статутного капіталу, а тому ці збори були неповноважними щодо прийнятих на них рішень через відсутність відповідного кворуму для їх проведення, а також кількості голосів, необхідних для прийняття рішень.

Отже, враховуючи, що на день проведення загальних зборів 29.11.2016 позивач був власником 64,59% статутного капіталу Товариства, а тому рішення з порядку денного цих зборів не могли бути прийняті без його участі і голосування.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз`яснено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст.ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Аналіз наведених норм матеріального права дають підстави для висновку, що одним із гарантованих прав учасника товариства є його участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах. Неповідомлення учасника товариства про проведення загальних зборів в установленому законом та/або статутом порядку є грубим порушенням його прав, що може бути підставою для визнання рішень загальних зборів господарського товариства недійсними.

Як встановлено судом, всупереч вимогам ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" та п.12.1., п.15.2. Статуту, позивача, як власника 64,59% статутного капіталу Товариства, не було повідомлено про проведення 29.11.2016 загальних зборів учасників Товариства, а також не надіслано порядок денний таких зборів за адресою місця знаходження позивача, чим порушено право позивача на участь в загальних зборах, що є самостійною підставою для встановлення факту недійсності рішення, прийнятого на зборах засновників, проведених без участі засновника/учасника, не повідомленого у визначений Законом спосіб про дату, час, місце проведення таких зборів і порядок денний.

Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Відповідачі та треті особи не надали суду доказів, що такі повідомлення у Товариства наявні. Відтак, позивач участі у зборах Товариства 29.11.2016 не брав, оскільки не був належним чином повідомлений про дату, час, місце проведення таких зборів і порядок денний.

За таких обставин, в матеріалах справи відсутні, а відповідачі та треті особи не надано суду доказів належного повідомлення позивача про проведення 29.11.2016 загальних зборів учасників Товариства, а також не подано доказів надіслання порядку денного таких зборів на адресу позивача.

Отже, внаслідок недотримання вимог Статуту ТОВ Оздоровчий Комплекс Енергія , а також приписів Закону України "Про господарські товариства" щодо скликання і проведення загальних зборів, позивач не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного.

Суд наголошує, що підставами для встановлення факту недійсності рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах (аналогічні роз`яснення містяться у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів № 13 від 24.10.2008р.).

За змістом частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що позивач участі у загальних зборах учасників ТОВ Оздоровчий Комплекс Енергія 29.11.2016 не брав, був відсутній кворум, необхідний для проведення зборів та прийняття рішень, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про порушення прав позивача на участь у таких зборах, на участь в управлінні Товариством, та, що таке рішення не відповідає вимогам Статуту Товариства та законодавства України, а тому рішення зборів, оформлене протоколом № 9/29/11 від 29.11.2016 - суд вважає недійсними.

До вказаного висновку також дійшов суд у рішенні № 923/244/18 від 31.03.2020, залишеним без змін (в частині вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Оздоровчий Комплекс Енергія , оформлене протоколом № 9/29/11 від 29.11.2016) постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 № 923/244/18 (т.4 а.с. 59-76).

Тобто, вищезазначені обставини, на які посилається позивач, встановленні вказаними вище судовими рішеннями та відповідно є для суду додатковими доказами, які свідчать про недійсність рішення загальних зборів учасників ТОВ Оздоровчий Комплекс Енергія , оформлене протоколом № 9/29/11 від 29.11.2016.

Статтею 190 ЦК України, встановлено, що майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Корпоративні права є різновидом майнових прав.

Згідно з вимогами ст.ст. 330, 388, 658 ЦК України право власності на майно, яке було передане за угодами про його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі № 910/9555/16, у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.

У такому випадку чинне законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

При цьому, п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України чітко визначає, що власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

На підставі вказаних вище доказів суд дійшов висновку, що позивачем доведено, що він був власником 64,59 % частки у статутному капіталі ТОВ Оздоровчий Комплекс Енергія і вказана частка на підставі недійсного рішення зборів Товариства від 29.11.2016 вибула поза його волею та переоформлялась на ТОВ Оздоровчий Комплекс Енергія , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Матеріали справи свідчать, що 17.10.2019 на підставі акта приймання передачі до договору купівлі-продажу від 17.10.2019 №17/10-1 ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 частку у статутному капіталі ТОВ Оздоровчий Комплекс Енергія у розмірі 100%, що у грошовому еквіваленті становить 10095,663,00 грн. (т.2 а.с. 132).

Станом на 17.10.2019 (дата вчинення останнього реєстраційного запису № 14871070059000296 щодо зміни складу учасників Товариства) позивач не продавав та не передавав за актом своєї частки ОСОБА_1 та будь-яким іншим третім особам.

Отже, право власності Компанії "Комбест Сервісіз ЛТД" на частку у статутному капіталі ТОВ Оздоровчий Комплекс Енергія (код ЄДРПОУ 24106269) не припинялося, а відповідно ТОВ Оздоровчий Комплекс Енергія , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 його не набували, у зв`язку з чим спірна частка у статутному капіталі ТОВ Оздоровчий Комплекс Енергія підлягає витребуванню у відповідача-2 на підставі ст. 388 ЦК України на користь позивача.

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

За принципом диспозитивності господарського судочинства, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Як обґрунтовано зазначає позивач, він не може відновити свої корпоративні права у тому стані, який існував до незаконного переоформлення зазначених корпоративних прав від відповідача-1, третіх осіб та до відповідача-2, оскільки на даний час він не має правового статусу учасника товариства, позбавлений можливості провести загальні збори його учасників, а також не має права спонукати Товариство провести такі збори та прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни учасників, не може в даному випадку провести реєстрацію змін до статуту.

Як свідчить зміст позовної заяви, при обранні способу захисту позивач керувався п.п. "е" п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" № 755-IV від 15.05.2003 (в редакції Закону № 835-VIII від 26.11.2015), згідно з яким для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю серед іншого подається судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Таким чином, в разі витребування на користь Компанії "Комбест Сервісіз ЛТД" 64,59% частки у статутному капіталі ТОВ Оздоровчий Комплекс Енергія (код ЄДРПОУ 24106269) на підставі вказаної норми може бути поновлене право власності на вказану частку.

Повернення корпоративних прав позивачу можливе шляхом державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю на підставі судового рішення, про витребування з володіння відповідача-2 частки у статутному капіталі Товариства. Після цього, позивач буде поновлений у цих корпоративних правах, виходячи з приписів чинного законодавства, яким врегульовані правовідносини набуття, припинення корпоративних прав та їх реєстрації.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2018 у справі № 923/1106/16 та від 06.06.2018 у справі № 922/2810/17.

Щодо доводів відповідач-2, викладених у відзиві на позовну заяву, в частині того, що відповідач-2 є добросовісним набувачем частки у статутному капіталі ТОВ Оздоровчий Комплекс Енергія , то вони відхиляються судом, оскільки п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачає право власника витребувати майно від набувача у разі, якщо воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Щодо посилань відповідача-2 на Науковий висновок експерта (т.3 а.с. 45-50), то суд зазначає, що порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, регулюється положеннями Закону України "Про міжнародне приватне право".

Так, за змістом частин 1 та 2 статті 25 Закону України "Про міжнародне приватне право", особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи, а таким місцезнаходженням є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Водночас, згідно з статтею 26 Закону України "Про міжнародне приватне право" цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

Отже, у питаннях визначення правового статусу Компанії станом на час виникнення спірних правовідносин та правових наслідків виключення Компанії з Реєстру компаній з подальшим відновленням у Реєстрі, особистим законом позивача є Закон Британських Віргінських островів про комерційні компанії 2004 року в редакції 2013 року.

Статтею 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що при застосуванні права іноземної держави суд встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі (частина 1).

Підрозділом 3 "Виключення з реєстру та розпуск" розділу ХІІ "Ліквідація, виключення з реєстру та розпуск" Закону Британських Віргінських островів про комерційні компанії 2004 року (з наступними змінами та доповненнями) регулюється порядок виключення компаній з Реєстру компаній.

Так, відповідно до підпункту (с) підпункту (1) пункту 213 Закону Британських Віргінських островів про комерційні компанії 2004 року реєстратор може вилучити з реєстру назву компанії, якщо компанія не сплачує свій щорічний внесок або будь-який штраф за несвоєчасну оплату у встановлений термін.

Пунктом 215 цього ж Закону встановлені наслідки виключення компанії з Реєстру компаній, а саме за змістом:

- підпункту (1), якщо компанія виключена з Реєстру, компанія та директори, учасники та будь-який її ліквідатор або конкурсний управляючий не можуть: розпочинати судові провадження, вести будь-яку діяльність або будь-яким чином розпоряджатися активами компанії (підпункт (а)); виступати стороною захисту в будь-яких судових справах, пред`являти будь-які претензії або вимагати користування будь-яким правом за або від імені компанії (підпункт (b)); або будь-яким чином вести справи компанії (підпункт (с));

- підпункту (2) - незважаючи на підпункт (1), якщо компанія виключена з Реєстру, компанія, або її директор, учасник, ліквідатор або конкурсний управляючий, може: продовжувати виступати стороною захисту у справах, які порушені проти компанії до дати вилучення (підпункт (b)); продовжувати вести судові провадження, які були порушені від імені компанії до дати вилучення (підпункт (с));

- підпункту (3) - факт виключення компанії з Реєстру не впливає на зобов`язання будь-якого з її учасників, директорів, посадових осіб або агентів.

Разом з тим, пунктом 217 Закону передбачена можливість та наслідки відновлення компанії в Реєстрі Реєстратором. Так, якщо компанія виключена з Реєстру, але не розпущена, Реєстратор може після отримання заяви, затвердженої форми, та після сплати збору за відновлення, а також усіх невиплачених зборів і штрафів відновити компанію в Реєстрі та видати свідоцтво про відновлення у Реєстрі (пункт (1)); якщо компанія відновлена в Реєстрі згідно з цим пунктом, вважається, що компанія ніколи не була вилучена з Реєстру (підпункт (6)).

Судом установлено, що Компанія станом на час проведення загальних зборів учасників (29.11.2016) з 03.11.2015 була виключена з Реєстру компаній у зв`язку з несплатою щорічного внеску, а її поточний статус був визначений припиненим.

Проте, таке виключення Компанії з Реєстру компаній не є фактичним припиненням її як юридичної особи, воно не є тотожним припиненню юридичної особи за національним законодавством, оскільки відповідно до пункту 216 Закону Британських Віргінських островів про комерційні компанії 2004 року наслідком вилучення компанії з Реєстру є її розпуск лише після 7 послідовних років після початку вилучення. Зокрема, за змістом цього пункту, якщо компанія була виключена з Реєстру компаній за пунктом 213, залишається виключеною протягом 7 послідовних років, вона розпускається з настанням останнього дня цього періоду.

Отже, хоча позивач станом на 29.11.2016 і був виключений з Реєстру компаній, але згідно з підпунктом (3) пункту 215 Закону Британських Віргінських островів про комерційні компанії 2004 року факт такого виключення не впливає на зобов`язання будь-якого з його агентів.

Зокрема, відповідним "зобов`язанням агента" є зобов`язання Товариства, які випливають із корпоративних правовідносин, щодо управління Товариством безпосередньо позивачем, як його учасником.

З викладеного слідує, що виключення позивача з Реєстру компаній не стало наслідком позбавлення його корпоративних прав у Товаристві, у тому числі права брати участь в управлінні Товариством.

Встановлені Законом Британських Віргінських островів про комерційні компанії 2004 року обмеження у діях та діяльності позивача, а саме неможливість "будь-яким чином вести справи компанії", яке встановлене підпунктом (с) підпункту (1) пункту 215 Закону Британських Віргінських островів про комерційні компанії 2004 року, не може розповсюджуватися на дії, які вчиняються Компанією на території іншої держави, у тому числі України, оскільки такі обмеження не є наслідками розпуску (ліквідації) позивача як юридичної особи, а норми Закону не розповсюджуються на територію України (крім порядку, встановленого Законом України "Про міжнародне приватне право", у тому числі відносно визначення правоздатності та дієздатності особи).

Отже, у пункті 215 Закону Британських Віргінських островів про комерційні компанії 2004 року не йдеться про право іноземної компанії, у даному випадку Товариства, на виключення позивача зі складу учасників Товариства, він визначає тільки наслідки такого виключення для юридичної особи Британських Віргінських островів .

Разом з тим, з аналізу підпункту (6) пункту 217 Закону Британських Віргінських островів про комерційні компанії 2004 року вбачається, що за наслідками відновлення позивача в Реєстрі компаній вважається що він ніколи не був виключений з Реєстру. Це означає, що у випадку відновлення позивача в Реєстрі компаній, слід вважати, що позивач ніколи не втрачав свого права на здійснення будь-якої діяльності в якості учасника Товариства.

З урахуванням положень частини 1 статті 7 Закону України "Про міжнародне приватне право" (за якими при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом), наведеним підтверджується наявність правоздатності та дієздатності у позивача на час проведення загальних зборів учасників (29.11.2016), незалежно від його попереднього виключення з Реєстру компаній.

Статтею 109 ГПК України передбачено, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

Отже, суд не бере до уваги Науковий висновок експерта у галузі права щодо застосування змісту норм іноземного права, складений доцентом кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидатом юридичних наук Костюченком О.Ю. за зверненням ОСОБА_4 , оскільки він не є повним стосовно інших норм того ж Закону, які проаналізовані судом самостійно, та які регулюють наслідки відновлення Компанії у Реєстрі компаній.

Згідно зі Свідоцтвом про стан юридичної особи від 07.08.2020 (т. 4, а.с. 80) Компанії Комбест Сервісіз ЛТД , виданим Реєстратором компаній Британських Віргінських островів, Компанія Комбест Сервісіз ЛТД не знаходиться у стані ліквідації та банкрутства, а також відносно неї не ведеться розгляд справи щодо виключення з Реєстру Компаній.

Щодо заяви відповідача-2, викладеної у відзиві на позовну заяву про застосування строку позовної давність до вимог позивача та відмовити у задоволенні позову, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012).

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами, визначені у главі 19 ЦК України.

Так, відповідно ст. 256 ЦК України, під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою ст. 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами ст. 261 Кодексу, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до роз`яснень викладених у п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначається, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено позивачем, Компанія довідавшись в березні 2018 року про порушення своїх корпоративних прав, 02 квітня 2018 року звернулася до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія", оформлене протоколом № 9/29/11 від 29.11.2016.

Так, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.04.2018 відкрито провадження у справі № 923/244/18.

Позивач у позовній заяві зазначає, що враховуючи той факт, що рішення Великої Палати Верховного суду є обов`язковим до використання всіма судами нижчих інстанцій, а висновки ВПВС від 22.10.2019 року у справі № 923/876/16 вказували на невірно обраний спосіб захисту Компанії Комбест Сервісіз ЛТД у справі № 923/244/18, у зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду із вимогою про витребування частки статутного капіталу із власності третьої особи.

Так, 10.03.2020 року Компанія Комбест Сервісіз ЛТД , в рамках справи 923/244/18 звернулась до Господарського суду Херсонської області із клопотанням про зміну предмета позову шляхом викладення позовних вимог у новій редакції. Проте, у задоволенні такого клопотання було відмовлено і роз`яснено право звернення із відповідним позовом до суду.

Відтак, позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом, яки й розглядається у справі № 923/253/20.

Вищенаведене свідчить, що позивач з 02 квітня 2018 року своїми діями намагається у судовому порядку відновити свої порушені права, як власника 64,59% статутного капіталу ТОВ "Оздоровчий комплекс "Енергія".

За змістом ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо при розгляді спору судом буде встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, порушено і строк позовної давності пропущено ним з поважних причин, позивач вправі отримати судовий захист, у разі визнання судом поважними причин пропуску строку позовної давності.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов до висновку про наявність поважних причин пропуску позивачем строків позовної давності.

У зв`язку з викладеним, право позивача, на захист якого він звернувся, порушено рішенням Товариства від 29.11.2016 та причини пропуску строку позовної давності є поважними, тому позивач має право на судовий захист.

Отже, доводи відповідача-2, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Відповідач-1 та треті особи позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростували, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Крім вказаного вище, при прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Так, з огляду на приписи ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

У відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України вказаного Закону від 23.02.2006 № 3477-IV господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

За статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати з володіння ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Компанії Комбест Сервісіз ЛТД (Тридент Траст Кампані Лімітед, Тридент Чемберс, п/с 146, Роуд Таун Тортола, Британські Віргінські острови; код реєстрації 1464071) частку статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Оздоровчий Комплекс Енергія (код ЄДРПОУ 24106269) у розмірі 64,59 % статутного капіталу, що у грошовому виразі складає 6520663,00 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Компанії Комбест Сервісіз ЛТД (Тридент Траст Кампані Лімітед, Тридент Чемберс, п/с 146, Роуд Таун Тортола, Британські Віргінські острови; код реєстрації 1464071) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 48904,95 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оздоровчий комплекс Енергія (код ЄДРПОУ 24106269) на користь Компанії Комбест Сервісіз ЛТД (Тридент Траст Кампані Лімітед, Тридент Чемберс, п/с 146, Роуд Таун Тортола, Британські Віргінські острови; код реєстрації 1464071) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 48904,95 грн.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11.12.2020.

Суддя С.В. Нікітенко