Постанова

від 11.12.2020 по справі 400/2283/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2283/20 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2020р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ГУ ДПС в Миколаївській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.04.2020р. за №№0064301-5405-1410, 0064300-5405-1410, 0064302-5405-1410.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що йому на праві приватної власності належать об`єкти нерухомого майна, за якими відповідачем оскаржуваними ППР визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019р.. Позивач вважає, що спірні ППР є протиправними, оскільки об`єкти нерухомості використовуються в господарській діяльності ФГ "Юрвіал", засновником якого він і є. В даному випадку відповідно до пп."ж" п.266.2.2. ст.266 ПК України необхідно застосувати податкову пільгу.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2020р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.04.2020р. за №0064301-5405-1410, №0064300-5405-1410, №0064302-5405-1410.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,8грн., сплачений квитанцією №0.0.1733473885.1 від 12.06.2020р.

Не погоджуючись із даним судовим рішенням, ГУ ДПС у Миколаївській області подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування рішення суд та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є власником нежитлових будівель, які використовуються ним як сільськогосподарським товаровиробником для зберігання сільськогосподарської продукції, тому така нерухомість не є об`єктом оподаткування згідно до пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.317 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належать об`єкти нерухомого майна, а саме:

- нежитлова будівля (корпус корівника), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області 25.10.2006р.;

- нежитлова будівля (телятник, овчарник, конюшня), розташована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області 26.04.2007р.;

- корпус № 1 МТФ, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 10.03.2011р., посвідченого державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори.

Крім того, ОСОБА_1 є засновником ФГ "Юрвітал", основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, допоміжна діяльність у рослинництві, післяурожайна діяльність.

Рішенням Арбузинської селищної ради Миколаївської області від 26.06.2018р. за №8 встановлено, що ставка податку на 2019р. за 1кв.м бази оподаткування для об`єктів нежитлової нерухомості становить 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, тобто 20,865грн. за 1кв.м по об`єктах, розташованих на території Арбузинської сільскої ради.

30.04.2020р. ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення-рішення форма "Ф", якими ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості:

- за №0064302-5405-1410 на загальну суму 17 301,26грн.;

- за №0064301-5405-1410 на загальну суму 13 468,36грн.;

- за №0064300-5405-1410 на загальну суму 14 782,85грн..

Перевіряючи правомірність зазначених податкових повідомлень-рішень, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність, судова колегія виходить з наступного.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч.1 ст.143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Відповідно до ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно п.10.1.1 ст.10.1 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.

Положеннями п.10.3 ст.10 ПК України встановлено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Згідно з п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Особливості справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регламентовано ст.266 ПК України.

Згідно з пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями пп.266.2.1. п.266.2 ст.266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до пп."ж" якого не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Аналізуючи вказане, судова колегія зазначає, що застосування зазначеної норми передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, що позивач вважає, що оскільки він є засновником ФГ "Юрвітал", в господарській діяльності якого використовуються належні йому на праві приватної власності об`єкти нерухомого майна, такі об`єкти нерухомості відносяться до будівель сільськогосподарських товаровиробників, а тому, відповідно до приписів пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Апеляційний суд зазначає, що власник має право використовувати своє майно для ведення підприємницької діяльності (ч.1 ст.320 ЦК). Для того, щоб власник мав змогу використовувати самостійно належне йому майно в підприємницькій діяльності, йому необхідно набути статус суб`єкта підприємництва відповідно до закону. Таким суб`єктом можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (ст.50, ст.83 ЦК), які пройшли державну реєстрацію в порядку, встановленому ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Приписами ст.1 ЗУ "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Як вбачається із матеріалів справи, що ФГ Юрвітал" (ЄДРПОУ 33434657) зареєстровано як юридичну особу.

Отже, оскільки ФГ не є власником нерухомого майна, що використовується ним, йому потрібні законні підстави для використання цього майна у своїй підприємницькій/господарській діяльності.

Проте, доказів, що позивачем передано зазначеному ФГ належні йому об`єкти нерухомості в користування суду не надано, зокрема статут ФГ, у якому визначено порядок внесення майна до складеного капіталу такого господарства чи укладених ОСОБА_1 з ФГ відповідних угод.

Таким чином, позивачем належним чином не доведено використання зазначеного майна в господарській діяльності ФГ, оскільки не підтверджене в законодавчо встановленому ч.2 ст.77 КАС України тягар доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Разом з тим, зазначене положення поширюється на доказування лише правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності), а не будь-яких обставин.

У свою чергу, відповідно до частини першої наведеної норми, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. З цього випливає обов`язок сторін доказувати факти (обставини). Цей обов`язок у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна доказати факти, на які вона посилається.

Тобто, загальне правило розподілу доказових обов`язків залишається незмінним і тягар доказування не переходить від однієї сторони до іншої. Підставу позову повинен довести саме позивач.

Враховуючи наведені норми права у сукупності із встановленими обставинами справи, колегія суддів надходить до висновку, що суду не доведено, що позивачем, як сільськогосподарським виробником використовуються належні йому на праві приватної власності об`єкти нерухомого майна. Що свідчить про відсутність у нього пільг передбачених пп."ж" пп.266.2.2. ст.266 ПК України.

З огляду на недоведеність позивачем протиправності оскаржуваних ППР, що є наслідком відсутності порушених прав позивача, колегія суддів в межах позову не знаходить підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 30.04.2020р. №0064301-5405-1410, №0064300-5405-1410, №0064302-5405-1410.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 322 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 4 вересня 2020р. - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий: Ю.М.Градовський

Судді: А.В.Крусян

О.В.Яковлєв