Постанова

від 10.12.2020 по справі 670/179/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 670/179/20

Головуючий у 1-й інстанції: Божук Д.А.

Суддя-доповідач: Франовська К.С.

10 грудня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Совгири Д. І. Боровицького О. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області про визнання неправомірним рішення Дашковецької сільської ради про відновлення стану земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області про визнання неправомірним та скасування ухваленого 23 грудня 2019 року сорок п`ятою сесією сьомого скликання Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області рішення № 3-452019 "Про повідомлення гр. ОСОБА_1 про відновлення стану земельної ділянки площею 1 га по АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 152 3емельного кодексу України, протягом 30 календарних днів".

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законне, обґрунтованим та мотивованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що наведені відповідачем у апеляційній скарзі підстави та обставини для скасування оскаржуваного рішення суду є надуманими, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач подав заперечення проти доводів, викладених у відзиві.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як встановлено судом, рішенням двадцять шостої сесії Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області від 15.12.2009 ОСОБА_1 надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність із земель сільськогосподарського призначення Дашковецької сільської ради загальною площею 1.0 га для ведення особистого селянського господарства.

Доказів реалізації позивачем даного рішення у справі немає.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.10.2019, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6820682500:01:006:0001 віднесена до земель комунальної власності, категорія - землі сільськогосподарського призначення, вид використання: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, форма власності - комунальна власність. Місце розташування: Хмельницька область, Віньковецький район, с.Дашківці.

Суд також встановив, що між користувачем земельною ділянкою ОСОБА_1 та її власником - Дашковецькою сільською радою існує довготривалий конфлікт щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Так, 23 листопада 2017 року позивач звернувся до Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області із заявою про зміну цільового (функціонального) призначення земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий номер 6820682500:01:006:0001 , що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 грудня 2017 року на засіданні 24 сесії 7 скликання Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області розглянуто вказану заяву позивача та прийнято рішення про її відхилення, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не укладено договір оренди земельної ділянки відповідно до рішення відповідача від 25.02.2009 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з позовом у справі № 670/92/18, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення 24 сесії 7 скликання Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області №3-24/2017 від 15.12.2017 року, та зобов`язати Дашковецьку сільську раду Віньковецького району Хмельницької області повторно розглянути питання про зміну цільового (функціонального) призначення земельної ділянки .

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Як встановлено судом у даній справі, 12 вересня 2007 року Дашковецькою сільською радою Віньковецького району Хмельницької області за результатами розгляду заяви прийнято рішення №2, яким позивачу наданий дозвіл на розроблення землевпорядної документації з послідуючою передачею в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,75 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 29 років.

21 листопада 2007 року Дашковецькою сільською радою Віньковецького району Хмельницької області прийнято рішення №4, яким позивачу наданий дозвіл на розроблення землевпорядної документації з послідуючою передачею в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , терміном на 29 років.

У подальшому рішенням Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області №2 від 05 лютого 2009 року затверджено технічну документацію зі складання державного акта на передачу в оренду земельної ділянки з земель запасу ОСОБА_1 площею 1,0 га для ведення сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, отримавши технічну документацію, позивач договору оренди на вказану земельну ділянку не оформив, хоча фактично приступив до її використання, чого не заперечує.

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернуся із заявою до сесії сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,0 га по АДРЕСА_1 (а.с.46).

В лютому 2018 року позивач самостійно замовив виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що уклав договір з ФОП ОСОБА_2 .

Виконавець замовлення подав виготовлений проект відповідачу на затвердження.

Рішенням №42-28/2018 від 22.06.2018 Дашковецька сільрада відмовила розробнику Проекту землеустрою, яким є ФОП ОСОБА_2 , а замовником позивач ОСОБА_1 , з підстав невиконання вимог ч. 8-11 ст. 118 ЗК України щодо погодження проекту землеустрою.

В січні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області про зобов`язання Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області, просив визнати протиправною її бездіяльність, розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність земельної ділянки , що розташована в межах с. Дашківці.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 у позові відмовлено.

Підставою для відмови у позові суд зазначив порушення встановленого законом порядку погодження проекту землеустрою, оскільки звернення з клопотанням затвердження проекту землеустрою подано не ОСОБА_1 , а розробником проекту ОСОБА_2 .

Рішенням сорок п`ятої сесії сьомого скликання Дашковецької сільської ради від 23 грудня 2019 року за №3-452019 ОСОБА_1 повідомлено про відновлення стану земельної ділянки площею 1 га по АДРЕСА_1 , відповідно до ст.152 3емельного кодексу України, протягом 30 календарних днів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач права власності чи користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6820682500:01:006:0001 не набув ,а власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції не у повній мірі відповідають нормам матеріального права і частково узгоджуються з фактичними обставинами справи, з наступних підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Підставами визнання протиправним рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення процедури прийняття акта не можуть бути підставами для визнання його неправомірним і скасування.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало невиконання ОСОБА_1 рішення сільської ради № 4-20/2017 від 22.09.2017 р., про що сільська рада стверджує у листі до суду №113 від 30.06.2020 року (а.с.73).

Згідно рішення сільської ради № 4-20/2017 від 22.09.2017 р., ухвалено передати на розгляд районної земельної комісії матеріали, зібрані в ході з`ясування обставин користування земельною ділянкою ОСОБА_1 та клопотати про зобов`язання даного громадянина заключити договір оренди земельної ділянки площею 1.0 га, якою він користується з 2009 року (а.с.74).

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В межах спірних правовідносин підлягає з`ясуванню чи прийняте оскаржуване рішення сільською радою в межах її повноважень та відповідно до закону, а також чи було таке рішення прийняте на законних підставах, пропорційно, розумно.

Положеннями ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26, ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Водночас, у ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення й у ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Частиною першою статті 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Аналізуючи зміст рішення органу місцевого самоврядування колегія суддів приходить висновку про його невмотивованість.

До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов, враховуючи наступне.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими ст. 152 ЗК України, з обов`язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно даної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Приймаючи рішення про відновлення стану спірної земельної ділянки, відповідач не зазначив у ньому ні мотивів, ні підстав для його прийняття. При цьому, у листі від 30.06.20 року відповідач стверджує, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало невиконання ОСОБА_1 рішення сільської ради № 4-20/2017 від 22.09.2017 р.

За змістом, рішення № 4-20/2017 від 22.09.2017 р. жодного зобов`язання сільська рада на ОСОБА_1 не покладала, а лише вказувала на наявність бажання спонукати ОСОБА_1 до укладення договору оренди спірної земельної ділянки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 23.10.2018 у справі №822/1817/18, прийнятий суб`єктом владних повноважень акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, повинен бути обґрунтованим та вмотивованим, що передбачає наведення в даному випадку Дашковецькою сільською радою конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 821/1173/17.

Наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного рішення, що підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Всупереч вищезазначеним нормам відповідачем не було надано жодних доказів, що стали підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи встановлені обставини у справі, приймаючи до уваги, що відповідачем не виконано обов`язку щодо надання належних доказів в підтвердження правомірності прийнятого рішення суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року скасувати.

Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати ухвалене 23 грудня 2019 року сорок п`ятою сесією сьомого скликання Дашковецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області рішення № 3-452019 "Про повідомлення гр. ОСОБА_1 про відновлення стану земельної ділянки площею 1 га по АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 152 3емельного кодексу України, протягом 30 календарних днів".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 грудня 2020 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Совгира Д. І. Боровицький О. А.