Постанова

від 09.12.2020 по справі 821/3875/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 821/3875/15-а

адміністративне провадження № К/9901/14812/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Херсонської митниці ДФС

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року (Суддя: Джабурія О.В.),

по справі № 821/3875/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тарсус ОЕ

до Херсонської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТАРСУС ОЕ (далі - позивач, ТОВ ТАРУС ОЕ ) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Херсонської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Херсонська митниця ДФС) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 508030303/2015/000007/2 від 14.12.2015 року та картки відмови у митному оформлені товарів № 508030303/2015/00006 від 14.12.2015 року.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, окрім іншого, просив звільнити, або відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги з посиланням на майновий стан.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання про звільнення/або відстрочення судового збору внаслідок необґрунтованості, та скаргу залишено без руху для сплати судового збору за її подання в розмірі 13 857,94 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, та постановити нове рішення, в якому передбачити, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції складає 1 339, 80 грн.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилався на те, що несплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя. При цьому судом апеляційної інстанції судовий збір розрахований невірно, оскільки позовні вимоги є немайновими, а сума судового збору складає 1 339,80 грн.

Вищим адміністративним судом України ухвалою від 12.07.2016 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2018 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З прохальної частини касаційної вбачається, що скаржник не погоджується саме з розрахунком суми судового збору.

Як встановлено судом касаційної інстанції, підставою для залишення позовної заяви без руху стала несплата скаржником судового збору за подання апеляційної скарги.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції проаналізував наведені скаржником (в якості поважних) підстави неможливості сплати судового збору та прийняв рішення, що вони не свідчать про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору, передбачених вимогами ст. 88 КАС України та ст.8 Закону України Про судовий збір . До того ж, розрахунок суми судового збору рахувався судом апеляційної інстанції з посиланням на п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , тобто як за подання позову майнового характеру (арк. справи 144-146).

Отже, оскільки скаржником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, як це передбачено вимогами ч.6 ст.187 КАС України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху з наведених підстав (ч. 5 статті 189 КАС України, ч. 1 ст. 108 КАС України).

До того ж, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що заявлені позовні вимоги носять майновий характер, оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача.

Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року (справа №804/1760/16), від 26 березня 2019 року (справа №820/3356/16).

Проте суд касаційної інстанції не погоджується з розрахунком суми судового збору з огляду на наступне.

Так, суму судового збору суд апеляційної інстанції розрахував від загальної суми на яку вікориговано митну вартість товару, визначеної в рішенні.

Проте суд касаційної інстанції звертає увагу, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року по справі №1.380.2019.001962 (провадження №К/9901/30593/19).

Враховуючи викладений у цій справі правовий висновок, колегія суддів зазначає, що ціна позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір, визначається саме від різниці митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з невірним обрахунком судом апеляційної інстанції суми судового збору при залишенні апеляційної скарги без руху, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності скасування вказаної ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Херсонської митниці ДФС задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року по справі № 821/3875/15-а скасувати. Справу направити для продовження розгляду до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко