Постанова

від 10.12.2020 по справі 622/713/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа №622/713/19

провадження № 61-2832св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Золочівська селищна рада Золочівського району Харківської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золочівського районного суду Харківської області, у складі судді

Квітки О. О., від 23 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С., від 18 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина в тому числі на земельну частку (пай) Р1 № 697276, яка розташована на території Лютівської сільської ради.

01 вересня 2009 року ОСОБА_3 було складено заповіт, у якому він заповідав зазначену земельну частку (пай) позивачу.

07 липня 2016 року ОСОБА_4 , діючи в його інтересах, звернулась до державного нотаріуса Борисенко К. В. із заявою про одержання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну земельну частку (пай), однак у її задоволенні було відмовлено у зв`язку із пропуском встановленого законодавством строку на прийняття спадщини.

Позивач стверджує, що строк для прийняття спадщини пропустив з поважних причин внаслідок викрадення оригіналів заповіту та державного акту на землю.

Посилаючись на викладене, з урахуванням поданих уточнень, просив суд визначити йому додатковий строк - три місяці для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 06 серпня 2019 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 04 вересня 2019 року замінено первісного відповідача - Писарівську сільську раду Золочівського району Харківської області на Золочівську селищну раду Золочівського району Харківської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 23 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що Золочівська селищна рада Золочівського району Харківської області є неналежним відповідачем по справі. Позов про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 повинен бути пред`явлений до сина ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який спадщину прийняв та претендує на спірну земельну частку (пай).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Золочівського районного суду Харківської області від 23 вересня 2019 року залишено без змін.

Колегія суддів погодилась із висновками районного суду про те, що за наявності спадкоємця за законом, який прийняв спадщину, територіальна громада не є неналежним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати з ухваленням нового рішення по справі про задоволення його позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

06 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 23 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 622/713/19 та витребувано її матеріали з місцевого суду. Відмовлено у задоволені клопотання про зупинення дії оскаржених судових рішень.

У квітні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

12 листопада 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 622/713/19 передано судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення є сфабрикованими, необґрунтованими, безпідставними, а викладені в них доводи не відповідають дійсності та вимогам діючого законодавства. Стверджує, що із заявою про прийняття спадщини після смерті

ОСОБА_3 звернувся 24 вересня 2013 року, тобто в межах встановленого законом шестимісячного строку, однак спадкова справа за його заявою була заведена нотаріусом лише 29 жовтня 2013 року. Крім того, отримати своєчасно відповідне свідоцтво про право на спадщину він не зміг у зв`язку із втратою оригіналу заповіту та державного акту на спірну земельну частку (пай). Посилається на те, що ОСОБА_2 не претендував на спірну земельну ділянку, не заперечував проти його звернення до суду з цим позовом, оскільки ОСОБА_2 належить обов`язкова частка у спадщині, в тому числі у вигляді 1/2 частини спірної земельної ділянки, яка передана ним в оренду позивачу. В постанові апеляційного суду неправильно зазначено дату посвідчення заповіту від імені ОСОБА_3 .

У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

На час відкриття спадщини ОСОБА_3 належали:

- право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП імені Ілліча розміром 5,34 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості);

- земельна ділянка площею 4,6814 га, яка розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області;

01 вересня 2009 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті земельну частку (пай) Р1 № 697276, яка розташована на території Лютівської сільської ради, заповів ОСОБА_1

07 липня 2016 року постановою № 1121/02-31 державного нотаріуса Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко К. В. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском ним встановленого законом строку для прийняття спадщини.

За повідомлення Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області від 29 червня 2019 року № 1340/01-16:

- 29 жовтня 2013 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 із заявою № 711 про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яку було подано після закінчення строку для прийняття спадщини;

- 13 листопада 2017 року до нотаріальної контори поштою надійшла заява ОСОБА_5 (вхідний № 1441/02-14) про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 ;

- 13 листопада 2017 року до нотаріальної контори звернувся

ОСОБА_2 з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , в якій посилався на те, що він прийняв спадщину після смерті батька на підставі частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини від неї не відмовився;

- 13 листопада 2017 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку кадастровий номер 6322685000:01:001:0093 площею 4,6814 га, яка розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області;

- 05 червня 2019 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (вхідний № 389/02-14) на земельну ділянку кадастровий номер 6322683500:02:004:0341 площею 4,7883 га, яка розташована на території Лютівської сільської ради Золочівського району Харківської області;

- 12 червня 2019 року до нотаріальної контори звернулась ОСОБА_6 , як представник за довіреністю від імені ОСОБА_2 , із заявою про зупинення видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з необхідністю одержання додаткових документів з Держгеокадастру;

- 26 червня 2019 року до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 із заявою про зупинення видачі свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 у зв`язку із зверненням до суду;

- інших заяв про прийняття або про відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило;

- інші свідоцтва про право на спадщину нікому не видавалися.

За повідомленням начальника слідчого відділу Основянського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області,

02 квітня 2010 року за заявою ОСОБА_7 від 25 березня 2010 року порушено кримінальну справу № 63100170 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України за фактом крадіжки 25 березня 2010 року по вулиці Богдана Хмельницького в місті Харків з автомобіля Рекстон , д.н.з. НОМЕР_1 , грошових коштів та документів ОСОБА_8 , у тому числі оригіналу державного акту та заповіту ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270

ЦК України).

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені

статтею 1272 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1272

ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого

статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя

статті 1272 ЦК України).

Отже позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини впливає на права іншого спадкоємця, який таку спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18),

від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц (провадження

№ 61-11977св19), від 25 березня 2020 року в справі № 140/871/16-ц (провадження № 61-38046св18), від 30 квітня 2020 року у справі № 352/382/18 (провадження № 61-40424св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 361/1953/18 (провадження № 61-16095св19), від 07 жовтня

2020 року у справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20),

від 21 жовтня 2020 року у справі № 526/1468/18 (провадження

№ 61-5133св20).

ОСОБА_1 не є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 .

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є також його син

ОСОБА_2 , який в силу вимог частини третьої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті батька, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право на спадщину на частину спадкового майна після смерті ОСОБА_3 .

Прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається (частина друга статті 1268 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Встановивши, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , а отже є належним відповідачем за позовом ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак був залучений до участі у справі як третя особа, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом учасників справи.

Розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, позивач клопотань про заміну неналежного відповідача на ОСОБА_2 або про залучення ОСОБА_2 як співвідповідача не заявляв.

Помилка при зазначенні апеляційним судом в оскарженій постанові дати посвідчення заповіту ОСОБА_9 не є підставою для її скасування.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

При цьому, в межах цієї справи судом не надається оцінка обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема щодо поважності причин пропуску ним строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та без додержанням норм процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 23 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 18 грудня

2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта