Постанова

від 07.12.2020 по справі 616/906/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 грудня 2020 року

м. Київ

справа №616/906/19

провадження №61-16003св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бродський Валерій Володимирович,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Великобурлуцького районного суду Харківської області від 22 квітня 2020 року у складі судді Рикова М. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у складі колегії суддів Котелевець А. В., Бурлака І. В., Тичкової О. Ю.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та заяви про залишення позову без розгляду

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 , 1929 року народження, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бродський В. В., в якому просила визначити їй додатковий строк для подання до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бродського В. В. заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її сина ОСОБА_3 .

У березні 2020 року представник позивача - Ковальський О. Б. , який діяв на підставі довіреності від 10 вересня 2019 року подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 22 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що представник позивача - Ковальський О. Б. , який діє на підставі довіреності від 10 вересня 2019 року подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду. Видана позивачем довіреність надавала представнику повноваження подавати заяву про залишення позову без розгляду і таке клопотання було подане на стадії підготовчого засідання, тобто до початку розгляду справи по суті, а отже підлягало задоволенню судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі відповідач ОСОБА_2 в особі представника, не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо залишення позову без розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду з направленням справи для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що частиною першою статті 237 ЦК України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. З довіреності, виданої ОСОБА_1. своєму представнику Ковальському О. Б. вбачається, що представнику надано право, зокрема, подавати позовні заяви, заявляти клопотання та відводи, брати участь в прийнятті рішення, отримувати будь - які довідки та документи. Таким чином, ОСОБА_1 не уповноважувала Ковальського О. Б. на подання до суду заяви про залишення позовних вимог без розгляду, а отже подане ним клопотання задоволенню не підлягало.

Крім того, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції порушив норми процесуального права - пункт 1 частини другої статті 198, частину другу статті 223 ЦПК України, оскільки розглянув подане клопотання представника позивача за відсутності сторони відповідача та за наявності заяви про відкладення розгляду справи. Не відклавши судове засідання, призначене на 22 квітня 2020 року, суд першої інстанції позбавив можливості представників відповідача висловити своє ставлення щодо заяви адвоката Ковальського О. Б. про залишення позову без розгляду, чим порушив приписи частини другої статті 222 ЦПК України.

Також, Великобурлуцький районний суд Харківської області не мав права ухвалювати жодного рішення, крім передачі справи за виключною підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва, тобто за місцем знаходження спірного нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 .

Через тривале підготовче провадження ОСОБА_2 був позбавлений права заявити вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшов.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3 , 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2 , 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з положеннями статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цей принцип диспозитивності у цивільному судочинстві реалізується шляхом вільного використання та розпорядження такими процесуальними правами, які, зокрема, впливають на виникнення, рух, розвиток і закінчення судового розгляду (право на звернення з позовом, право на зміну предмета і підстави позову, право позивача відмовитись від позовові або на залишення його без розгляду за заявою позивача, право позивача заявити клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача), випливають з участі у розгляді справи; забезпечують сторонам судовий захист.

Частиною першою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За змістом статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (частина четверта статті 62 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Статтею 64 ЦПК України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Тобто, за змістом наведених норм, уразі існування певних обмежень повноважень представника, інформація про це повинна міститись у виданій довіреності.

У справі, яка переглядається, представник позивача Ковальський О. Б. діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 10 вересня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважила адвоката Ковальського О. Б., представляти її інтереси в усіх державних установах, в судах усіх інстанцій, при розгляді цивільних справ з усіма правами, які надані законом позивачу при вирішенні питань, пов`язаних з її правом на спадкування після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , питань з оформлення її спадкових прав на майно, що залишилось після його смерті та отримати свідоцтво про право на спадщину. Також, зазначеною довіреністю адвокату надано право від імені ОСОБА_1 подавати позовні заяви, заявляти клопотання та відводи, брати участь в прийнятті рішення, отримувати будь-які довідки та документи та інше.

Вказана довіреність не містить застережень щодо відсутності у представника права на подання заяви про залишення позову без розгляду.

Пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Установивши, що заява про залишення позову без розгляду подана уповноважним представником позивача до початку розгляду справи по суті, видана на його ім`я довіреність не містила застережень щодо обмеження повноважень представника на вчинення таких дій, суд першої інтанції, з висновком якого погодився апеляійний суд, врахував наведені норми процесуального права, надав належну оцінку змісту повноважень представника позивача, обумовлених нотаріально посвідченою довіреністю, дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунтком 5 частини першої статті 257 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляд відповідного клопотання за відсутності сторони відповідача є необгрунтованими, оскільки відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, що визначений статтею 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звернення із заявою про залишення заяви без розгляду до початку розгляду справи по суті є правом позивача та унеможливлює вирішення спору, навіть якщо на цьому наполягає відповідач. У справі, що переглядається, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити подане стороною позивача клопотання про залишення позову без розгляду до розгляду справи по суті у підготовчому судовому засіданні за відсутності відповідача.

Посилання відповідача у касаційній скарзі про можливість вирішення судом першої інстанції виключно питання про направлення справи до належного суду за виключною підсудністю є необґрунтованими та ґрунтуються на помилковому трактуванні норм процесуального права. Судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дотримано принцип диспозитивності цивільного процесу та норми процесуального закону під час вирішення у підготовчому провадженні клопотання позивача про залишення позову без розгляду.

Доводи касаційної скарги відповідача, що у зв`язку з тривалим підготовчим провадженням ОСОБА_2 був позбавлений права заявити вимоги щодо відшкодування витрат на правову допомогу, є безпідставними, оскільки в силу положень статті 142 ЦПК України, відповідач не був позбавлений можливості у зв`язку із залишенням позову без розгляду заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Великобурлуцького районного суду Харківської області від 22 квітня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська