Рішення

від 07.12.2020 по справі 553/387/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/387/20

Провадження № 2/553/472/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.12.2020м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Чистик І.О.,

при секретарі - Павленко І.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Григоренко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс (далі - ТОВ Армантіс ) про стягнення заборгованості по заробітній платі, посилаючись на те, що він перебуває в трудових відносинах з відповідачем, працює на посаді Представник з реклами з 05 липня 2018 року. Протягом всього періоду роботи в ТОВ Армантіс , окрім випробувального терміну, йому виплачувалась заробітна плата в розмірі 18 634 гривень до вирахування податків, після їх вирахування він фактично отримував 15 000 гривень 37 коп. Проте у лютому 2020 року він одержав заробітну плату за січень 2020 року у мінімальному розмірі 4 723 гривні, а на банківську картку 3 802 гривні 01 коп. Про причини невиплати заробітної плати в повному обсязі йому не повідомили. Вважає такі дії роботодавця протиправними та незаконними. Про будь-які зміни істотних умов праці, зокрема, у структурі заробітної плати і штатного розпису роботодавець його не повідомляв. Таким чином, відповідач в односторонньому порядку зменшив розмір виплачуваної йому заробітної плати. З наведених підстав просив суд задовольнити позов, стягнути з відповідача заборгованість з невиплаченої заробітної плати (а.с. 1-6). Після відкриття провадження позивачем двічі були подані заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 36-37, 90-91). Згідно останньої заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по недоплаченій заробітній платі за січень, лютий та березень 2020 року в розмірі 41 733 гривень, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

19 березня 2020 року представником відповідача - адвокатом Глушко М.С. подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого представник просила суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та стягнути з нього витрати відповідача на правничу допомогу з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 47-51).

13 квітня 2020 року представником позивача - адвокатом Григоренко К.І. подано відповідь на відзив (а.с. 94-96).

14 квітня 2020 року представником відповідача - адвокатом Глушко М.С. подано до суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог, згідно якого представник просила суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог та стягнути з нього витрати відповідача на правничу допомогу з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 101-102).

В судовому засіданні позивач та його представник позовну заяву підтримали з викладених в ній, а також в уточнених позовних заявах підстав.

Представники відповідача ТОВ Армантіс - адвокати Глушко М.С., Шаповалов А.М., Ткаченко Я.К., а також директор ТОВ Армантіс ОСОБА_2 в судових засіданнях 25 червня 2020 року, 07 липня 2020 року, 29 липня 2020 року та 15 вересня 2020 року позовну заяву та заяви про уточнення позовних вимог не визнали з підстав, що викладені у відзиві на позов та відзиві на заяви про збільшення позовних вимог.

Директор ТОВ Армантіс , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, в судове засідання 07 грудня 2020 року повторно не з`явився, про причини своєї повторної неявки суду не повідомив, у зв`язку з чим згідно ст. 131 ЦПК України суд визнає, що він не з`явився в судове засідання без поважної причини.

Представники відповідача ТОВ Армантіс - адвокати Шаповалов А.М., Ткаченко Я.К., будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, в судове засідання 07 грудня 2020 року повторно не з`явились.

07 грудня 2020 року на електрону адресу суду представником відповідача - адвокатом Глушко М.С. направлено сканкопію клопотання з проханням про проведення судового розгляду без участі відповідача та його представника.

Згідно ч. 1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а згідно п. 2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Також суд враховує те, що справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження, відзив сторони відповідача та письмові докази долучені до справи, позиція представників відповідача вже заслухана судом в судовому засіданні, вони також мали можливість задати всі свої запитання позивачу. За таких обставин, судом визнано можливим продовжити судовий розгляд у відсутність осіб, які не прибули до суду.

Суд, заслухавши показання сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, проаналізувавши надані докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України .

Судом встановлено, що 05 липня 2018 року між ТОВ Армантіс в особі директора Галіка І.М. та ОСОБА_1 укладено трудовий договір (а.с. 9-11).

01 січня 2019 року між ТОВ Армантіс в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено ще один трудовий договір (а.с. 54-55).

Сторонами не оспорюється той факт, що вказаний трудовий договір був пролонгований на 2020 рік.

Згідно відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом 2019 року ОСОБА_1 отримував щомісячну заробітну плату в розмірі 18 634 гривні (а.с. 12-13).

Аналогічні відомості щодо зарахувань коштів на карткових рахунок ОСОБА_1 за вирахуванням податків містяться в роздруківці з руху по картці ПАТ КБ Приват Банк (а.с. 14-18).

Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України , включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У статті 93 КЗпП України дано визначення заробітної плати: це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно зі статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до статті 21 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР Про оплату праці (далі - Закон № 108/95-ВР) працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі статтею 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до пункту 3 статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно зі статтею 29 Закону № 108/95-ВР при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Однією з підстав припинення трудового договору згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП України є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 10 Постанови Пленуму від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , зміни в організації виробництва і праці - це раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо.

Виходячи із викладеного, необхідно розмежовувати поняття зміни в організації виробництва і праці та зміна істотних умов праці . Про це, наприклад, зазначив Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17-ц (провадження № 61-34818св18), вказавши, що зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці (постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15).

Отже, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 2 Закону України Про оплату праці визначена структура заробітної плати, до якої входить основна та додаткова заробітна плата. Згідно ч. 2 вказаної статті, надбавки, які передбачені чинним законодавством, входять до складу додаткової заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 32 Кодексу законів про працю України Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. .

У ч. 2 ст. 29 Закону України Про оплату праці та у ст. 103 КЗпП України встановлено наступне: Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. .

Судом встановлено, що наказом № 01-11/19 від 01 листопада 2019 року у зв`язку зі зменшенням попиту на послуги ТОВ Армантіс та раціоналізацією штатної структури зменшено з 02 січня 2020 року розміри посадового окладу представника з реклами ТОВ Армантіс до рівня мінімальної заробітної плати, установленої законодавством станом на 02 січня 2020 року (а.с. 56).

Представник відповідача ТОВ Армантіс свою позицію щодо належного повідомлення ОСОБА_1 із змістом вказаного наказу та попередження (повідомлення) про зміну посадового окладу обґрунтовано наданою суду копією акту від 01 листопада 2020 року за підписами директора ОСОБА_2 , менеджерів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Згідно вказаного акту ОСОБА_1 був ознайомлений із текстом наказу та повідомленням в телефонному режимі.

При цьому свідки, що були викликані в судове засідання 07 грудня 2020 року за клопотанням представників відповідача, а саме: директор ТОВ Армантіс ОСОБА_2 , менеджери ТОВ Армантіс Голуб С.В. та ОСОБА_4 , в судове засідання не прибули. В той же час направлені до суду представником відповідача - адвокатом Глушко М.С. сканкопії їх письмових пояснень, не можуть бути визнані судом як належні та допустимі докази з огляду на вимоги ЦПК України, невідповідність їх процесуальної форми, порушення процедури допиту свідків судом.

В той же час, сам позивач ОСОБА_1 та його представник наполягали на тому, що про існування вказаного наказу він дізнався лише після звернення до суду з позовом з документів, що були долучені представником відповідача ТОВ Армантіс до відзиву на позовну заяву. Раніше про існування наказу та підстави зменшення виплат заробітної плати йому відомо не було. З наказом та попередженням (повідомленням) його ознайомлено також не було.

Враховуючи викладене та надані сторонами на обґрунтування своєї позиції докази, суд визнає неспроможними доводи сторони відповідача щодо ознайомлення ОСОБА_1 засобами телефонного зв`язку, оскільки з боку роботодавця не було вжито будь-яких заходів для забезпечення належного повідомлення працівника відповідно до вимог ч. 2 ст. 29 Закону України Про оплату праці та у ст. 103 КЗпП України .

В подальшому наказом № 01-01/20 від 02 січня 2020 року затверджено і введено в дію з 2 січня 2020 року штатний розпис ТОВ Арматіс із встановленням окладу Представник з реклами в розмірі 4723 гривні (а.с. 58).

Частинами 2, 3 та 4 ст. 97 КЗпП України передбачена наступні умови оплати праці на підприємствах, в установах і організаціях:

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. .

Вищевказані норми також передбачені у ст. 15 закону України Про оплату праці , а ст.22 цього закону встановлюються гарантії дотримання прав щодо оплати праці, згідно до яких Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Таким чином, судом встановлено, що невиплата позивачу встановленої наказом від 23.06.2016 № 164 надбавки призвела до суттєвого зменшення розміру заробітної плати позивача, тобто відбулася суттєва зміна раніш існуючих умов оплати праці в бік їх погіршення.

При цьому згідно ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду надані стороною відповідача на обґрунтування неналежного виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 докази, а також докази, що надані позивачем на спростування цих тверджень, з огляду на предмет доказування в межах трудового спору, що є предметом даного судового розгляду, а також змісту наказу№ 01-11/19 від 01 листопада 2019 року, в якому відсутнє будь-яке посилання на неналежне виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків, в той час як зміни в організації праці обґрунтовані іншими причинами - зменшенням попиту на послуги підприємства та раціоналізацією штатного розпису.

Отже, зменшення відповідачем заробітної плати позивача шляхом зменшення його посадового окладу без його повідомлення про це його у встановлений законом строк є грубим порушенням норм КЗпП України , ЗУ Про оплату праці , а тому оскільки позивач надав достатні докази, що обґрунтовують вимоги, а відповідачем не спростовані вказані обставини, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд також погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості з виплати заробітної плати, яка складає 41 733 грн., яка розрахована за формулою: 18 634 грн. - 4 723 грн. = 13 911 грн. х 3 місяці = 41 733 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

10 лютого 2020 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Григоренко К.І. укладений договір про надання професійної правничої допомоги.

Згідно наданого акт виконаних робіт із наведенням розрахунку загальна вартість послуг за надання правової допомоги наданої адвокатом Григоренко К.І. склала 6 000 гривень.

Згідно наданої позивачем квитанції ОСОБА_1 оплатив адвокату Григоренко К.І. за надання правової допомоги 6 000 гривень.

Враховуючи обсяг надання ОСОБА_1 правових послуг, розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 гривень.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір за задоволену судом вимогу майнового характеру в загальному розмірі 41 733 гривні.

Суд допускає негайне виконання рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України , так як згідно вищевказаної норми процесуального права суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, ст. ст. 21 , 40 , 232 , 235 , 236 Кодексу законів про працю України , керуючись статтями 2 , 5 , 12 , 13 , 76-82 , 89 , 141 , 259 , 263-265 , 273 , 354 , 355 , 430 ЦПК України , суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс (ЄДРПОУ 39731636) на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі за січень, лютий та березень 2020 року в розмірі 41 733 (сорок одна тисяча сімсот тридцять три) гривні 00 коп., яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс (ЄДРПОУ 39731636) на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) заборгованості з заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс (ЄДРПОУ 39731636) на користь держави судовий збір в розмірі 840 гривень 80 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс (ЄДРПОУ 39731636) на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, яким є Полтавський апеляційний суд. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиІ. О. Чистик