Постанова

від 23.02.2021 по справі 553/387/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/387/20 Номер провадження 22-ц/814/418/21Головуючий у 1-й інстанції Чистик І. О. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2020 року (дата складення повного тексту судового рішення не вказана) у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

26 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс (далі - ТОВ Армантіс ) із вищевказаним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він перебуває в трудових відносинах з відповідачем, працює на посаді Представник з реклами з 05 липня 2018 року.

Протягом всього періоду роботи в ТОВ Армантіс , окрім випробувального терміну, йому виплачувалась заробітна плата в розмірі 18 634,00 грн до вирахування податків, після їх вирахування він фактично отримував 15 000,37 грн.

Проте у лютому 2020 року він одержав заробітну плату за січень 2020 року у мінімальному розмірі - 4723,00 грн, а на банківську картку - 3802,01 грн. Про причини невиплати заробітної плати в повному обсязі йому не повідомили.

Вважає такі дії роботодавця протиправними та незаконними. Про будь-які зміни істотних умов праці, зокрема, у структурі заробітної плати і штатного розпису роботодавець його не повідомляв. На думку позивача, відповідач в односторонньому порядку зменшив розмір виплачуваної йому заробітної плати.

З наведених підстав просив суд задовольнити позов, стягнути з відповідача заборгованість з невиплаченої заробітної плати.

Після відкриття провадження позивачем двічі були подані заяви про збільшення позовних вимог (т. 1 а.с. 36-37, 90-91).

Відповідно до останньої заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по недоплаченій заробітній платі за січень, лютий та березень 2020 року в розмірі 41733,00 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до ТОВ Армантіс про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено.

Стягнуто з ТОВ Армантіс на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за січень, лютий та березень 2020 року в розмірі 41733,00 грн, яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ТОВ Армантіс на користь ОСОБА_1 заборгованості з заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ТОВ Армантіс на користь держави судовий збір в розмірі 840, 80 грн та на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач зменшив розмір заробітної плати, не повідомивши про таку зміну позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ Армантіс .

В апеляційній скарзі ТОВ Армантіс просить рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Армантіс скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Стягнути із ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Позиція учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ТОВ Армантіс вказує на те, що суд неправильно встановив обставини у справі: позивач був повідомлений про зміну штатного розпису, володів інформацією про зміни у розмірі власної заробітної плати; посада, яку займав позивач, була скорочена, крім того, він неналежно виконував умови трудового договору.

Також ТОВ Армантіс вважає, що суд не сприяв стороні відповідача у наданні доказів, зокрема, у допиті свідків. Крім того вказує, що до суду подано заяву про встановлення факту повідомлення 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 про зміну посадового окладу представника з реклами та встановлення факту припинення трудових відносин з 01 квітня 2020 року на підставі частини першої статті 40 КЗпП між позивачем та ТОВ Армантіс .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо розгляду справи без виклику сторін

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову становить 41733,00 грн та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 05 липня 2018 року між ТОВ Армантіс в особі директора Галіка І.М. та ОСОБА_1 укладено трудовий договір (т. 1 а.с. 9-11).

01 січня 2019 року між ТОВ Армантіс в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено ще один трудовий договір (т.1, а.с. 54-55), який був пролонгований на 2020 рік.

Судом першої інстанції також правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом 2019 року ОСОБА_1 отримував щомісячну заробітну плату в розмірі 18 634,00 грн (т. 1 а.с. 12-13).

Аналогічні відомості щодо зарахувань коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 за вирахуванням податків містяться в роздруківці з руху по картці АТ КБ ПриватБанк (т.1 а.с. 14-18).

Судом встановлено, що наказом № 01-11/19 від 01 листопада 2019 року у зв`язку зі зменшенням попиту на послуги ТОВ Армантіс та раціоналізацією штатної структури зменшено з 02 січня 2020 року розмір посадового окладу представника з реклами ТОВ Армантіс до рівня мінімальної заробітної плати, установленої законодавством станом на 02 січня 2020 року (т.1, а.с. 56).

В подальшому наказом № 01-01/20 від 02 січня 2020 року затверджено і введено в дію з 2 січня 2020 року штатний розпис ТОВ Арматіс із встановленням окладу Представник з реклами в розмірі 4723,00 грн (т.1, а.с. 58-59).

Щодо застосованих норм права

Суд першої інстанції правильно вказав, що право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України , включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною першою статті 21 Закону України Про оплату праці працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Зі змісту частини третьої статті 32 КЗпП України слідує, що про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

У статті 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Згідно зі статтею 29 Закону України Про оплату праці при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу, що однією з підстав припинення трудового договору згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП України є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Верховним Судом України у пункті 10 Постанови Пленуму від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів була висловлена правова позиція, згідно якої зміни в організації виробництва і праці - це раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо.

Виходячи із викладеного, необхідно розмежовувати поняття зміни в організації виробництва і праці та зміна істотних умов праці .

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17-ц (провадження № 61-34818св18), у якій зазначено, що зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15.

Отже, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Позиція апеляційного суду

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив, що зменшення відповідачем заробітної плати позивачу, шляхом зменшення посадового окладу без його повідомлення про це у встановлений законом строк, є порушенням норм КЗпП України , Закону України Про оплату праці , він прийшов до обґрунтованого висновку, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильного розрахунку заборгованості по заробітній платі.

Щодо доводів, наведених в апеляційній скарзі

ОСОБА_3 повідомлення про зміну розміру заробітної плати

Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновки суду не відповідають дійсності щодо неповідомлення позивача про зміни у розмірі заробітної плати не підтверджуються матеріалами справи.

Так, відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано та не заявлено у строки, визначені нормами ЦПК України, про докази, котрі б підтверджували заперечення відповідача чи його представників про повідомлення працівника не пізніш як за два місяці про зменшення розміру заробітної плати.

Відтак, із урахування того, що позивач ОСОБА_1 та його представник наполягали на тому, що позивач не був повідомлений про зміну розміру заробітної плати, суд правильно встановив обставини справи, виходячи із доказів наданих сторонами позивача та відповідача.

Щодо скорочення посади представника з реклами та систематичного порушення умов трудового договору

Доводи наведені в апеляційній скарзі про те, що наказом від 31 січня 2020 року скорочено посаду представника з реклами з 01 квітня 2020 року у зв`язку з раціоналізацією штатної структури товариства та зменшення попиту на послуги не ставлять під сумнів правильність рішення суду першої інстанції.

Як уже зазначалося Верховним Судом України у пункті 10 Постанови Пленуму від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів була висловлена правова позиція, згідно якої зміни в організації виробництва і праці - це раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо.

Виходячи із викладеного, необхідно розмежовувати поняття зміни в організації виробництва і праці та зміна істотних умов праці .

Вказана позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 травня 2019 року у справі № 754/8595/17-ц (провадження № 61-34818св18), у якій зазначено, що зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці.

Тобто скорочення посади працівника не дає власнику чи уповноваженому органу право не виконувати вимоги чинного законодавства щодо повідомлення працівника у строки визначені нормами трудового права про зменшення розміру заробітної плати, умов оплати праці (статті 103 КЗпП України , стаття 29 Закону України Про оплату праці).

Посилання на систематичне порушення працівником умов трудового договору також не свідчить про повідомлення працівника про зменшення розміру заробітної плати у порядку визначеному чинним законодавством.

Щодо посилання на ту обставину, що суд не сприяв реалізації прав відповідача

Доводи наведені в апеляційній скарзі про те, що суд відмовляв у проведенні засідання в режимі відеоконференції не підтверджується матеріалами справи тому, що як вбачається із матеріалів справи судом задовольнялися заяви відповідача про проведення засідання в режимі відеоконференції, які були подані відповідно до вимог ЦПК України та була технічна можливість їх провести, зокрема, було задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції 29 липня 2020 року, 15 вересня 2020 року.

Відносно засідання, яке відбулося 07 грудня 2020 року, то від представника відповідача надійшла до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд не задовольнив клопотання про доручення про допит свідків не дає підстави для задоволення апеляційної скарги.

Так, згідно частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 83 ЦПК України (частина третя) відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно частини четверної статті 83 ЦПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Колегія суддів звертає увагу, що клопотання про допит свідків відповідач чи його представники у строки, визначені частиною третьою статті 83 ЦПК України не заявляли.

Разом з тим, відповідач вказуючи, що суд не допитав та не дав доручення допитати свідків не заявляє клопотання про їх допит у суді апеляційної інстанції та, відповідно, не ставить питання про поновлення пропущеного строку щодо цих доказів.

В той же час, за приписами частини другої статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина третя вищевказаної статті передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі має бути зазначено, крім іншого, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

Відтак, суд апеляційної інстанції із власної ініціативи без клопотання особи, яка подала апеляційну скаргу, не може допитувати свідків.

Отже, аргумент апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не задовольнив клопотання щодо доручення про допит свідків не є підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позову.

Щодо подачі позову про встановлення факту повідомлення про зміну посадового окладу, а також встановлення факту припинення трудових відносин 01 квітня 2020 із позивачем

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що ТОВ Армантіс було подано позов про встановлення факту повідомлення про зміну посадового окладу, а також встановлення факту припинення трудових відносин 01 квітня 2020 із позивачем жодним чином не ставлять під сумнів правильність рішення суду першої інстанції тому, що факт подання позову не свідчить про встановлення фактів, на які посилається відповідач.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишати судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.

Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги відповідача, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2021 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко