Ухвала

від 16.03.2021 по справі 553/387/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 березня 2021 року

м. Київ

справа № 553/387/20

провадження № 61-3693ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс (далі - ТОВ Армантіс ), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за січень, лютий та березень 2020 року в розмірі 41 733 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ Армантіс на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за січень, лютий та березень 2020 року в розмірі 41 733 грн, яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ТОВ Армантіс на користь ОСОБА_1 заборгованості з заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2020 року залишено без змін.

05 березня 2021 року (згідно з відміткою на поштовому конверті) ТОВ Армантіс через представника - адвоката Глушко М. С. звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову в даній справі становить 41 733 грн , яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 2 270*100=227 000 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Армантіс про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев